|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. | (За? …ѕ7.) И# ѓбіе наyтріе совётъ сотвори1ша ґрхіерeє со ст†рцы и3 кни6жники, и3 вeсь с0нмъ, свzзaвше ї}са вед0ша и3 предaша (є3го2) пілaту. |
|
2
|
2
|
| Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. | И# вопроси2 є3го2 пілaтъ: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши. |
|
3
|
3
|
| І первосвященики звинувачували Його багато в чому. | И# глаг0лаху на него2 ґрхіерeє мн0гw. |
|
4
|
4
|
| Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? | Пілaтъ же пaки вопроси2 є3го2, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничт0же; ви1ждь, коли6ка на тS свидётелствуютъ. |
|
5
|
5
|
| Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. | Ї}съ же ктомY ничт0же tвэщA, ћкw диви1тисz пілaту. |
|
6
|
6
|
| На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. | На (всsкъ) же прaздникъ tпущaше и5мъ є3ди1наго свsзнz, є3г0же прошaху. |
|
7
|
7
|
| Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. | Бё же нарицaемый варaвва со скHвники свои1ми свsзанъ, и5же въ к0вэ ўбjйство сотвори1ша. |
|
8
|
8
|
| І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. | И# возопи1въ нар0дъ начA проси1ти, ћкоже всегдA творsше и5мъ. |
|
9
|
9
|
| Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? | Пілaтъ же tвэщA и5мъ, глаг0лz: х0щете ли, пущY вaмъ цRS їудeйска; |
|
10
|
10
|
| Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. | Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2 ґрхіерeє. |
|
11
|
11
|
| Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. | Ґрхіерeє же поманyша нар0ду, да пaче варaвву пyститъ и5мъ. |
|
12
|
12
|
| Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? | Пілaтъ же tвэщaвъ пaки речE и5мъ: что2 u5бо х0щете сотворю2, є3г0же глаг0лете цRS їудeйска; |
|
13
|
13
|
| Вони знову закричали: розіпни Його. | Nни1 же пaки возопи1ша (глаг0люще): пропни2 є3го2. |
|
14
|
14
|
| Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! | Пілaтъ же глаг0лаше и5мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху: пропни2 є3го2. |
|
15
|
15
|
| Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | Пілaтъ же хотS нар0ду хотёніе сотвори1ти, пусти2 и5мъ варaвву: и3 предадE ї}са, би1въ, да пр0пнутъ є3го2. |
|
16
|
16
|
| Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, | (За? …з7.) В0ини же вед0ша є3го2 внyтрь дворA, є4же є4сть претHръ: и3 созвaша всю2 спjру, |
|
17
|
17
|
| і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; | и3 њблек0ша є3го2 въ препрsду, и3 возложи1ша на него2 сплeтше терн0въ вэнeцъ, |
|
18
|
18
|
| і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! | и3 начaша цэловaти є3го2 (и3 глаг0лати): рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. |
|
19
|
19
|
| І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. | И# біsху є3го2 по главЁ тр0стію, и3 плювaху на него2, и3 прегибaюще колBна покланsхусz є3мY. |
|
20
|
20
|
| Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. | И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 препрsду и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы сво‰: и3 и3звед0ша є3го2, да пр0пнутъ є3го2. |
|
21
|
21
|
| І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. | И# задёша мимоходsщу нёкоему сjмwну кmринeю, грzдyщу съ селA, nтцY ґлеxaндрову и3 рyфову, да в0зметъ кrтъ є3гw2. |
|
22
|
22
|
| І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. | (За? …}.) И# привед0ша є3го2 на голг0fу мёсто, є4же є4сть сказaемо л0бное мёсто. |
|
23
|
23
|
| І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. | И# даsху є3мY пи1ти є3смmрнісмeно віно2: џнъ же не пріsтъ. |
|
24
|
24
|
| Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. | И# распeншіи є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, метaюще жрeбій њ ни1хъ, кто2 что2 в0зметъ. |
|
25
|
25
|
| Була третя година, і розіп’яли Його. | Бё же чaсъ трeтій, и3 распsша є3го2. |
|
26
|
26
|
| І був напис провини Його: Цар Юдейський. | И# бЁ написaніе вины2 є3гw2 напи1сано: цRь їудeйскъ. |
|
27
|
27
|
| З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. | И# съ ни1мъ распsша двA разбHйника, є3ди1наго њ деснyю и3 є3ди1наго њ шyюю є3гw2. |
|
28
|
28
|
| І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. | И# сбhстсz писaніе, є4же глаг0летъ: и3 со беззак0нными вмэни1сz. |
|
29
|
29
|
| Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! | И# мимоходsщіи хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми и3 глаг0люще: ўA, разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, |
|
30
|
30
|
| Спаси Себе Самого і зійди з хреста. | сп7си1сz сaмъ и3 сни1ди со кrтA. |
|
31
|
31
|
| Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! | Тaкожде и3 ґрхіерeє ругaющесz, дрyгъ ко дрyгу съ кни6жники глаг0лаху: и4ны сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; |
|
32
|
32
|
| Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. | хrт0съ, цRь ї}левъ, да сни1детъ нн7э со кrтA, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ є3мY. И# расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY. |
|
33
|
33
|
| О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. | Бhвшу же часY шест0му, тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw. |
|
34
|
34
|
| О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | И# въ чaсъ девsтый возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: є3лwJ, є3лwJ, ламA савахfанJ; є4же є4сть сказaемо: б9е м0й, б9е м0й, почто2 мS њстaвилъ є3си2; |
|
35
|
35
|
| Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. | И# нёцыи t предстоsщихъ слhшавше, глаг0лаху: сE, и3лію2 гласи1тъ. |
|
36
|
36
|
| А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. | Тeкъ же є3ди1нъ, и3 нап0лнивъ гyбу џцта, и3 возл0жь на тр0сть, напаsше є3го2, глаг0лz: њстaвите, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA снsти є3го2. |
|
37
|
37
|
| Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. | Ї}съ же пyщь глaсъ вeлій, и4здше. |
|
38
|
38
|
| І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. | И# завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е, свhше до ни1зу. |
|
39
|
39
|
| Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. | Ви1дэвъ же с0тникъ стоsй прsмw є3мY, ћкw тaкw возопи1въ и4здше, речE: вои1стинну чlвёкъ сeй сн7ъ бЁ б9ій. |
|
40
|
40
|
| Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, | Бsху же и3 жєны2 и3здалeча зрsщz, въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва мaлагw и3 їwсjи мaти, и3 салwмjа, |
|
41
|
41
|
| які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. | ±же, и3 є3гдA бЁ въ галілeи, хождaху по нeмъ и3 служaху є3мY: и3 и4ны мнHгіz, ±же взыд0ша съ ни1мъ во їеrли1мъ. |
|
42
|
42
|
| І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. | И# ўжE п0здэ бhвшу, понeже бЁ пzт0къ, є4же є4сть къ суббHтэ, |
|
43
|
43
|
| Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. | (За? …f7.) пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоwбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова. |
|
44
|
44
|
| Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. | Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре; |
|
45
|
45
|
| І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. | И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови. |
|
46
|
46
|
| Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. | И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень над8 двє1ри гр0ба. |
|
47
|
47
|
| Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. | Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
