|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. | (За? о7д7.) И# бhсть є3гдA вни1ти є3мY въ д0мъ нёкоегw кнsзz фарісeйска въ суббHту хлёбъ ћсти, и3 тjи бsху назирaюще є3го2. |
|
2
|
2
|
| І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. | И# сE человёкъ нёкій, и3мhй воднhй трyдъ, бЁ пред8 ни1мъ. |
|
3
|
3
|
| Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ зак0нникwмъ и3 фарісewмъ, глаг0лz: ѓще достои1тъ въ суббHту цэли1ти; |
|
4
|
4
|
| Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. | Nни1 же ўмолчaша. И# пріeмъ и3сцэли2 є3го2, и3 tпусти2. |
|
5
|
5
|
| При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? | И# tвэщaвъ къ ни6мъ речE: кот0рагw t вaсъ nсeлъ и3ли2 в0лъ въ студенeцъ впадeтъ, и3 не ѓбіе ли и3ст0ргнетъ є3го2 въ дeнь суббHтный; |
|
6
|
6
|
| І не змогли відповісти Йому на це. | И# не возмог0ша tвэщaти є3мY къ си6мъ. |
|
7
|
7
|
| Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: | Гlаше же къ зв†ннымъ при1тчу, њбдержS [внимaz], кaкw предсэд†ніz и3збирaху, глаг0лz къ ни6мъ: |
|
8
|
8
|
| коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, | є3гдA звaнъ бyдеши ки1мъ на брaкъ, не сsди на прeднемъ мёстэ: є3дA кто2 честнёе тебє2 бyдетъ звaнныхъ, |
|
9
|
9
|
| і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. | и3 пришeдъ и4же тебE звaвый и3 џнаго, речeтъ ти2: дaждь семY мёсто: и3 тогдA нaчнеши со студ0мъ послёднее мёсто держaти. |
|
10
|
10
|
| Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. | Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю. |
|
11
|
11
|
| Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. | Ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, и3 смирszйсz вознесeтсz. |
|
12
|
12
|
| Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. | (За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе. |
|
13
|
13
|
| Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, | Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z: |
|
14
|
14
|
| і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. | и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ. |
|
15
|
15
|
| Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! | Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи. |
|
16
|
16
|
| Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. | (За? о7ѕ7.) Џнъ же речE є3мY: человёкъ нёкій сотвори2 вeчерю вeлію, и3 звA мнHги: |
|
17
|
17
|
| І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. | и3 послA рабA своего2 въ г0дъ вeчери рещи2 зв†ннымъ: грzди1те, ћкw ўжE готHва сyть вс‰. |
|
18
|
18
|
| І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. | И# начaша вкyпэ tрицaтисz вси2. Пeрвый речE є3мY: село2 купи1хъ, и3 и4мамъ нуждY и3зhти и3 ви1дэти є5. Молю1тисz, и3мёй мS tречeна. |
|
19
|
19
|
| Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. | И# другjй речE: супр{гъ волHвъ купи1хъ пsть, и3 грzдY и3скуси1ти и5хъ: молю1 тz, и3мёй мS tречeна. |
|
20
|
20
|
| Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. | И# другjй речE: женY поsхъ, и3 сегw2 рaди не могY пріити2. |
|
21
|
21
|
| І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. | И# пришeдъ рaбъ т0й повёда господи1ну своемY сі‰. ТогдA разгнёвавсz д0му владhка, речE рабY своемY: и3зhди ск0рw на расп{тіz и3 стHгны грaда, и3 ни1щыz и3 бBдныz и3 слэпы6z и3 хромы6z введи2 сёмw. |
|
22
|
22
|
| І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. | И# речE рaбъ. Г0споди, бhсть ћкоже повелёлъ є3си2, и3 є3щE мёсто є4сть. |
|
23
|
23
|
| Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. | И# речE господи1нъ къ рабY: и3зhди на пути6 и3 халyги, и3 ўбэди2 вни1ти, да нап0лнитсz д0мъ м0й: |
|
24
|
24
|
| Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних. | глаг0лю бо вaмъ, ћкw ни є3ди1нъ мужeй тёхъ звaнныхъ вкyситъ моеS вeчери: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. |
|
25
|
25
|
| З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: | (За? о7з7.) И#дsху же съ ни1мъ нар0ди мн0зи: и3 њбрaщьсz речE къ ни6мъ: |
|
26
|
26
|
| коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. | ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ: |
|
27
|
27
|
| І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. | и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ. |
|
28
|
28
|
| Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? | Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе, |
|
29
|
29
|
| Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, | да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY, |
|
30
|
30
|
| кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. | глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти. |
|
31
|
31
|
| Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? | И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь; |
|
32
|
32
|
| Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. | Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи. |
|
33
|
33
|
| Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. | Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ. |
|
34
|
34
|
| Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? | Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; |
|
35
|
35
|
| Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає! | Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
