Главa f7
|
Глава 9
|
1
|
1
|
Б9е nтцє1въ и3 гDи млcти твоеS, сотвори1вый вс‰ сл0вомъ твои1мъ | Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм |
2
|
2
|
и3 премdростію твоeю ўстр0ивый человёка, да владёетъ сотворeнными t тебє2 твaрьми, | і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями |
3
|
3
|
и3 да ўправлsетъ мjръ въ препод0біи и3 прaвдэ, и3 въ правотЁ души2 сyдъ да сyдитъ: | й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд! |
4
|
4
|
дaждь мнЁ твои6мъ пrт0лwмъ присэдsщую премdрость и3 не tри1ни менE t џтрwкъ твои1хъ: | Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, |
5
|
5
|
ћкw ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS, человёкъ нeмощенъ и3 маловрeмененъ и3 ўмaленъ въ рaзумэ судA и3 зак0нwвъ. | бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. |
6
|
6
|
Ѓще бо кто2 бyдетъ и3 совершeнъ въ сынёхъ человёческихъ, tсyтствующей твоeй премdрости, ни во чт0же вмэни1тсz. | Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. |
7
|
7
|
Ты2 и3збрaлъ мS є3си2 царS лю1демъ твои6мъ и3 судію2 сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ, | Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; |
8
|
8
|
и3 рeклъ ми2 є3си2 создaти хрaмъ въ горЁ с™ёй твоeй и3 во грaдэ њбитaніz твоегw2 nлтaрь, под0біемъ ски1ніи (твоеS) с™hz, ю4же пред8угот0валъ є3си2 t начaла. | Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку. |
9
|
9
|
И# съ тоб0ю премdрость вёдущаz дэлA тво‰ и3 присyтствующаz тогдA, є3гдA мjръ твори1лъ є3си2, и3 вёдущаz, что2 є4сть ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма и3 что2 прaво въ зaповэдехъ твои1хъ: | З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: |
10
|
10
|
посли2 ю5 съ нб7съ с™hхъ и3 t пrт0ла слaвы твоеS посли2 ю5: да сyщи со мн0ю труди1тсz, и3 ўвёмъ, что2 благоуг0дно є4сть пред8 тоб0ю: | зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; |
11
|
11
|
вёсть бо nнA вс‰ и3 разумёетъ, и3 настaвитъ мS въ дёлэхъ мои1хъ цэломyдреннэ и3 сохрани1тъ мS во слaвэ своeй: | бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі; |
12
|
12
|
и3 бyдутъ прі‰тна дэлA мо‰, и3 разсуждY лю1ди тво‰ прaведнэ, и3 бyду дост0инъ прест0лwвъ nтцA моегw2. | і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. |
13
|
13
|
Кт0 бо t человBкъ познaетъ совётъ б9ій; и3ли2 кто2 помhслитъ, что2 х0щетъ бGъ; | Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? |
14
|
14
|
Помышлє1ніz бо смeртныхъ боzзли6ва, и3 погрэши1тєлна ўмышлє1ніz н†ша: | Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, |
15
|
15
|
тёло бо тлённое њтzгощaетъ дyшу, и3 земн0е жили1ще њбременsетъ ќмъ многопопечи1теленъ. | бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум. |
16
|
16
|
И# є3двA разумэвaемъ, ±же на земли2, и3 ±же въ рукaхъ њбрэтaемъ со труд0мъ: ґ ±же на нб7сёхъ, кто2 и3зслёди; | Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував? |
17
|
17
|
В0лю же твою2 кто2 познA, ѓще бы не ты2 дaлъ є3си2 премyдрость и3 послaлъ є3си2 д¦а с™aго твоего2 t высоты2; | Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? |
18
|
18
|
И# тaкw и3спрaвишасz стєзи2 сyщихъ на земли2, и3 ±же тебЁ ўгHдна, научи1шасz человёцы | І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, |
19
|
19
|
и3 премyдростію спас0шасz. | і спаслись премудрістю. |