Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава даi

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Главa д7i	Глава 14

1	1
И# бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 речE їwнаfaнъ сhнъ саyловъ џтрочищу носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2, и3 прeйдемъ въ мессaву и3ноплемeнникwвъ и5же на џнэй странЁ. И# nтцY своемY не возвэсти2 сегw2.	Одного дня сказав Іонафан, син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це.
2	2
И# саyлъ сэдsше на верхY холмA под8 дрeвомъ ћблоннымъ є4же въ магдHнэ, и3 бsше съ ни1мъ ћкw шeсть сHтъ мужeй.	Саул же знаходився на околиці Гиви, під гранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шестисот чоловік народу
3	3
И# ґхjа сhнъ ґхjтовъ, брaта їwхавeдова, сhна фінеeсова, сhна и3лjи, їерeй б9ій въ силHмэ носS є3фyдъ: и3 лю1діе не вёдzху, ћкw tи1де їwнаfaнъ.	і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Финеєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов.
4	4
Посредё же прех0да, и3дёже хотsше їwнаfaнъ прейти2 въ стaнъ и3ноплемeнничь, бhсть кaмень џстрый tсю1ду и3 кaмень џстрый toнyду: и4мz є3ди1ному васeсъ и3 друг0му сеннA:	Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистимського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене;
5	5
кaмень є3ди1нъ стоsше t сёвера проти1ву махмaса, и3 кaмень вторhй t ю4га проти1ву гаваи2.	одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви.
6	6
И# речE їwнаfaнъ ко џтрочищу носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2, прeйдемъ въ мессaву неwбрёзанныхъ си1хъ, нeгли что2 сотвори1тъ нaмъ гDь, ћкw нёсть гDу не ўд0бно спcти2 во мн0гихъ и3ли2 въ мaлыхъ.	І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох.
7	7
И# речE є3мY носsй nрyжіе є3гw2: твори2 всE, на нeже сeрдце твоE склонsетсz: сE, ѓзъ съ тоб0ю є4смь, ћкоже сeрдце твоE сeрдце моE.	І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно.
8	8
И# речE їwнаfaнъ: сE, мы2 прeйдемъ къ мужє1мъ и3 kви1мсz къ ни6мъ:	І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них;
9	9
ѓще сі‰ рекyтъ къ нaмъ: помeдлите тaмw, д0ндеже возвэсти1мъ вaмъ: то2 постои1мъ сaми на мёстэ своeмъ и3 не п0йдемъ къ ни6мъ:	якщо вони так скажуть нам: «зупиніться, поки ми підійдемо до вас», то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них;
10	10
ѓще же къ нaмъ си1це рекyтъ: взhдите къ нaмъ: то2 взhдемъ, ћкw предадE и5хъ гDь въ рyки нaшz: сіE нaмъ знaменіе (да бyдетъ).	а якщо так скажуть: «підніміться до нас», то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас.
11	11
И# внид0ста џба въ мессaву и3ноплемeнникwвъ. И# глаг0лаша и3ноплемє1нницы: сE, є3врeє и3сх0дzтъ и3з8 разсёлинъ свои1хъ, и3дёже скрhшасz.	Коли обидва вони стали на виду у загону филистимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони.
12	12
И# tвэщaша мyжіе месс†вли ко їwнаfaну и3 къ носsщему nрyжіе є3гw2, и3 рёша: взhдите къ нaмъ, и3 kви1мъ вaмъ глаг0лъ. И# речE їwнаfaнъ къ носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2 по мнЁ, ћкw предадE и5хъ гDь въ рyки ї}лєвы.	І закричали люди, які складали загін, до Іонафана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєносцеві своєму: йди за мною, тому що Господь віддав їх у руки Ізраїля.
13	13
И# взhде їwнаfaнъ (ползyщь) на рукaхъ и3 на ногaхъ свои1хъ, и3 носsй nрyжіе є3гw2 за ни1мъ. И# ўзрёша и3ноплемє1нницы лицE їwнаfaне, и3 порази2 и5хъ: и3 носsй nрyжіе є3гw2 и3дsше в8слёдъ є3гw2.	І почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним.
14	14
И# бhсть ћзва пeрваz, є4юже порази2 їwнаfaнъ и3 носsй nрyжіе є3гw2, ћкw двaдесzть мужeй копjйцами и3 каменовержeніемъ и3 кремeніемъ полевhмъ.	І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день.
15	15
И# бhсть ќжасъ въ полцЁ и3 на селЁ: и3 вси2 лю1діе и5же въ мессaвэ и3 губsщіи ўжаснyшасz, и3 тjи не хотsху брaтисz: и3 вострепетA землS, и3 бhсть ќжасъ t гDа.	І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа.
16	16
И# ви1дэша соглzдaтає саyлwвы въ гаваи2 веніамjни, и3 сE, п0лкъ смzтeсz сёмw и3 nнaмw.	І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди.
17	17
И# речE саyлъ лю1демъ сyщымъ съ ни1мъ: разсмотри1те нн7э и3 ви1дите, кто2 tи1де t вaсъ. И# разсмотри1ша, и3 сE, не њбрётесz їwнаfaнъ и3 носsй nрyжіе є3гw2.	І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його.
18	18
И# речE саyлъ ко ґхjи: принеси2 є3фyдъ, ћкw бЁ ківHтъ б9ій въ т0й дeнь съ сынми2 ї}левыми.	І сказав Саул Ахиї: «принеси кивот^* Божий», тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими.
19	19
И# бhсть є3гдA глаг0лаше саyлъ ко їерeю, и3 шyмъ въ полцЁ и3ноплемeнничи ходS и3дsше и3 мн0жашесz. И# речE саyлъ ко їерeю: пригни2 рyки тво‰.	Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої.
20	20
И# и3зhде саyлъ и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ, и3 и3зыд0ша до сёчи. И# сE, бhсть nрyжіе коегHждо на бли1жнzго своего2, (и3 бhсть) мzтeжъ вели1къ ѕэлw2.	І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике.
21	21
Но и3 раби2, и5же бhша со и3ноплемє1нники вчерA и3 трeтіzгw днE, вшeдшіи въ п0лкъ, њбрати1шасz и3 тjи є4же бhти и5мъ со ї}лтzны сyщими съ саyломъ и3 со їwнаfaномъ.	Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Саулом та Іонафаном;
22	22
И# вси2 ї}лтzне скрhвшіисz въ горЁ є3фрeмли ўслhшаша, ћкw tбэг0ша и3ноплемє1нницы: приложи1шасz и3 тjи в8слёдъ и4хъ на брaнь.	і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві.
23	23
И# сп7сE гDь въ т0й дeнь ї}лz: брaнь же пр0йде дaже до вамHfа: и3 вси2 лю1діе бsху съ саyломъ, ћкw дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 бЁ брaнь разсhпана во вeсь грaдъ на горЁ є3фрeмли.	І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.]
24	24
И# саyлъ сотвори2 безyміе вeліе въ дeнь т0й, и3 заклS лю1ди, глаг0лz: пр0клzтъ человёкъ, и4же ћсти бyдетъ хлёбъ дaже до вeчера, д0ндеже tмщY врагHмъ мои6мъ. И# не вкуси1ша лю1діе вси2 хлёба:	Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі.
25	25
и3 всS землS њбёдаше: и3 сE, бsше дубрaва пчeлнаz пред8 лицeмъ селA:	І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед.
26	26
и3 внид0ша лю1діе во пчeлникъ, и3 сE, и3схождaху глаг0люще: (ћкw и3стечE мeдъ,) и3 не бЁ возвращaющагw руки2 своеS ко ўстHмъ свои6мъ, ћкw ўбоsшасz лю1діе клsтвы гDни.	І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття.
27	27
Їwнаfaнъ же не слhшаше, є3гдA заклинaше nтeцъ є3гw2 лю1ди: и3 прострE конeцъ жезлA своегw2, и4же въ рукY є3мY, и3 њмочи2 є3го2 въ с0тэ мeдвенэ, и3 њбрати2 рyку свою2 во ўстA сво‰, и3 прозрёша џчи є3гw2.	Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його.
28	28
И# речE є3ди1нъ t людjй, глаг0лz: кленhй проклS nтeцъ тв0й лю1ди, глаг0лz: пр0клzтъ человёкъ, и4же ћсти бyдетъ хлёбъ въ дeнь сeй: и3 и3знемог0ша лю1діе.	І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: «проклятий, хто сьогодні споживе їжу»; від цього народ знемагає.
29	29
И# ўразумЁ їwнаfaнъ и3 речE: смути2 nтeцъ м0й зeмлю: ви1ждь, ћкw прозрёша џчи мои2, є3гдA вкуси1хъ мaлw t мeда сегw2:	І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду;
30	30
q, дабы2 ћли kдyще днeсь лю1діе t корhстей врагHвъ свои1хъ, и5хже њбрэт0ша, мн0жайшаz бы днeсь ћзва былA во и3ноплемeнницэхъ.	якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
31	31
И# порази1ша въ дeнь т0й t и3ноплемeнникwвъ мн0жае нeжели въ махмaсэ: и3 ўтруди1шасz лю1діе ѕэлw2.	І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився.
32	32
И# ўстреми1шасz лю1діе на кwрhсти, и3 поsша лю1діе стадA и3 бyйволы и3 гов‰да: и3 закалaху на земли2, и3 kд0ша лю1діе съ кр0вію.	І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю.
33	33
И# возвэсти1ша саyлу, глаг0люще: согрэши1ша лю1діе ко гDу, kдyще съ кр0вію. И# речE саyлъ: t геfeма привали1те мнЁ сёмw кaмень вeлій.	І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь.
34	34
И# речE саyлъ: шeдше къ лю1демъ рцhте и5мъ: да принесeтъ кjйждо сёмw телцA своего2 и3 кjйждо џвцу свою2, и3 да зак0лютъ на кaмени сeмъ, и3 kди1те \|, и3 не согрэшaйте гDу kдyще съ кр0вію. И# привед0ша н0щію вси2 лю1діе своE кjйждо, є4же и3мsше въ руцЁ своeй, и3 закалaху тaмw.	Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там.
35	35
И# создA саyлъ тaмw nлтaрь гDу: сeй начA саyлъ созидaти nлтaрь гDу.	І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу.
36	36
И# речE саyлъ: сни1демъ в8слёдъ и3ноплемє1нникъ н0щію, и3 расхи1тимъ и5хъ, д0ндеже зарS бyдетъ, и3 не њстaвимъ t ни1хъ мyжа. И# рёша: всE є4же блaго пред8 nчи1ма твои1ма, твори2. И# речE їерeй: пристyпимъ сёмw къ бGу.	І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога.
37	37
И# вопроси2 саyлъ бGа: сни1ду ли в8слёдъ и3ноплемeнникwвъ; предaси ли и5хъ въ рyки ї}лтzнwмъ; И# не tвэщA є3мY гDь въ дeнь т0й.	І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день.
38	38
И# речE саyлъ: приведи1те сёмw вс‰ кwлёна ї}лєва, и3 ўразумёйте и3 ўвёждьте, на к0мъ бhсть грёхъ сeй днeсь,	Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині?
39	39
ћкw жи1въ гDь сп7сhй ї}лz, ћкw ѓще tвётъ бyдетъ на їwнаfaна сhна моего2, смeртію да ќмретъ. И# не бЁ tвэщaющагw t всёхъ людjй.	тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, — якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому.
40	40
И# речE саyлъ всемY ї}лю: вы2 стaните на є3ди1ну странY, ѓзъ же и3 їwнаfaнъ сhнъ м0й стaнемъ на другyю странY. И# рёша лю1діе къ саyлу: є4же блaго пред8 тоб0ю, твори2.	І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх.
41	41
И# речE саyлъ: гDи б9е ї}левъ, что2 ћкw не tвэщaлъ є3си2 рабY твоемY днeсь; и3ли2 моS є4сть, и3ли2 сhна моегw2 їwнаfaна непрaвда; гDи б9е ї}левъ, дaждь знaменіе: и3 ѓще речeши сі‰, дaждь нн7э лю1демъ твои6мъ ї}лю, дaждь нн7э прпdбіе. И# падE жрeбій на їwнаfaна и3 саyла, и3 лю1діе и3зыд0ша.	І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим.
42	42
И# речE саyлъ: вeрзите жрeбій на мS и3 на їwнаfaна сhна моего2: є3г0же њб8zви1тъ гDь, смeртію да ќмретъ. И# рёша лю1діе къ саyлу: нёсть сeй глаг0лъ. И# прем0же саyлъ лю1ди, и3 верг0ша њ нeмъ и3 їwнаfaнэ сhнэ є3гw2, и3 падE на їwнаfaна жрeбій.	Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана.
43	43
И# речE саyлъ ко їwнаfaну: возвэсти1 ми, что2 сотвори1лъ є3си2; И# возвэсти2 є3мY їwнаfaнъ и3 речE: вкушaz вкуси1хъ мaлw мeду њмочи1въ конeцъ жезлA, и4же въ рукY моє1ю, и3 сE, ѓзъ ўмирaю.	І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти.
44	44
И# речE є3мY саyлъ: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ, и3 сі‰ да приложи1тъ ми2, ћкw смeртію ќмреши днeсь.	І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти!
45	45
И# рёша лю1діе къ саyлу: є3дA днeсь ќмретъ сотвори1вый спасeніе сіE вeліе во ї}ли; не бyди то2, жи1въ гDь, ѓще падeтъ влaсъ главы2 є3гw2 на зeмлю, ћкw млcть б9ію сотвори2 въ дeнь сeй. И# помоли1шасz лю1діе њ їwнаfaнэ въ дeнь т0й, и3 не ќмре.	Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він.
46	46
И# не и4де саyлъ в8слёдъ и3ноплемeнникwвъ: и3ноплемє1нницы же tид0ша въ мёсто своE.	І повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце.
47	47
И# саyлъ ўкрэпи1сz цaрствовати во ї}ли, и3 побэждaше w4крестъ вс‰ враги2 сво‰ въ мwaвэ и3 въ сынёхъ ґммHнихъ и3 въ сынёхъ є3дHмлихъ и3 въ веfHрэ и3 въ цaрствіи сувaни и3 во и3ноплемeнницэхъ: и3 ѓможе ѓще њбращaшесz, спасaшесz.	І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едомом [і з Вефором] і з царями Сови і з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх.
48	48
И# сотвори2 си1лу, и3 побэди2 ґмали1ка, и3 и3збaви ї}лz и3з8 руки2 попирaющихъ є3го2.	І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.
49	49
И# бёша сhнове саyлwвы їwнаfaнъ и3 їисyй и3 мелхісуE: и3менa же двою2 дщє1рію є3гw2, и4мz первор0днэй мер0ва и3 и4мz вторёй мелх0ла:	Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої — Мелхола.
50	50
и4мz же женЁ є3гw2 ґхіно0ма, дщeрь ґхімаaсова: и3 и4мz старёйшинэ вHй є3гw2 ґвени1ръ сhнъ ни1ра сhна ќжика саyлова:	Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його — Авенир, син Нира, дядька Саулового.
51	51
кjсъ же nтeцъ саyловъ, и3 ни1ръ nтeцъ ґвени1ровъ сhнъ їамjна сhна ґвіи1лева.	Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла.
52	52
И# бЁ брaнь крэпкA на и3ноплемeнники во вс‰ дни6 саyлwвы: и3 ви1дэвъ саyлъ всsка мyжа си1льна и3 всsка мyжа сhна си1лы, собирaше и5хъ къ себЁ.	І була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт