|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
|
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
|
(За? R‹.) И# востaвше всE мн0жество и4хъ, вед0ша є3го2 къ пілaту.
|
|
2
|
2
|
|
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
|
Начaша же нaнь вaдити, глаг0люще: сего2 њбрэт0хомъ развращaюща kзhкъ нaшъ и3 возбранsюща кeсареви дaнь даsти, глаг0люща себE хrтA цRS бhти.
|
|
3
|
3
|
|
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
|
Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
|
|
4
|
4
|
|
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
|
Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ.
|
|
5
|
5
|
|
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
|
Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ.
|
|
6
|
6
|
|
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
|
Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть;
|
|
7
|
7
|
|
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
|
И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6.
|
|
8
|
8
|
|
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
|
И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо.
|
|
9
|
9
|
|
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
|
Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY.
|
|
10
|
10
|
|
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
|
Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь.
|
|
11
|
11
|
|
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
|
Ўкори1въ же є3го2 и4рwдъ съ вHи свои1ми и3 поругaвсz, њб0лкъ є3го2 въ ри1зу свётлу, возврати2 є3го2 къ пілaту.
|
|
12
|
12
|
|
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
|
Бhста же др{га и4рwдъ же и3 пілaтъ въ т0й дeнь съ соб0ю: прeжде бо бёста враждY и3м{ща междY соб0ю.
|
|
13
|
13
|
|
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
|
Пілaтъ же созвaвъ ґрхіерє1и и3 кн‰зи и3 лю1ди,
|
|
14
|
14
|
|
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
|
речE къ ни6мъ: привед0сте ми2 чlвёка сего2, ћкw развращaюща лю1ди: и3 сE ѓзъ пред8 вaми и3стzзaвъ, ни є3ди1ныz же њбрэтaю въ чlвёцэ сeмъ вины2, ±же нaнь вaдите:
|
|
15
|
15
|
|
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
|
но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ:
|
|
16
|
16
|
|
Отже, покаравши Його, відпущу.
|
наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
|
|
17
|
17
|
|
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
|
Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго.
|
|
18
|
18
|
|
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
|
Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву.
|
|
19
|
19
|
|
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
|
И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу.
|
|
20
|
20
|
|
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
|
Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са.
|
|
21
|
21
|
|
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
|
Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2.
|
|
22
|
22
|
|
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
|
Џнъ же трети1цею речE къ ни6мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2 сeй; ничесHже дост0йна смeрти њбрэт0хъ въ нeмъ: наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
|
|
23
|
23
|
|
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
|
Nни1 же прилэжaху гл†сы вели1кими, просsще є3го2 на распsтіе: и3 ўстоsху [превозмогaху] глaси и4хъ и3 ґрхіерeйстіи.
|
|
24
|
24
|
|
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
|
Пілaтъ же посуди2 бhти прошeнію и4хъ:
|
|
25
|
25
|
|
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
|
tпусти1 же бhвшаго за крамолY и3 ўбjйство всаждeна въ темни1цу, є3г0же прошaху: ї}са же предадE в0ли и4хъ.
|
|
26
|
26
|
|
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
|
И# ћкw повед0ша є3го2, є4мше сjмwна нёкоего кmринeа, грzдyща съ селA, возложи1ша нaнь кrтъ, нести2 по ї}сэ.
|
|
27
|
27
|
|
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
|
И#дsше же вослёдъ є3гw2 нар0дъ мн0гъ людeй, и3 жєны2, ±же и3 плaкахусz и3 рыдaху є3гw2.
|
|
28
|
28
|
|
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
|
Њбрaщьсz же къ ни6мъ ї}съ речE: дщє1ри їеrли6мски, не плaчитесz њ мнЁ, nбaче себE плaчите и3 ч†дъ вaшихъ:
|
|
29
|
29
|
|
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
|
ћкw сE днjе грzдyтъ, въ нsже рекyтъ: блажє1ны неплHды, и3 ўтрHбы, ±же не роди1ша, и3 сосцы2, и5же не дои1ша.
|
|
30
|
30
|
|
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
|
ТогдA начнyтъ глаг0лати горaмъ: пади1те на ны2: и3 холмHмъ: покрhйте ны2.
|
|
31
|
31
|
|
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
|
ЗанE, ѓще въ сyровэ дрeвэ сі‰ творsтъ, въ сyсэ что2 бyдетъ;
|
|
32
|
32
|
|
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
|
(За? R№‹.) Ведsху же и3 и4на двA ѕлодBz съ ни1мъ ўби1ти.
|
|
33
|
33
|
|
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
|
И# є3гдA пріид0ша на мёсто, нарицaемое л0бное, тY распsша є3го2 и3 ѕлодBz, џваго ќбw њдеснyю, ґ другaго њшyюю.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
|
Ї}съ же глаг0лаше: џ§е, tпусти2 и5мъ: не вёдzтъ бо что2 творsтъ. Раздэлsюще же ри6зы є3гw2, метaху жрє1біz.
|
|
35
|
35
|
|
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
|
И# стоsху лю1діе зрsще. Ругaхусz же и3 кн‰зи съ ни1ми, глаг0люще: и3ны6z сп7сE, да сп7сeтъ и3 себE, ѓще т0й є4сть хrт0съ б9ій и3збрaнный.
|
|
36
|
36
|
|
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
|
Ругaхусz же є3мY и3 в0ини, приступaюще и3 џцетъ придёюще є3мY,
|
|
37
|
37
|
|
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
|
и3 глаг0лаху: ѓще ты2 є3си2 цRь їудeйскъ, сп7си1сz сaмъ.
|
|
38
|
38
|
|
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
|
Бё же и3 написaніе напи1сано над8 ни1мъ писмены2 є4ллинскими и3 ри1мскими и3 є3врeйскими: сeй є4сть цRь їудeйскъ.
|
|
39
|
39
|
|
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
|
Е#ди1нъ же t њбBшеною ѕлодBю хyлzше є3го2, глаг0лz: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сп7си2 себE и3 нaю.
|
|
40
|
40
|
|
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
|
Tвэщaвъ же другjй прещaше є3мY, глаг0лz: ни ли2 ты2 бои1шисz бGа, ћкw въ т0мже њсуждeнъ є3си2;
|
|
41
|
41
|
|
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
|
и3 мы2 ќбw въ прaвду: достHйнаz бо по дэлHмъ нaю воспріeмлева: сeй же ни є3ди1нагw ѕлA сотвори2.
|
|
42
|
42
|
|
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
|
И# глаг0лаше ї}сови: помzни1 мz, гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи си2.
|
|
43
|
43
|
|
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
|
И# речE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, днeсь со мн0ю бyдеши въ раи2.
|
|
44
|
44
|
|
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
|
Бё же чaсъ ћкw шестhй, и3 тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw:
|
|
45
|
45
|
|
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
|
и3 помeрче с0лнце, и3 завёса церк0внаz раздрaсz посредЁ.
|
|
46
|
46
|
|
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
|
И# возглaшь глaсомъ вeліимъ ї}съ, речE: џ§е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. И# сі‰ рeкъ и4здше.
|
|
47
|
47
|
|
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
|
Ви1дэвъ же с0тникъ бhвшее, прослaви бGа, глаг0лz: вои1стинну чlвёкъ сeй првdнъ бЁ.
|
|
48
|
48
|
|
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
|
И# вси2 пришeдшіи нар0ди на поз0ръ сeй, ви1дzще быв†ющаz, бію1ще пє1рси сво‰ возвращaхусz.
|
|
49
|
49
|
|
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
|
Стоsху же вси2 знaеміи є3гw2 и3здалeча, и3 жєны2 спослёдствовавшыz є3мY t галілeи, зрsщz сі‰.
|
|
50
|
50
|
|
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
|
И# сE, мyжъ и4менемъ їHсифъ, совётникъ сhй, мyжъ бlгъ и3 првdнъ,
|
|
51
|
51
|
|
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
|
сeй не бЁ пристaлъ совёту и3 дёлу и4хъ, t ґрімаfeа грaда їудeйска, и4же чazше и3 сaмъ цrтвіz б9іz:
|
|
52
|
52
|
|
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
|
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова:
|
|
53
|
53
|
|
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
|
и3 снeмъ є5 њбви1тъ плащани1цею, и3 положи2 є5 во гр0бэ и3зсёченэ, въ нeмже не бЁ никт0же никогдaже положeнъ.
|
|
54
|
54
|
|
День той був п’ятниця, і надходила субота.
|
И# дeнь бЁ пzт0къ, и3 суббHта свэтaше.
|
|
55
|
55
|
|
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
|
В_слёдъ же шє1дшыz жєны2, ±же бsху пришли2 съ ни1мъ t галілeи, ви1дэша гр0бъ, и3 ћкw положeно бhсть тёло є3гw2:
|
|
56
|
56
|
|
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
|
возврaщшzсz же ўгот0ваша ґрwмaты и3 мЂро: и3 въ суббHту ќбw ўмолчaша по зaповэди.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.