|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 49) І єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́м, в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ Єлео́нстій, посла́ два от учени́к Свої́х | Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх |
|
2
|
2
|
| і глаго́ла ї́ма: іді́та в весь, я́же єсть пря́мо ва́ма; і а́біє входя́ща в ню, обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же от челові́к всі́де; отрі́шша є, приведі́та; | і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. |
|
3
|
3
|
| і а́ще кто ва́ма рече́ть: что твори́та сіє́? Рци́та, я́ко Госпо́дь тре́буєть є; і а́біє по́слеть є сі́мо. | І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. |
|
4
|
4
|
| Ідо́ста же, і обріто́ста жреб'я́ прив'я́зано при две́рех вні на распу́тії, і отріши́ста є. | Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. |
|
5
|
5
|
| І ні́ції от стоя́щих ту глаго́лаху ї́ма: что ді́єта отріша́юща жреб'я́? | І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? |
|
6
|
6
|
| О́на же рі́ста їм, я́коже запові́да ї́ма Ісу́с, і оста́виша я. | Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. |
|
7
|
7
|
| І приведо́ста жреб'я́ ко Ісу́сові, і возложи́ша на не ри́зи своя́, і всі́де на не. | І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. |
|
8
|
8
|
| Мно́зі же ри́зи своя́ постла́ша по путі́; друзі́ї же ва́їя рі́заху от дре́вія і постила́ху по путі́. | Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. |
|
9
|
9
|
| І предходя́щії і вслід гряду́щії вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! | І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! |
|
10
|
10
|
| Благослове́нно гряду́щеє Ца́рство во і́м'я Го́спода отця́ на́шего Дави́да! Оса́нна в ви́шніх! | Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! |
|
11
|
11
|
| (Зач. 50) І вни́де во Ієрусали́м Ісу́с і в це́рков; і согля́дав вся, по́зді уже́ су́щу часу́, ізи́де в Вифа́нію со обімана́десяте. | І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. |
|
12
|
12
|
| І нау́тріє ізше́дшим їм от Вифа́нії, взалка́; | На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. |
|
13
|
13
|
| і ви́дів смоко́вницю іздале́ча, іму́щу ли́ствіє, при́йде, а́ще у́бо что обря́щеть на ней; і прише́д к ней, нічесо́же обрі́те, то́кмо ли́ствіє; не у бо бі вре́м'я смо́квам. | І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. |
|
14
|
14
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ єй: да не ктому́ от тебе́ во ві́ки нікто́же плода́ сність. І сли́шаху ученици́ Єго́. | І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. |
|
15
|
15
|
| І прийдо́ша (па́ки) во Ієрусали́м. І вшед Ісу́с в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия і купу́ющия в це́ркві; і трапе́зи торжнико́м і сіда́лища продаю́щих го́луби іспрове́рже; | Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. |
|
16
|
16
|
| і не дая́ше, да кто мимонесе́ть сосу́д сквозі́ це́рков. | І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. |
|
17
|
17
|
| І уча́ше, глаго́ля їм: ність ли пи́сано, я́ко храм Мой храм моли́тви нарече́ться всім язи́ком? Ви же сотвори́сте єго́ верте́п разбо́йником. | І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. |
|
18
|
18
|
| І сли́шаша кни́жници і архієре́є, і іска́ху, ка́ко Єго́ погуб'я́т; боя́хубося Єго́, я́ко весь наро́д дивля́шеся о уче́ніії Єго́. | Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. |
|
19
|
19
|
| І я́ко по́зді бисть, ісхожда́ше вон із гра́да. | Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста. |
|
20
|
20
|
| І у́тро мимоходя́ще, ви́діша смоко́вницю ізсо́хшу із коре́нія. | Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. |
|
21
|
21
|
| І воспом'яну́в Петр глаго́ла Єму́: Равві́, виждь, смоко́вниця, ю́же прокля́л єси́, у́сше. | І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. |
|
22
|
22
|
| І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: | Ісус, відповідаючи, говорить їм: |
|
23
|
23
|
| (Зач. 51) імі́йте ві́ру Бо́жию; амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко, і́же а́ще рече́ть горі́ сей: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, і не разми́слить в се́рдці своє́м, но ві́ру і́меть, я́ко є́же глаго́леть, бива́єть, — бу́деть єму́, є́же а́ще рече́ть; | майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. |
|
24
|
24
|
| сего́ ра́ди глаго́лю вам: вся, єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, ві́руйте, я́ко приє́млете, — і бу́деть вам; | Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. |
|
25
|
25
|
| і єгда́ стоїте́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что і́мате на кого́, да і Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́нія ва́ша; | І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. |
|
26
|
26
|
| а́ще ли же ви не отпуща́єте, ні Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. | Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 52) І прийдо́ша па́ки во Ієрусали́м. І в це́ркві ходя́щу Єму́, прийдо́ша к Нему́ архієре́є, і кни́жници, і ста́рці | Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини |
|
28
|
28
|
| і глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? І кто Ті о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши? | і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? |
|
29
|
29
|
| Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз словесе́ єди́наго, і отвіща́йте Мі: і реку́ вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́; | Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. |
|
30
|
30
|
| креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к? Отвіща́йте Мі. | Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. |
|
31
|
31
|
| І ми́сляху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́? | Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? |
|
32
|
32
|
| Но а́ще рече́м, от челові́к: боя́хуся люді́й, всі бо імі́яху Іоа́нна, я́ко воі́стину проро́к бі. | А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. |
|
33
|
33
|
| І отвіща́вше глаго́лаша Ісу́сові: не ві́ми. І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́. | І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю. |
