Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Главa №	Глава 1

1	1
И# бhсть человёкъ t ґрмаfeмъ сіфы2, t горы2 є3фрeмли, и3 и4мz є3мY є3лканA сhнъ їереміи1ль, сhна и3лjина, сhна fокeлz въ насjвэ t ґрмаfeма t горы2 є3фрeмли:	Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин;
2	2
и3 семY двЁ жєны2 (бhша): и4мz є3ди1нэй ѓнна и3 и4мz вторёй феннaна: и3 бsху феннaнэ дёти, ѓннэ же не бsше nтрочaте.	у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей.
3	3
И# восхождaше человёкъ t днE до днE и3з8 грaда своегw2 ґрмаfeма покланsтисz и3 жрeти гDу бGу саваHfу въ силHмъ. И# тaмw бЁ и3лjй и3 двA сы6на є3гw2 nфнJ и3 фінеeсъ, жерцы2 гDни.	І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа.
4	4
И# бhсть дeнь, и3 пожрE є3лканA и3 дадE феннaнэ женЁ своeй и3 сынHмъ є3S и3 дщeрємъ є3S ч†сти:	У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини;
5	5
ѓннэ же дадE чaсть є3ди1ну, ћкw не бЁ є4й ч†да, nбaче ѓнну люблsше є3лканA пaче феннaны. И# гDь затвори2 ложеснA є3S:	Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її.
6	6
занeже не дадE є4й гDь чaда по ск0рби є3S и3 по сётованію њскорблeніz є3S, и3 сётоваше сегw2 рaди, ћкw затвори2 гDь ўтр0бу є3S не дaти є4й чaда.	Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її.
7	7
Тaкw творsше t г0да до г0да, внегдA приходи1ти є4й въ д0мъ гDень: (ўкорsше є3S тaкw,) и3 сётоваше, и3 плaкаше, и3 не kдsше.	Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла.
8	8
И# речE є4й є3лканA мyжъ є3S: ѓнна. И# речE є3мY: сE, ѓзъ, г0споди. И# речE є4й: чт0 ти є4сть, ћкw плaчешисz; и3 почто2 не ћси; и3 почто2 біeши сeрдце твоE; нёсмь ли ѓзъ тебЁ добрёе пaче десzти2 ч†дъ;	І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів?
9	9
И# востaвши ѓнна по kдeніи и4хъ въ силHмэ, и3 стA пред8 гDемъ. И#лjй же жрeцъ сэдsше на прест0лэ, при прaзэ двeри хрaма гDнz.	І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній.
10	10
И# тA ўмилeнна душeю, и3 помоли1сz гDу и3 плaчущи проплaка,	І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала,
11	11
и3 њбэщA њбётъ гDу, глаг0лющи: ґдwнаJ гDи є3лwJ саваHfъ, ѓще призирaz при1зриши на смирeніе рабы2 твоеS и3 помzнeши мS, и3 дaси рабЁ твоeй сёмz мyжеско, то2 дaмъ є5 пред8 тоб0ю въ дaръ до днE смeрти є3гw2: и3 вінA и3 піsнственнагw не и3спіeтъ, и3 желёзо не взhдетъ на главY є3гw2.	і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його.
12	12
И# бhсть є3гдA ўмн0жи молsщисz пред8 гDемъ, и3лjй же жрeцъ смотрsше на ўстA є3S.	Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її;
13	13
И# тA глаг0лаше въ сeрдцы своeмъ, т0кмw ўстнЁ є3S двизaстэсz, ґ глaсъ є3S не слhшашесz: и3 мнsше ю5 и3лjй піsну сyщу.	і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною.
14	14
И# речE є4й и3лjй: док0лэ піsна бyдеши; tими2 віно2 твоE и3 и3ди2 t мёста гDнz.	І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього].
15	15
И# tвэщA ѓнна и3 речE: ни2, г0споди: женA въ жeстокъ дeнь ѓзъ є4смь, вінA и3 піsнства не пи1хъ, но и3зливaю пред8 гDемъ дyшу мою2:	І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом;
16	16
не дaждь рабы2 твоеS во дщeрь поги1бели, ћкw t мн0жества глумлeніz моегw2 и3 t мн0жества сётованіz моегw2 и3стazхъ дaже досeлэ.	не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17	17
И# tвэщA и3лjй и3 речE къ нeй: и3ди2 съ ми1ромъ, бGъ ї}левъ да дaстъ ти2 всE прошeніе твоE, є4же проси1ла є3си2 t негw2.	І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього.
18	18
И# речE ѓнна: њбрёте рабA твоS благодaть пред8 nчи1ма твои1ма. И# и4де женA въ пyть св0й, и3 вни1де во nби1тель свою2, и3 kдE съ мyжемъ свои1мъ и3 пи2, и3 лицE є3S не и3спадE ктомY.	Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись.
19	19
И# ќтреневаша заyтра, и3 поклони1шасz гDу, и3 и3д0ша путeмъ свои1мъ. И# вни1де є3лканA въ д0мъ св0й во ґрмаfeмъ и3 познA є3лканA женY свою2 ѓнну: и3 помzнE ю5 гDь, и3 зачaтъ.	І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20	20
И# бhсть во врeмz днjй, и3 роди2 ѓнна сhна и3 наречE и4мz є3мY самуи1лъ: и3 речE: ћкw t гDа бGа саваHfа и3спроси1хъ є3го2.	Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його.
21	21
И# взhде человёкъ є3лканA и3 вeсь д0мъ є3гw2 въ силHмъ пожрeти жeртву днjй и3 њбёты сво‰ и3 вс‰ десzти6ны земли2 своеS.	І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї].
22	22
Ѓнна же не взhде съ ни1мъ, ћкw речE мyжеви своемY: д0ндеже взhдетъ nтрочA, и3 ѓще tдою2 є5, тогдA kви1тсz лицY гDню и3 пребyдетъ тaмw до вёка.	Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди.
23	23
И# речE є4й є3лканA мyжъ є3S: твори2 благ0е пред8 nчи1ма твои1ма, сэди2 д0ндеже tдои1ши є5: но да ўтверди1тъ гDь (сл0во твоE), и3зшeдшее и3з8 ќстъ твои1хъ. И# сёде женA, и3 млек0мъ питaше сhна своего2, д0ндеже tдои2 є3го2.	І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала.
24	24
И# взhде съ ни1мъ въ силHмъ, є3гдA tдои2 є3го2, съ телцeмъ трилётнымъ и3 съ хлBбы и3 со є4фі муки2 пшени1чны и3 мёхомъ вінA: и3 внид0ша въ д0мъ гDень въ силHмъ, и3 nтрочA съ ни1ми.	Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя.
25	25
И# привед0ша є5 пред8 гDа: и3 заклA nтeцъ є3гw2 жeртву, ю4же творsше t днjй на дни6 гDеви: и3 привед0ша nтрочA, и3 заклA телцA. И# приведE ѓнна мaти nтрочA ко и3лjю	[І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія
26	26
и3 речE: во мнЁ, гDи, да живeтъ душA твоS, господи1не м0й, ѓзъ женA стоsвшаz пред8 тоб0ю, њ сeмъ помоли1тисz гDу:	і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу;
27	27
њ nтрочaти сeмъ моли1хсz, и3 дадe ми гDь прошeніе моE, є4же проси1хъ ў негw2:	про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього;
28	28
и3 ѓзъ tдаю2 є5 гDеви во вс‰ дни6 животA є3гw2 на служeніе гDеви. И# поклони1сz тaмw гDеви.	і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт