|
Главa }i
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
ПреподHбнымъ же твои6мъ превели1къ бЁ свётъ: и4хже ќбw глaсъ слhшаше, w4браза же не ви1дzще, занeже ќбw и3 nни2 (тогHжде) не страдaху, ўблажaху.
|
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
|
|
2
|
2
|
|
Ґ ћкw не пaкоствуютъ пред8wби1диміи, благодарsху, и3 є4же пронести1сz, благодaти молsху.
|
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
|
|
3
|
3
|
|
Си1хъ рaди ст0лпъ nгнегорsщь, вождA ќбw невёдомагw путьшeствіz, с0лнце же невреди1телное любочeстнагw стрaнствованіz п0далъ є3си2.
|
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.
|
|
4
|
4
|
|
Дост0йни бо nни2 лиши1тисz свёта и3 блюсти1сz во тмЁ, и5же заключeныхъ стрежaху сынHвъ твои1хъ, и4миже и3мsше нетлённый зак0на свётъ вёку дaтисz.
|
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
|
|
5
|
5
|
|
Совётовавшихъ же и4хъ ўбивaти младeнцы препод0бныхъ, и3 є3ди1ному tложeну чaду и3 спасeну, во њбличeніе и4хъ tsлъ є3си2 мн0жество ч†дъ, и3 кyпнw погуби1лъ є3си2 въ водЁ ѕёлнэй.
|
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
|
|
6
|
6
|
|
Џнаz бо н0щь пред8увёдэна бhсть nтцє1мъ нaшымъ, да твeрдw вёдуще, и5мже клsтвамъ вёроваша, возблагодyшествуютъ.
|
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
|
|
7
|
7
|
|
Воспріsто же бhсть t людjй твои1хъ спасeніе ќбw прaведныхъ, врагHвъ же и3стреблeніе:
|
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
|
|
8
|
8
|
|
и4мже бо наказaлъ є3си2 супостaты нaшz, си1мъ нaсъ призвaвъ прослaвилъ є3си2.
|
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
|
|
9
|
9
|
|
Сокровeннw бо жрsху препод0бніи џтроцы благи1хъ, и3 зак0нъ бжcтвенный є3диномhсліемъ завэщaша, т†zжде под0бнw, благ†z же и3 бёдствєннаz воспріимaти с™ы6мъ, nтцє1мъ ўжE предвоспэвaющымъ хвалY.
|
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
|
|
10
|
10
|
|
Противогласsше же несоглaсный врагHвъ в0пль, и3 плачeвный слhшашесz глaсъ плaчущихъ младeнцєвъ.
|
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
|
|
11
|
11
|
|
Под0бною же мeстію рaбъ кyпнw съ господи1номъ казнeнъ бhсть, и3 простhй человёкъ съ царeмъ т†zжде пострадA:
|
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
|
|
12
|
12
|
|
є3динодyшнw же вси2 во є3ди1нэмъ и4мени смeртнэмъ мeртвыхъ и3мёzху безчи1сленныхъ: нижe бо ко погребeнію живjи бsху дов0лни, понeже во є3ди1нэмъ мгновeніи честнёйшій р0дъ и4хъ и3стреблeнъ бhсть.
|
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
|
|
13
|
13
|
|
Њ всёхъ бо не вёрующе рaди чародэsній, ґ рaди пeрвенцєвъ и3стреблeніz, и3сповёдаша людjй сынHвъ б9іихъ бhти.
|
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
|
|
14
|
14
|
|
Ти1хому бо молчaнію содержaщу вс‰, и3 н0щи во своeмъ течeніи преполовлsющейсz,
|
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
|
|
15
|
15
|
|
всемогyщее сл0во твоE, (гDи,) съ нб7съ t пrт0лwвъ цrкихъ жeстокъ рaтникъ въ среди1ну поги1бельныz земли2 сни1де.
|
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
|
|
16
|
16
|
|
Мeчь џстръ нелицемёрное повелёніе твоE носsй, и3 стaвъ и3сп0лни вс‰ смeрти: и3 небесE ќбw касaшесz, стоsше же на земли2.
|
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
|
|
17
|
17
|
|
ТогдA внезaпу привидBніz ќбw снHвъ лю1тэ смути1ша и5хъ, стрaси же наид0ша нечazнни,
|
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
|
|
18
|
18
|
|
и3 и4нъ и3нaмw вeрженъ є4ле жи1въ, є3sже рaди вины2 ўмирaше, њб8zвлsше:
|
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
|
|
19
|
19
|
|
сHніz бо, смути1вше и5хъ, сіE предвозвэсти1ша: да не вёдzще, є3гHже рaди ѕлЁ стрaждутъ, поги1бнутъ.
|
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
|
|
20
|
20
|
|
Прикоснyсz же нёкогда и3 прaведныхъ и3скушeніе смeрти, поражeніе во пустhни бhсть мн0жества: но не д0лгw пребhсть гнёвъ.
|
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
|
|
21
|
21
|
|
Потщaвсz бо мyжъ непор0ченъ предпоб0рствова, своеS слyжбы nрyжіе, моли1тву и3 fmміaма ўмилостивлeніе принeсъ, сопроти1въ стA гнёву и3 конeцъ положи2 бёдствованію, показaвъ, ћкw тв0й є4сть рaбъ.
|
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
|
|
22
|
22
|
|
Њдолё же поражaющаго не си1лою тэлeсною, нижE nрyжіz дёйствіемъ, но сл0вомъ покори2 наказyющаго, кл‰твы nтцє1въ и3 завёты воспомzнyвъ.
|
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
|
|
23
|
23
|
|
Громaдами бо ўжE пaдшымъ дрyгъ на дрyга мє1ртвымъ, посредЁ стaвъ, пресэчE гнёвъ и3 раздэли2 къ живы6мъ пyть.
|
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
|
|
24
|
24
|
|
На nдeжди бо поди1ра бЁ вeсь мjръ, и3 nтцє1въ сл†вы на и3зваsніи четырерzдовaгw кaменіz, и3 вели1чество твоE на діади1мэ главы2 є3гw2.
|
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
|
|
25
|
25
|
|
Си6мъ ўступи1лъ и3скоренszй и3 си1хъ ўстраши1сz: бё бо т0кмw и3скушeніе гнёва дов0лно.
|
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.