|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: сeй вёкъ сотвори1лъ вhшній мн0гихъ рaди, бyдущій же рaди мaлыхъ: | Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох. |
|
2
|
2
|
| рекy же тебЁ ўподоблeніе, є4здро: кaкw же вопроси1ши земли2, и3 речeтъ ти2, ћкw дaстъ земли2 мн0гw б0лши, t неsже бyдетъ скудeльное, мaлw же прaха, toнyдуже злaто бывaетъ: тaкw и3 дэsніе настоsщагw вёка: | Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку. |
|
3
|
3
|
| мн0зи ќбw сотворeни сyть, не мн0зи же спасyтсz. | Багато хто створений, але небагато спасеться. |
|
4
|
4
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: душE моS! пожри2 ќбw разумёніе и3 поглоти2 мyдрость, | Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість. |
|
5
|
5
|
| понeже њбэщaла є3си2 слyшати, и3 прbр0чествовати хотsщи, не бо2 дано2 є4сть тебЁ врeмz, рaзвэ т0кмw жи1ти: | Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити. |
|
6
|
6
|
| q, гDи! ѓще не попyстиши рабY твоемY, да пом0лимсz пред8 тоб0ю, и3 дaси нaмъ сёмz въ сeрдце и3 чyвству њчищeніе, toнyдуже пл0дъ бhлъ бы, гдЁ жи1ти возм0жетъ всsкъ растлённый, и4же носи1ти бyдетъ мёсто человёка; | О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини? |
|
7
|
7
|
| є3ди1нъ бо є3си2, и3 є3ди1но сотворeніе мы2 є3смы2 рукY твоє1ю, ћкоже гlалъ є3си2: | Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти. |
|
8
|
8
|
| и3 кaкw нн7э въ ложеснaхъ создано2 є4сть тёло, и3 подаeши состaвы; содержи1тсz во nгни2 и3 въ водЁ твоE творeніе, и3 дeвzть мцcъ терпи1тъ твоE создaніе твою2 твaрь, ћже въ нeмъ созданA є4сть: | І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена? |
|
9
|
9
|
| сaмое же є4же храни1тъ, и3 є4же храни1тсz, nбоS сохранsтсz: сохранє1наz же нёкогда пaки и3здаю1тъ ложеснA, ±же въ ни1хъ раст0ша: | І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло. |
|
10
|
10
|
| повелёлъ бо є3си2 t сaмыхъ члeнwвъ, си1рэчь t сосцє1въ и3здаsти млеко2 плодY сосцє1въ, | Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків, |
|
11
|
11
|
| да питaетсz то2, є4же создано2 є4сть, дaже до врeмене нёкоегw, и3 пот0мъ ўпрaвиши є3го2 твоемY млcрдію: | нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю. |
|
12
|
12
|
| воспитaлъ є3си2 є3го2 твоeю прaвдою и3 научи1лъ є3си2 є3го2 зак0ну твоемY и3 наказaлъ є3си2 є3го2 твои1мъ рaзумомъ, | Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом, |
|
13
|
13
|
| и3 ўмертви1ши є3го2 ћкоже твоE сотворeніе, и3 пaки њживи1ши є3го2, ћкоже дёло твоE: | і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло. |
|
14
|
14
|
| ѓще u5бо погуби1ши є3го2, и4же толи1кими труды6 создaнъ є4сть, твои1мъ повелёніемъ ўд0бно є4сть ўстр0ити, да и3 то2, є4же творsшесz, сохрани1тсz: | Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено. |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э, гDи, возглаг0лю: њ всsцэмъ человёцэ ты2 пaче вёси, и3 њ лю1дехъ твои1хъ, њ ни1хже болёзную, | І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю, |
|
16
|
16
|
| и3 њ наслёдіи твоeмъ, є3гHже рaди ѓзъ рыдaю, и3 рaди ї}лz, њ нeмже ск0рбенъ є4смь, и3 їaкwва рaди, њ нeмже ѓзъ болёзную: | про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу. |
|
17
|
17
|
| сегw2 рaди начнY моли1тисz пред8 тоб0ю за мS и3 за ни1хъ, ћкw ви1жду падeніе нaше, и5же њбитaемъ на земли2: | Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі. |
|
18
|
18
|
| но слhшахъ ск0рость сyдіи2, и4же пріи1детъ, | Але я чув, що скоро прийде Суддя. |
|
19
|
19
|
| сегw2 рaди ўслhши глaсъ м0й и3 разумёй сл0во моE, и3 возглаг0лю пред8 тоб0ю. Начaло словeсъ є4здриныхъ, прeжде нeже взsтъ бhсть. | Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.] |
|
20
|
20
|
| И# рёхъ: гDи, и4же њбитaеши во вёкъ, є3гHже џчи вознесє1нны на вы6шнzz и3 на воздyсэ, | Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне, |
|
21
|
21
|
| и3 є3гHже пrт0лъ безцённый є4сть и3 слaва непостижи1ма, є3мyже предстоsтъ вHи ѓгGлстіи съ трeпетомъ, и4хже сохранeніе въ вётрэ и3 nгни2 њбращaетсz, є3гHже сл0во и4стинно и3 гlг0лы вёчніи, | Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні, |
|
22
|
22
|
| є3гHже повелёніе крёпко и3 разсмотрeніе стрaшно, є3гHже зрaкъ и3зсушaетъ бє1здны и3 гнёвъ растаzвaти твори1тъ г0ры и3 и4стина свидётелствуетъ: | повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік! |
|
23
|
23
|
| ўслhши моли1тву рабA твоегw2 и3 во ўшесA пріими2 молeніе творeніz твоегw2: | Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого. |
|
24
|
24
|
| є3гдa бо живY, глаг0лати бyду, и3 є3гдA разумёю, tвэщaти бyду: не смотри2 на людjй твои1хъ грэхи2, но и5же тебЁ во и4стинэ слyжатъ, | Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать; |
|
25
|
25
|
| ни внемли2 нечєсти1вымъ kзhкwвъ начинaніємъ, но и5же тво‰ свидBніz со болёзнію сохрани1ша, | не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід; |
|
26
|
26
|
| ни помhсли и5же пред8 тоб0ю лжи1вw пожи1ша, но помzни2 си1хъ, и5же по в0ли твоeй стрaхъ познaша, | не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх; |
|
27
|
27
|
| нижE хощи2 погуби1ти, и5же скHтскіz њбы6чаи и3мёша, но воззри2 на тёхъ, и5же зак0ну твоемY ћснw ўчи1ша, | не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого; |
|
28
|
28
|
| ни прогнёвайсz на ни1хъ, и5же ѕвэрeй г0рши њсуждeни сyть, | не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів; |
|
29
|
29
|
| но возлюби2 си1хъ, и5же всегдA на прaвду твою2 надёютсz и3 слaву: | але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу. |
|
30
|
30
|
| ћкw мы2 и3 nтцы2 нaши таковhми болёзньми и3счезaемъ, | Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо; |
|
31
|
31
|
| тh же рaди нaсъ грёшныхъ млcрдъ наречeшисz: | а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим. |
|
32
|
32
|
| ѓще бо пожелaеши, да нaсъ поми1луеши, тогдA млcрдъ наречeшисz, не и3мёющымъ нaмъ дёлъ прaвды: | Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди. |
|
33
|
33
|
| прaведніи бо, и4хже сyть дэлA мнHга предстaвлєнна, t свои1хъ дёлъ пріи1мутъ мздY: | Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду. |
|
34
|
34
|
| чт0 бо є4сть человёкъ, да на него2 прогнёваешисz; и3ли2 р0дъ растлёнъ, да тaкw њгорчeнъ бyдеши на него2; | Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним? |
|
35
|
35
|
| вои1стинну бо никт0же t рождeнныхъ є4сть, и4же бы нечести1вw не сотвори1лъ, и3 t и3сповёдающихсz, и4же бы не согрэши1лъ: | Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би. |
|
36
|
36
|
| въ т0мъ бо возвэсти1тсz прaвда твоS и3 бlгость твоS, гDи, є3гдA млcрдъ бyдеши и5мъ, и5же не и3мёютъ существA благи1хъ дёлъ. | У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл. |
|
37
|
37
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: прaвw глаг0лалъ є3си2 нBкаz, и3 по словесє1мъ твои6мъ тaкw и3 бyдетъ: | Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде. |
|
38
|
38
|
| понeже не и4стиннw помhшлю на здaніе си1хъ, и5же согрэши1ша прeжде смeрти, прeжде судA, прeжде погублeніz, | Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі; |
|
39
|
39
|
| но ўслаждyсz над8 прaведныхъ творeніемъ и3 помzнY пришeлствіе и3 спасeніе и3 мзды2 воспріsтіе: | але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду. |
|
40
|
40
|
| ћкоже ќбw гlалъ є4смь, тaкw и3 є4сть: | Як сказав Я, так і є. |
|
41
|
41
|
| ћкоже бо земледёлецъ сёетъ на земли2 сёмена мнHга и3 саждeніz мн0жество сади1тъ, но не во врeмz вс‰, ±же сBzна сyть, спасyтсz, но ни вс‰, ±же сажєнA сyть, вкоренsтсz: тaкw и3 и5же въ вёцэ насёzни сyть, не вси2 спасyтсz. | Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться. |
|
42
|
42
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть, возглаг0лю: | Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити. |
|
43
|
43
|
| ћкоже сёмz земледёлца ѓще не взhдетъ, и3ли2 не пріи1метъ дождS твоегw2 во врeмz, и3ли2 ѓще растлёно бyдетъ ўмножeніемъ дождS: | Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине: |
|
44
|
44
|
| тaкw погибaетъ под0бнэ и3 человёкъ, и4же рукaма твои1ма создaнъ бhсть, и3 ты2 є3мY w4бразъ и3меновaлсz є3си2: понeже под0бенъ є3си2 є3мY, є3гHже рaди вс‰ создaлъ є3си2 и3 ўпод0билъ є3си2 сёмени земледёлцеву: | так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба. |
|
45
|
45
|
| не прогнёвайсz на нaсъ, но прости2 лю1демъ твои6мъ и3 поми1луй наслёдіе твоE, тh же творeніе твоE ми1луеши. | Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого. |
|
46
|
46
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: ±же сyть насто‰щаz, настоsщымъ, и3 ±же б{дущаz, бyдущымъ: | Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім. |
|
47
|
47
|
| мн0гw бо тебЁ њстaнетъ, да м0жеши возлюби1ти моE сотворeніе пaче менє2, тебё же чaстw и3 самомY приближaхсz, къ непрaвєднымъ же никогдA: | Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи. |
|
48
|
48
|
| но и3 въ сeмъ ди1венъ є3си2 пред8 вhшнимъ, | Але й у тім дивний ти перед Всевишнім, |
|
49
|
49
|
| ћкw смири1лсz є3си2 ћкоже подобaетъ тебЁ, и3 не суди1лъ є3си2 тебE, да междY прaведными мн0гw слaвишисz: | що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними. |
|
50
|
50
|
| тогw2 рaди бэды6 мнHги и3 нищєты2 сотворsтсz тBмъ, и5же њбитaютъ вёкъ на послёдокъ, понeже во мн0зэй гордhни ходи1ша: | Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині. |
|
51
|
51
|
| тh же њ тебЁ разумёй и3 њ под0бныхъ тебЁ взыскyй слaву: | А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави; |
|
52
|
52
|
| вaмъ бо tвeрстъ є4сть рaй, насаждeно є4сть дрeво жи1зни, пред8угот0вано є4сть бyдушее врeмz, гот0во є4сть и3з8oби1ліе, создaнъ є4сть грaдъ, и3скушeнъ є4сть пок0й, совершeнна є4сть благостhнz и3 совершeнна премyдрость: | бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість. |
|
53
|
53
|
| к0рень ѕлA знaменанъ є4сть t вaсъ, нeмощь и3 м0ліе t вaсъ скрhто є4сть, и3 во ѓдъ бэжи1тъ растлёніе въ забвeніи: | Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття. |
|
54
|
54
|
| преид0ша бwлёзни, и3 kвлeно є4сть на конeцъ сокр0вище безсмeртіz: | Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя. |
|
55
|
55
|
| не прилагaй u5бо и3спhтовати њ мн0жествэ погибaющихъ, | Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих. |
|
56
|
56
|
| и4бо и3 тjи, пріeмлюще своб0ду, ўничижи1ша вhшнzго, и3 зак0нъ є3гw2 презрёша, и3 пути6 є3гw2 њстaвиша, | Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його, |
|
57
|
57
|
| є3щe же и3 прaведныхъ є3гw2 попрaша, | а ще і праведних Його потоптали, |
|
58
|
58
|
| и3 рек0ша въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGа, ѓще и3 вёдzху, ћкw ўмирaютъ: | і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні. |
|
59
|
59
|
| ћкоже бо вaсъ пріи1мутъ ±же предрэчє1нна сyть, тaкw тёхъ жaжда и3 мучє1ніz, ±же ўготHвана сyть: и4бо не хотsше человёка погуби1ти, | Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину, |
|
60
|
60
|
| но и3 тjи, и5же сотворeни сyть, њскверни1ша и4мz тогw2, и4же сотвори2 и5хъ, и3 неблагодaрни бhша томY, и4же ўгот0валъ и5мъ жив0тъ: | але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя. |
|
61
|
61
|
| сегw2 рaди сyдъ м0й нн7э приближaетсz, | Тому суд Мій нині наближається, — |
|
62
|
62
|
| ±же не всBмъ показaхъ, т0кмw тебЁ и3 тебЁ подHбнымъ не мнHгимъ. И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: | про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав: |
|
63
|
63
|
| се, нн7э, гDи, показaлъ є3си2 мнЁ мн0жество знaменій, ±же начнeши твори1ти въ послёдній чaсъ, но не показaлъ є3си2 мнЁ, въ к0е врeмz. | ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
