|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
|
Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́тъ:
|
|
2
|
2
|
|
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
|
глаго́лаху же: (но) не въ пра́здникъ, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска.
|
|
3
|
3
|
|
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
|
И су́щу Єму́ въ Виѳа́ніи, въ дому́ Сі́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, пріи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пістікі́а многоцѣ́нна: и сокру́шши алава́стръ, возлива́ше Єму́ на главу́.
|
|
4
|
4
|
|
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
|
Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бы́сть?
|
|
5
|
5
|
|
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
|
Можа́ше бо сіє́ продано́ бы́ти вя́щше тріє́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху є́й.
|
|
6
|
6
|
|
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
|
Іису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ є́й труды́ даєте́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́.
|
|
7
|
7
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
|
Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и єгда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате.
|
|
8
|
8
|
|
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
|
Є́же имѣ́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ тѣ́ло на погребе́ніє.
|
|
9
|
9
|
|
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
|
Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́стся Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, и є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять єя́.
|
|
10
|
10
|
|
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
|
И Іу́да Іскаріо́тскій, єди́нъ от обоюна́десяте, и́де ко архієре́ємъ, да преда́стъ Єго́ и́мъ.
|
|
11
|
11
|
|
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
|
Они́ же слы́шавше возра́довашася и обѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти. И иска́ше, ка́ко Єго́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ.
|
|
12
|
12
|
|
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
|
И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваємъ, да я́си па́сху?
|
|
13
|
13
|
|
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
|
И посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та,
|
|
14
|
14
|
|
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
|
и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ є́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ?
|
|
15
|
15
|
|
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
|
И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ.
|
|
16
|
16
|
|
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
|
И изыдо́ста ученика́ Єго́, и пріидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху.
|
|
17
|
17
|
|
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
|
И ве́черу бы́вшу пріи́де со обѣмана́десяте.
|
|
18
|
18
|
|
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
|
И возлежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю.
|
|
19
|
19
|
|
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
|
Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Єму́ єди́нъ по єди́ному: єда́ а́зъ? И другі́й: єда́ а́зъ?
|
|
20
|
20
|
|
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
|
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: єди́нъ от обоюна́десяте, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло.
|
|
21
|
21
|
|
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: до́брѣє бы́ло бы єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й.
|
|
22
|
22
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
И яду́щымъ и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́.
|
|
23
|
23
|
|
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
|
И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от нея́ вси́.
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
|
И рече́ и́мъ: сія́ є́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́єма:
|
|
25
|
25
|
|
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
|
ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ но́во во Ца́рствіи Бо́жіи.
|
|
26
|
26
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нскую.
|
|
27
|
27
|
|
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
|
И глаго́ла и́мъ Іису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы.
|
|
28
|
28
|
|
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
|
Но пото́мъ, єгда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галіле́и.
|
|
29
|
29
|
|
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
|
Пе́тръ же рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся, но не а́зъ.
|
|
30
|
30
|
|
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
И глаго́ла єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сію́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́.
|
|
31
|
31
|
|
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
|
О́нъ же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ є́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху.
|
|
32
|
32
|
|
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
|
И пріидо́ша въ ве́сь, є́йже и́мя Геѳсима́ніа: и глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся.
|
|
33
|
33
|
|
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
|
И поя́тъ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти.
|
|
34
|
34
|
|
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
|
И глаго́ла и́мъ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те.
|
|
35
|
35
|
|
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
|
И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще возмо́жно є́сть, ми́мо и́детъ от Него́ ча́съ:
|
|
36
|
36
|
|
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
|
и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ возмо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́: но не є́же А́зъ хощу́, но є́же Ты́.
|
|
37
|
37
|
|
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
|
И пріи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Сі́моне, спи́ши ли? Не возмо́глъ єси́ єди́наго часа́ побдѣ́ти?
|
|
38
|
38
|
|
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́.
|
|
39
|
39
|
|
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
|
И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ.
|
|
40
|
40
|
|
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
|
И возвра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Єму́ отвѣща́ли.
|
|
41
|
41
|
|
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
|
И пріи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: приспѣ́ коне́цъ, пріи́де ча́съ: се́, предає́тся Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́ки грѣ́шникомъ:
|
|
42
|
42
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
|
воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ прибли́жися.
|
|
43
|
43
|
|
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
|
И а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, пріи́де Іу́да, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и кни́жникъ и ста́рецъ.
|
|
44
|
44
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
|
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє и́мъ, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́ и веди́те [Єго́] сохра́нно.
|
|
45
|
45
|
|
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
|
И прише́дъ, а́біє присту́пль къ Нему́, глаго́ла [Єму́]: Равві́, Равві́. И облобыза́ Єго́.
|
|
46
|
46
|
|
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
|
Они́ же возложи́ша ру́цѣ свои́ на Него́ и я́ша Єго́.
|
|
47
|
47
|
|
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
|
Єди́нъ же нѣ́кто от стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архієре́ова и урѣ́за єму́ у́хо.
|
|
48
|
48
|
|
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
|
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́?
|
|
49
|
49
|
|
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
|
По вся́ дни́ бѣ́хъ при ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дется Писа́ніє.
|
|
50
|
50
|
|
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
|
И оста́вльше Єго́, вси́ бѣжа́ша.
|
|
51
|
51
|
|
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
|
И єди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу.
|
|
52
|
52
|
|
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
|
О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от ни́хъ.
|
|
53
|
53
|
|
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
|
И ведо́ша Іису́са ко архієре́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы.
|
|
54
|
54
|
|
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
|
И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Єго́ и́де до вну́трь во дво́ръ архієре́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́.
|
|
55
|
55
|
|
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
|
Архієре́є же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Іису́са свидѣ́телства, да умертвя́тъ Єго́: и не обрѣта́ху.
|
|
56
|
56
|
|
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
|
Мно́зи бо лжесвидѣ́телствоваху на Него́, и ра́вна свидѣ́телства не бя́ху.
|
|
57
|
57
|
|
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
|
И нѣ́цыи воста́вше лжесвидѣ́телствоваху на Него́, глаго́люще:
|
|
58
|
58
|
|
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
|
я́ко мы́ слы́шахомъ Єго́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сію́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду.
|
|
59
|
59
|
|
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
|
И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́телство и́хъ.
|
|
60
|
60
|
|
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
|
И воста́въ архієре́й посредѣ́, вопроси́ Іису́са, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ?
|
|
61
|
61
|
|
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
|
О́нъ же молча́ше и ничто́же отвѣщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ и глаго́ла Єму́: Ты́ ли єси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́ннаго?
|
|
62
|
62
|
|
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
|
Іису́съ же рече́: А́зъ є́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными.
|
|
63
|
63
|
|
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
|
Архієре́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей?
|
|
64
|
64
|
|
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
|
Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же вси́ осуди́ша Єго́ бы́ти пови́нна сме́рти.
|
|
65
|
65
|
|
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
|
И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и прикрыва́ти лице́ Єго́, и му́чити Єго́, и глаго́лати Єму́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
|
|
66
|
66
|
|
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
|
И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, пріи́де єди́на от рабы́нь архієре́овыхъ,
|
|
67
|
67
|
|
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
|
и ви́дѣвши Петра́ грѣ́ющася, воззрѣ́вши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Іису́сомъ бы́лъ єси́.
|
|
68
|
68
|
|
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
|
О́нъ же отве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́ріє: и але́кторъ возгласи́.
|
|
69
|
69
|
|
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
|
И рабы́ня ви́дѣвши єго́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от ни́хъ є́сть.
|
|
70
|
70
|
|
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
|
О́нъ же па́ки отмета́шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щіи глаго́лаху Петро́ви: вои́стинну от ни́хъ єси́: и́бо Галіле́анинъ єси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бится.
|
|
71
|
71
|
|
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
|
О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Єго́же вы́ глаго́лете.
|
|
72
|
72
|
|
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
|
И второ́є але́кторъ возгласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, єго́же рече́ єму́ Іису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ двакра́ты, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.