|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Нетлњ'нныи б^о дх~ъ твои еs въ всњхъ.
|
Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
|
|
2
|
2
|
|
тњмже заблђжа'ющихъ по ма'лњ ѓ^блича'е^ши, и^ в ни'хже съгрњша'юT въспомина'я ё^чи'ши, да премњни'вшеся ѕло'бы вњрђюT в т^я г~и.
|
Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
|
|
3
|
3
|
|
и^ дре'внихъ б^о ѓ^бита'телеи ꙁемли` ст~ыя твоея, възненави'дњлъ е^си
|
Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
|
|
4
|
4
|
|
ради дњя'нїи злы'хъ. вол#швенїи и%хже творя'хђ, и^ жрътвы не прпDбныхъ.
|
які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
|
|
5
|
5
|
|
и^ чадоё^бїец# немлsтивыхъ, и^ ё^тробоја%дцовъ члчsкихъ плотеи и^ кровопїицевъ эT среды ст~ыX і^ и'стинныхъ твои^хъ.
|
і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
|
|
6
|
6
|
|
и^ господїи ро'довъ дш~ъ беспо'мощ#ныхъ въсхотњлъ е^си погђби'ти рђками эTц~ъ на'шихъ.
|
і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
|
|
7
|
7
|
|
да досто'ино прїимется преселенїе ѓ'трокъ бж~їихъ, и^же ё^ тебе всњхъ дра'жїе е^сть земля`.
|
щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
|
|
8
|
8
|
|
н^о и^ си'мъ ја%ко чл~комъ прости'лъ е^си посла'лъ же е^си преDтекђщихъ во'и твои^хъ ја%ко ѓ%сы, да тњхъ пома'лђ и^стребя'тъ”
|
Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
|
|
9
|
9
|
|
Не неси'ленъ бњше въ бра'ни покори'ти нечести'выхъ пра'веднымъ, и^л^и ꙁвњремъ сверњпымъ, и^л^и сло'вђ же'стокђ по е^дїномђ потреби'ти”
|
Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
|
|
10
|
10
|
|
Сђдя'щи же пома'ле дая'ше мњсто покая'нїю, не невњдящи ја%ко лђка'въ е^сть родъ и^хъ и^ е^стестве'ная ѕло'ба и^хъ, и^ ја%ко не премени'тся помышле'нїе иX въ вњки.
|
але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
|
|
11
|
11
|
|
сњмя б^о бњ` про'клято эT нача'ла, ниже боја%щися кого эTпђще'нїе дава'ше грњхомъ и^хъ.
|
Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
|
|
12
|
12
|
|
кт^о б^о речетъ тебњ, чт^о сътвори'лъ е^си, и^л^и кт^о постоитъ проти'вђ сђдђ твое^мђ кт^о по'имеT тебе ѓ^ ја^зы'цехъ поги'бшихъ иXже ты` сътвори, и^л^и кт^о въ преDста'нїе ти прїи'детъ эTм#щая ѓ^ ѓ^би'дящихъ чл~цехъ.
|
Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
|
|
13
|
13
|
|
нњсть б^о и^нъ б~ъ ра'ꙁвњ тебе и^же ради'тъ ѓ^ всњхъ. да пока'жеши ја%ко не непра'во сђди'лъ е^си,
|
Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
|
|
14
|
14
|
|
ниже цр~ь и^л^и мђчи'тель преD тобою въꙁыска'ти могђтъ и^хж погђби'лъ е^си”
|
Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
|
|
15
|
15
|
|
Пра'веденъ сы'и, пра'во вся` раз#смотря'е^ши. неполе'знаго же мђчитися ѓсђдиши, и^ чю'жда твори'ши зе'мныя си'лы”
|
Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
|
|
16
|
16
|
|
Крњпость б^о твоя ѓ^правда'нїю нача'ло, и^ еже всњхъ тебе владычествовати и^ всњхъ щадњти творитъ.
|
Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
|
|
17
|
17
|
|
крњпость б^о пока'жеши невњрђющемђ въ си'лњ съврьше'нњи, и^ въ невњдђщихъ дрьзость ѓ^бличиj
|
Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
|
|
18
|
18
|
|
ты' же влDко си'лныи въ кро'тости сђдиши, и^ съ вели'кимъ щаде'нїемъ разъсматря'еши наs” С тобо'ю б^о е^сть е^гда хо'щеши мощи`,
|
але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
|
|
19
|
19
|
|
наё^чиl же е^си лю'ди своя си'цевыX ра'ди дњл#, ја%ко подоба'етъ пра'ведномђ бы'ти чл~колю'бцђ. и^ въ бл~гоё^пова'нїи сътвори'лъ е^си сн~ы твоя, ја%ко дае'ши ѓ^ грњсехъ покая'нїе”
|
Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
|
|
20
|
20
|
|
А$ще б^о вра'г# ѓ%трокъ твои^хъ и^ длъжныX смр~ти, и^ съ си'цевыми мђчилъ е^си въ имњнїемъ и^ млsтїю, дая'и лњта и^ мњсто и%миже и^ꙁмњня'тся ѕло'бы.
|
Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
|
|
21
|
21
|
|
с коли'кимъ прилежа'нїемъ сђди'лᲆ е^си сн~ы твоя. и^хже эTц~емъ кля'твы завњща'нїя далъ е^си бл~гихъ въꙁдержа'нїи.
|
то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
|
|
22
|
22
|
|
насъ ё^бо накаꙁђя, враги` наша т#ма'ми бїеши. да бл~госты'ню твою помышля'еM сђдя'щи, сђди'ми же ча'емъ млsти.
|
Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
|
|
23
|
23
|
|
эTню'дђже и^ непра'ведныхъ въ беꙁђмїи жи'вшиX живо'тъ. своиствеными и^хъ мрь'ꙁостями мђчилъ е^си”
|
Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
|
|
24
|
24
|
|
И$б^о въ ꙁаблђже'нїе пђтїи должа'е блђди'ша, боги` мнњша ја%же въ животныхъ, врагоM беꙁᲆче'стна, младенецъ безMђныхъ м#щенїе лжђще”
|
бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
|
|
25
|
25
|
|
Тњмже ја%ко ѓ^трокоM безъслове'сныM сђдъ в# порђга'нїе посла'лъ е^си.
|
Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
|
|
26
|
26
|
|
и^же порђга'ньми ꙁапреще'нїя не наё^чи'шася, досто'ина сђда бж~їя и^скђсяT”
|
Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
|
|
27
|
27
|
|
В ниX же б^о сїи страдахђ нђжда'хђся ѓ^ сихъ и^хже мня'хђ боги`. в ни'хᲆ мђчи'ми бњша вњдђще е^гоже прежде эTмњта'хђся ꙁнати
|
Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;
|
|
28
|
28
|
|
б~а и%стиннаго поꙁна'ша” Тњм#же и^ конецъ ѓ^сђжде'нїя ихъ прїиде на ня”
|
тому і прийшов на них остаточний осуд.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.