Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава кає

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Главa к7є	Глава 25

1	1
И# ќмре самуи1лъ, и3 собрaшасz вeсь ї}ль, и3 плaкашасz є3гw2, и3 погреб0ша є3го2 въ д0му є3гw2 во ґрмаfeмэ. И# востA давjдъ, и3 сни1де въ пустhню маHню.	І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран.
2	2
И# бЁ человёкъ въ маHнэ и3 стадA є3гw2 на карми1лэ, и3 человёкъ вели1къ ѕэлw2: и3 семY nвeцъ три2 тhсzщы и3 к0зъ тhсzща: и3 бhсть є3гдA стрижaше стадA сво‰ на карми1лэ:	Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі.
3	3
и4мz же человёку навaлъ и3 и4мz женЁ є3гw2 ґвігeа: и3 женA є3гw2 благA смhсломъ и3 добрA вз0ромъ ѕэлw2, мyжъ же є3S человёкъ жeстокъ и3 лукaвъ въ начинaніихъ и3 человёкъ ѕвэронрaвенъ.	Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авигея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Халева.
4	4
И# ўслhша давjдъ въ пустhни, ћкw стрижeтъ навaлъ на карми1лэ стадA сво‰.	І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх.
5	5
И# послA давjдъ дeсzть nтрокHвъ и3 речE nтрокHмъ: взhдите на карми1лъ и3 и3ди1те къ навaлу и3 вопроси1те є3го2 и4менемъ мои1мъ съ ми1ромъ,	І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені,
6	6
и3 рцhте сі‰: здрaвъ ли є3си2 ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 вс‰ тво‰ здрaва ли сyть;	і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму;
7	7
и3 нн7э сE, ўслhшахъ, ћкw стригyтъ тебЁ нн7э пастуси2 твои2, и5же бёша съ нaми въ пустhни, и3 не возбрани1хомъ и5мъ, и3 не повелёхомъ и5мъ ничесHже во вс‰ дни6, є3гдA бёша на карми1лэ:	нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі;
8	8
вопроси2 nтрокHвъ твои1хъ и3 возвэстsтъ ти2: и3 да њбрsщутъ џтроцы твои2 благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, ћкw въ дeнь блaгъ пріид0хомъ: дaждь u5бо нн7э є4же њбрsщетъ рукA твоS nтрокHмъ твои6мъ и3 сhну твоемY давjду.	запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя».
9	9
И# пріид0ша џтроцы давjдwвы и3 глаг0лаша словесA сі‰ къ навaлу, по всBмъ глаг0лwмъ си6мъ и4менемъ давjдовымъ.	І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли.
10	10
И# возскочи2 навaлъ и3 tвэщA nтрокHмъ давjдwвымъ и3 речE: кто2 давjдъ; и3 кто2 сhнъ їессeовъ; днeсь ўмн0жени сyть раби2 tходsще кjйждо t лицA господи1на своегw2:	І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх;
11	11
и3 возмy ли хлёбы мо‰ и3 віно2 моE и3 закл†наz мо‰, ±же заклaхъ стригyщымъ мо‰ џвцы, и3 дaмъ ли w4наz мужє1мъ, и4хже не вёмъ tкyду сyть;	невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?
12	12
И# возврати1шасz џтроцы давjдwвы путeмъ свои1мъ, и3 возврaщшесz пріид0ша и3 возвэсти1ша давjду по глаг0лwмъ си6мъ.	І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці.
13	13
И# речE давjдъ мужє1мъ свои6мъ: препоsшитесz кjйждо nрyжіемъ свои1мъ. И# препоsсашасz nрyжіемъ свои1мъ, и3 сaмъ давjдъ препоsсасz мечeмъ свои1мъ, и3 и3д0ша в8слёдъ давjда, ћкw четhреста мужeй, ґ двёсти и4хъ њстaшасz ў сосyдwвъ.	Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
14	14
И# ґвігeи женЁ навaловэ повёда є3ди1нъ џтрокъ, глаг0лz: сE, присылA давjдъ послы2 t пустhни благослови1ти господи1на нaшего, џнъ же tврати1сz t ни1хъ:	Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо;
15	15
мyжіе же блaзи (бёша) нaмъ ѕэлw2, не возбранsху нaмъ, нижE повелэвaху нaмъ что2 во вс‰ дни6, въ нsже бёхомъ съ ни1ми:	а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі;
16	16
и3 сyщымъ нaмъ на селЁ, ѓки стэнA бёша w4крестъ нaсъ, и3 въ нощи2 и3 во дни2, по вс‰ дни6 въ нsже бёхомъ съ ни1ми пасyще стадA:	вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них;
17	17
и3 нн7э разумёй и3 ви1ждь ты2, что2 сотвори1ши, ћкw соверши1сz ѕл0ба на господи1на нaшего и3 на д0мъ є3гw2, и3 сeй сhнъ губи1тель, и3 не возм0жно глаг0лати къ немY.	отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним.
18	18
И# потщaсz ґвігeа, и3 взS двёсти хлёбwвъ и3 двA сос{да вінA и3 пsть nвeцъ ўстр0еныхъ и3 пsть мёръ муки2 чи1стыz и3 к0шницу гр0здіz и3 двёсти вsзаницъ см0квей, и3 возложи2 на nслsта,	Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів,
19	19
и3 речE ко nтрокHмъ свои6мъ: поиди1те предо мн0ю, и3 сE, ѓзъ в8слёдъ вaсъ и3дY. Мyжу же своемY не возвэсти2.	і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала.
20	20
И# бhсть, всёдшей є4й на nсли1цу и3 сходsщей въ подг0ріе, и3 сE, давjдъ и3 мyжіе є3гw2 и3дsху сопроти1ву є3S, и3 срёте и5хъ.	Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними.
21	21
И# речE давjдъ: вои1стинну всyе вс‰ навaлwва сохрани1хъ въ пустhни, и3 ничес0же повелёхъ взsти t всёхъ ±же є3гw2, и3 воздадe ми ѕл†z за благ†z:	І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро;
22	22
сі‰ да сотвори1тъ бGъ давjду и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще до ќтра њстaвлю t всёхъ навaловыхъ дaже до мочaщагwсz къ стэнЁ.	нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни.
23	23
И# ўви1дэ ґвігeа давjда, и3 потщaсz и3 скочи2 со nслsте, и3 падE пред8 давjдомъ на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY до земли2,	Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі;
24	24
и3 падE на н0ги є3гw2 и3 речE: во мнЁ, господи1не м0й, непрaвда моS: да глаг0летъ нн7э рабA твоS во ќшы твои2, и3 послyшай словeсъ рабы2 твоеS:	й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї.
25	25
да не возложи1тъ нн7э господи1нъ м0й сeрдца своегw2 на человёка ги1белнаго сего2, ћкw по и4мени своемY т0й є4сть: навaлъ и4мz є3мY, и3 безyміе съ ни1мъ: ѓзъ же рабA твоS не ви1дэхъ nтрокHвъ господи1на моегw2, и5хже послaлъ є3си2:	Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним^*. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав.
26	26
и3 нн7э, господи1не м0й, жи1въ гDь и3 живA душA твоS, ћкоже возбрани2 тебЁ гDь є4же не пріити2 на кр0вь непови1нну и3 спасти2 тебЁ рyку твою2: и3 нн7э да бyдутъ ћкоже навaлъ врази2 твои2 и3 и4щущіи господи1ну моемY ѕлA:	І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого.
27	27
и3 нн7э возми2 благословeніе сіE, є4же принесE рабA твоS господи1ну моемY, и3 дaждь nтрокHмъ предстоsщымъ господи1ну моемY:	Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму.
28	28
tими2 нн7э непрaвду рабы2 твоеS, ћкw творS сотвори1тъ гDь д0мъ вёренъ господи1ну моемY, ћкw на брaни господи1на моегw2 гDь споб0ретъ, и3 ѕл0ба не њбрsщетсz въ тебЁ никогдaже:	Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє.
29	29
и3 ѓще востaнетъ человёкъ гонsй тS и3 и3щaй души2 твоеS, и3 бyдетъ душA господи1на моегw2 привsзана соyзомъ жи1зни ў гDа бGа, и3 дyшу врагHвъ твои1хъ порази1ши прaщею посредЁ прaщи:	Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею.
30	30
и3 бyдетъ є3гдA сотвори1тъ гDь господи1ну моемY вс‰, є3ли6ка гlаше благ†z њ тебЁ, и3 повели1тъ тебЁ гDь (бhти) вождeмъ во ї}ли,	І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем,
31	31
и3 не бyдетъ тебЁ сіE мeрзость и3 соблaзнъ сeрдцу господи1на моегw2, є4же и3зліsти кр0вь непови1нную тyне и3 спасти2 рyку свою2 себЁ: и3 да блaго сотвори1тъ гDь господи1ну моемY, и3 воспомzнeши рабY твою2, є4же благосотвори1ти є4й.	то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй].
32	32
И# речE давjдъ ко ґвігeи: блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, и4же послa тz днeсь на срётеніе ми2,	І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені,
33	33
и3 благословeнъ совётъ тв0й, и3 благословeна ты2 ўдержaвшаz мS въ дeнь сeй и3ти2 на проли1тіе кр0ве, и3 спасти1 ми рyку мою2:	і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе.
34	34
nбaче жи1въ гDь бGъ ї}левъ, и4же возбрани1 ми днeсь ѕло2 сотвори1ти тебЁ: занE ѓще бы не потщaласz и3 не пришлA є3си2 на срётеніе мнЁ, тогдA рёхъ: ѓще њстaнетсz навaлу до ќтреннzгw свёта мочaщійсz къ стэнЁ.	Але, — живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни.
35	35
И# пріS давjдъ t рукY є3S вс‰, ±же принесE є3мY, и3 речE є4й: и3ди2 съ ми1ромъ въ д0мъ св0й: ви1ждь, послyшахъ глaса твоегw2 и3 пріsхъ лицE твоE.	І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє.
36	36
И# пріи1де ґвігeа къ навaлу: и3 сE, ў негw2 пи1ръ въ домY є3гw2, ћкw пи1ръ царeвъ: и3 сeрдце навaлово вeсело въ нeмъ, и3 т0й піsнъ до ѕэлA. И# не возвэсти2 ґвігeа навaлу глаг0ла ни вели1ка ни мaла до свёта ќтреннzгw.	І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.
37	37
И# бhсть заyтра, є3гдA и3стрезви1сz навaлъ t вінA, повёда є3мY женA є3гw2 вс‰ глаг0лы сі‰, и3 ќмре сeрдце є3гw2 въ нeмъ, и3 т0й бhсть ћкw кaмень.	Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь.
38	38
И# бhсть ћкw дeсzть днjй, и3 порази2 гDь навaла, и3 ќмре.	Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер.
39	39
И# ўслhша давjдъ и3 речE: блгcвeнъ гDь, и4же суди2 сyдъ поношeніz моегw2 t руки2 навaли, и3 рабA своего2 ўдержA t руки2 ѕлhхъ, и3 ѕл0бу навaлю њбрати2 гDь на главY є3гw2. И# послA давjдъ и3 глаг0ла ко ґвігeи поsти ю5 себЁ въ женY.	І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину.
40	40
И# пріид0ша џтроцы давjдwвы ко ґвігeи въ карми1лъ, и3 рёша є4й, глаг0люще: давjдъ послA нaсъ къ тебЁ, да тS п0йметъ себЁ въ женY.	І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
41	41
И# востA и3 поклони1сz до земли2 лицeмъ и3 речE: сE, рабA твоS въ рабhню ўмывaти н0ги nтрокHмъ твои6мъ.	Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого.
42	42
И# востA ґвігeа, и3 всёде на nслS, и3 пsть дэви1цъ и3дsху в8слёдъ є3S, и3 п0йде в8слёдъ nтрокHвъ давjдовыхъ, и3 бhсть є3мY въ женY.	І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною.
43	43
И# ґхінаaму поsтъ давjдъ t їезраeлz, и3 бёстэ є3мY џбэ жєны2.	І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами.
44	44
Саyлъ же дадE мелх0лу дщeрь свою2 женY давjдову фалтjю сhну ґмjсову и4же t р0ммы.	Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт