|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'ша людїе ро'пщђще зла'я преD гм~ъ. и^ слы'ша г~ь и^ раз#гнњ'вася гнњ'вомъ, и^ раZгорњ'ся в ниX ѓ%гнь эT г~а, и^ потреби` ча'сть е^ді'нђ эT поlка”
|
Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
|
|
2
|
2
|
|
Възопи'шаже лю'дїе къ мољ=сїю, и^ помоли'ся мољ=сїи къ г~ђ, и^ ё^ста'вися ѓ%гнь.
|
І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
|
|
3
|
3
|
|
и^ прозва'ся и'мя мњ'стђ томђ запале'нїе, ја^ко разгорњ'ся в ниX ѓ%гнь эT г~а”
|
І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
|
|
4
|
4
|
|
Прїидо'ша же и^же в ниX, пожада'ша похотњ'нїе” И$ сњд'ше пла'кахђся сн~ове і^и~лви. и^ реко'ша, кто` н^ы напита'етъ мя'съ”
|
Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
|
|
5
|
5
|
|
Помянђх'оM бо ры'бы ја%же ја%до'хомъ въ земли` е^гљ=пеTстњ, тђ'не” И$ смо'квы и^ ды'ни, лђ'къ, и^ червле'ныи лђ'къ, и^ чесноk”
|
Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
|
|
6
|
6
|
|
А$ нн~њ дш~а на'ша и^схла`, ничто'же то'чїю ма'нна преD ѓ^чима на'шима”
|
а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
|
|
7
|
7
|
|
Ма'нна же бя'ше а^ки сњмя корїа'ндрово е^сть, ѓ^бли'чїе е^го ја%ко ѓ^бли'чїе би'сера чи'ста”
|
Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
|
|
8
|
8
|
|
И$схожда'хђ лю'дїе, и^ събира'хђ, и^ меля'хђ в же'рновнаX, и^ толца'хђ въ стђ'пахъ, и^ варя'хђ въ горшка'хъ, и^ творя'хђть е^ю` потре'бники, и^ бяше вкђше'нїе е^го, ја%ко вкђше'нїе мђки` съ е^ле'ѓм#”
|
народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
|
|
9
|
9
|
|
Є$гда' же схожда'ше роса` на по'лкъ но'щїю, схожда'ше же ма'нна на' ня”
|
І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
|
|
10
|
10
|
|
И$ ё^слы'ша мољ=сїи пла'чющихся и^хъ въ со'нмXњ своиX, ко'ждо иX преD свои'ми две'рми, и^ разгнњ'вася г~ь гнњ'вомъ ѕњло, и^ преD мољ=сїѓM бњше зл^о”
|
Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
|
|
11
|
11
|
|
Реq мољ=сїи къ г~ђ, въскђ'ю заѕли` рабђ` свое^мђ, почто^ не ѓ^брњтоX блгDти преD тобо'ю, е^же възложи'ти напа'сть людїи сихъ на' мя”
|
І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
|
|
12
|
12
|
|
Є$да` а'зъ е^смь въ ё^тро'бњ зача'лъ вс^я лю'ди сїа, и^л^и а'зъ е^смь роди'лъ я`, ја%ко да гл~еши м^и възми` и^хъ на ра'мђ твою`, ја%коже дои'лица носитъ дои'мыя, въ зе'млю е^ю'же кля'ся эTц~емъ и^хъ”
|
хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
|
|
13
|
13
|
|
эTкђ'дђ мн^њ мя'са да'ти всњмъ лю'демъ симъ, ја%ко пла'чютъ на' мя гл~юще, да'ждь н^ы мя'са да ја%мы”
|
звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
|
|
14
|
14
|
|
Не могђ а'зъ е^диn вести` людїи сихъ, ја%котяжча'иши мене` е^сть”
|
Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
|
|
15
|
15
|
|
А/ще л^и та'котвори'ши мн^њ, побїи м^я побїе'нїем#, а%ще л^и е^смь ѓ^брњ'лъ блгDть преD тобо'ю, да не ви'жђ заѕлњ'нїя мое^го”
|
коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
|
|
16
|
16
|
|
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, събери` м^и, о~, мђ'жъ эT ста'рецъ і^и~лвъ, ја%же т^ы саM вњси, ја%котїи сђть ста'рцы люDстїи, и^ книhчїя и^хъ. и^ да приведе'ши я& въ хра'м# свњдњ'нїа, и^ да ста'нђтъ та'мо с тобо'ю”
|
І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
|
|
17
|
17
|
|
И$ сни'дђ, и^ гл~ю та'мо с тобо'ю и^ ё^и^мђ` эT' дх~а и^же при тебњ, и^ възложђ` на' ня да подо'имђтъ с тобо'ю, наказа'нїе людїе тїи, да не во'диши т^ы е^ди'нъ”
|
Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
|
|
18
|
18
|
|
Лю'дем# же рече'ши ѓ^чи'ститеся до заё%трїа да ја^сте мя'са, ја%ко пла'кастеся преD гм~ъ, гл~юще, кто` н^ы напита'етъ мясъ, ја%ко добрњ'е н^ы бы'сть въ е^гљ=птњ, и^ да'стъ г~ь ваM мя'са ја%сти, и^ ја%сте мя'са”
|
Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
|
|
19
|
19
|
|
Не е^ди'нъ дн~ь да ја^сте н^и два`, н^и е~, дн~їи, н^и і~ дн~їи, н^и к~ дн~ь”
|
не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
|
|
20
|
20
|
|
Но^ ве'сь мцsь ја%сте, до'ндеже и^зы'детъ и^з но'здрїи ва'шихъ, и^ бђ'детъ ваM в ме'рзость, ја%ко не покори'стеся г~ђ, и^же е^сть въ ваs. и^ пла'кастеся преD ниM гл~юще, въскђ'ю б^њ на'мъ и^зы'ити и^з# е^гљ=пта”
|
але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
|
|
21
|
21
|
|
Рече же мољ=сїи, х~, ты'сящъ людїи сихъ Bo, в ни'х же а%зъ е^смь, ты же рече мя'съ и^мъ да'мъ, да ја^дяT мцsъ дн~їи”
|
І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
|
|
22
|
22
|
|
Є$да` ѓ^вча'та, и^ли воло'ве, и^ско'лются и^мъ, да иM доста'нет#. и^л^и вс^я ры'бы морскїа, съберђтся и^мъ и^ доста'нетъ и^м#”
|
чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
|
|
23
|
23
|
|
И$ рече г~ь къ мољ=сїю. е^да рђка гн~я не постигнетъ с^е, нн~њ же въразђмњеши а^ще пости'гнетъ сло'во мое и^ли` н^и”
|
І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
|
|
24
|
24
|
|
І$ и^зы'иде мољ=сїи, и^ гл~а лю'деM словеса` гн~я. и^ събра`, о~, мQђ эT ста'рецъ люDскихъ. и^ поста'ви я& ѓ%крsтъ хра'ма”
|
Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
|
|
25
|
25
|
|
И$ сни'де г~ь въ ѓ%блацњ и^ гл~а к немђ`. и^ ёя` эT' дх~а и^же на не'мъ, и^ възложи` на о~ старецъ, ја%коже препочи` дх~ъ на ниX и^ пррoковаша, и^ посеM не преста'ша”
|
І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ѓста'ста дв^а мђжа в по'лцњ, и%мя е^ди'номђ е^лда'дъ и%мя второ'мђ мода'дъ, и^ препочи` на ниX дх~ъ, и^ сїа же бњ'ста эT в#пи'саныX, н^о не прїидо'ста къ хра'мђ, и^ пррoковаша въ по'лцњ”
|
Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
|
|
27
|
27
|
|
И прибњж'е ю%ноша и^сповњ'да мољ=сїю, и^ рече. гл~я е^лдаD и^ мода'дъ пррoкђютъ въ по'лцњхъ”
|
І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
|
|
28
|
28
|
|
И$ эTвњща` и^сђ'съ на'винъ преDстоя'й мољ=сїю и^збра'нныи е^мђ`, и^ реq г~и мо'и мољ=сїю запрети` и^мъ”
|
У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
|
|
29
|
29
|
|
Рече же е^мђ мољ=сїи. е^да` ревнђ'еши ли т^ы мене` ра'ди, т^о кто` б^ы да'лъ всњмъ лю'деM пррoкы, е^да` да'стъ г~ь дх~ъ сво'и на' ня”
|
Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
|
|
30
|
30
|
|
І$ иде мољ=сїи са'мъ въ по'лкъ, и^ ста'рцы і^и~льтестїи,
|
І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
|
|
31
|
31
|
|
и^ дх~ъ и^зы'иде эT г~а і^ и^зведе` красте'ли и^з мо'ря, и^ наведе` на по'лкъ дн~ь хо'дђ эTсю'дђ, и^ дн~ь хо'дђ эT ѓ^вђ'дђ ѓ%крsтъ полка`, ја%ко два ла'кти эT земля`”
|
І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
|
|
32
|
32
|
|
И$ въста'вше лю'дїе ве'сь дн~ь и^ всю` но'щъ, и^ ве'сь дн~ь наё'трїя, и^ събра'ша кра'стели, и^же ма'ло събра` кт^о і~, спђ'ды, і^ и^с#сђши'ша себњ` сђшани'ца ѓ%крстъ поlка`”
|
І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
|
|
33
|
33
|
|
И$ мя'са бя'хђ и^мъ е^ще` въ зђбXњ и^х#, прежде ѓ^скђдњ'нїа, и^ г~ь разгнњ'вася ѕњло на' люди, и^ порази` г~ь лю'ди вре'домъ вели'кимъ ѕњло.
|
М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
|
|
34
|
34
|
|
и^ прозва'ся мњ'стот^о гро'бъ похотњ'нїя, ја%кот^ђ погребо'ша лю'ди похотњ'вшая”
|
І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава*, тому що там поховали примхливий народ.
|
|
35
|
35
|
|
И въздвиго'шася лю'ди эT гро'бъ похотњ'нїя въ а^сиро'џъ, и^ бы'ша лю'дїе въ а^сиро'џњ”
|
Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
