Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 22

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Главa к7в	Глава 22

1	1
И# tи1де давjдъ tтyду, и3 спасeсz, и3 пріи1де въ пещeру nдоллaмску: и3 слhшавше брaтіz є3гw2 и3 д0мъ nтцA є3гw2, пріид0ша къ немY тaмw.	І вийшов Давид звідти і втік у печеру Одолламську, і почули брати його і весь дім батька його і прийшли до нього туди.
2	2
И# собрaшасz къ немY всsкъ и4же въ нyждэ, и3 всsкъ должни1къ, и3 всsкъ печaльный душeю, и3 бЁ и4ми њбладazй, и3 бsше съ ни1мъ ћкw четhреста мужeй.	І зібралися до нього всі пригноблені і всі боржники і всі засмучені душею, і зробився він начальником над ними; і було з ним близько чотирьохсот чоловік.
3	3
И# tи1де давjдъ tтyду въ массифafъ мwавjтскій и3 речE къ царю2 мwавjтску: да бyдутъ нн7э nтeцъ м0й и3 мaти моS ў тебє2, д0ндеже познaю, что2 сотвори1тъ мнЁ бGъ.	Звідти пішов Давид у Массифу моавитську і сказав цареві Моавитському: нехай батько мій і мати моя побудуть у вас, доки я не дізнаюся, що зробить зі мною Бог.
4	4
И# ўмоли2 лицE царS мwавjтска, и3 пребывaху ў негw2 по вс‰ дни6, сyщу давjду во џбласти т0й.	І привів їх до царя Моавитського, і жили вони в нього весь час, доки Давид був у тій схованці.
5	5
И# речE гaдъ прbр0къ къ давjду: не сэди2 во џбласти сeй: и3ди2, и3 да вни1деши въ зeмлю їyдину. И# и4де давjдъ и3 пришeдъ сёде въ грaдэ сарjхъ.	Але пророк Гад сказав Давиду: не залишайся в цьому притулку, але виходь, іди в землю Іудину. І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.
6	6
И# слhша саyлъ, ћкw познaнъ бhсть давjдъ, и3 мyжіе и5же съ ни1мъ: и3 саyлъ сэдsше на холмЁ под8 дубрaвою ћже въ рaмэ, и3 копіE въ рукY є3гw2, и3 вси2 џтроцы є3гw2 предстоsху є3мY.	І почув Саул, що Давид з’явився і люди, які були з ним. Саул сидів тоді в Гиві під дубом на горі, зі списом у руці, і всі слуги його оточували його.
7	7
И# речE саyлъ ко nтрокHмъ свои6мъ предстоsщымъ є3мY: слhшите нн7э, сhнове веніамjнwвы, ѓще вои1стинну всBмъ вaмъ дaстъ сhнъ їессeевъ сeла и3 віногрaды и3 постaвитъ вaсъ всёхъ въ с0тники и3 тhсzщники:	І сказав Саул слугам своїм, що оточували його: послухайте, сини Веніамінові, невже всім вам дасть син Ієссея поля і виноградники і всіх вас поставить тисячоначальниками і сотниками,
8	8
ћкw вси2 согласи1стесz на мS, и3 нёсть tкрывazй во ќхо моE, є3гдA положи2 завётъ сhнъ м0й съ сhномъ їессeовымъ, и3 нёсть t вaсъ ни є3ди1нъ болsй њ мнЁ и3 возвэщazй во ќшы мои2, ћкw воздви1же сhнъ м0й рабA моего2 на мS врагA, ћкоже дeнь сeй;	що ви усі змовилися проти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій вступив у дружбу із сином Ієссея, і ніхто з вас не пожалів про мене і не відкрив мені, що син мій підбурив проти мене раба мого чинити проти мене підступи, як це нині видно?
9	9
И# tвэщA дwи1къ сЂринъ пристaвленый над8 мскaми саyловыми и3 речE: ви1дэхъ сhна їессeева пришeдша въ номвY ко ґвімелeху сhну ґхjтову їерeю:	І відповів Доїк ідумеянин, який стояв зі слугами Сауловими, і сказав: я бачив, як син Ієссея приходив у Номву до Ахимелеха, сина Ахитува,
10	10
и3 вопрошaше њ нeмъ бGа, и3 брaшно вдадE є3мY, и3 мeчь голіafа и3ноплемeнника вдадE є3мY.	і той запитав про нього Господа, і дав йому споживу, і меч Голіафа филистимлянина віддав йому.
11	11
И# послA цaрь призвaти ґвімелeха сhна ґхjтова, и3 вс‰ сhны nтцA є3гw2 їерє1и t номвы2. И# пріид0ша вси2 къ царю2.	І послав цар покликати Ахимелеха, сина Ахитува, священика, і весь дім батька його, священиків, які в Номві; і прийшли вони усі до царя.
12	12
И# речE саyлъ: слhши нн7э, сhне ґхjтовъ. И# речE: сE, ѓзъ, глаг0ли, господи1не.	І сказав Саул: послухай, сину Ахитува. І той відповів: ось я, господарю мій.
13	13
И# речE є3мY саyлъ: почто2 совэщaлсz є3си2 на мS ты2 и3 сhнъ їессeевъ, ћкw вдaлъ є3си2 є3мY хлёбъ и3 мeчь, и3 вопрошaлъ є3си2 њ нeмъ бGа положи1ти є3го2 на мS во врагA, ћкоже дeнь сeй;	І сказав йому Саул: для чого ви зговорилися проти мене, ти і син Ієссея, що ти дав йому хліби і меч і запитав про нього Бога, щоб він повстав проти мене і чинив проти мене підступи, як це нині видно?
14	14
И# tвэщA ґвімелeхъ царю2 и3 речE: и3 кто2 во всёхъ рабёхъ твои1хъ вёренъ ћкоже давjдъ, и3 зsть царeвъ, и3 кнsзь всBмъ зaповэдемъ твои6мъ, и3 слaвенъ въ д0му твоeмъ;	І відповів Ахимелех царю і сказав: хто з усіх рабів твоїх вірний як Давид? він і зять царя, і виконавець повелінь твоїх, і шанований у домі твоєму.
15	15
є3дA днeсь начaхъ вопрошaти њ нeмъ бGа; никaкw: да не возложи1ши, царю2, на рабA твоего2 словесE сегw2, и3 на вeсь д0мъ nтцA моегw2, ћкw не вёдzше рaбъ тв0й во всёхъ си1хъ словесE мaла, и3ли2 вели1ка.	Чи тепер я став запитувати про нього Бога? Ні, не звинувачуй у цьому, царю, раба твого і весь дім батька мого, тому що в усій цій справі не знає раб твій ні малого, ні великого.
16	16
И# речE цaрь саyлъ: смeртію ќмреши, ґвімелeхъ, ты2 и3 вeсь д0мъ nтцA твоегw2.	І сказав цар: ти повинен померти, Ахимелеху, ти і весь дім батька твого.
17	17
И# речE цaрь скорох0дцємъ предстоsщымъ пред8 ни1мъ: приведи1те и3 и3збjйте їерє1и гDни, ћкw рукA и4хъ съ давjдомъ, и3 понeже познaша, ћкw бэжи1тъ т0й, и3 не возвэсти1ша во ќшію моє1ю. И# не хотsху џтроцы царє1вы возложи1ти рyкъ свои1хъ на їерє1и гDни.	І сказав цар охоронцям, які стояли при ньому: йдіть, умертвіть священиків Господніх, бо і їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але слуги царя не хотіли підняти рук своїх на вбивство священиків Господніх.
18	18
И# речE цaрь дwи1ку: њбрати1сz ты2, и3 ўстреми1сz на їерє1и. И# њбрати1сz дwи1къ сЂринъ, и3 ўби2 їерeєвъ гDнихъ въ т0й дeнь, три1ста пsть мужeй, всёхъ носsщихъ є3фyдъ:	І сказав цар Доїку: йди ти й умертви священиків. І пішов Доїк ідумеянин, і напав на священиків, і умертвив у той день вісімдесят п’ять^* чоловіків, які носили лляний ефод;
19	19
и3 номвY грaдъ їерeйскій погуби2 џстріемъ nрyжіz t мyжеска п0лу и3 до жeнска, t џтрока и3 до ссyщагw, и3 телцA и3 nслA и3 nвчaте.	і Номву, місто священиків, уразив мечем; і чоловіків і жінок, і юнаків і дітей, і волів і ослів і овець уразив мечем.
20	20
И# ўгонзE є3ди1нъ сhнъ ґвімелeха сhна ґхjтова, и4мz є3мY ґвіafаръ, и3 бэжA в8слёдъ давjда.	Урятувався один тільки син Ахимелеха, сина Ахитуви, на ім’я Авиафар, і втік до Давида.
21	21
И# возвэсти2 ґвіafаръ давjду, ћкw и3зби2 саyлъ вс‰ їерє1и гDни.	І розповів Авиафар Давиду, що Саул умертвив священиків Господніх.
22	22
И# речE давjдъ ко ґвіafару: вёдzхъ въ дeнь т0й, ћкw тaмw бЁ дwи1къ сЂринъ, ћкw возвэщaz возвэсти1тъ саyлу: ѓзъ є4смь вин0венъ њ душaхъ д0му nтцA твоегw2:	І сказав Давид Авиафару: я знав у той день, коли там був Доїк ідумеянин, що він неодмінно донесе Саулу; я винен у всіх душах дому батька твого;
23	23
сэди2 со мн0ю, не б0йсz, ћкw и3дёже ѓще взыщY души2 моeй мёсто, взыщY и3 души2 твоeй, ћкw сохранeнъ бyдеши ты2 ў менє2.	залишся в мене, не бійся, тому що, хто буде шукати моєї душі, буде шукати і твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт