|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| ТогдA tвэщA ко мнЁ ѓгGлъ, и4же п0сланъ бЁ ко мнЁ, є3мyже и4мz ўріи1лъ, | Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл, |
|
2
|
2
|
| и3 речE ми2: во ќжасэ и3зступи2 сeрдце твоE въ вёцэ сeмъ, понeже х0щеши пости1гнути пути6 вhшнzгw. Ѓзъ же tвэшaхъ: | і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього. |
|
3
|
3
|
| тaкw є4сть, г0споди м0й. Џнъ же ко мнЁ речE си1це: три2 пути6 п0сланъ є4смь показaти тебЁ и3 три2 подHбіz предложи1ти пред8 тоб0ю: | Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі. |
|
4
|
4
|
| t ни1хже є3гдA ми2 є3ди1но и3з8zви1ши, и3 ѓзъ ти2 покажY пyть, є3г0же желaеши ви1дэти, и3 научY тS, tкyду є4сть сeрдце лукaво. | Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве. |
|
5
|
5
|
| И# рек0хъ: возвэсти2, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: и3ди2 и3 и3звёси ми2 nгнS тsгость, и3ли2 и3змёри дыхaніе вётра, и3ли2 возврати2 вспsть дeнь, и4же мимои1де. | Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ же tвэшaхъ и3 рек0хъ: кто2 t человBкъ м0жетъ сотвори1ти, њ ни1хже мS вопрошaеши; | Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене? |
|
7
|
7
|
| Џнъ же речE ко мнЁ: ѓще бhхъ вопроси1лъ тS, глаг0лz: к0ль мн0гw жили1щъ є4сть въ сeрдцы морстёмъ, и3ли2 к0ль мн0гw и3ст0чникwвъ въ начaлэ бeздны, и3ли2 к0ль мн0гw жи6лъ є4сть над8 твeрдію небeсною, и3ли2 кjи сyть предёлы рaйстіи; | А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю, |
|
8
|
8
|
| нeгли tвэщaлъ бы ми2 є3си2: въ бeздну не снид0хъ, ни во ѓдъ є3щE, нижE на небесA когдA взыд0хъ: | ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався». |
|
9
|
9
|
| нн7э же њ сeмъ не вопроси1хъ тS, т0чію њ nгни2 и3 њ вётрэ и3 њ дни2, въ џньже є3си2 пребывaлъ, и3 без8 си1хъ вещeй бhти не м0жеши: и3 ты2 њ си1хъ ничт0же ми2 tвэщaлъ є3си2. | Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені. |
|
10
|
10
|
| И# речE ми2: ты2 си1хъ, ±же тво‰ сyть и3 съ тоб0ю возраст0ша, познaти не м0жеши: | І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати; |
|
11
|
11
|
| и3 кaкw сосyдъ тв0й возм0жетъ вмэсти1ти пути6 вhшнzгw, и3 ўжE мjру tвнЁ растлённу сyщу, ўразумёти раслёніе ћвное пред8 лицeмъ мои1мъ; | як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх? |
|
12
|
12
|
| И# рек0хъ къ немY: лyчше нaмъ дабы2 є3смы2 не бhли, нeжели є3щE живyщымъ жи1ти въ нечeстіихъ и3 претерпэвaти и3 не вёдати, к0еz рaди вeщи. | На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому. |
|
13
|
13
|
| Џнъ же tвэщA ми2 и3 речE: шeдъ и3д0хъ въ дубрaву древeсъ п0льныхъ, и3дёже древA совётъ сотвори1ша | Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду. |
|
14
|
14
|
| глаг0люще: пріиди1те и3 и4демъ и3 дви1гнемъ брaнь на м0ре, да ўстyпитъ нaмъ, и3 да сотвори1мъ себЁ и3ны6z дубр†вы: | Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси». |
|
15
|
15
|
| тaкожде и3 вHлны мwрскjz совётъ сотвори1ша глаг0лющz: п0йдемъ и3 дви1гнемъ брaнь на лёсы пHльныz, да побэди1вшz и5хъ воспріи1мемъ себЁ тaмw и3н0е мёсто: | Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце». |
|
16
|
16
|
| и3 бhсть ўмышлeніе дубрaвы прaздно, понeже пріи1де џгнь и3 пожжE ю5, | Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його. |
|
17
|
17
|
| тaкожде и3 ўмышлeніе в0лнъ морски1хъ, понeже стA пес0къ и3 ўдержA и5хъ: | Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм. |
|
18
|
18
|
| и3 є3гдa бы є3си2 бhлъ судіS и4хъ, к0его бы є3си2 t си1хъ њправдaлъ, и3ли2 к0его ви1нна сотвори1лъ; | Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати? |
|
19
|
19
|
| Tвэщaхъ ѓзъ и3 рёхъ: вои1стинну въ совётъ сyетенъ вдaшасz, понeже землS данA є4сть лэсHмъ, и3 м0рю мёсто, є4же носи1ти вHлны сво‰. | Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі. |
|
20
|
20
|
| Џнъ же речE ко мнЁ: прaвw разсуди1лъ є3си2: чесH же рaди себE не сyдиши; | Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого? |
|
21
|
21
|
| понeже ћкоже землS дубрaвамъ данA є4сть и3 м0ре волнaмъ свои6мъ (дано2 є4сть): тaкw и5же њбитaютъ на земли2, т0кмw вeщы назє1мныz разумёти м0гутъ, ґ сyщіи на нб7сёхъ, ±же на высотЁ нб7съ. | Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес. |
|
22
|
22
|
| И# њвэшaхъ и3 рек0хъ: молю1тисz, г0споди, да мнЁ дaстсz ќмъ разумёніz, | І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння. |
|
23
|
23
|
| не бо2 хотёхъ вопроси1ти њ вhшнихъ твои1хъ, но њ си1хъ, ±же всегдA въ нaсъ бывaютъ, чесw2 рaди ї}ль дaнъ въ поругaніе kзhкwмъ; и3 чесw2 рaди лю1діе твои2 возлю1бленніи даны2 kзhкwмъ нечєсти1вымъ; и3 чесw2 рaди зак0нъ nтє1цъ нaшихъ въ пaгубу низведeнъ бhсть, и3 ўстроє1ніz пи6саннаz нигдЁ сyть; | Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає? |
|
24
|
24
|
| и3 преид0хомъ њ вёка ѓки прyзи и3 живeмъ въ вели1цэмъ стрaсэ и3 ќжасэ, и3 недост0йни є3смы2 ми1лости твоеS наслёдити: | Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя. |
|
25
|
25
|
| но что2 сотвори1тъ и4мени своемY, є4же мы2 нарицaемъ; сі‰ сyть, є3гHже ѓзъ вопроси1хъ. | Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував. |
|
26
|
26
|
| Џнъ же tвэщA ко мнЁ и3 речE: коли1кw б0лэе и3спытaти бyдеши, толи1кw б0лэе и3 ўдиви1шисz, понeже ск0рw спэши1тъ вёкъ преити2 | Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення, |
|
27
|
27
|
| и3 не м0жетъ носи1ти, ±же въ б{дущаz временA прaвєднымъ њбэщ†нна сyть, | і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами. |
|
28
|
28
|
| понeже непрaвды и3сп0лнь вёкъ сeй и3 нeмощей: ґ њ ни1хже вопрошaеши, возвэщY тебЁ: насёzно бо є4сть ѕло2, и3 не u5 пріи1де погублeніе є3гw2: | А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його. |
|
29
|
29
|
| ѓще ќбw не преврати1тсz, є4же насёzно є4сть, и3 не ўстyпитъ мёсто, и3дёже насёzно лукaвство, не пріи1детъ, и3дёже насёzно є4сть блaго: | Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро. |
|
30
|
30
|
| понeже ѕлaкъ сёмене ѕлaгw всёzнъ є4сть въ сeрдце ґдaмово и3з8 начaла, и3 к0ль мн0гw ѕлA роди2 и3 донн7э и3 раждaетъ, д0ндеже пріи1детъ млачeніе; | Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба! |
|
31
|
31
|
| разсуди1 же въ себЁ ѕлaкъ ѕлaгw сёмене, коли1къ пл0дъ нечeстіz породи2; | Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя! |
|
32
|
32
|
| є3гдA пожaти бyдутъ клaси, и5мже нёсть числA, к0ль вeлію молотьбY начнyтъ твори1ти; | Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік! |
|
33
|
33
|
| И# tвэщaхъ и3 рёхъ: кaкw и3 когдA сі‰ (бyдутъ); и3 чесw2 рaди кр†тка и3 ѕл† лBта н†ша; | Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі? |
|
34
|
34
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE ми2: не спэши2 ты2 вhше вhшнzгw, тh бо тщи1шисz всyе бhти вhше є3гw2, и4бо и3зступлeніе твоE мн0го: | Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш. |
|
35
|
35
|
| є3дA не вопрошaша дyши прaведныхъ њ си1хъ въ затв0рэхъ свои1хъ, глаг0люще: док0лэ тaкw надёющесz бyдемъ; и3 когдA пріи1детъ пл0дъ жaтвы мзды2 нaшеz; | Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?» |
|
36
|
36
|
| и3 tвэщA на сі‰ їереміи1лъ ґрхaгGлъ и3 речE: є3гдA и3сп0лнитсz число2 сёменъ въ вaсъ, понeже на мёрилэ и3звёсилъ вёкъ | На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей, |
|
37
|
37
|
| и3 мёрою и3змёрилъ временA и3 числ0мъ сочтE часы2, и3 не восколебA, ни возбуди2, д0ндеже и3сп0лнитсz предрэчeннаz мёра. | і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра». |
|
38
|
38
|
| И# tвэщaхъ и3 рёхъ: q, вLко гDи! но и3 мы2 вси2 и3сп0лнени є3смы2 нечeстіz: | Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям. |
|
39
|
39
|
| и3 є3дa ли нaсъ рaди не нап0лнzтсz прaведныхъ жи6тницы, за грэхи2 њбитaющихъ на земли2; | І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі. |
|
40
|
40
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: и3ди2 и3 вопроси2 и3мyщую во чрeвэ, є3дA и3сп0лнивши дeвzть мцcей свои1хъ, є3щE возм0гутъ ложеснA є3S въ себЁ ўдержaти пл0дъ; | На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід? |
|
41
|
41
|
| И# ѓзъ tвэщaхъ: вои1стинну не м0гутъ, г0споди. Џнъ же tвэщA: во ѓдэ њби1тєли дyшъ подHбныz сyть ложеснaмъ: | Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі. |
|
42
|
42
|
| понeже ћкоже родsщаz х0щетъ вск0рэ роди1ти, да и3збэжи1тъ нyжды рождeніz, тaкw и3 сі‰ тщaтсz и3здaти w4наz, ±же вдан† и5мъ сyть: | Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм. |
|
43
|
43
|
| и3з8 начaла возвэщY и3 и3з8zвлю2 тебЁ њ си1хъ, и5хже желaеши ви1дэти. | Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити. |
|
44
|
44
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, и3 ѓще возм0жно є4сть, и3 ѓще дост0инъ є4смь, | Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того, |
|
45
|
45
|
| покажи2 ми2, є3дa ли мн0жайшее є4сть врeмz прешeдшее, нeжели и3мyщее пріити2; и3ли2 мнHжайшаz преид0ша, нeже б{дущаz сyть; | покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде? |
|
46
|
46
|
| вёмъ бо, є4же прeйде, ґ тогw2 не вёмъ, є4же прейти2 и4мать. | Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю. |
|
47
|
47
|
| Џнъ же речE: стaни њдеснyю менє2, и3 и3з8zвлю2 тебЁ толковaніе при1тчи. | Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою. |
|
48
|
48
|
| И# стaхъ и3 ви1дэхъ, и3 сE, пeщь горsщаz пр0йде предо мн0ю: и3 бhсть є3гдA прeйде плaмень, ви1дэхъ, и3 сE, превзhде дhмъ. | І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим. |
|
49
|
49
|
| По си1хъ пр0йде предо мн0ю w4блакъ и3сп0лненъ воды2, и3з8 негHже и3спусти1сz д0ждь вeлій со ўстремлeніемъ: и3 є3гдA пр0йде стремлeніе дождS, преумн0жишасz въ нeмъ к†пли. | Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі. |
|
50
|
50
|
| И# речE ко мнЁ: внимaй себЁ: ћкоже растeтъ д0ждь пaче нeже к†пли, и3 џгнь, нeже дhмъ, тaкw превзhде прешeдшаz мёра: преумн0жишасz же к†пли и3 дhмъ. | Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим. |
|
51
|
51
|
| И# моли1хсz и3 рэк0хъ: мни1ши ли, ћкw жи1ти и4мамъ дaже до днjй џныхъ; и3ли2 что2 бyдетъ во днeхъ џнэхъ; | Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні? |
|
52
|
52
|
| И# tвэщa ми глаг0лz: њ знaменіихъ, њ ни1хже мS вопрошaеши, t чaсти могy ти глаг0лати, њ животё же твоeмъ нёсмь п0сланъ повёдати тебЁ, но не свёмъ. | На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
