|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть, є3гдA вни1де сhнъ м0й въ черт0гъ св0й, падE и3 ќмре: | Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер. |
|
2
|
2
|
| и3 преврати1хомъ вс‰ свBтлаz, и3 востaша вси2 грaждане мои2 во ўтэшeніе моE, и3 почи1хъ дaже до другaгw днE до н0щи: | І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня. |
|
3
|
3
|
| и3 бhсть, є3гдA вси2 почивaху, да мS ўтёшатъ, да пок0юсz: и3 востaхъ н0щію, и3 бэжaхъ, и3 пріид0хъ, ћкоже ви1диши, на сіE п0ле, | Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле. |
|
4
|
4
|
| и3 помышлsю ўжE не возврати1тисz во грaдъ, но здЁ пребывaти, и3 не ћсти, нижE пи1ти, но безпрестaни рыдaти и3 пости1тисz д0ндеже ўмрY. | І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру. |
|
5
|
5
|
| И# њстaвихъ словесA, въ ни1хже бёхъ, и3 tвэщaхъ съ ћростію къ нeй и3 рек0хъ: | Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав: |
|
6
|
6
|
| бyz пaче всёхъ жeнъ, не ви1диши ли плaча нaшегw и3 ±же нaмъ случи1шасz; | о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами — |
|
7
|
7
|
| ћкw сіHнъ мaти нaша всsкою ск0рбію скорби1тъ и3 смирeніемъ смирeна є4сть и3 плaчетъ вельми2: | що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко? |
|
8
|
8
|
| и3 нн7э понeже вси2 рыдaемъ и3 ск0рбни є3смы2, ћкw вси2 приск0рбни є3смы2, тh же скорби1ши њ є3ди1нэмъ сhнэ: | І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого? |
|
9
|
9
|
| вопроси1 бо земли2, и3 речeтъ тебЁ, ћкw сіS є4сть, є4йже подобaетъ рыдaти падeніz толи1кихъ на нeй раждaющихсz: | Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній; |
|
10
|
10
|
| и3 t неS t начaла вси2 рождeни, и3нjи же пріи1дутъ, и3 сE, є3двA не вси2 въ поги1бель tх0дzтъ, и3 и3стреблeніе бывaетъ мн0жеству и4хъ: | бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення. |
|
11
|
11
|
| и3 кто2 u5бо и4мать рыдaти пaче сеS, ћже т0ль вeліе мн0жество погуби1ла, нeжели ты2, ћже њ є3ди1нэмъ болёзнуеши; | Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного? |
|
12
|
12
|
| ѓще же речeши мнЁ: ћкw нёсть плaчь м0й под0бенъ земли, понeже пл0дъ чрeва моегw2 погуби1хъ, є3г0же въ печaлехъ породи1хъ и3 съ болёзнію роди1хъ, | Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях; |
|
13
|
13
|
| землs же по пути2 земли2, tи1де же въ нeй мн0жество настоsщее, ћкоже случи1сz: | а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»: |
|
14
|
14
|
| и3 ѓзъ тебЁ рекY: ћкоже ты2 съ труд0мъ родилA є3си2, тaкw и3 землS даeтъ пл0дъ св0й человёку t начaла є3мY, и4же сотвори1лъ ю5: | і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її. |
|
15
|
15
|
| нн7э u5бо воздержи2 самA ў себє2 болёзнь твою2 и3 крёпкw носи2 ±же тебЁ случи1шасz падє1ніz: | Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе. |
|
16
|
16
|
| ѓще бо њправди1ши предёлъ б9ій и3 совётъ є3гw2, пріи1меши во врeмz и3 въ таковhхъ похвaлишисz: | Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена. |
|
17
|
17
|
| вни1ди u5бо во грaдъ къ мyжу твоемY. | Отже, повернися у місто до чоловіка твого. |
|
18
|
18
|
| И# речE ко мнЁ: не сотворю2, ни вни1ду во грaдъ, но здЁ ўмрY. | Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру. |
|
19
|
19
|
| И# приложи1хъ є3щE глаг0лати къ нeй и3 рек0хъ: | Продовжуючи говорити з нею, я сказав: |
|
20
|
20
|
| не твори2 сегw2 словесE, но соизв0ли совёту моемY: коли1ко бо падeніе сіHну; ўтёшисz рaди болёзни їеrли1ма: | не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима. |
|
21
|
21
|
| ви1диши бо, ћкw њсвzщeніе нaше њпустЁ, и3 nлтaрь нaшъ сотрeнъ є4сть, и3 цeрковь нaша разорeна є4сть, | Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований, |
|
22
|
22
|
| и3 pалти1ръ нaшъ смирeнъ є4сть, и3 пёснь ўмолчE, и3 рaдость нaша разрушeна є4сть, и3 свётъ свэти1лника нaшегw ўгашeнъ є4сть, и3 ківHтъ завёта нaшегw расхищeнъ є4сть, и3 с™†z н†ша њсквернє1на сyть, и3 и4мz, є4же воззвaно є4сть над8 нaми, є3двA не њсквернeно є4сть, и3 ч†да н†ша ўкорeніе претерпёша, и3 свzщeнницы нaши сожжeни сyть, и3 леvjти нaши въ плэнeніе tид0ша, и3 дэви6цы нaшz њсквернє1ны сyть, и3 жєны2 нaшz наси1ліе пострадaша, и3 прaведніи нaши восхищeни сyть, и3 џтроцы нaши и3зги1бнуша, и3 ю4нwши нaши служи1ша, и3 крёпцыи нaши и3знемог0ша: | псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли; |
|
23
|
23
|
| ґ сіE всёхъ пaче знaменіе сіHну, ћкw и3спадE t слaвы своеS, и4бо и3 прeданъ є4сть въ рyки ненави1дzщихъ ны2: | і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших. |
|
24
|
24
|
| ты2 u5бо tтрzси2 твою2 печaль мн0гую и3 tложи2 t себє2 мн0жество болёзней, да тS поми1луетъ крёпкій, и3 пок0й сотвори1тъ тебЁ вhшній, ўпокоeніе трудHвъ. | Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів. |
|
25
|
25
|
| И# бhсть є3гдA глаг0лахъ къ нeй, лицE є3S возсіS внезaпу и3 зрaкъ, блистaше видёніе є3S, ћкw бhхъ ўжaсенъ ѕэлw2 t неS и3 помышлsхъ, чт0 є3сть сіE. | При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було. |
|
26
|
26
|
| И# сE, внезaпу и3спусти2 шyмъ глaса вели1кій, стрaха п0лный, ћкw поколебaтисz земли2 t шyма жены2. | І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля. |
|
27
|
27
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, ктомY женA не kвлsшесz мнЁ, но грaдъ созидaшесz, и3 мёсто покaзовашесz t њсновaній вели1кихъ: и3 ўстраши1хсz и3 возопи1хъ глaсомъ вели1кимъ | І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав: |
|
28
|
28
|
| и3 рек0хъ: гдЁ є4сть ўріи1лъ ѓгGлъ, и4же t начaла пріи1де ко мнЁ; понeже т0й мS сотвори2 пріити2 во мн0жествэ ќжаса ўмA сегw2, и3 бhсть конeцъ м0й въ растлёніе, и3 моли1тва моS въ поношeніе. | де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу. |
|
29
|
29
|
| И# є3гдA бhхъ глаг0лющь ѓзъ сі‰, сE, пріи1де ко мнЁ и3 ви1дэ мS: | Коли я говорив це, він прийшов до мене; |
|
30
|
30
|
| и3 сE, бhхъ лежaщь ћкw мeртвъ, и3 рaзумъ м0й tчуждeнъ бhсть: и3 ўдержA десни1цу мою2, и3 ўкрэпи2 мS, и3 постaви мS на н0зэ мои2, и3 речe ми: | і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені: |
|
31
|
31
|
| что2 тебЁ є4сть; и3 вскyю смущeнъ є4сть рaзумъ тв0й и3 ч{вства сeрдца твоегw2; и3 вскyю смущaешисz; И# рек0хъ: ћкw њстaвилъ мS є3си2, | що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся? |
|
32
|
32
|
| и3 ѓзъ ќбw сотвори1хъ по словесє1мъ твои6мъ, и3 и3зыд0хъ на п0ле, и3 сE, ви1дэхъ и3 ви1жду, ћкw не могY провэщaти. | Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти. |
|
33
|
33
|
| И# речE ко мнЁ: стaни ћкw мyжъ, и3 возвэщY ти2. И# рек0хъ: | А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі. |
|
34
|
34
|
| глаг0ли, г0споди м0й, ты2 ко мнЁ и3 не њстaви мS, ћкw да не всyе ўмрY, | Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно; |
|
35
|
35
|
| ћкw ви1дэхъ, ±же не вёдzхъ, и3 слhшу, ±же не вёмъ: и3ли2 чyвство моE лжeтъ, и3 душA моS мечтaніе ви1дитъ; | бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю. |
|
36
|
36
|
| нн7э u5бо молю1 тz, да скaжеши рабY твоемY њ ќжасэ сeмъ. | Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні? |
|
37
|
37
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: | Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він: |
|
38
|
38
|
| слhши мS, и3 научy тz, и3 рекY тебЁ њ к0ихъ бои1шисz, ћкw вhшній tкры2 тебЁ т†йны мнHги, | слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць. |
|
39
|
39
|
| ви1дэ прaвъ пyть тв0й, ћкw безпрестaни скорби1ши њ лю1дехъ твои1хъ и3 ѕэлw2 рыдaеши сіHна рaди. | Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион. |
|
40
|
40
|
| Сeй ќбw рaзумъ видёніz, є4же тебЁ kви1сz мaлw прeжде: | Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі: |
|
41
|
41
|
| ю4же ви1дэлъ є3си2 рыдaющую, начaлъ є3си2 ўтэшaти ю5, | жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати, |
|
42
|
42
|
| нн7э же ўжE лицA жeнска не ви1диши, но kви1сz тебЁ грaдъ созидaемый, | яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується, |
|
43
|
43
|
| и3 ћкw возвэщaше тебЁ њ падeніи сhна своегw2, сіE є4сть рэшeніе: | і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає: |
|
44
|
44
|
| сіS женA, ю4же ви1дэлъ є3си2, сіS є4сть сіHнъ: и3 понeже речE тебЁ, ю4же и3 нн7э ќзриши ћкw грaдъ создaнъ, | жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується, |
|
45
|
45
|
| и3 ћкw речE тебЁ, ћкw безпл0дна бsше лётъ три1десzть: си1рэчь, за є4же бsху лётъ три1десzть, є3гдA не бhсть въ нeмъ є3щE жeртва приношeна: | що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва. |
|
46
|
46
|
| и3 бhсть по лётэхъ три1десzтихъ, создA соломHнъ грaдъ и3 принесE приношє1ніz тогдA, є3гдA роди2 непл0ды сhна. | Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви. |
|
47
|
47
|
| Ґ є4же речE тебЁ, ћкw воспитA є3го2 съ труд0мъ, сіE бsше њбитaніе во їеrли1мэ. | А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі. |
|
48
|
48
|
| Ґ є4же речE тебЁ, ћкw сhнъ м0й грzдhй въ св0й черт0гъ мeртвъ бhсть, и3 случи1сz є3мY падeніе, то2 бsше, є4же сотворeно є4сть падeніе їеrли1му. | А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима. |
|
49
|
49
|
| И# сE, ви1дэлъ є3си2 под0біе є3S, и3 ћкw сhна рыдaше, начaлъ є3си2 ўтэшaти ю5. И# њ си1хъ, ±же случи1шасz, сі‰ подобaше тебЁ tкрhти. | І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це. |
|
50
|
50
|
| И# нн7э ви1дитъ вhшній, ћкw душeю приск0рбенъ є3си2 и3 ћкw всёмъ сeрдцемъ терпи1ши њ нeмъ, kви2 тебЁ свётлость слaвы є3гw2 и3 красотY лёпоты є3гw2. | Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його. |
|
51
|
51
|
| СегH бо рaди рек0хъ тебЁ, да живeши въ п0ли, и3дёже нёсть д0мъ создaнъ. | Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому. |
|
52
|
52
|
| Вёдzхъ бо ѓзъ, ћкw вhшній начинaше тебЁ покaзовати сі‰: | Я знав, що Всевишній покаже тобі це; |
|
53
|
53
|
| сегw2 рaди рек0хъ тебЁ, да пріи1деши на ни1ву, и3дёже нёсть њсновaніz здaнію: | для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому. |
|
54
|
54
|
| нижe бо можaше дёло здaніz человёческагw содержaтисz на мёстэ, и3дёже начинaше вhшнzгw грaдъ покaзоватисz. | Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього. |
|
55
|
55
|
| Ты2 u5бо не б0йсz, нижE да ўстраши1тсz сeрдце твоE, но вни1ди и3 ви1ждь свётлость и3 вели1чество созидaніz, коли1кw возм0жно є4сть тебЁ видёніемъ nчeсъ (ви1дэти). | Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої. |
|
56
|
56
|
| И# по си1хъ ўслhшиши, коли1кw пріeмлетъ слhшаніе ўшeсъ твои1хъ слhшати. | Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої. |
|
57
|
57
|
| Тh бо блажeнъ є3си2 пaче мн0гихъ и3 звaнъ є3си2 пред8 вhшнzго ћкw не мн0зи. | Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто. |
|
58
|
58
|
| Въ нощи1 же, ћже заyтра бyдетъ, пребyди здЁ, | На завтрашню ніч залишайся тут, |
|
59
|
59
|
| и3 покaжетъ тебЁ вhшній w4наz видBніz вhшшихъ, ±же сотвори1тъ вhшній њбитaющымъ на земли2 въ послBдніz дни6. | і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні. |
|
60
|
60
|
| И# спaхъ тY н0щь и3 другyю, ћкоже речE мнЁ. | І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
