|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. | |
|
2
|
|
| Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. | |
|
3
|
|
| І первосвященики звинувачували Його багато в чому. | |
|
4
|
|
| Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? | |
|
5
|
|
| Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. | |
|
6
|
|
| На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. | |
|
7
|
|
| Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. | |
|
8
|
|
| І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. | |
|
9
|
|
| Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? | |
|
10
|
|
| Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. | |
|
11
|
|
| Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. | |
|
12
|
|
| Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? | |
|
13
|
|
| Вони знову закричали: розіпни Його. | |
|
14
|
|
| Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! | |
|
15
|
|
| Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | |
|
16
|
|
| Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, | |
|
17
|
|
| і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; | |
|
18
|
|
| і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! | |
|
19
|
|
| І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. | |
|
20
|
|
| Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. | |
|
21
|
|
| І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. | |
|
22
|
|
| І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. | |
|
23
|
|
| І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. | |
|
24
|
|
| Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. | |
|
25
|
|
| Була третя година, і розіп’яли Його. | |
|
26
|
|
| І був напис провини Його: Цар Юдейський. | |
|
27
|
|
| З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. | |
|
28
|
|
| І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. | |
|
29
|
|
| Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! | |
|
30
|
|
| Спаси Себе Самого і зійди з хреста. | |
|
31
|
|
| Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! | |
|
32
|
|
| Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. | |
|
33
|
|
| О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. | |
|
34
|
|
| О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | |
|
35
|
|
| Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. | |
|
36
|
|
| А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. | |
|
37
|
|
| Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. | |
|
38
|
|
| І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. | |
|
39
|
|
| Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. | |
|
40
|
|
| Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, | |
|
41
|
|
| які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. | |
|
42
|
|
| І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. | |
|
43
|
|
| Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. | |
|
44
|
|
| Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. | |
|
45
|
|
| І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. | |
|
46
|
|
| Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. | |
|
47
|
|
| Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. |
