|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 66) І а́біє нау́тріє сові́т сотвори́ша архієре́є со ста́рці і кни́жники, і весь сонм, св'яза́вше Ісу́са ведо́ша і преда́ша (Єго́) Пила́ту. | Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. |
|
2
|
2
|
| І вопроси́ Єго́ Піла́т: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши. | Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. |
|
3
|
3
|
| І глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го. | І первосвященики звинувачували Його багато в чому. |
|
4
|
4
|
| Пила́т же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічто́же? Виждь, коли́ка на Тя свиді́тельствують. | Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? |
|
5
|
5
|
| Ісу́с же ктому́ нічто́же отвіща́, я́ко диви́тися Пила́ту. | Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. |
|
6
|
6
|
| На [всяк] же пра́здник отпуща́ше їм єди́наго св'я́зня, єго́же проша́ху. | На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. |
|
7
|
7
|
| Бі же нарица́ємий Вара́вва со ско́вники свої́ми св'я́зан, і́же в ко́ві уби́йство сотвори́ша. | Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. |
|
8
|
8
|
| І возопи́в наро́д нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше їм. | І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. |
|
9
|
9
|
| Пила́т же отвіща́ їм, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ вам Царя́ Іуде́йська? | Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? |
|
10
|
10
|
| Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є. | Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. |
|
11
|
11
|
| Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́стить їм. | Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. |
|
12
|
12
|
| Пила́т же отвіща́в па́ки рече́ їм: что у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йська? | Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? |
|
13
|
13
|
| Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́. | Вони знову закричали: розіпни Його. |
|
14
|
14
|
| Пила́т же глаго́лаше їм: что бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́. | Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! |
|
15
|
15
|
| Пила́т же хотя́ наро́ду хоті́ніє сотвори́ти, пусти́ їм Вара́вву, і предаде́ Ісу́са, бив, да про́пнуть Єго́. | Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 67) Во́їни же ведо́ша Єго́ внутр двора́, є́же єсть прето́р; і созва́ша всю спи́ру, | Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, |
|
17
|
17
|
| і облеко́ша Єго́ в препря́ду, і возложи́ша на Него́ спле́тше терно́в віне́ць, | і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; |
|
18
|
18
|
| і нача́ша цілова́ти Єго́ [і глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський. | і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! |
|
19
|
19
|
| І бія́ху Єго́ по главі́ тро́стію, і плюва́ху на Него́, і прегиба́юще колі́на покланя́хуся Єму́. | І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. |
|
20
|
20
|
| І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ препря́ду і облеко́ша Єго́ в ри́зи Своя́; і ізведо́ша Єго́, да про́пнуть Єго́. | Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. |
|
21
|
21
|
| І заді́ша мимоходя́щу ні́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу с села́, отцю́ Алекса́ндрову і Ру́фову, да во́зьметь крест Єго́. | І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 68) І приведо́ша Єго́ на Голго́фу мі́сто, є́же єсть сказа́ємо ло́бноє мі́сто. | І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. |
|
23
|
23
|
| І дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но вино́; Он же не прия́т. | І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. |
|
24
|
24
|
| І распе́ншії Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, мета́юще жре́бій о них, кто что во́зьметь. | Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. |
|
25
|
25
|
| Бі же час тре́тій, і расп'я́ша Єго́. | Була третя година, і розіп’яли Його. |
|
26
|
26
|
| І бі написа́ніє вини́ Єго́ напи́сано: Цар Іуде́йськ. | І був напис провини Його: Цар Юдейський. |
|
27
|
27
|
| І с Ним расп'я́ша два разбо́йника, єди́наго о десну́ю і єди́наго о шу́юю Єго́. | З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. |
|
28
|
28
|
| І сби́сться Писа́ніє, є́же глаго́леть: і со беззако́нними вміни́ся. | І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. |
|
29
|
29
|
| І мимоходя́щії ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми і глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, | Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! |
|
30
|
30
|
| спаси́ся Сам і сни́ди со креста́. | Спаси Себе Самого і зійди з хреста. |
|
31
|
31
|
| Та́кожде і архієре́є руга́ющеся, друг ко дру́гу с кни́жники глаго́лаху: і́ни спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? | Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! |
|
32
|
32
|
| Христо́с, Цар Ізра́їлев, да сни́деть ни́ні со креста́, да ви́дим і ві́ру і́мем Єму́. І расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́. | Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. |
|
33
|
33
|
| Би́вшу же часу́ шесто́му, тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго. | О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. |
|
34
|
34
|
| І в час дев'я́тий возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахфані́? Є́же єсть сказа́ємо: Бо́же Мой, Бо́же Мой, почто́ М'я оста́вил єси́? | О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? |
|
35
|
35
|
| І ні́ції от предстоя́щих сли́шавше, глаго́лаху: се, Ілію́ гласи́ть. | Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. |
|
36
|
36
|
| Тек же єди́н, і напо́лнив гу́бу о́цта, і возло́ж на трость, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́віте, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ сня́ти Єго́. | А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. |
|
37
|
37
|
| Ісу́с же пущ глас ве́лій, і́здше. | Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. |
|
38
|
38
|
| І заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є, сви́ше до ни́зу. | І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. |
|
39
|
39
|
| Ви́дів же со́тник стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́в і́здше, рече́: воі́стину Челові́к Сей Син бі Бо́жий. | Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. |
|
40
|
40
|
| Бя́ху же і жени́ іздале́ча зря́щя, в ни́хже бі Марі́я Магдали́на, і Марі́я Іа́кова ма́лаго і Іосі́ї ма́ти, і Саломі́я, | Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, |
|
41
|
41
|
| я́же, і єгда́ бі в Галиле́ї, хожда́ху по Нем і служа́ху Єму́; і і́ни мно́гія, я́же взидо́ша с Ним во Ієрусали́м. | які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. |
|
42
|
42
|
| І уже́ по́зді би́вшу, поне́же бі п'ято́к, є́же єсть к субо́ті, | І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. |
|
43
|
43
|
| (Зач. 69) при́йде Іо́сиф, і́же от Аримафе́я, благообра́зен сові́тник, і́же і той бі ча́я Ца́рствія Бо́жия, дерзну́в вни́де к Пила́ту, і проси́ тілесе́ Ісу́сова. | Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. |
|
44
|
44
|
| Пила́т же диви́ся, а́ще уже́ у́мре; і призва́в со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре? | Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. |
|
45
|
45
|
| І уві́дів от со́тника, даде́ ті́ло Іо́сифові. | І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. |
|
46
|
46
|
| І купи́в плащани́цю і снем Єго́, обви́ть плащани́цею; і положи́ Єго́ во гроб, і́же бі ізсі́чен от ка́мене; і привали́ ка́мень над две́рі гро́ба. | Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. |
|
47
|
47
|
| Марі́я же Магдали́на і Марі́я Іосі́єва зря́сті, гді Єго́ полага́ху. | Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. |
