|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. | И а́біє нау́тріє совѣ́тъ сотвори́ша архієре́є со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Іису́са ведо́ша и преда́ша [Єго́] Піла́ту. |
|
2
|
2
|
| Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. | И вопроси́ Єго́ Піла́тъ: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши. |
|
3
|
3
|
| І первосвященики звинувачували Його багато в чому. | И глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го. |
|
4
|
4
|
| Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? | Піла́тъ же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ. |
|
5
|
5
|
| Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. | Іису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Піла́ту. |
|
6
|
6
|
| На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. | На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ єди́наго свя́зня, єго́же проша́ху. |
|
7
|
7
|
| Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. | Бѣ́ же нарица́ємый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша. |
|
8
|
8
|
| І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. | И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ. |
|
9
|
9
|
| Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? | Піла́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска? |
|
10
|
10
|
| Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. | Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є. |
|
11
|
11
|
| Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. | Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ. |
|
12
|
12
|
| Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? | Піла́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йска? |
|
13
|
13
|
| Вони знову закричали: розіпни Його. | Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́. |
|
14
|
14
|
| Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! | Піла́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́. |
|
15
|
15
|
| Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | Піла́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́ніє сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Іису́са, би́въ, да про́пнутъ Єго́. |
|
16
|
16
|
| Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, | Во́ини же ведо́ша Єго́ вну́трь двора́, є́же є́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спі́ру, |
|
17
|
17
|
| і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; | и облеко́ша Єго́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ, |
|
18
|
18
|
| і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! | и нача́ша цѣлова́ти Єго́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій. |
|
19
|
19
|
| І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. | И бія́ху Єго́ по главѣ́ тро́стію, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Єму́. |
|
20
|
20
|
| Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. | И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Єго́, да про́пнутъ Єго́. |
|
21
|
21
|
| І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. | И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Єго́. |
|
22
|
22
|
| І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. | И приведо́ша Єго́ на Голго́ѳу мѣ́сто, є́же є́сть сказа́ємо Ло́бноє мѣ́сто. |
|
23
|
23
|
| І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. | И дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнисме́но віно́: О́нъ же не прія́тъ. |
|
24
|
24
|
| Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. | И распе́ншіи Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, мета́юще жре́бій о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ. |
|
25
|
25
|
| Була третя година, і розіп’яли Його. | Бѣ́ же ча́съ тре́тій, и распя́ша Єго́. |
|
26
|
26
|
| І був напис провини Його: Цар Юдейський. | И бѣ́ написа́ніє вины́ Єго́ напи́сано: Ца́рь Іуде́йскъ. |
|
27
|
27
|
| З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. | И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, єди́наго о десну́ю и єди́наго о шу́юю Єго́. |
|
28
|
28
|
| І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. | И сбы́стся Писа́ніє, є́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся. |
|
29
|
29
|
| Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! | И мимоходя́щіи ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй, |
|
30
|
30
|
| Спаси Себе Самого і зійди з хреста. | спаси́ся Са́мъ и сни́ди со кре́ста́. |
|
31
|
31
|
| Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! | Та́кожде и архієре́є руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́? |
|
32
|
32
|
| Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. | Христо́съ, Ца́рь Изра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со кре́ста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Єму́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́. |
|
33
|
33
|
| О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. | Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго. |
|
34
|
34
|
| О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | И въ ча́съ девя́тый возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахѳані́? Є́же є́сть сказа́ємо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ єси́? |
|
35
|
35
|
| Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. | И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илію́ гласи́тъ. |
|
36
|
36
|
| А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. | Те́къ же єди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ сня́ти Єго́. |
|
37
|
37
|
| Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. | Іису́съ же пу́щь гла́съ ве́лій, и́здше. |
|
38
|
38
|
| І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. | И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є, свы́ше до ни́зу. |
|
39
|
39
|
| Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. | Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жій. |
|
40
|
40
|
| Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, | Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова ма́лаго и Іосі́и ма́ти, и Саломі́а, |
|
41
|
41
|
| які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. | я́же, и єгда́ бѣ́ въ Галіле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Єму́: и и́ны мно́гія, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Ієрусали́мъ. |
|
42
|
42
|
| І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. | И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, є́же є́сть къ суббо́тѣ, |
|
43
|
43
|
| Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. | пріи́де Іо́сифъ, и́же от Арімаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствія Бо́жія, дерзну́въ вни́де къ Піла́ту, и проси́ тѣлесе́ Іису́сова. |
|
44
|
44
|
| Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. | Піла́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре? |
|
45
|
45
|
| І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. | И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Іо́сифови. |
|
46
|
46
|
| Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. | И купи́въ плащани́цу и сне́мь Єго́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Єго́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба. |
|
47
|
47
|
| Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. | Марі́а же Магдали́на и Марі́а Іосі́єва зря́стѣ, гдѣ́ Єго́ полага́ху. |
