|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И# бhсть въ трeтій дeнь, и3 ѓзъ сэдsхъ под8 дyбомъ, и3 сE, глaсъ и3зhде проти1ву менє2 t купины2 и3 речE: є4здро, є4здро! И# рек0хъ:
|
І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
|
|
2
|
2
|
|
сE, ѓзъ, гDи. И# востaхъ на н0зэ мои2. И# речE ко мнЁ:
|
Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
|
|
3
|
3
|
|
tкрывazсz tкровeнъ є4смь на купинЁ и3 гlахъ ко мwmсeю, є3гдA служaху лю1діе мои2 во є3гЂптэ,
|
Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
|
|
4
|
4
|
|
и3 послaхъ є3го2 и3 и3звед0хъ лю1ди мо‰ t є3гЂпта, и3 возвед0хъ є3го2 на г0ру сінaйску и3 держaхъ є3го2 пред8 соб0ю дни6 мнHги,
|
і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
|
|
5
|
5
|
|
И# возвэсти1хъ є3мY чудесA мнHга и3 показaхъ є3мY времeнъ т†йнаz и3 конeцъ, и3 заповёдахъ є3мY гlz:
|
і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши:
|
|
6
|
6
|
|
сі‰ во kвлeніе сотвори1ши словесA и3 сі‰ скрhеши:
|
«Ці слова оголоси, а інші приховай».
|
|
7
|
7
|
|
и3 нн7э тебЁ гlю:
|
І нині тобі говорю:
|
|
8
|
8
|
|
знaмєніz, ±же показaхъ, и3 сHніz, ±же ви1дэлъ є3си2, и3 толков†ніz, ±же ты2 вёдэлъ є3си2, въ сeрдцы твоeмъ положи2 |,
|
знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
|
|
9
|
9
|
|
тh бо воспріsтъ бyдеши t всёхъ, њбрати1шисz њстaтній съ совётомъ мои1мъ и3 съ под0бными твои1ми, д0ндеже скончaютсz временA:
|
бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
|
|
10
|
10
|
|
ћкw вёкъ погуби2 ю4ность свою2, и3 временA приближaютсz старётисz:
|
Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
|
|
11
|
11
|
|
на дванaдесzть бо частeй раздэлeнъ є4сть вёкъ, и3 проид0ша є3го2 десsтаz и3 полдесsтыz ч†сти,
|
оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
|
|
12
|
12
|
|
њстaшасz же є3гw2 п0слэ полдесsтыz чaсти:
|
і залишається те, що після половини десятої частини.
|
|
13
|
13
|
|
нн7э u5бо ўстр0й д0мъ тв0й и3 накажи2 лю1ди тво‰, и3 ўтёши смирeнныхъ и4хъ и3 tрецhсz ўжE тлёніz,
|
Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
|
|
14
|
14
|
|
и3 tпусти2 t себє2 смeртное помышлeніе и3 tвeрзи t себє2 тsгwсти людск‡z, и3 и3звлецы2 ўжE t себє2 немощн0е є3стество2 и3 tстaви во є3ди1ну странY смущ†ющаz тS помышлє1ніz, и3 тщи1сz пресели1тисz t времeнъ си1хъ:
|
і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
|
|
15
|
15
|
|
±же бо ви1дэлъ є3си2 нн7э случи6вшаzсz ѕл†z, пaки тёхъ гHршаz сотворsтъ:
|
Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині.
|
|
16
|
16
|
|
коли1кw бо и3знем0жетъ вёкъ t стaрости, толи1кw ўмн0жатсz на њбитaющихъ ѕл†z:
|
Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
|
|
17
|
17
|
|
ўдали1босz далeче и4стина, и3 прибли1жисz лжA: ўжE бо тщи1тсz пріити2 є4же ви1дэлъ є3си2 видёніе.
|
Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
|
|
18
|
18
|
|
И# њвэщaхъ и3 рек0хъ: пред8 тоб0ю, гDи:
|
Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи;
|
|
19
|
19
|
|
сe бо, ѓзъ пойдY, ћкоже повелёлъ є3си2 мнЁ, и3 накажY настоsщыz лю1ди: ґ и5же родsтсz, кто2 научи1тъ |;
|
я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
|
|
20
|
20
|
|
постaвленъ бо є4сть вёкъ во тмЁ: и5же њбитaютъ въ нeмъ, без8 свёта:
|
Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла;
|
|
21
|
21
|
|
понeже зак0нъ тв0й сожжeнъ є4сть, тогw2 рaди никт0же знaетъ, ±же t тебє2 сотворє1на сyть, и3ли2 ±же начнyтсz дэлA:
|
тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
|
|
22
|
22
|
|
ѓще бо њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, посли2 въ мS д¦ъ с™ъ, да напишY всE, є4же сотворeно бhсть въ вёцэ t начaла, ±же бhша въ зак0нэ твоeмъ пи6сана, да возм0гутъ человёцы њбрэсти2 стезю2, и3 и5же восхотsтъ жи1ти въ послёднихъ временёхъ, да живyтъ.
|
Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
|
|
23
|
23
|
|
И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: шeдъ собери2 лю1ди и3 речeши къ ни6мъ, да не и4щутъ тебE днjй четhредесzть,
|
І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
|
|
24
|
24
|
|
тh же ўгот0ви себЁ дщи1цъ мн0гw и3 возми2 съ соб0ю сарjа, даврjа, салемjа, є3хaна и3 ґсіeлz, пsть и4хъ, и5же ўгот0вани сyть къ писaнію ск0рw:
|
Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
|
|
25
|
25
|
|
и3 пріи1деши сёмw, и3 ѓзъ возжгY въ сeрдцы твоeмъ свэти1лникъ рaзума, и3 не ўгaснетъ, д0ндеже скончaютсz, ±же начнeши писaти:
|
І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
|
|
26
|
26
|
|
и3 когдA соверши1ши, нBкаz ћвственнw да сотвори1ши, нёкотwраz м{дрымъ сокровeннw предaси, въ заyтріи бо въ сeй чaсъ начнeши писaти.
|
І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
|
|
27
|
27
|
|
И# и3д0хъ, ћкоже ми2 повелЁ, и3 собрaхъ вс‰ лю1ди и3 рек0хъ:
|
Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:
|
|
28
|
28
|
|
слhши, ї}лю, словесA сі‰:
|
слухай, Ізраїлю, слова ці:
|
|
29
|
29
|
|
стрaнствоваша nтцы2 нaши t начaла во є3гЂптэ и3 и3збaвлени сyть tт0лэ,
|
батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти,
|
|
30
|
30
|
|
и3 пріsша зак0нъ жи1зни, є3гHже не сохрани1ша, є3г0же и3 вы2 по ни1хъ преступи1сте:
|
і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
|
|
31
|
31
|
|
и3 данA вaмъ є4сть землS въ жрeбій, и3 землS сіHнъ, и3 nтцы2 вaши и3 вы2 беззак0ніе сотвори1сте и3 не содержaсте путjй, и5хже повелЁ вaмъ вhшній:
|
І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам.
|
|
32
|
32
|
|
ґ понeже првdный судіS є4сть, tsлъ t вaсъ во врeмz, є4же даровA:
|
І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам.
|
|
33
|
33
|
|
и3 нн7э вы2 здЁ є3стE, и3 брaтіz в†ша въ вaсъ сyть:
|
І нині ви тут і брати ваші між вами.
|
|
34
|
34
|
|
ѓще u5бо повелитE чyвству вaшему и3 поучитE сeрдце вaше, жи1ви содeржани бyдете и3 по смeрти млcть наслёдите:
|
Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість.
|
|
35
|
35
|
|
сyдъ бо по смeрти пріи1детъ, є3гдA пaки њживeмъ, и3 тогдA првdныхъ и3менA kвsтсz и3 нечести1выхъ дэлA покaжутсz:
|
Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
|
|
36
|
36
|
|
ко мнЁ u5бо никт0же да пристyпитъ нн7э, ни взhщетъ менE дaже до четhредесzти днjй.
|
Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів.
|
|
37
|
37
|
|
И# пріsхъ пsть мужeй, ћкоже заповёда мнЁ, и3 и3д0хомъ въ п0ле и3 пребhхомъ тY.
|
І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
|
|
38
|
38
|
|
И# бhсть въ заyтріи, и3 сE, глaсъ воззвa мz гlz: є4здро! tвeрзи ўстA тво‰ и3 пjй, и4мже тS напою2.
|
І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
|
|
39
|
39
|
|
И# tверз0хъ ўстA мо‰, и3 сE, чaша полнA подаsшесz мнЁ: и3 сіE, и4мже бЁ и3сп0лнена, бsше ћкоже водA, цвётъ же є3S nгню2 под0бенъ.
|
Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
|
|
40
|
40
|
|
И# пріsхъ и3 пи1хъ: и3 тогдA, є3гдA піsхъ, сeрдце моE мzтsшесz рaзумомъ, и3 въ пeрсехъ мои1хъ возрастaше премyдрость, и4бо дyхъ м0й содержaшесz пaмzтію:
|
І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю;
|
|
41
|
41
|
|
и3 tвє1рста бhша ўстA мо‰ и3 не бhша затворє1на ктомY.
|
вуста мої були відкриті і більше не закривалися.
|
|
42
|
42
|
|
Вhшній дадE рaзумъ пzти1мъ мужє1мъ, и3 писaша, ±же глаг0лахусz ќжасы нwщнhz, и4хже не вёдzху.
|
Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали.
|
|
43
|
43
|
|
Н0щію же kдsху хлёбъ, ѓзъ же во дни2 глаг0лахъ и3 н0щію не молчaхъ.
|
Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
|
|
44
|
44
|
|
И# напи6саны сyть за четhредесzть днjй кни6ги двёсти четhри.
|
Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
|
|
45
|
45
|
|
И# бhсть є3гдA соверши1шасz четhредесzть днjй,
|
І коли виповнилося сорок днів,
|
|
46
|
46
|
|
гlа вhшній, рекjй: пє1рваz, ±же ппсaлъ є3си2, въ ћвэ постaви, и3 да чтyтъ дост0йніи и3 недост0йніи:
|
Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
|
|
47
|
47
|
|
послBднzz же сeдмьдесzтъ сохрани2, да предaси и5хъ м{дрымъ t людjй твои1хъ:
|
але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
|
|
48
|
48
|
|
въ тёхъ бо є4сть к0рень рaзума, и3 премyдрости и3ст0чникъ, и3 вёдэніz рэкA. И# сотвори1хъ тaкw.
|
бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.