|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ гlетъ гDь: ѓзъ и3звед0хъ лю1ди сі‰ и3з8 раб0ты, и5мже повелBніz дaхъ рабы6 мои1ми прbрHки, и5хже слyшати не восхотёша, но tверг0ша мо‰ совёты. | Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради. |
|
2
|
2
|
| Мaти, ћже и5хъ роди2, глаг0летъ и5мъ: и3ди1те, сhнове, понeже ѓзъ вдови1ца є4смь и3 њстaвлена, | Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена. |
|
3
|
3
|
| воспитaхъ вы2 съ рaдостію и3 лиши1хсz вaсъ со плaчемъ и3 ск0рбію, ћкw согрэши1сте пред8 гDемъ бGомъ вaшимъ, и3 є4же лукaвое є4сть пред8 ни1мъ, сотвори1сте: | Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним. |
|
4
|
4
|
| нн7э же что2 сотворю2 вaмъ; ѓзъ вдовA є4смь и3 њстaвлена: и3ди1те, сhнове, и3 проси1те t гDа млcти. | Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости». |
|
5
|
5
|
| Ѓзъ же тебE, џ§е, свидётелz призывaю на мaтерь сынHвъ, и5же не восхотёша завёта моегw2 храни1ти: | Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. |
|
6
|
6
|
| да дaси и5мъ посрамлeніе и3 мaтерь и4хъ на расхищeніе, да р0да и4хъ не бyдетъ, | Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього. |
|
7
|
7
|
| да расточaтсz во kзhки и3менA и4хъ, да и3зглaдzтсz t земли2, занE презрёша завётъ м0й. | Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій. |
|
8
|
8
|
| Г0ре тебЁ, ґссyръ, и4же сокрывaеши непрaвєдныz ў себє2. Р0де лукaвый, воспомzни2, что2 сотвори1хъ сод0му и3 гом0ррэ, | Горе тобі, Ассуре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі. |
|
9
|
9
|
| и4хже землS лежи1тъ въ жyпелнэй грyдэ и3 въ х0лмэхъ пeпелныхъ: тaкw дaмъ тёхъ, и5же мS не слyшаша, гlетъ гDь вседержи1тель. | Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель. |
|
10
|
10
|
| Сі‰ гlетъ гDь ко є4здрэ: возвэсти2 лю1демъ мои6мъ, ћкw дaмъ и5мъ цaрство їеrли1мское, є4же дaти и3мёхъ ї}лю, | Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю, |
|
11
|
11
|
| и3 возмY мнЁ слaву и4хъ и3 дaмъ и5мъ селє1ніz вBчнаz, ±же пред8угот0вахъ и5мъ: | і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них. |
|
12
|
12
|
| дрeво жи1зни бyдетъ и5мъ въ благов0ніе мaсти, и3 не и4мутъ труждaтисz, нижE ўтрудsтсz. | Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть. |
|
13
|
13
|
| И#ди1те и3 пріими1те, проси1те себЁ днjй мaлыхъ, да закоснsтъ: ўжE гот0во є4сть вaмъ цaрство, бди1те. | Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте. |
|
14
|
14
|
| Засвидётелствуй нб7омъ и3 землeю: сотр0хъ бо ѕл0е и3 сотвори1хъ бlг0е, ћкw живY ѓзъ, гlетъ гDь. | Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Мaти, њб8ими2 сhны тво‰, воспитaй и5хъ со весeліемъ, ћкw голуби1ца ўтверди2 н0зэ и4хъ, занE тебE и3збрaхъ, гlетъ гDь. | Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
16
|
16
|
| И# воскRшY мє1ртвыz t мёстъ свои1хъ и3 и3з8 гробHвъ и3зведY и5хъ: познaхъ бо и4мz моE во ї}ли. | І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі. |
|
17
|
17
|
| Не б0йсz, мaти сынHвъ, занE тебE и3збрaхъ, гlетъ гDь. | Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Послю2 тебЁ п0мощь џтроки мо‰, и3сaію и3 їеремjю, по и4хже совёту њс™и1хъ и3 ўгот0вахъ тебЁ древeсъ дванaдесzть њтzгчeныхъ разли1чными плHды, | Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтяжених різними плодами, |
|
19
|
19
|
| и3 толи1кожде и3ст0чникwвъ текyщихъ млек0мъ и3 мeдомъ, и3 г0ръ превыс0кихъ сeдмь и3мёющихъ ши1покъ и3 крjнъ, на ни1хже весeліемъ и3сп0лню сhны тво‰. | і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх. |
|
20
|
20
|
| ВдовY њправдaй, си1ру суди2, ни1щему дaй, сиротY защити2, нагaго њдёй, | Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, |
|
21
|
21
|
| њ сокрушeннэмъ и3 немощнёмъ попецhсz, хром0му не посмёйсz, защити2 безрyкаго, ґ слэпaго къ видёнію свёта моегw2 припусти2: | про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, |
|
22
|
22
|
| стaраго и3 младaго междY стэнaми твои1ми сокрhй: | старця і юнака у стінах твоїх збережи, |
|
23
|
23
|
| мє1ртвыz и3дёже њбрsщеши, назнaменавъ tдaй гр0бу, и3 дaмъ тебЁ пeрвое сэдёніе въ воскrніе моE. | мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні. |
|
24
|
24
|
| И# ўтиши1тесz и3 препок0йтесz, лю1діе мои2, занE пріи1детъ пок0й вaшъ. | Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій. |
|
25
|
25
|
| Корми1лице благaz, корми2 сhны тво‰, ўтверждaй н0зэ и4хъ. | Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні. |
|
26
|
26
|
| РабHвъ, и5хже тебЁ дaхъ, ни є3ди1нъ t ни1хъ поги1бнетъ, и5хъ бо ѓзъ взыщY t числA твоегw2. | З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе. |
|
27
|
27
|
| Не и3знемогaй: є3гдa бо пріи1детъ дeнь печaли и3 тэсноты2, и3нjи восплaчутсz и3 печaльни бyдутъ, тh же рaдостна и3 nби1лна бyдеши. | Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку. |
|
28
|
28
|
| Поревнyютъ (тебЁ) kзhцы и3 ничт0же проти1ву тебє2 возм0гутъ, гlетъ гDь. | Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Рyцэ мои2 покрhютъ тS, да сhнове твои2 геeнны не ќзрzтъ. | Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни. |
|
30
|
30
|
| Ўтэшaйсz, мaти, съ сы6ны твои1ми, занE ѓзъ тS и3збaвлю, гlетъ гDь. | Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе. |
|
31
|
31
|
| Воспомzни2 ч†да тво‰ спsщыz, понeже ѓзъ и3зведY и5хъ и3з8 бокHвъ земли2 и3 млcть съ ни1ми сотворю2: млcтивъ бо є4смь, гlетъ гDь вседержи1тель. | Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель. |
|
32
|
32
|
| Њб8ими2 ч†да тво‰, д0ндеже ѓзъ пріидY и3 сотворю2 и5мъ млcрдіе: и3ст0чницы бо мои2 и3з8wби1луютъ и3 блгdть моS не њскудёетъ. | Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться. |
|
33
|
33
|
| Ѓзъ є4здра взsхъ повелёніе t гDа на горЁ њри1въ, да и3дY ко ї}лю, къ ни6мже є3гдA пріид0хъ, tри1нуша мS и3 ўничижи1ша зaповэдь гDню. | Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню. |
|
34
|
34
|
| И# сегw2 рaди вaмъ глаг0лю, kзhцы, и5же слhшите и3 разумёете: жди1те пaстырz вaшего, и4же дaстъ вaмъ пок0й вёчный: понeже џнъ ўжE бли1з8 є4сть и3 и4мать пріити2 во скончaніи вэка. | Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку. |
|
35
|
35
|
| Бyдите гот0ви къ воздаsніємъ цrтвіz, свётъ бо вёчный возсіsетъ на вы2 во вёки: | Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи. |
|
36
|
36
|
| бэжи1те сёни вёка сегw2, пріими1те наслаждeніе слaвы вaшеz, ѓзъ ћвэ свидётелствую сп7си1телемъ мои1мъ. | Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. |
|
37
|
37
|
| Ввёренный дaръ пріими1те и3 весели1тесz, благодарsще призвaвшаго вы2 въ цrтво нбcное. | Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство. |
|
38
|
38
|
| Востaните и3 ст0йте, и3 смотрsйте число2 знaменаныхъ на пирY гDнемъ, | Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній, |
|
39
|
39
|
| и5же пресели1шасz t сёни вёка сегw2, воспріsша свBтлаz њдэ‰ніz t гDа. | які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг. |
|
40
|
40
|
| Воспріими2 число2 твоE, сіHне, и3 заключи2 њдёzнныхъ твои1хъ въ бBлаz, и5же и3сп0лниша зак0нъ гDень. | Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній. |
|
41
|
41
|
| И#сп0лнено є4сть число2 ч†дъ твои1хъ, и5хже желaлъ є3си2: моли2 цrтва гDнz, да бyдутъ њсвzщeни лю1діе твои2, призвaнніи и3з8 начaла. | Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку. |
|
42
|
42
|
| Ѓзъ є4здра ви1дэхъ на горЁ сіHнстэй нар0дъ мн0гъ, и5хже и3счи1слити не мог0хъ, и3 вси2 пёсньми хвалsху гDа: | Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа. |
|
43
|
43
|
| посредё же и4хъ бЁ ю4ноша высочaе в0зрастомъ пaче всёхъ џныхъ, и4же полагaше вэнцы2 на главY коегHждо и3 пaче возвышaшесz, ѓзъ же диви1хсz ѕэлw2. | Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням. |
|
44
|
44
|
| ТогдA вопроси1хъ ѓгGла, глаг0лz: что2 сyть сjи, г0споди; | Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій? |
|
45
|
45
|
| Џнъ же tвэщA: сjи сyть, и5же совлек0шасz њдэsніz смeртнагw и3 њблек0шасz въ безсмeртное и3 и3сповёдаша и4мz б9іе: нн7э вэнчaютсz и3 пріeмлютъ фjніки. | Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми. |
|
46
|
46
|
| И# вопроси1хъ ѓгGла њ ю4ноши: кто2 є4сть џный ю4ноша, и4же возлагaетъ на ни1хъ вэнцы2 и3 фjніки въ рyцэ даeтъ; | Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми? |
|
47
|
47
|
| Џнъ же tвэщA ми2: сeй є4сть сн7ъ б9ій, є3г0же и3сповёдаша въ вёцэ сeмъ. Ѓзъ же начaхъ величaти и5хъ, и5же крёпкw за и4мz гDне воwружaшасz. | Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє. |
|
48
|
48
|
| ТогдA речE ми2 ґгGлъ: и3ди2 и3 возвёсти лю1демъ мои6мъ, какwвaz и3 кwли1каz чудесA гDа бGа ви1дэлъ є3си2. | Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
