Глава 2
|
Главa в7
|
1
|
1
|
У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. | (За? е7.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде повелёніе t кeсарz ѓvгуста написaти всю2 вселeнную. |
2
|
2
|
Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. | СіE написaніе пeрвое бhсть владsщу сmрjею кmринjю. |
3
|
3
|
І всі йшли записатися, кожен до свого міста. | И# и3дsху вси2 написaтисz, к0ждо во св0й грaдъ. |
4
|
4
|
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, | Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова, |
5
|
5
|
записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. | написaтисz съ мRjею њбручeною є3мY жен0ю, сyщею непрaздною. |
6
|
6
|
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; | Бhсть же, є3гдA бhста тaмw, и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й: |
7
|
7
|
І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. | и3 роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 пови1тъ є3го2, и3 положи2 є3го2 въ ћслехъ: занE не бЁ и4мъ мёста во њби1тели. |
8
|
8
|
У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. | И# пaстыріе бёху въ т0йже странЁ, бдsще и3 стрегyще стрaжу нощнyю њ стaдэ своeмъ. |
9
|
9
|
Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. | И# сE ѓгGлъ гDнь стA въ ни1хъ, и3 слaва гDнz њсіS и5хъ: и3 ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ. |
10
|
10
|
І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. | И# речE и5мъ ѓгGлъ: не б0йтесz: сe бо благовэствyю вaмъ рaдость вeлію, ћже бyдетъ всёмъ лю1демъ: |
11
|
11
|
Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. | ћкw роди1сz вaмъ днeсь сп7съ, и4же є4сть хrт0съ гDь, во грaдэ дв7довэ: |
12
|
12
|
І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. | и3 сE вaмъ знaменіе: њбрsщете младeнца пови1та, лежaща въ ћслехъ. |
13
|
13
|
І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: | И# внезaпу бhсть со ѓгGломъ мн0жество вHй нбcныхъ, хвaлzщихъ бGа и3 глаг0лющихъ: |
14
|
14
|
слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! | слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе. |
15
|
15
|
І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. | И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ. |
16
|
16
|
І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. | И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ. |
17
|
17
|
Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. | Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ. |
18
|
18
|
І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. | И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ. |
19
|
19
|
А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. | МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ. |
20
|
20
|
Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. | (За? ѕ7.) И# возврати1шасz пaстыріе, слaвzще и3 хвaлzще бGа њ всёхъ, ±же слhшаша и3 ви1дэша, ћкоже глаг0лано бhсть къ ни6мъ. |
21
|
21
|
А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі. | И# є3гдA и3сп0лнишасz џсмь днjй, да њбрёжутъ є3го2, и3 нарек0ша и4мz є3мY ї}съ, наречeнное ѓгGломъ прeжде дaже не зачaтсz во чрeвэ. |
22
|
22
|
І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, | И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе њчищeніz є3ю2, по зак0ну мwmсeову, (За? з7.) вознес0ста є3го2 во їеrли1мъ, постaвити є3го2 пред8 гDемъ, |
23
|
23
|
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. | ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ гDни: ћкw всsкъ младeнецъ мyжеска п0лу, разверзaz ложеснA, с™о гDеви наречeтсz: |
24
|
24
|
І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. | и3 є4же дaти жeртву, по речeнному въ зак0нэ гDни, двA гHрличища и3ли2 двA птєнцA голуби6на. |
25
|
25
|
Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. | (За? }.) И# сE, бЁ человёкъ во їеrли1мэ, є3мyже и4мz сmмеHнъ: и3 человёкъ сeй прaведенъ и3 бlгочcти1въ, чaz ўтёхи ї}левы: и3 д¦ъ бЁ с™ъ въ нeмъ. |
26
|
26
|
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. | И# бЁ є3мY њбёщано д¦омъ с™hмъ, не ви1дэти смeрти, прeжде дaже не ви1дитъ хrтA гDнz. |
27
|
27
|
І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, | И# пріи1де дyхомъ въ цeрковь. И# є3гдA введ0ста роди1тєлz nтрочA ї}са, сотвори1ти и4ма по њбhчаю зак0нному њ нeмъ, |
28
|
28
|
він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: | и3 т0й пріeмъ є3го2 на рукY своє1ю, и3 благослови2 бGа, и3 речE: |
29
|
29
|
нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, | нн7э tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ: |
30
|
30
|
бо бачили очі мої спасіння Твоє, | ћкw ви1дэстэ џчи мои2 спcніе твоE, |
31
|
31
|
яке Ти приготував перед лицем усіх народів, | є4же є3си2 ўг0товалъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй: |
32
|
32
|
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. | свётъ во tкровeніе kзhкwмъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz. |
33
|
33
|
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. | И# бЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2 чуд‰щасz њ глаг0лемыхъ њ нeмъ. |
34
|
34
|
І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — | И# благослови2 | сmмеHнъ, и3 речE къ мRjи м™ри є3гw2: сE лежи1тъ сeй на падeніе и3 на востaніе мнHгимъ во ї}ли, и3 въ знaменіе пререкaемо: |
35
|
35
|
і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. | и3 тебё же сам0й дyшу пр0йдетъ nрyжіе: ћкw да tкрhютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлє1ніz. |
36
|
36
|
Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; | И# бЁ ѓнна прbр0чица, дщи2 фанyилева, t колёна ґси1рова: сіS заматорёвши во днeхъ мн0зэхъ, жи1вши съ мyжемъ сeдмь лётъ t дёвства своегw2: |
37
|
37
|
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. | и3 тA вдовA ћкw лётъ џсмьдесzтъ и3 четhре, ћже не tхождaше t цeркве, пост0мъ и3 моли1твами служaщи дeнь и3 н0щь. |
38
|
38
|
Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. | И# тA въ т0й чaсъ пристaвши и3сповёдашесz гDеви, и3 глаг0лаше њ нeмъ всBмъ чaющымъ и3збавлeніz во їеrли1мэ. |
39
|
39
|
І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. | И# ћкw скончaшасz вс‰ по зак0ну гDню, возврати1шасz въ галілeю, во грaдъ св0й назарeтъ. |
40
|
40
|
Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. | Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ, и3сполнszсz премyдрости: и3 бlгодaть б9іz бЁ на нeмъ. |
41
|
41
|
Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. | И# хождaста роди1тєлz є3гw2 на всsко лёто во їеrли1мъ въ прaздникъ пaсхи. |
42
|
42
|
І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. | И# є3гдA бhсть двоюнaдесzти лBту, восходsщымъ и5мъ во їеrли1мъ по њбhчаю прaздника, |
43
|
43
|
Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. | и3 скончaвшымъ дни6, и3 возвращaющымсz и5мъ, њстA џтрокъ ї}съ во їеrли1мэ: и3 не разумЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2: |
44
|
44
|
Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. | мнBвша же є3го2 въ дружи1нэ сyща, преид0ста днE пyть, и3 и3скaста є3го2 во ср0дницэхъ и3 въ знaемыхъ: |
45
|
45
|
І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. | и3 не њбрBтша є3го2, возврати1стасz во їеrли1мъ, взыск†юща є3го2. |
46
|
46
|
Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; | И# бhсть по тріeхъ днeхъ, њбрэт0ста є3го2 въ цeркви, сэдsщаго посредЁ ўчи1телей, и3 послyшающаго и4хъ, и3 вопрошaющаго и5хъ: |
47
|
47
|
усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. | ўжасaхусz же вси2 послyшающіи є3гw2 њ рaзумэ и3 њ tвётэхъ є3гw2. |
48
|
48
|
І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. | И# ви6дэвша є3го2, диви1стасz: и3 къ немY м™и є3гw2 речE: чaдо, что2 сотвори2 нaма тaкw; сE nтeцъ тв0й и3 ѓзъ бол‰ща и3скaхома тебE. |
49
|
49
|
Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? | И# речE къ ни1ма: что2 ћкw и3скaста менE; не вёста ли, ћкw въ тёхъ, ±же nц7A моегw2, дост0итъ бhти ми2; |
50
|
50
|
Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. | И# т† не разумёста глаг0ла, є3г0же глаг0ла и4ма. |
51
|
51
|
І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. | И# сни1де съ ни1ма, и3 пріи1де въ назарeтъ: и3 бЁ повинyzсz и4ма. И# м™и є3гw2 соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ. |
52
|
52
|
Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей. | И# ї}съ преспэвaше премdростію и3 в0зрастомъ и3 блгdтію ў бGа и3 человBкъ. |