|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Сyетни u5бо вси2 человёцы є3стeственнэ, въ ни1хже њбрэтaетсz невёдэніе њ бз7э, и3 t ви1димыхъ бл†гъ не возмог0ша ўразумёти сyщаго, ни дэлHмъ внeмлюще познaша хитрецA: | Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця, |
|
2
|
2
|
| но и3ли2 џгнь, и3ли2 дyхъ, и3ли2 ск0ръ воздyхъ, и3ли2 крyгъ ѕвёздный, и3ли2 ѕёлную в0ду, и3ли2 свэти6ла небє1снаz, строи1тєли мjру б0ги (бhти) возмнёша. | а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила. |
|
3
|
3
|
| И$хже ѓще ќбw красот0ю ўслаждaющесz, сі‰ б0ги возмнёша, да ўвёдzтъ, коли1кw си1хъ вLка є4сть лyчшій: красотh бо родоначaлникъ создA |. | Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх. |
|
4
|
4
|
| Ѓще же си1лэ и3 дёйствію ўдиви1шасz, да ўразумёютъ t ни1хъ, коли1кw сотвори1вый сі‰ си1льнэйшій є4сть: | А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх: |
|
5
|
5
|
| t вели1чества бо красоты2 создaній сравни1телнw рододёлатель и4хъ познавaетсz. | бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх. |
|
6
|
6
|
| Но nбaче на си1хъ є4сть ўничижeніе мaло, и4бо сaми сjи нeгли прельщaютсz, бGа и4щуще и3 хотsще њбрэсти2: | Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його: |
|
7
|
7
|
| въ дёлэхъ бо є3гw2 живyще и3зслёдуютъ и3 ўвэщавaютсz зрaкомъ, ћкw бл†га ви6димаz. | тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне. |
|
8
|
8
|
| Пaки нижE сjи прощeніz дост0йни: | Але і вони не мають виправдання: |
|
9
|
9
|
| ѓще бо толи1кw возмог0ша вёдэти, да возм0гутъ ўразумёти вёкъ, си1хъ же вLку кaкw скорёе не њбрэт0ша; | якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його? |
|
10
|
10
|
| Њкаsнни же сyть, и3 въ мeртвыхъ ўпов†ніz и4хъ, и5же назвaша б0ги дэлA рyкъ человёческихъ, злaто и3 сребро2, хи1трости ўмышлeніе, и3 подHбіz жив0тныхъ, и3ли2 кaменіе неключи1мо, дёло руки2 дрeвніz. | Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки. |
|
11
|
11
|
| Ѓще же кто2 дровосёчецъ тектHнъ, ўг0дное дрeво tсёкъ, њтeшетъ благохуд0жнэ всю2 корY є3гw2, и3 хи1трствуz благолёпнэ сотвори1тъ ўг0денъ сосyдъ во ўпотреблeніе житіS, | Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті, |
|
12
|
12
|
| њстaнки же дёла на ўгот0ваніе брaшна и3знури1въ насhтисz: | а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився; |
|
13
|
13
|
| њстaнокъ же и4же t ни1хъ ни во что2 благопотрeбенъ, дрeво кри1во и3 сyчіz п0лно, пріи1мъ и3зваS съ прилэжaніемъ прaздности своеS и3 и3скyсствомъ рaзума и3з8wбрази2 є3го2, и3 ўпод0би є3го2 w4бразу человёчу, | один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини, |
|
14
|
14
|
| и3ли2 нёкоему жив0тному ничт0жному ўпод0би є3го2, помaзавъ шaрами разли1чными и3 њчервлени1въ ви1дъ є3гw2, и3 всsкъ пор0къ, и4же на нeмъ є4сть, и3змaзавъ, | або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік, |
|
15
|
15
|
| и3 сотвори1въ є3мY дост0йное є3гw2 њбитaніе, на стэнЁ постaви є5, ўкрэпи1въ желёзомъ. | і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом. |
|
16
|
16
|
| Да не ќбw падeтъ, пред8умhсли њ нeмъ, вёдый, ћкw не м0жетъ помощи2 себЁ: и4бо јдwлъ є4сть и3 трeбуетъ п0мощи. | Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги. |
|
17
|
17
|
| Њ стzжaніихъ же и3 њ брaцэхъ и3 чaдэхъ свои1хъ молsсz, не стыди1тсz къ бездyшному глаг0лz, | Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному, |
|
18
|
18
|
| и3 њ здрaвіи ќбw немощн0е призывaетъ, и3 њ животЁ мeртвое м0литъ, и3 въ п0мощь неключи1мое призывaетъ, | і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити, |
|
19
|
19
|
| и3 њ путешeствіи (пр0ситъ) нижE ходи1ти могyщаго, и3 њ притzжaніи и3 дэsніи и3 њ рyкъ подтверждeніи некрёпкаго рукaми, мyжества пр0ситъ t тогw2, є4же всёхъ є4сть немощнёйшее. | про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
