|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
дося'жетъ б^о эT конца да'же до конца крњ'пко, и^ раз#смотря'етъ вся` бл~го”
|
Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь.
|
|
2
|
2
|
|
Сїю въꙁлюби'хъ и^ въꙁыскаX эT ю%ности моея, и^ вᲆꙁыскаX невњстђ води'ти себњ, и^ люби'тель бы'хъ красоты тоя.
|
Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.
|
|
3
|
3
|
|
бл~гороDства тоя сла'витъ съжи'тїе и^мњ'ющи бж~їе, н^о и^ всњхъ влDка възлюби ю&.
|
Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її:
|
|
4
|
4
|
|
ё^чи'тел#ница бо е^сть наказа'нїа бж~їа, и^збра'телница дњ'ла того,
|
вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його.
|
|
5
|
5
|
|
и^ а'ще бога'тьство е^сть въжделњ'ннаго притяжа'нїя въ животњ. чт^о премђ'дрости богатњ'ише, е^ю'же дњ'лаются вся`,
|
Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить?
|
|
6
|
6
|
|
а^ще же чђв#ство дњ'лается, кт^о е^я` сђщихъ лђ'чшїи хђдо'жникъ е^сть”
|
Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї?
|
|
7
|
7
|
|
И$ а'ще пра'вдђ възлю'битъ кт^о, трђды сея сђть чтsны. трезвњ'нїю б^о и^ премђ'дрости ё^читъ и^ пра'вдњ и^ мђжества, и%хже лђ'чши ничтоже е^сть въ жи'зни чл~комъ”
|
Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті.
|
|
8
|
8
|
|
И$ а'ще мно'жествђ ё%ма вожDелњ'етъ кто, вњдњти дре'вняа, и^ бђ'дђщая разђмњти. вњдњти вњтїя словесъ и^ рњше'нїя гада'нїи, зна'менїя и^ чюдеся провњ'дњ, и^ съхожде'нїе вре'менъ и^ вњ'ковъ”
|
Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів.
|
|
9
|
9
|
|
Сђди'хъ ё^бо сїю и^звести мн^њ къ сожитїю, вњ'дђщи ја^ко бђ'детъ м^и съвњтникъ бл~гихъ, и^ прїе^дине'нїе попече'нїи и^ ско'рби”
|
Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі.
|
|
10
|
10
|
|
И$ бђ'детъ сею сла'ва въ наро'дњхъ, и^ честь преD ста'рцы” ю%ноша
|
Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком;
|
|
11
|
11
|
|
ѓ%стръ ѓ^бря'щђся въ сђ'дњ, и^ въ зра'цњ си'л#ныхъ ё^дивлюся”
|
виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив.
|
|
12
|
12
|
|
Молча'щђ м^и потръпяT, вњща'ющђ м^и вънмяT” и^ гл~ющђ м^и ѓ^ мно'ѕњ, рђ'кђ положаT на ё^ста своя”
|
Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої.
|
|
13
|
13
|
|
Сея ради прїимђ без#смр~тїе, и^ па'мять вњ'чнђю симъ и^же по мнњ ѓ^ста'влю.
|
Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене.
|
|
14
|
14
|
|
расмотрю лю'ди, и^ ја^зы'цы повинђтся м^и.
|
Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;
|
|
15
|
15
|
|
ё^бояTся мене слы'шавши мђчи'тели стра'шнїи, и^ ѓ^ мно'жествњ ја%влю'ся бл~гъ и^ въ бра'ни крњ'покъ”
|
убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім.
|
|
16
|
16
|
|
Въходя'щи въ до'мъ мои ё^покоюся с нею” не бо и%мать го'рести жи'тїе е^я`” ни бо'лњзни съжи'тїе тоя, н^о весе'лїе и^ ра'дость”
|
Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість.
|
|
17
|
17
|
|
Сїя помышля'ющи въ мнњ` и^ печахся въ срDцы мое^мъ, ја%ко без#смр~тна е^сть въ сроDствњ премђдросᲄь,
|
Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя,
|
|
18
|
18
|
|
и^ вᲆ содрђженїи е^я` ё^слаже'нїе бл~го, и^ въ трђдњхъ рђ'кђ е^я бога'тьство беZ ѓ^скђдњ'нїя” и^ въ ѓ^бъё^че'нїю бесњды е^я мђдрость, и^ просвњще'нїе въ приѓ^бще'нїи слове'съ е^я” ѓбхожа'хъ и%щђщи да въспрїимђ ю&.
|
й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі.
|
|
19
|
19
|
|
ѓ%трокъ же быхъ разђ'менъ, дш~и же бл~гїя жре'бїи.
|
Я був юнак обдарований і душу одержав добру;
|
|
20
|
20
|
|
паче же бл~гъ сы'и прїидоX въ тњ'ло нескве'рно”
|
притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.
|
|
21
|
21
|
|
Познахъ же ја%ко не и^на'ко бђдђ въздержа'нᲆ, а^ще не б~ъ да'сть” И$ сїе кое^ю мђдростїю вњдњти кое^го е^сть блгDть” И$ прїидо'хъ къ г~ђ и^ моли'хся е^мђ, и^ реко'хъ эT всего срDца мое^го”
|
Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.