|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Нетлённый бо д¦ъ тв0й є4сть во всёхъ. | Нетлінний Твій дух перебуває в усьому. |
|
2
|
2
|
| Тёмже заблуждaющихъ помaлу њбличaеши, и3 въ ни1хже согрэшaютъ, воспоминaz ўчи1ши, да премэни1вшесz t ѕл0бы вёруютъ въ тS, гDи. | Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи. |
|
3
|
3
|
| И# дрeвнихъ бо њбитaтелей земли2 с™hz твоеS возненави1дэвъ, | Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї, |
|
4
|
4
|
| рaди дэsній ѕлhхъ волшвeній, ±же творsху, и3 жeртвъ непрепод0бныхъ, | які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення, |
|
5
|
5
|
| и3 чадоубjйцъ неми1лостивыхъ, и3 ўтробоsдцєвъ человёческихъ пл0тей, и3 кровопjйцєвъ t среды2 с™hни твоеS, | і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях, |
|
6
|
6
|
| и3 роди1телей ўби1вшихъ дyшы безпомHщныz, восхотёлъ є3си2 погуби1ти рукaми nтє1цъ нaшихъ: | і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших, |
|
7
|
7
|
| да дост0йное пріи1метъ преселeніе nтрокHвъ б9іихъ, ћже ў тебє2 всёхъ дражaйшаz землS. | щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих. |
|
8
|
8
|
| Но и3 си1хъ ћкw человёкwвъ пощади1лъ є3си2, послaлъ же є3си2 предтекyщыz в0инства твоегw2 џсы, ћкw да тёхъ помaлу и3стребsтъ. | Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх. |
|
9
|
9
|
| Не неси1ленъ є3си2 во брaни покори1ти нечести1выхъ прaвєднымъ, и3ли2 ѕвёремъ свирBпымъ, и3ли2 сл0вомъ жeстокимъ до є3ди1нагw потреби1ти: | Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз; |
|
10
|
10
|
| судsщь же помaлу давaлъ є3си2 мёсто покаsнію, не невёдzй, ћкw лукaвъ р0дъ и4хъ и3 є3стeственнаz ѕл0ба и4хъ, и3 ћкw не премэни1тсz помышлeніе и4хъ во вёкъ. | але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки. |
|
11
|
11
|
| Сёмz бо бЁ пр0клzто t начaла: нижE боsйсz когw2, tпущeніе даsлъ є3си2 грэхHмъ и4хъ. | Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх. |
|
12
|
12
|
| Кт0 бо речeтъ (тебЁ): что2 сотвори1лъ є3си2; И#ли2 кто2 стaнетъ проти1ву судY твоемY; кт0 же и3стsжетъ тS њ kзhцэхъ поги1бшихъ, и5хже ты2 сотвори1лъ є3си2; и3ли2 кто2 въ предстaтелство тебЁ пріи1детъ, tмсти1тель на непрaвєдныz человёки; | Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей? |
|
13
|
13
|
| Нёсть бо и4нъ бGъ рaзвэ тебє2, и4же ради1ши њ всёхъ, да покaжеши, ћкw не непрaвw суди1лъ є3си2. | Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив. |
|
14
|
14
|
| НижE цaрь, и3ли2 мучи1тель проти1ву тебє2 воззрёти м0жетъ, њ и4хже погуби1лъ є3си2. | Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив. |
|
15
|
15
|
| Првdнъ же сhй, првdнw вс‰ ўправлsеши, нед0лжнаго же мyчитисz њсуди1ти чyждо мни1ши твоеS си1лы. | Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання. |
|
16
|
16
|
| Крёпость бо твоS прaвды начaло и3 є4же над8 всёми твоE вLчество, всёхъ щадёти твори1тъ. | Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх. |
|
17
|
17
|
| Крёпость бо показyеши невёрующымъ њ совершeнствэ си1лы, ґ въ вёдущихъ дeрзость њбличaеши. | Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість; |
|
18
|
18
|
| Тh же вLчествуzй си1лою въ кр0тости сyдиши и3 съ вели1кимъ щадёніемъ разсмотрsеши нaсъ: съ тоб0ю бо є4сть, є3гдA х0щеши, є4же мощи2. | але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі. |
|
19
|
19
|
| Научи1лъ же є3си2 лю1ди тво‰ сицевhми дёлы, ћкw подобaетъ прaведному бhти человэколю1бцу, и3 благонадє1жны сотвори1лъ є3си2 сн7ы тво‰, ћкw даeши њ грэсёхъ покаsніе. | Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах. |
|
20
|
20
|
| Ѓще бо враги2 nтрокHвъ твои1хъ и3 д0лжныхъ смeрти съ толи1кимъ мyчилъ є3си2 внsтіемъ и3 щадёніемъ, даsй временA и3 мёсто, и4миже бы и3змэни1лисz t ѕл0бы: | Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла, |
|
21
|
21
|
| съ коли1кимъ прилэжaніемъ суди1лъ є3си2 сн7ы тво‰, и4хже nтцє1мъ кл‰твы и3 завёты дaлъ є3си2 благи1хъ њбэщaній. | то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань! |
|
22
|
22
|
| Нaсъ u5бо наказyz, враги2 нaшz тмaми біeши, да бlгостhню твою2 помышлsемъ судsще, суди1ми же чaемъ ми1лости. | Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування. |
|
23
|
23
|
| Toнyдуже и3 непрaведныхъ, во безyміи пожи1вшихъ жив0тъ, св0йственными и4хъ мeрзостьми мyчилъ є3си2, | Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами, |
|
24
|
24
|
| и4бо въ путeхъ заблуждeніz должaе заблуди1ша, б0ги мнsще, ±же и3 во жив0тныхъ врaжіихъ безчє1стна, ѓки младeнцы безyмніи прельсти1вшесz. | бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими. |
|
25
|
25
|
| Сегw2 рaди ћкw nтрокHмъ несмhслєннымъ сyдъ въ поругaніе послaлъ є3си2: | Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання. |
|
26
|
26
|
| и5же поругaньми прещeніz не наказaвшесz, дост0йна судA б9іz и3скyсzтъ. | Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий. |
|
27
|
27
|
| Въ ни1хже бо тjи стрaждуще негодовaху, въ си1хъ, и5хже мнsху бhти б0ги, въ тёхъ мyчими, ви1дzще є3г0же прeжде tметaхусz знaти, | Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати; |
|
28
|
28
|
| бGа и4стиннаго познaша: тёмже и3 конeцъ њсуждeніz пріи1де на нS. | тому і прийшов на них остаточний осуд. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
