Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 20

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Главa к7	Глава 20

1	1
И# сhнъ ґдeровъ цaрь сЂрскій собрA всю2 си1лу свою2, и3 возшeдъ њбсёде самарjю, и3 съ ни1мъ три1десzть двA цар‰ и3 вси2 кHнницы и3 колєсни1цы: и3 взыд0ша, и3 њбсэд0ша самарjю, и3 рaтоваша на ню2:	Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
2	2
и3 послA ко ґхаaву царю2 ї}леву во грaдъ и3 речE къ немY: си1це глаг0летъ сhнъ ґдeровъ:	І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
3	3
сребро2 твоE и3 злaто твоE моE є4сть, и3 жєны2 тво‰ и3 ч†да тво‰ дHбраz мо‰ сyть.	і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
4	4
И# tвэщA цaрь ї}левъ и3 речE: ћкоже глаг0лалъ є3си2, г0споди м0й царю2, тв0й є4смь ѓзъ и3 вс‰ мо‰.	І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.
5	5
И# возврати1шасz послы2 и3 рёша: си1це глаг0летъ сhнъ ґдeровъ: ѓзъ посылaхъ къ тебЁ, глаг0лz: сребро2 и3 злaто твоE и3 жєны2 тво‰ и3 чaда тво‰ дaждь мнЁ:	І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
6	6
ћкw въ сeй чaсъ ќтрw послю2 рабы6 мо‰ къ тебЁ, и3 и3зhщутъ д0мъ тв0й и3 д0мы џтрwкъ твои1хъ, и3 бyдутъ вс‰ желaємаz nчeсъ и4хъ, на ни1хже ѓще возложaтъ рyки сво‰, и3 в0змутъ.	тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
7	7
И# призвA цaрь ї}левъ вс‰ старBйшины земли2 и3 речE: знaйте нн7э и3 ви1дите, ћкw т0й ѕлЁ пр0ситъ, ћкw прислA ко мнЁ (глаг0лz) њ женaхъ мои1хъ и3 њ сынёхъ мои1хъ и3 њ дщeрехъ мои1хъ: сребрA моегw2 и3 злaта моегw2 не возбрани1хъ є3мY.	І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
8	8
И# рёша є3мY старBйшины и3 вси2 лю1діе: не послyшай, ни восхощи2 (дaти).	І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
9	9
И# речE послHмъ сhна ґдeрова: рцhте господи1ну вaшему: вс‰, и4хже рaди посылaлъ є3си2 къ рабY твоемY прeжде, сотворю2, сегH же глаг0ла не могY сотвори1ти. И# tид0ша мyжіе (ґдeрwвы) и3 возвэсти1ша є3мY сл0во.	І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
10	10
И# пaки послA къ немY сhнъ ґдeровъ, глаг0лz: сі‰ да сотворsтъ ми2 б0зи и3 сі‰ да приложaтъ, ѓще дов0лна бyдетъ пeрсть самарjи горстeмъ всёхъ людjй пэшцє1въ мои1хъ.	І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
11	11
И# tвэщA цaрь ї}левъ и3 речE: дов0лно: да не хвaлитсz слsченъ, ћкоже прzмhй.	І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
12	12
И# бhсть є3гдA tвэщA є3мY сл0во сіE, бЁ пію1щь сaмъ и3 вси2 цaріе, и5же бsху съ ни1мъ въ кyщахъ: и3 речE nтрокHмъ свои6мъ: сотвори1те вaлъ. И# сотвори1ша вaлъ над8 грaдомъ.	Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
13	13
И# сE, прbр0къ є3ди1нъ пріи1де къ ґхаaву царю2 ї}леву и3 речE: сі‰ гlетъ гDь: ви1диши ли вeсь нар0дъ сeй вели1кій; сE, ѓзъ дaмъ є3го2 днeсь въ рyцэ твои2, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ (є4смь) гDь.	І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
14	14
И# речE ґхаaвъ: въ чeмъ; И# речE: си1це гlетъ гDь: во џтроцэхъ кнzзeй грaдских. И# речE ґхаaвъ: кто2 нaчнетъ брaнь; И# речE: ты2.	І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
15	15
И# сочтE ґхаaвъ џтроки кнzзeй грaдских, и3 бhсть и4хъ двёсти три1десzть и3 двA: и3 по си1хъ сочтE лю1ди вс‰ сhны си1лы, сeдмь тhсzщъ.	[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.
16	16
И# и3зhде въ полyдне: и3 сhнъ ґдeровъ піsнъ бЁ ѕэлw2 въ сокхHfэ сaмъ и3 цaріе (и5же съ ни1мъ), три1десzть двA цар‰ помHщника є3мY.	І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
17	17
И# и3зыд0ша џтроцы воев0дъ грaдскихъ въ пeрвыхъ. И# послA сhнъ ґдeровъ, и3 возвэсти1ша царю2 сЂрскому, глаг0люще: мyжіе и3зыд0ша и3з8 самарjи.	І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
18	18
И# речE и5мъ: ѓще на ми1ръ и3зыд0ша, поими1те и5хъ живhхъ: и3 ѓще на брaнь и3зыд0ша, живhхъ поими1те и5хъ, да не и3сх0дzтъ и3з8 грaда.	Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
19	19
И# тjи и3зыд0ша и3з8 грaда џтроцы воев0дъ грaдских, и3 си1ла в8слёдъ и4хъ.	Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
20	20
И# порази2 кjйждо проти1внаго себЁ, и3 ўдв0и кjйждо проти1внаго себЁ. И# бэжA сmрjа: и3 погнA и5хъ ї}ль, и3 гонзE т0кмw сhнъ ґдeровъ цaрь сЂрскій на кони2 к0нника.	І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.
21	21
И# и3зhде цaрь ї}левъ, и3 взS вс‰ к0ни и3 колєсни1цы, и3 порази2 ћзвою вели1кою въ сmрjи.	І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
22	22
И# пріи1де прbр0къ къ царю2 ї}леву и3 речE: ўкрэпи1сz и3 разумёй, и3 ви1ждь, что2 сотвори1ши, ћкw преходsщу лёту семY, сhнъ ґдeровъ, цaрь сmрjйскій, пріи1детъ на тS.	І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
23	23
И# џтроцы царS сmрjйска рёша є3мY: бGъ г0ръ бGъ ї}левъ, ґ не бGъ ю3д0лій, сегw2 рaди ўкрэпи1сz пaче нaсъ: ѓще же срази1мсz съ ни1ми на равни1нэ, и4стиннw ўкрэпи1мсz пaче и4хъ:	Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
24	24
по глаг0лу же семY сотвори2: распусти2 цари6 коег0ждо на мёсто своE, и3 постaви вмёстw и4хъ воевHды,	Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
25	25
и3 премэни1мъ тебЁ си1лу вмёстw си1лы пaдшіz ў тебє2, и3 к0ни вмёстw к0ней, и3 колєсни1цы вмёстw колесни1цъ, и3 срази1мсz съ ни1ми на равни1нэ, и3 ўкрэпи1мсz пaче и4хъ. И# послyша глaса и4хъ и3 сотвори2 тaкw.	і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
26	26
И# бhсть минyвшу лёту томY, и3 сочтE сhнъ ґдeровъ сmрjю, и3 взhде во ґфeку на брaнь на ї}лz.	Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
27	27
И# сhнове ї}лєвы сочи1слишасz и3 и3зыд0ша во срётеніе и5мъ. И# њполчи1шасz ї}лтzне проти1ву и5мъ, ѓки двA ст†да к0зъ: сmрjане же нап0лниша зeмлю.	Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
28	28
И# пріи1де человёкъ б9ій и3 речE къ царю2 ї}леву: си1це гlетъ гDь: понeже речE сmрjа: бGъ г0ръ гDь бGъ ї}левъ, и3 не бGъ ю3д0лій т0й, и3 дaмъ си1лу вели1кую сію2 въ рyку твою2, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ гDь.	І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
29	29
И# њполчи1шасz тjи проти1ву и5мъ сeдмь днjй. И# бhсть въ дeнь седмhй, и3 прибли1жисz брaнь, и3 порази2 ї}ль сmрjанъ, сто2 и3 двaдесzть тhсzщъ пэшцє1въ во є3ди1нъ дeнь.	І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
30	30
И# бэжaша њстaвшіисz во ґфeку грaдъ, и3 падE стэнA на двaдесzть сeдмь тhсzщъ мужeй њстaвшихсz: сhнъ же ґдeровъ бэжA и3 вни1де въ д0мъ л0жа, въ черт0гъ.	Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
31	31
И# рёша къ немY џтроцы є3гw2: сE, нн7э вёмы, ћкw цaріе д0му ї}лева ми1лостиви сyть: да возл0жимъ нн7э врє1тища на чрeсла н†ша и3 ќжа на вы6и нaшz, и3 и3зhдемъ ко царю2 ї}леву, да нeгли њживи1тъ дyшы нaшz.	І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.
32	32
И# препоsсашасz во врє1тища по чрeслwмъ свои6мъ, и3 возложи1ша ќжz на вы6и сво‰, и3 пріид0ша къ царю2 ї}леву и3 рёша: рaбъ тв0й сhнъ ґдeровъ глаг0летъ: да живeтъ душA моS. И# речE: ѓще є4сть є3щE жи1въ, брaтъ ми2 є4сть.	І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
33	33
И# мyжіе за знaкъ и3 въ зал0гъ пріsша сл0во t ќстъ є3гw2, и3 рёша: брaтъ тв0й сhнъ ґдeровъ. И# речE: и3ди1те и3 приведи1те є3го2. И# и3зhде къ немY сhнъ ґдeровъ. И# возвед0ша є3го2 къ немY на колесни1цу.	Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.
34	34
И# речE къ немY: грaды, ±же взS nтeцъ м0й t nтцA твоегw2, tдaмъ тебЁ: и3 на и3сх0дъ сотвори1ши \| себЁ въ дамaсцэ, ћкоже положи2 nтeцъ м0й въ самарjи, и3 ѓзъ въ завётэ пущY тS. И# положи2 є3мY завётъ и3 tпусти2 є3го2.	І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
35	35
И# человёкъ є3ди1нъ t сынHвъ прbр0чихъ речE ко бли1жнему своемY по словеси2 гDню: бjй мS нн7э. И# не восхотЁ человёкъ би1ти є3го2.	Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
36	36
И# речE къ немY: понeже не послyшалъ є3си2 глaса гDнz, сE, ты2 tи1деши t менє2, и3 порази1тъ тS лeвъ. И# tи1де t негw2, и3 њбрёте є3го2 лeвъ и3 порази2 є3го2.	І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
37	37
И# њбрёте человёка и3нaго и3 речE: бjй мS нн7э. И# би2 є3го2 человёкъ, и3 порази1въ сокруши2 є3го2.	І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
38	38
И# и4де прbр0къ и3 предстA царю2 ї}леву на пути2 и3 покры2 покрывaломъ џчи свои2.	І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
39	39
И# бhсть є3гдA мимоидsше цaрь, и3 сeй возопи2 ко царю2 и3 речE: рaбъ тв0й и3зhде на войнY брaни, и3 сE, мyжъ приведE ко мнЁ мyжа и3 речE ко мнЁ: сохрани2 мyжа сего2: ѓще же tрэши1всz tск0читъ, и3 бyдетъ душA твоS вмёстw души2 є3гw2, и3ли2 талaнтъ tдaси сребрA:	Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».
40	40
и3 бhсть ћкw њзрёсz рaбъ тв0й сёмw и3 nвaмw, и3 сегw2 не бhсть. И# речE къ немY цaрь ї}левъ: сE, сyдъ тв0й при мнЁ, сaмъ себE ўби1лъ є3си2.	Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
41	41
И# ўскори2 и3 tS покрывaло t nчeсъ свои1хъ. И# познA є3го2 цaрь ї}левъ, ћкw t прbрHкъ сeй є4сть.	Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
42	42
И# речE къ немY: тaкw гlетъ гDь: понeже и3спусти1лъ є3си2 ты2 мyжа пaгубнаго и3з8 руки2 твоеS, и3 бyдетъ душA твоS вмёстw души2 є3гw2, и3 лю1діе твои2 вмёстw людjй є3гw2.	І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.
43	43
И# tи1де цaрь ї}левъ къ д0му своемY смущeнъ и3 разслaбленъ, и3 пріи1де въ самарjю.	І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт