|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. | (За? f7‹.) И# пріид0ша на w4нъ п0лъ м0рz, во странY гадари1нскую. |
|
2
|
2
|
| І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; | И# и3злёзшу є3мY и3з8 кораблS, ѓбіе срёте є3го2 t гробHвъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ, |
|
3
|
3
|
| він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, | и4же жили1ще и3мsше во гробёхъ, и3 ни вери1гами никт0же можaше є3го2 свzзaти: |
|
4
|
4
|
| бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. | занE є3мY мн0гажды п{ты и3 ќжы (желBзны) свsзану сyщу, и3 растерзaтисz t негw2 ќжємъ (желBзнымъ) и3 пyтwмъ сокрушaтисz: и3 никт0же можaше є3го2 ўмyчити [ўкроти1ти]: |
|
5
|
5
|
| Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. | и3 вhну н0щь и3 дeнь во гробёхъ и3 въ горaхъ бЁ, вопіS и3 толкjйсz кaменіемъ. |
|
6
|
6
|
| Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. | Ўзрёвъ же ї}са и3здалeча, течE и3 поклони1сz є3мY, |
|
7
|
7
|
| І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! | и3 возопи1въ глaсомъ вeліимъ, речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се, сн7е бGа вhшнzгw; заклинaю тS бGомъ, не мyчи менє2. |
|
8
|
8
|
| Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. | Гlаше бо є3мY: и3зhди, дyше нечи1стый, t человёка. |
|
9
|
9
|
| І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. | И# вопрошaше є3го2: чт0 ти є4сть и4мz; И# tвэщA глаг0лz: легеHнъ и4мz мнЁ, ћкw мн0зи є3смы2. |
|
10
|
10
|
| І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. | И# моли1ша є3го2 мн0гw, да не п0слетъ и5хъ внЁ страны2. |
|
11
|
11
|
| Паслось же там біля гори велике стадо свиней. | Бё же тY при горЁ стaдо свин0е вeліе пас0мо. |
|
12
|
12
|
| І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. | И# моли1ша є3го2 вси2 бёси, глаг0люще: посли1 ны во свині‰, да въ нS вни1демъ. |
|
13
|
13
|
| Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. | И# повелЁ и5мъ ѓбіе ї}съ. И# и3зшeдше дyси нечи1стіи, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ м0ре, бsху же ћкw двЁ тhсzщы, и3 ўтопaху въ м0ри. |
|
14
|
14
|
| Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. | Пасyщіи же свині‰ бэжaша и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. И# и3зыд0ша ви1дэти, что2 є4сть бhвшее. |
|
15
|
15
|
| Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. | И# пріид0ша ко ї}сови, и3 ви1дэша бэсновaвшагосz сэдsща и3 њболчeна и3 смhслzща, и3мёвшаго легеHнъ: и3 ўбоsшасz. |
|
16
|
16
|
| Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. | Повёдаша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw бhсть бэсн0му, и3 њ свиніsхъ. |
|
17
|
17
|
| І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. | И# начaша моли1ти є3го2 tити2 t предBлъ и4хъ. |
|
18
|
18
|
| І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. | И# влёзшу є3мY въ корaбль, молsше є3го2 бэсновaвыйсz, дабы2 бhлъ съ ни1мъ. |
|
19
|
19
|
| Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. | Ї}съ же не дадE є3мY, но речE є3мY: и3ди2 въ д0мъ тв0й ко твои6мъ и3 возвэсти2 и5мъ, є3ли6ка ти2 гDь сотвори2 и3 поми1лова тS. |
|
20
|
20
|
| І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. | И# и4де и3 начA проповёдати въ десzти2 грaдэхъ, є3ли6ка сотвори2 є3мY ї}съ. И# вси2 дивлsхусz. |
|
21
|
21
|
| Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. | (За? к7.) И# прешeдшу ї}су въ корабли2 пaки на w4нъ п0лъ, собрaсz нар0дъ мн0гъ њ нeмъ [къ немY]. И# бЁ при м0ри. |
|
22
|
22
|
| І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його | И# сE, пріи1де є3ди1нъ t ґрхісmнагw6гъ, и4менемъ їаjръ, и3 ви1дэвъ є3го2, падE при ногY є3гw2 |
|
23
|
23
|
| і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. | и3 молsше є3го2 мн0гw, глаг0лz, ћкw дщи2 моS на кончи1нэ є4сть: да пришeдъ возложи1ши на ню2 рyцэ, ћкw да спасeтсz и3 живA бyдетъ. |
|
24
|
24
|
| Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. | И# и4де съ ни1мъ: (За? к7№.) и3 по нeмъ и3дsху нар0ди мн0зи и3 ўгнетaху є3го2. |
|
25
|
25
|
| Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, | И# женA нёкаz сyщи въ точeніи кр0ве лётъ дванaдесzте, |
|
26
|
26
|
| багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — | и3 мн0гw пострадaвши t мнHгъ врачє1въ, и3 и3здaвши сво‰ вс‰, и3 ни є3ди1ныz п0льзы њбрётши, но пaче въ г0ршее пришeдши: |
|
27
|
27
|
| почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, | слhшавши њ ї}сэ, пришeдши въ нар0дэ созади2, прикоснyсz ри1зэ є3гw2: |
|
28
|
28
|
| бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. | глаг0лаше бо, ћкw, ѓще прикоснyсz ри1замъ є3гw2, спасeна бyду. |
|
29
|
29
|
| І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. | И# ѓбіе и3зсsкну и3ст0чникъ кр0ве є3S: и3 разумЁ [њщути2] тёломъ, ћкw и3сцэлЁ t рaны. |
|
30
|
30
|
| І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? | И# ѓбіе ї}съ разумЁ въ себЁ си1лу и3зшeдшую t негw2, (и3) њбрaщьсz въ нар0дэ, гlаше: кто2 прикоснyсz ри1замъ мои6мъ; |
|
31
|
31
|
| Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? | И# глаг0лаху є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ви1диши нар0дъ ўгнетaющь тS, и3 гlеши: кто2 прикоснyсz мнЁ; |
|
32
|
32
|
| Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. | И# њбглsдаше ви1дэти сотв0ршую сіE. |
|
33
|
33
|
| Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. | Женa же ўбоsвшисz и3 трепeщущи, вёдzщи, є4же бhсть є4й, пріи1де и3 припадE къ немY и3 речE є3мY всю2 и4стину. |
|
34
|
34
|
| Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. | Џнъ же речE є4й: дщи2, вёра твоS спасe тz: и3ди2 въ ми1рэ и3 бyди цэлA t рaны твоеS. |
|
35
|
35
|
| Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? | Е#щE є3мY гlющу, (и3) пріид0ша t ґрхісmнагHга, глаг0люще, ћкw дщи2 твоS ќмре: что2 є3щE дви1жеши ўч™лz; |
|
36
|
36
|
| Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. | Ї}съ же ѓбіе слhшавъ сл0во глаг0лемое, гlа ґрхісmнагHгови: не б0йсz, т0кмw вёруй. |
|
37
|
37
|
| І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. | И# не њстaви по себЁ ни є3ди1наго и3ти2, т0кмw петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта їaкwвлz. |
|
38
|
38
|
| І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. | И# пріи1де въ д0мъ ґрхісmнагHговъ и3 ви1дэ молвY, плaчущыzсz и3 кричaщыz мн0гw. |
|
39
|
39
|
| І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. | И# вшeдъ гlа и5мъ: что2 м0лвите и3 плaчетесz; nтрокови1ца нёсть ўмерлA, но спи1тъ. |
|
40
|
40
|
| І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. | И# ругaхусz є3мY. Џнъ же и3згнaвъ вс‰, поsтъ nтцA nтрокови1цы и3 мaтерь, и3 и5же (бёху) съ ни1мъ, и3 вни1де, и3дёже бЁ nтрокови1ца лежaщи. |
|
41
|
41
|
| І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. | И# є4мь за рyку nтрокови1цу, гlа є4й: таліfA кyмі: є4же є4сть сказaемо: дэви1це, тебЁ гlю, востaни. |
|
42
|
42
|
| В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. | И# ѓбіе востA дэви1ца и3 хождaше: бё бо лётъ двоюнaдесzте. И# ўжас0шасz ќжасомъ вeліимъ. |
|
43
|
43
|
| І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. | И# запрети2 и5мъ мн0гw, да никт0же ўвёсть сегw2, и3 речE: дади1те є4й ћсти. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
