|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Сегw2 рaди t под0бныхъ пострадaша дост0йнэ, и3 мн0жествомъ ѕвэрeй казнeни бhша. | Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ. |
|
2
|
2
|
| Вмёстw мучeніz блaго сотвори1лъ є3си2 лю1демъ твои6мъ, въ похотёніе желaніz стрaнное вкушeніе, пи1щу ўгот0валъ є3си2 крaстєли, | Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів, |
|
3
|
3
|
| да џни ќбw вожделёвшіи пи1щи, показaніемъ п0сланыхъ, и3 t нyжнагw хотёніz tвратsтсz, сjи же вмaлэ скyдни бhвше, и3 стрaнна приwбщaтсz вкушeніz. | щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу. |
|
4
|
4
|
| Подобaше бо на џныхъ ќбw неизбёжнэй нищетЁ наити2 мучи1телствующихъ, си6мъ же т0кмw показaти, кaкw врази2 и4хъ мyчишасz. | Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні. |
|
5
|
5
|
| И$бо є3гдA тBмъ нaйде жeстокъ ѕвэрeй гнёвъ, и3 ўгрызeньми сверёпыхъ и3стреблsхусz ѕміє1въ, | І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця. |
|
6
|
6
|
| но не до концA пребhсть гнёвъ тв0й: въ наказaніе же вмaлэ смущeни бhша, знaменіе и3мёюще спасeніz, на воспоминaніе зaповэди зак0на твоегw2: | Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого, |
|
7
|
7
|
| њбрати1выйсz бо не (вeщію) зри1мою цэлsшесz, но тоб0ю всёхъ сп7си1телемъ. | бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх. |
|
8
|
8
|
| И# въ сeмъ же показaлъ є3си2 врагHмъ нaшымъ, ћкw ты2 є3си2 и3збавлszй t всsкагw ѕлA: | І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла: |
|
9
|
9
|
| тёхъ бо ґкр‡ды и3 м{хи поби1ша ўгрызeніемъ, и3 не њбрётесz цэльбA душaмъ и4хъ, ћкw дост0йни бsху t таковhхъ мyчитисz. | бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих. |
|
10
|
10
|
| СынHвъ же твои1хъ нижE kдови1тыхъ ѕміє1въ зyбы њдолёша: млcть бо твоS прихождaше и3 и3зцэлsше и5хъ. | А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх. |
|
11
|
11
|
| Въ пaмzть бо словeсъ твои1хъ бsху ўсёчени и3 ск0рw и3зцэлsхусz, да не во глубинY впaдше забвeніz tлучaтсz твоегw2 бlгодэsніz: | Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння. |
|
12
|
12
|
| нижe бо ѕeліе, нижE њбzзaніе и3зцэли2 и5хъ, но сл0во твоE, гDи, и3зцэлsющее вс‰. | Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово. |
|
13
|
13
|
| Тh бо животA и3 смeрти влaсть и4маши, и3 низв0диши дaже до врaтъ ѓда, и3 возв0диши. | Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш. |
|
14
|
14
|
| Человёкъ же ўбивaетъ ќбw ѕл0бою своeю: и3зшeдшагw же дyха не возврати1тъ, нижE пaки призывaетъ дyшу взsтую. | Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу. |
|
15
|
15
|
| Твоеs же руки2 и3збэжaти невозм0жно є4сть: | А Твоєї руки неможливо уникнути, |
|
16
|
16
|
| tметaющіисz бо тебE вёдэти нечести1віи, въ крёпости мhшцы твоеS біeни бhша стрaнными дождьми2 и3 грaдами, и3 бyрzми гони1ми неизбёжнw, и3 nгнeмъ растаевaеми. | бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем. |
|
17
|
17
|
| Преслaвное бо, въ водЁ вс‰ ўгашaющей мн0жае дёйствоваше џгнь: споб0рникъ бо є4сть мjръ њ прaведныхъ. | Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних. |
|
18
|
18
|
| Nвогдa бо ќбw ўкрощaшесz плaмень, да не сожжeтъ п0сланныхъ жив0тныхъ на нечєсти1выz: но сjи зрsще да вёдzтъ, ћкw t б9іz судA стрaждутъ гонeніе. | Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим. |
|
19
|
19
|
| Nвогдa же и3 междY вод0ю вhше си1лы џгненныz палsше, да беззакHнныz земли2 порождє1ніz растли1тъ. | А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної. |
|
20
|
20
|
| Вмёстw же си1хъ ѓгGлскою пи1щею питaлъ є3си2 лю1ди тво‰, и3 ўгот0ванъ хлёбъ съ небесE послaлъ є3си2 и5мъ без8 трудA, всsкое ўслаждeніе въ себЁ и3мёющь и3 ко всsкому сли1чный вкушeнію. | Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного. |
|
21
|
21
|
| Существ0 бо твоE слaдость твою2 ко сынHмъ покaзоваше, и3 ўгождaz є3ди1нагw коегHждо в0ли, ћкоже кто2 хотsше, превращaшесz. | Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного. |
|
22
|
22
|
| Снёгъ же и3 лeдъ терпsху џгнь и3 не растаzвaху: да ўвёдzтъ, ћкw плоды2 врагHвъ и3стреблsше џгнь горsщь во грaдэ и3 въ дождeхъ блистaющь: | А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів. |
|
23
|
23
|
| т0йже пaки, да питaютсz прaведніи, (џгнь) и3 свою2 забы2 си1лу. | Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу. |
|
24
|
24
|
| Творeніе бо, тебЁ творцY всёхъ служaщее, распростирaетсz на мyку проти1ву непрaведныхъ и3 легчaе твори1тсz во благодэsніе рaди на тS надёющихz. | Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе. |
|
25
|
25
|
| Сегw2 рaди и3 тогдA во вс‰ преwбразyемое всёхъ корми1телницэ блгdти твоeй служaше къ в0ли трeбующихъ: | Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних, |
|
26
|
26
|
| да научaтсz сhнове твои2, и5хже возлюби1лъ є3си2, гDи, ћкw не рождє1ніz плодHвъ питaютъ человёка, но сл0во твоE тебЁ вёрующихъ соблюдaетъ. | щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе. |
|
27
|
27
|
| Е$же бо nгнeмъ нерастлёно ск0рw t мaлыz лучи2 с0лнечныz грёемое растаzвaшесz: | Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало, |
|
28
|
28
|
| да знaемо бyдетъ (всBмъ), ћкw подобaетъ предвари1ти с0лнце на благодарeніе тебЁ и3 къ вост0ку свёта тебЁ поклони1тисz. | щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла. |
|
29
|
29
|
| Неблагодaрнагw бо ўповaніе ћкw зи1мный и4ней растaетъ, и3 и3зліeтсz ћкw водA неключи1ма. | Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
