|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ трeтій дeнь, и3 ѓзъ сэдsхъ под8 дyбомъ, и3 сE, глaсъ и3зhде проти1ву менє2 t купины2 и3 речE: є4здро, є4здро! И# рек0хъ: | І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! |
|
2
|
2
|
| сE, ѓзъ, гDи. И# востaхъ на н0зэ мои2. И# речE ко мнЁ: | Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. |
|
3
|
3
|
| tкрывazсz tкровeнъ є4смь на купинЁ и3 гlахъ ко мwmсeю, є3гдA служaху лю1діе мои2 во є3гЂптэ, | Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; |
|
4
|
4
|
| и3 послaхъ є3го2 и3 и3звед0хъ лю1ди мо‰ t є3гЂпта, и3 возвед0хъ є3го2 на г0ру сінaйску и3 держaхъ є3го2 пред8 соб0ю дни6 мнHги, | і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, |
|
5
|
5
|
| И# возвэсти1хъ є3мY чудесA мнHга и3 показaхъ є3мY времeнъ т†йнаz и3 конeцъ, и3 заповёдахъ є3мY гlz: | і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: |
|
6
|
6
|
| сі‰ во kвлeніе сотвори1ши словесA и3 сі‰ скрhеши: | «Ці слова оголоси, а інші приховай». |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э тебЁ гlю: | І нині тобі говорю: |
|
8
|
8
|
| знaмєніz, ±же показaхъ, и3 сHніz, ±же ви1дэлъ є3си2, и3 толков†ніz, ±же ты2 вёдэлъ є3си2, въ сeрдцы твоeмъ положи2 |, | знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; |
|
9
|
9
|
| тh бо воспріsтъ бyдеши t всёхъ, њбрати1шисz њстaтній съ совётомъ мои1мъ и3 съ под0бными твои1ми, д0ндеже скончaютсz временA: | бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. |
|
10
|
10
|
| ћкw вёкъ погуби2 ю4ность свою2, и3 временA приближaютсz старётисz: | Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, |
|
11
|
11
|
| на дванaдесzть бо частeй раздэлeнъ є4сть вёкъ, и3 проид0ша є3го2 десsтаz и3 полдесsтыz ч†сти, | оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, |
|
12
|
12
|
| њстaшасz же є3гw2 п0слэ полдесsтыz чaсти: | і залишається те, що після половини десятої частини. |
|
13
|
13
|
| нн7э u5бо ўстр0й д0мъ тв0й и3 накажи2 лю1ди тво‰, и3 ўтёши смирeнныхъ и4хъ и3 tрецhсz ўжE тлёніz, | Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, |
|
14
|
14
|
| и3 tпусти2 t себє2 смeртное помышлeніе и3 tвeрзи t себє2 тsгwсти людск‡z, и3 и3звлецы2 ўжE t себє2 немощн0е є3стество2 и3 tстaви во є3ди1ну странY смущ†ющаz тS помышлє1ніz, и3 тщи1сz пресели1тисz t времeнъ си1хъ: | і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. |
|
15
|
15
|
| ±же бо ви1дэлъ є3си2 нн7э случи6вшаzсz ѕл†z, пaки тёхъ гHршаz сотворsтъ: | Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. |
|
16
|
16
|
| коли1кw бо и3знем0жетъ вёкъ t стaрости, толи1кw ўмн0жатсz на њбитaющихъ ѕл†z: | Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. |
|
17
|
17
|
| ўдали1босz далeче и4стина, и3 прибли1жисz лжA: ўжE бо тщи1тсz пріити2 є4же ви1дэлъ є3си2 видёніе. | Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. |
|
18
|
18
|
| И# њвэщaхъ и3 рек0хъ: пред8 тоб0ю, гDи: | Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи; |
|
19
|
19
|
| сe бо, ѓзъ пойдY, ћкоже повелёлъ є3си2 мнЁ, и3 накажY настоsщыz лю1ди: ґ и5же родsтсz, кто2 научи1тъ |; | я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? |
|
20
|
20
|
| постaвленъ бо є4сть вёкъ во тмЁ: и5же њбитaютъ въ нeмъ, без8 свёта: | Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла; |
|
21
|
21
|
| понeже зак0нъ тв0й сожжeнъ є4сть, тогw2 рaди никт0же знaетъ, ±же t тебє2 сотворє1на сyть, и3ли2 ±же начнyтсz дэлA: | тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. |
|
22
|
22
|
| ѓще бо њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, посли2 въ мS д¦ъ с™ъ, да напишY всE, є4же сотворeно бhсть въ вёцэ t начaла, ±же бhша въ зак0нэ твоeмъ пи6сана, да возм0гутъ человёцы њбрэсти2 стезю2, и3 и5же восхотsтъ жи1ти въ послёднихъ временёхъ, да живyтъ. | Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. |
|
23
|
23
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: шeдъ собери2 лю1ди и3 речeши къ ни6мъ, да не и4щутъ тебE днjй четhредесzть, | І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. |
|
24
|
24
|
| тh же ўгот0ви себЁ дщи1цъ мн0гw и3 возми2 съ соб0ю сарjа, даврjа, салемjа, є3хaна и3 ґсіeлz, пsть и4хъ, и5же ўгот0вани сyть къ писaнію ск0рw: | Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко. |
|
25
|
25
|
| и3 пріи1деши сёмw, и3 ѓзъ возжгY въ сeрдцы твоeмъ свэти1лникъ рaзума, и3 не ўгaснетъ, д0ндеже скончaютсz, ±же начнeши писaти: | І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. |
|
26
|
26
|
| и3 когдA соверши1ши, нBкаz ћвственнw да сотвори1ши, нёкотwраz м{дрымъ сокровeннw предaси, въ заyтріи бо въ сeй чaсъ начнeши писaти. | І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. |
|
27
|
27
|
| И# и3д0хъ, ћкоже ми2 повелЁ, и3 собрaхъ вс‰ лю1ди и3 рек0хъ: | Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: |
|
28
|
28
|
| слhши, ї}лю, словесA сі‰: | слухай, Ізраїлю, слова ці: |
|
29
|
29
|
| стрaнствоваша nтцы2 нaши t начaла во є3гЂптэ и3 и3збaвлени сyть tт0лэ, | батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, |
|
30
|
30
|
| и3 пріsша зак0нъ жи1зни, є3гHже не сохрани1ша, є3г0же и3 вы2 по ни1хъ преступи1сте: | і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. |
|
31
|
31
|
| и3 данA вaмъ є4сть землS въ жрeбій, и3 землS сіHнъ, и3 nтцы2 вaши и3 вы2 беззак0ніе сотвори1сте и3 не содержaсте путjй, и5хже повелЁ вaмъ вhшній: | І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. |
|
32
|
32
|
| ґ понeже првdный судіS є4сть, tsлъ t вaсъ во врeмz, є4же даровA: | І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. |
|
33
|
33
|
| и3 нн7э вы2 здЁ є3стE, и3 брaтіz в†ша въ вaсъ сyть: | І нині ви тут і брати ваші між вами. |
|
34
|
34
|
| ѓще u5бо повелитE чyвству вaшему и3 поучитE сeрдце вaше, жи1ви содeржани бyдете и3 по смeрти млcть наслёдите: | Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. |
|
35
|
35
|
| сyдъ бо по смeрти пріи1детъ, є3гдA пaки њживeмъ, и3 тогдA првdныхъ и3менA kвsтсz и3 нечести1выхъ дэлA покaжутсz: | Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. |
|
36
|
36
|
| ко мнЁ u5бо никт0же да пристyпитъ нн7э, ни взhщетъ менE дaже до четhредесzти днjй. | Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. |
|
37
|
37
|
| И# пріsхъ пsть мужeй, ћкоже заповёда мнЁ, и3 и3д0хомъ въ п0ле и3 пребhхомъ тY. | І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. |
|
38
|
38
|
| И# бhсть въ заyтріи, и3 сE, глaсъ воззвa мz гlz: є4здро! tвeрзи ўстA тво‰ и3 пjй, и4мже тS напою2. | І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. |
|
39
|
39
|
| И# tверз0хъ ўстA мо‰, и3 сE, чaша полнA подаsшесz мнЁ: и3 сіE, и4мже бЁ и3сп0лнена, бsше ћкоже водA, цвётъ же є3S nгню2 под0бенъ. | Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. |
|
40
|
40
|
| И# пріsхъ и3 пи1хъ: и3 тогдA, є3гдA піsхъ, сeрдце моE мzтsшесz рaзумомъ, и3 въ пeрсехъ мои1хъ возрастaше премyдрость, и4бо дyхъ м0й содержaшесz пaмzтію: | І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; |
|
41
|
41
|
| и3 tвє1рста бhша ўстA мо‰ и3 не бhша затворє1на ктомY. | вуста мої були відкриті і більше не закривалися. |
|
42
|
42
|
| Вhшній дадE рaзумъ пzти1мъ мужє1мъ, и3 писaша, ±же глаг0лахусz ќжасы нwщнhz, и4хже не вёдzху. | Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. |
|
43
|
43
|
| Н0щію же kдsху хлёбъ, ѓзъ же во дни2 глаг0лахъ и3 н0щію не молчaхъ. | Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. |
|
44
|
44
|
| И# напи6саны сyть за четhредесzть днjй кни6ги двёсти четhри. | Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. |
|
45
|
45
|
| И# бhсть є3гдA соверши1шасz четhредесzть днjй, | І коли виповнилося сорок днів, |
|
46
|
46
|
| гlа вhшній, рекjй: пє1рваz, ±же ппсaлъ є3си2, въ ћвэ постaви, и3 да чтyтъ дост0йніи и3 недост0йніи: | Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, |
|
47
|
47
|
| послBднzz же сeдмьдесzтъ сохрани2, да предaси и5хъ м{дрымъ t людjй твои1хъ: | але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; |
|
48
|
48
|
| въ тёхъ бо є4сть к0рень рaзума, и3 премyдрости и3ст0чникъ, и3 вёдэніz рэкA. И# сотвори1хъ тaкw. | бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
