Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa f7
Глава 9
1
1
Б9е nтцє1въ и3 гDи млcти твоеS, сотвори1вый вс‰ сл0вомъ твои1мъ Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм
2
2
и3 премdростію твоeю ўстр0ивый человёка, да владёетъ сотворeнными t тебє2 твaрьми, і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
3
3
и3 да ўправлsетъ мjръ въ препод0біи и3 прaвдэ, и3 въ правотЁ души2 сyдъ да сyдитъ: й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
4
4
дaждь мнЁ твои6мъ пrт0лwмъ присэдsщую премdрость и3 не tри1ни менE t џтрwкъ твои1хъ: Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх,
5
5
ћкw ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS, человёкъ нeмощенъ и3 маловрeмененъ и3 ўмaленъ въ рaзумэ судA и3 зак0нwвъ. бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів.
6
6
Ѓще бо кто2 бyдетъ и3 совершeнъ въ сынёхъ человёческихъ, tсyтствующей твоeй премdрости, ни во чт0же вмэни1тсz. Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо.
7
7
Ты2 и3збрaлъ мS є3си2 царS лю1демъ твои6мъ и3 судію2 сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ, Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;
8
8
и3 рeклъ ми2 є3си2 создaти хрaмъ въ горЁ с™ёй твоeй и3 во грaдэ њбитaніz твоегw2 nлтaрь, под0біемъ ски1ніи (твоеS) с™hz, ю4же пред8угот0валъ є3си2 t начaла. Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
9
9
И# съ тоб0ю премdрость вёдущаz дэлA тво‰ и3 присyтствующаz тогдA, є3гдA мjръ твори1лъ є3си2, и3 вёдущаz, что2 є4сть ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма и3 что2 прaво въ зaповэдехъ твои1хъ: З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми:
10
10
посли2 ю5 съ нб7съ с™hхъ и3 t пrт0ла слaвы твоеS посли2 ю5: да сyщи со мн0ю труди1тсz, и3 ўвёмъ, что2 благоуг0дно є4сть пред8 тоб0ю: зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою;
11
11
вёсть бо nнA вс‰ и3 разумёетъ, и3 настaвитъ мS въ дёлэхъ мои1хъ цэломyдреннэ и3 сохрани1тъ мS во слaвэ своeй: бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
12
12
и3 бyдутъ прі‰тна дэлA мо‰, и3 разсуждY лю1ди тво‰ прaведнэ, и3 бyду дост0инъ прест0лwвъ nтцA моегw2. і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого.
13
13
Кт0 бо t человBкъ познaетъ совётъ б9ій; и3ли2 кто2 помhслитъ, что2 х0щетъ бGъ; Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу?
14
14
Помышлє1ніz бо смeртныхъ боzзли6ва, и3 погрэши1тєлна ўмышлє1ніz н†ша: Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,
15
15
тёло бо тлённое њтzгощaетъ дyшу, и3 земн0е жили1ще њбременsетъ ќмъ многопопечи1теленъ. бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
16
16
И# є3двA разумэвaемъ, ±же на земли2, и3 ±же въ рукaхъ њбрэтaемъ со труд0мъ: ґ ±же на нб7сёхъ, кто2 и3зслёди; Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував?
17
17
В0лю же твою2 кто2 познA, ѓще бы не ты2 дaлъ є3си2 премyдрость и3 послaлъ є3си2 д¦а с™aго твоего2 t высоты2; Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа?
18
18
И# тaкw и3спрaвишасz стєзи2 сyщихъ на земли2, и3 ±же тебЁ ўгHдна, научи1шасz человёцы І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі,
19
19
и3 премyдростію спас0шасz. і спаслись премудрістю.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.