Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава }i

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Главa }i	Глава 18

1	1
И# бhсть по днeхъ мн0зэхъ, и3 гlъ гDень бhсть ко и3ліи2 въ лёто трeтіе гlz: и3ди2 и3 kви1сz ґхаaву, и3 дaмъ д0ждь на лицE земли2.	Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
2	2
И# и4де и3ліA ко ґхаaву kви1тисz, и3 бЁ глaдъ крёпокъ въ самарjи.	І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.
3	3
И# призвA ґхаaвъ ґвдjа строи1телz д0му: и3 ґвдjй бЁ боsсz гDа ѕэлw2.	І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
4	4
И# бhсть є3гдA начA и3збивaти їезавeль прbр0ки гDни, и3 взS ґвдjй сто2 мужeй прbр0ки и3 скры2 \| по пzти1десzти во двои1хъ вертeпэхъ и3 кормsше и5хъ хлёбомъ и3 вод0ю.	і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
5	5
И# речE ґхаaвъ ко ґвдjю: грzди2, и3 прeйдемъ на зeмлю, и3 на и3ст0чники водны6z, и3 на вс‰ пот0ки, да нeгли кaкw њбрsщемъ бhліе и3 прек0рмимъ к0ни и3 мски2, да не и3зги1бнутъ t скHтъ.	І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.
6	6
И# раздэли1ша себЁ пyть и3ти2 по немY: ґхаaвъ и4де путeмъ є3ди1нымъ є3ди1нъ, и3 ґвдjй и4де путeмъ други1мъ є3ди1нъ.	І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
7	7
И# бЁ ґвдjй є3ди1нъ на пути2: и3 пріи1де и3ліA на срётеніе є3мY є3ди1нъ. И# ґвдjй потщaсz, и3 падE на лицE своE и3 речE: тh ли є3си2 сaмъ, г0споди м0й и3ліE;	Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
8	8
И# речE и3ліA ко ґвдjю: ѓзъ є4смь: и3ди2 и3 повёждь господи1ну твоемY, глаг0лz: сE, и3ліA.	Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
9	9
И# речE ґвдjй: что2 согрэши1хъ ѓзъ, ћкw предаeши рабA твоего2 въ рyцэ ґха†вли є4же ўмертви1ти мS;	Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?
10	10
жи1въ гDь бGъ тв0й, ѓще є4сть kзhкъ и3ли2 цaрство, ѓможе не послA господи1нъ м0й и3скaти тебE: и3 рёша, нёсть: и3 заклS цaрство и3 страны6 є3гw2, ћкw не њбрёте тебE:	Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
11	11
и3 нн7э ты2 глаг0леши ми2: и3ди2, возвэсти2 господи1ну твоемY: сE, и3ліA:	а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
12	12
и3 бyдетъ є3гдA ѓзъ tидY t тебє2, и3 д¦ъ гDень в0зметъ тS въ зeмлю, є3sже не вёмъ, и3 вни1ду возвэсти1ти ґхаaву, и3 не њбрsщетъ тебE, и3 ўбіeтъ мS: рaбъ же тв0й є4сть боsйсz гDа t ю4ности своеS:	Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
13	13
и3ли2 не возвэсти1сz тебЁ господи1ну моемY, ±же сотвори1хъ, є3гдA ўбивaше їезавeль прbр0ки гDни, и3 сокрhхъ прbр0ки гDни сто2 мужeй, по пzти1десzти въ вертeпэ, и3 корми1хъ и5хъ хлёбомъ и3 вод0ю;	Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
14	14
и3 нн7э ты2 глаг0леши ми2: и3ди2, повёждь господи1ну твоемY: сE, и3ліA: и3 ўбіeтъ мS.	А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
15	15
И# речE и3ліA: жи1въ гDь си1лъ, є3мyже предстою2 пред8 ни1мъ, ћкw днeсь покажyсz є3мY.	І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.
16	16
И# и4де ґвдjй во срётеніе ґхаaву и3 возвэсти2 є3мY. И# ўскори2 ґхаaвъ и3 и4де во срётеніе и3ліи2.	І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
17	17
И# бhсть є3гдA ўзрЁ ґхаaвъ и3лію2, и3 речE ґхаaвъ ко и3ліи2: тh ли є3си2 развращazй ї}лz;	Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
18	18
И# речE и3ліA: не развращaю ѓзъ ї}лz, но рaзвэ ты2 и3 д0мъ nтцA твоегw2, є3гдA њстaвисте вы2 гDа бGа вaшего и3 и3д0сте в8слёдъ ваaла:	І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
19	19
и3 нн7э посли2 и3 собери2 ко мнЁ всего2 ї}лz на г0ру карми1лскую, и3 прор0ки ст{дныz ваaлwвы четhреста и3 пzтьдесsтъ, и3 прор0кwвъ дубрaвныхъ четhреста, kдyщихъ трапeзу їезавeлину.	тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
20	20
И# послA ґхаaвъ во вeсь ї}ль, и3 приведE вс‰ прор0ки на г0ру карми1лскую.	І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
21	21
И# приведE ко всBмъ и5мъ и3лію2, и3 речE и5мъ и3ліA: док0лэ вы2 хрaмлете на џбэ плєснЁ вaшы; ѓще є4сть гDь бGъ, и3ди1те в8слёдъ є3гw2: ѓще же ваaлъ є4сть, то2 и3ди1те за ни1мъ. И# не tвэщaша лю1діе словесE.	І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
22	22
И# речE и3ліA къ лю1демъ: ѓзъ њстaхъ прbр0къ гDень є3ди1нъ: и3 прор0цы ваaлwвы четhреста и3 пzтьдесsтъ мужeй, и3 прор0кwвъ дубрaвныхъ четhреста.	І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
23	23
(И# речE и3ліA:) да дадsтъ нaмъ двA вwлA, и3 да и3зберyтъ себЁ є3ди1наго, и3 да растeшутъ и5 (на ќды), и3 возложaтъ на дровA, и3 да не возгнэтsтъ nгнS: и3 ѓзъ растешY волA другaго, и3 возложY на дровA, и3 nгнS не возгнэщY:	нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
24	24
и3 да призоветE и3менA богHвъ вaшихъ, и3 ѓзъ призовY и4мz гDа бGа моегw2: и3 бyдетъ бGъ, и4же ѓще послyшаетъ nгнeмъ, т0й є4сть бGъ. И# tвэщaша вси2 лю1діе и3 рёша: д0бръ глаг0лъ (и3ліи1нъ), є3г0же глаг0ла (да бyдетъ тaкw).	і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
25	25
И# речE и3ліA прор0кwмъ ст{днымъ: и3збери1те себЁ ю3нцA є3ди1наго, и3 сотвори1те вы2 прeжде, ћкw вaсъ є4сть мн0жество: и3 призови1те и3менA богHвъ вaшихъ, и3 nгнS не возгнэщaйте.	І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
26	26
И# поsша ю3нцA, и3 сотвори1ша (тaкw), и3 призывaху и4мz ваaлово t ќтра до полyдне, и3 рёша: послyшай нaсъ, ваaле, послyшай нaсъ. И# не бЁ глaса, ни послушaніz. И# ристaху w4колw жeртвенника, є3г0же сотвори1ша.	І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
27	27
И# бhсть въ полyдне, и3 поругaсz и5мъ и3ліA fесвjтzнинъ и3 речE: зови1те глaсомъ вели1кимъ, ћкw б0гъ є4сть, ћкw непрaздность є3мY є4сть, и3 нeгли что2 и4но стр0итъ, и3ли2 спи1тъ сaмъ, и3 востaнетъ.	Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
28	28
И# зовsху глaсомъ вели1кимъ, и3 кроsхусz по њбhчаю своемY ножaми, и3 мн0зи би1шасz бичми2, до проли1тіz кр0ве своеS,	І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
29	29
и3 прорицaху, д0ндеже прeйде вeчеръ: и3 бhсть є3гдA пріи1де врeмz взhти жeртвэ, и3 не бЁ глaса, нижE послушaніz. И# речE и3ліA fесвjтzнинъ прор0кwмъ ст{днымъ, глаг0лz: tступи1те нн7э, да и3 ѓзъ сотворю2 жeртву мою2. И# tступи1ша тjи, и3 ўм0лкнуша.	Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]
30	30
И# речE и3ліA къ лю1демъ: приступи1те ко мнЁ. И# приступи1ша вси2 лю1діе къ немY.	Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
31	31
И# взS и3ліA дванaдесzть кaменій по числY колёнъ ї}левыхъ, ћкоже гlа къ немY гDь, гlz: ї}ль бyдетъ и4мz твоE.	І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.
32	32
И# создA кaменіе во и4мz гDне, и3 и3зцэли2 nлтaрь раск0панный, и3 сотвори2 м0ре вмэщaющее двЁ мBры сёмене w4крестъ nлтарS.	І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,
33	33
И# воскладE дровA на nлтaрь, є3г0же сотвори2, и3 растесA на ќды всесожегaємаz, и3 возложи2 на дровA, и3 воскладE на nлтaрь.	і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
34	34
И# речE и3ліA: принеси1те ми2 четhри водон0сы воды2, и3 возливaйте на всесожжeніе и3 на пwлёна. И# сотвори1ша тaкw. И# речE: ўдв0йте. И# ўдв0иша. И# речE: ўтр0йте. И# ўтр0иша.	і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,
35	35
И# прохождaше водA w4крестъ nлтарS, и3 м0ре и3сп0лнисz воды2.	і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
36	36
И# возопи2 и3ліA на нб7о и3 речE: гDи б9е ґвраaмовъ и3 їсаaковъ и3 їaкwвль, послyшай менE, гDи, послyшай менE днeсь nгнeмъ, и3 да ўразумёютъ вси2 лю1діе сjи, ћкw ты2 є3си2 гDь є3ди1нъ ї}левъ, и3 ѓзъ рaбъ тв0й, и3 тебє2 рaди сотвори1хъ дэлA сі‰:	Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
37	37
послyшай менE, гDи, послyшай менE nгнeмъ, и3 да разумёютъ вси2 лю1діе сjи, ћкw ты2 є3си2 (є3ди1нъ) гDь бGъ, и3 ты2 њбрати1лъ є3си2 сердцA людjй си1хъ в8слёдъ тебє2.	Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
38	38
И# спадE џгнь t гDа съ небесE, и3 поzдE всесожегaємаz, и3 дровA, и3 в0ду, ћже въ м0ри, и3 кaменіе и3 пeрсть полизA џгнь.	І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
39	39
И# пад0ша вси2 лю1діе на лицE своE и3 рёша: вои1стинну гDь бGъ т0й є4сть бGъ.	Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
40	40
И# речE и3ліA къ лю1демъ: поимaйте прор0ки ваaлwвы, да ни є3ди1нъ скрhетсz t ни1хъ. И# ћша и5хъ, и3 ведE \| и3ліA на пот0къ кjссовъ, и3 заклA и5хъ тaмw.	І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
41	41
И# речE и3ліA ко ґхаaву: взhди, и3 ћждь и3 пjй, ћкw глaсъ є4сть дождeвнагw хождeніz.	І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
42	42
И# взhде ґхаaвъ ћсти и3 пи1ти. И#ліa же взhде на карми1лъ, и3 преклони1сz на зeмлю, и3 положи2 лицE своE междY колёнома свои1ма,	І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,
43	43
и3 речE џтрочищу своемY: взhди и3 воззри2 на пyть морскjй. И# взhде, и3 воззрЁ џтрочищь, и3 речE: нёсть ничт0же. И# речE и3ліA: и3 ты2 њбрати1сz седми1жды.	і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
44	44
И# њбрати1сz џтрочищь седми1жды: и3 бhсть въ седм0е, и3 сE, w4блакъ мaлъ, ѓки слёдъ ноги2 мyжескіz, возносsщь в0ду и3з8 м0рz. И# речE: взhди и3 рцы2 ґхаaву: впрzзи2 колесни1цу твою2 и3 сни1ди, да не пости1гнетъ тебE д0ждь.	На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».
45	45
И# бhсть до здЁ и3 до здЁ, и3 нeбо примрачи1сz w4блаки и3 дyхомъ, и3 бhсть д0ждь вeлій. И# плaкасz, и3 и4де ґхаaвъ до їезраeлz.	Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
46	46
И# рукA гDнz бhсть на и3ліи2, и3 стzгнE чрeсла сво‰, и3 течE пред8 ґхаaвомъ во їезраeль.	І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт