|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Њ знaменіихъ же: сE, днjе пріи1дутъ, въ ни1хже живyщіи на земли2 њбременeни бyдутъ дaньми мн0гими, и3 скрhетсz пyть прaвды, и3 бyдетъ вселeннаz непл0дна t вёры, | Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою, |
|
2
|
2
|
| и3 ўмн0житсz непрaвда пaче сеS, ю4же ты2 ви1диши, и3 пaче тоS, њ нeйже є3си2 слhшалъ и3здрeвле: | і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув. |
|
3
|
3
|
| и3 бyдетъ землS, въ ню1же вшeдъ нн7э ви1диши цaрствуюшую, и3 ќзрzтъ ю5 њпустёну: | І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню. |
|
4
|
4
|
| ѓще же тебЁ дaстъ вhшній жи1ву бhти, ќзриши по трeтіей трубЁ, и3 возсіsетъ внезaпу с0лнце въ нощи2, и3 лунA три1жды въ дeнь, | А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день; |
|
5
|
5
|
| и3 воскaплетъ кр0вь t дрeва, и3 кaмень дaстъ глaсъ св0й, и3 поколeблютсz лю1діе: | і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться. |
|
6
|
6
|
| и3 т0й бyдетъ цaрствовати, є3гHже не надёютсz живyщіи на земли2, и3 пти6цы прeйдутъ t мёста своегw2, | Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця. |
|
7
|
7
|
| и3 м0ре сод0мское ры6бы и3зри1нетъ и3 дaстъ глaсъ н0щію, є3гHже мн0зи не знaша, и3 вси2 ўслhшатъ глaсъ є3гw2: | Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його. |
|
8
|
8
|
| и3 смzтeніе бyдетъ на мёстэхъ мн0зэхъ, и3 џгнь чaстw низпyститсz, и3 ѕвёріе п0льстіи преселsтсz, и3 жєны2 бwлёзнивыz породsтъ щ{да, | Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ. |
|
9
|
9
|
| и3 въ слaдкихъ водaхъ сл†ны њбрsщутсz, и3 дрyзи вси2 сaми на сS њполчaтсz: и3 скрhетсz тогдA ќмъ, и3 рaзумъ tлучи1тсz въ храни1лище своE, | Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище. |
|
10
|
10
|
| и3 взhщетсz t мн0гихъ и3 не њбрsщетсz: непрaвда же и3 невоздержaніе ўмн0житсz на земли2, | Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість. |
|
11
|
11
|
| и3 вопр0ситъ странA бли1жнюю свою2 и3 речeтъ: не прeйде ли по тебЁ прaвда прaведнаго творsщаz; и3 сегw2 tречeтсz: | Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні». |
|
12
|
12
|
| и3 бyдетъ въ то2 врeмz, и3 ўповaти бyдутъ человёцы и3 не воспріи1мутъ: труди1тисz бyдутъ, и3 не ўпрaвzтсz путіE и4хъ. | Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні. |
|
13
|
13
|
| Сі‰ знaмєніz попущeно є4сть мнЁ глаг0лати къ тебЁ: и3 ѓще пом0лишисz пaки, и3 восплaчешисz, ћкоже и3 нн7э, и3 попости1шисz сeдмь днjй, є3щE бHлшаz си1хъ ўслhшиши. | Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те. |
|
14
|
14
|
| И# возбнyхъ, и3 тёло моE ўстраши1сz ѕэлw2, и3 душA моS ўтруди1сz, ѓки бы и3счезaла. | І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала. |
|
15
|
15
|
| И# ўдержa мz, и4же приjде ѓгGлъ, и4же глаг0лаше ко мнЁ, и3 ўкрэпи1 мz и3 постaви мS на ногaхъ. | Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги. |
|
16
|
16
|
| И# бhсть въ н0щь вторyю, и3 пріи1де ко мнЁ салаfjилъ в0ждь лю1демъ и3 речE мнЁ: гдЁ бhлъ є3си2, и3 вскyю лицE твоE ск0рбно; | І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне? |
|
17
|
17
|
| и3ли2 не вёси, ћкw тебЁ ввёренъ є4сть ї}ль во странЁ преселeніz и4хъ; | Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його? |
|
18
|
18
|
| востaни ќбw и3 вкуси2 хлёба, и3 не њстaви нaсъ, ћкоже пaстырь стaдо своE въ рукaхъ волкHвъ лукaвыхъ. | Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків. |
|
19
|
19
|
| И# рек0хъ є3мY: и3ди2 t менє2 и3 не приближaйсz ко мнЁ. И# ўслhша, ћкоже рек0хъ, и3 tи1де t менє2. | Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене. |
|
20
|
20
|
| И# ѓзъ пости1хсz днjй сeдмь стенS и3 плaчz, ћкоже мнЁ заповёда ўріи1лъ ѓгGлъ. | А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл. |
|
21
|
21
|
| И# бhсть по днeхъ седми1хъ, и3 пaки помышлє1ніz сeрдца моегw2 тр{дна бsху мнЁ ѕэлw2: | І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими; |
|
22
|
22
|
| и3 воспріS душA моS дyхъ рaзума, и3 пaки начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ словесA | але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім |
|
23
|
23
|
| и3 рёхъ: q, вLко гDи! t всёхъ дубрaвъ земли2 и3 t всёхъ древeсъ є3S и3збрaлъ є3си2 віногрaдъ є3ди1нъ, | і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу; |
|
24
|
24
|
| и3 t всегw2 крyга земнaгw и3збрaлъ є3си2 себЁ ю3д0ль є3ди1ну, и3 t всёхъ цвэтHвъ вселeнныz и3збрaлъ є3си2 себЁ крjнъ є3ди1нъ, | Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею; |
|
25
|
25
|
| и3 t всёхъ бeзднъ морски1хъ и3сп0лнилъ є3си2 себЁ и3ст0чникъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ создaнныхъ градHвъ њс™и1лъ є3си2 себЁ сіHнъ, | Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион. |
|
26
|
26
|
| и3 t всёхъ сотворeній летaющихъ и3меновaлъ є3си2 себЁ голуби1цу є3ди1ну, и3 t всёхъ сотворeнныхъ скотHвъ промhслилъ є3си2 себЁ џвцу є3ди1ну, | З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю; |
|
27
|
27
|
| и3 t всёхъ ўмн0женныхъ людjй взыскaлъ є3си2 себЁ нар0дъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ и3скушeнъ зак0нъ дaлъ є3си2 си6мъ, и5хже возлюби1лъ є3си2, лю1демъ: | із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений. |
|
28
|
28
|
| и3 нн7э, гDи, вскyю предaлъ є3си2 є3ди1наго мнHгимъ и3 ўгот0валъ є3си2 на є3ди1нъ к0рень мнHги и3ны6z и3 расточи1лъ є3си2 є3ди1нъ тв0й во мнHги; | Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами? |
|
29
|
29
|
| и3 потоптaша є3го2, и5же проти1ву глаг0лаша њбэтовaніємъ твои6мъ и3 и5же твои6мъ завётwмъ не вёроваху: | І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували. |
|
30
|
30
|
| и3 ѓще ненави1дzщь возненави1дэлъ є3си2 лю1ди тво‰, твои1ми рукaми д0лженствуютъ наказaтисz. | І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався. |
|
31
|
31
|
| И# бhсть є3гдA глаг0лахъ словесA, и3 п0сланъ є4сть ѓгGлъ ко мнЁ, и4же прeжде пріи1де ко мнЁ въ прешeдшую н0щь, | Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі, |
|
32
|
32
|
| и3 речe ми: послyшай мS, и3 научy тz: и3 вонми1 ми, и3 предложY пред8 тоб0ю. | і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше. |
|
33
|
33
|
| И# рек0хъ: глаг0ли, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: ѕэлw2 ты2 во ќжасэ ўмA сотвори1лсz є3си2 рaди ї}лz: и3ли2 пaче возлюби1лъ є3си2 є3го2, нeже сотвори1вый є3го2; | Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його? |
|
34
|
34
|
| И# рёхъ къ немY: ни2, г0споди, но болsщь глаг0лалъ є4смь: мyчатъ бо мS л‰двіz мо‰ по вс‰ часы2 и4щущаго пости1гнути стезю2 вhшнzгw, и3зслёдовати чaсть судA є3гw2. | Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його. |
|
35
|
35
|
| И# речE ко мнЁ: не м0жеши. И# рек0хъ: чесw2 рaди, г0споди; почто2 роди1хсz; и3ли2 вскyю не сотвори1сz ўтр0ба мaтере моеS мнЁ гр0бъ, да не ви1дэлъ бhхъ трудA їaкwвлz и3 и3знеможeніz р0да ї}лева; | Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського. |
|
36
|
36
|
| И# речE ко мнЁ: сочти2 ми2 сі‰, ±же є3щE не пріид0ша, и3 собери1 ми разсBzнныz к†пли, и3 њзелени1 ми сух‡z цвэты2, | І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти; |
|
37
|
37
|
| и3 tвeрзи ми2 запє1ртаz храни1лища, и3 и3зведи1 ми заключє1нныz въ ни1хъ вётры: покажи1 ми глaса w4бразъ, и3 тогдA покажy ти трyдъ, є3гHже жадaеши ви1дэти. | відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити. |
|
38
|
38
|
| И# рёхъ: q, вLко гDи! кт0 бо є4сть, и4же м0жетъ сі‰ вёдэти, рaзвэ т0й, и4же съ челwвёки њбитaніz не и4мать; | Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми? |
|
39
|
39
|
| ѓзъ же безyменъ, и3 кaкw могY глаг0лати њ си1хъ, њ ни1хже менE вопроси1лъ є3си2; | А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене? |
|
40
|
40
|
| И# речE ко мнЁ: ћкоже не м0жеши сотвори1ти є3ди1но t си1хъ, ±же глагHлана сyть, тaкw не м0жеши њбрэсти2 судA моегw2, и3ли2 въ конeцъ любвE, ю4же лю1демъ њбэщaхъ. | Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. — |
|
41
|
41
|
| И# рёхъ: но сE, гDи, ты2 бли1з8 є3си2 си1хъ, и5же при концы2 сyть, и3 что2 сотворsтъ, и5же прeжде менє2 бhша, и3ли2 мы2, и3ли2 и5же послэди2 нaсъ; | Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть? |
|
42
|
42
|
| И# гlа ко мнЁ: вэнцY ўпод0блю сyдъ м0й: ћкоже не послёднихъ ўмедлeніе, тaкw нижE пeрвыхъ ўскорeніе. | Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших. |
|
43
|
43
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: не м0глъ ли є3си2 сотвори1ти си1хъ, и5же сотворeни бhша, и3 и5же сyть, и3 и5же бyдутъ вкyпэ, дабы2 сеорёе сyдъ тв0й показaлъ є3си2; | Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій? |
|
44
|
44
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: не м0жетъ ўскори1ти творeніе над8 творцA, нижE снести2 вёкъ си1хъ, и5же въ нeмъ твори1ми сyть вкyпэ. | Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені. |
|
45
|
45
|
| И# рёхъ: кaкw рeклъ є3си2 рабY твоемY, понeже њживлsz њживи1лъ є3си2 t тебє2 сотворeное творeніе во є3ди1но, и3 сноси1ло творeніе: м0жетъ и3 нн7э носи1ти настоsщихъ во є3ди1но. | І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі. |
|
46
|
46
|
| И# речE ко мнЁ: вопроси2 ложeснъ жeнскихъ и3 речeши къ нeй: и3 ѓще роди1ши, вскyю по врeмени; моли2 u5бо ю5, да роди1тъ дeсzть во є3ди1но. | Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом. |
|
47
|
47
|
| И# рек0хъ: не м0жетъ, но по врeмени. | Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом. |
|
48
|
48
|
| И# речE ко мнЁ: и3 ѓзъ дaхъ ложеснA земли2 си6мъ, и5же посёzни сyть на нeй по врeмени: | Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом. |
|
49
|
49
|
| и4мже бо w4бразомъ младeнецъ не роди1тъ тёхъ, ±же стaрыхъ сyть, тaкw ѓзъ ўстр0ихъ t менє2 сотворeный вёкъ. | Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік. |
|
50
|
50
|
| И# вопроси1хъ и3 рек0хъ: понeже ўжE даeши ми2 пyть, возглаг0лю пред8 тоб0ю: и4бо мaти нaша, њ нeйже гlалъ є3си2 мнЁ, є3щE младA є4сть, ґ ўжE къ стaрости приближaетсz. | Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости? |
|
51
|
51
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: вопроси2 тоS, ћже роди1тъ, и3 речeтъ тебЁ. | Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі. |
|
52
|
52
|
| Речeши бо є4й: вскyю, к0ихъ родилA є3си2, нн7э не сyть под0бни тBмъ, и5же прeжде тебє2, но мeнши в0зрастомъ; | Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?» |
|
53
|
53
|
| И# речeтъ тебЁ и3 тA: и3нjи сyть, и5же въ ю4ности си1лы рождeни сyть, и3 и3нjи и5же под8 врeмz стaрости њскудэвaющымъ ложеснaмъ роди1шасz. | І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу». |
|
54
|
54
|
| Разумёй ќбw и3 ты2, ћкw мeнши в0зрастомъ є3стE t тёхъ, и5же прeжде вaсъ, | Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами; |
|
55
|
55
|
| и3 и5же послэди2 вaсъ, мeнши нeже вы2, ѓки ўжE старBющаzсz творє1ніz, и3 крёпость ю4ности преминyющаz. | і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула. |
|
56
|
56
|
| И# рек0хъ: молю2, гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, покажи2 рабY твоемY, и4мже посэти1ши творeніе твоE. | І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє? |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
