Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ в҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
И҆ бы́сть, є҆гда̀ глаго́лаше ле́въ словеса̀ сїѧ̑ ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ви́дѣхъ:	Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив,
2	2
и҆ сѐ, ꙗ҆́же ѡ҆ста̀ глава̀, и҆ не ꙗ҆ви́шасѧ четы́ри кри́ла ѡ҆́наѧ, ꙗ҆̀же къ немꙋ̀ преидо́ша и҆ воздвиго́шасѧ да ца́рствꙋютъ, и҆ бѧ́ше ца́рство и҆́хъ скꙋ́дно и҆ молвы̀ по́лно.	що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань.
3	3
И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, та̑ не ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ, и҆ всѐ тѣ́ло ѻ҆́рлее возжига́шесѧ, и҆ оу҆страши́сѧ землѧ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ а҆́зъ ѿ молвы̀ и҆ оу҆́жаса оу҆ма̀ и҆ ѿ вели́ка стра́ха воспрѧнꙋ́хъ и҆ рѣ́хъ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀:	І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму:
4	4
сѐ, ты̀ по́далъ є҆сѝ мнѣ̀ то̀ въ то́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆спытꙋ́еши пꙋти̑ вы́шнѧгѡ:	ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього.
5	5
сѐ, є҆щѐ оу҆трꙋжде́нъ є҆́смь дꙋше́ю и҆ дꙋ́хомъ мои́мъ и҆знемого́хъ ѕѣлѡ̀, и҆ нижѐ ма́лаѧ є҆́сть во мнѣ̀ си́ла ѿ мно́жества боѧ́зни, є҆́юже оу҆страши́хсѧ но́щи сеѧ̀:	Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч.
6	6
нн҃ѣ оу҆́бѡ помолю́сѧ вы́шнемꙋ, да мѧ̀ оу҆крѣпи́тъ да́же до конца̀.	Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця.
7	7
И҆ реко́хъ: влⷣко гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ а҆́ще ѡ҆правда́нъ є҆́смь пред̾ тобо́ю па́че мно́гихъ, и҆ а҆́ще и҆́стиннѡ взы́де моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ твои́мъ,	І сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє,
8	8
оу҆крѣпи́ мѧ и҆ ꙗ҆вѝ мнѣ̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ толкова́нїе и҆ раздѣле́нїе видѣ́нїѧ гро́знагѡ сегѡ̀, да соверше́ннѣе оу҆тѣ́шиши дꙋ́шꙋ мою̀:	укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою:
9	9
досто́йна бо менѐ и҆мѣ́лъ є҆сѝ показа́ти мнѣ̀ времена̀ послѣ̑днѧѧ. И҆ речѐ ко мнѣ̀:	бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені:
10	10
сїѐ є҆́сть толкова́нїе видѣ́нїѧ сегѡ̀:	таке значення видіння цього:
11	11
ѻ҆рла̀ є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ восходѧ́ща ѿ мо́рѧ, то̀ є҆́сть ца́рство, є҆́же ви́дѣно бы́сть въ видѣ́нїи данїи́ла бра́та твоегѡ̀,	орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму;
12	12
но нѣ́сть є҆мꙋ̀ протолко́вано, ꙗ҆̀же а҆́зъ нн҃ѣ тебѣ̀ протолкꙋ́ю.	але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі.
13	13
Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ воста́нетъ ца́рство на землѝ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь вѧ́щшаѧ всѣ̑мъ ца́рствѡмъ, ꙗ҆̀же бы́ша пре́жде є҆гѡ̀:	Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього.
14	14
ца́рствовати же бꙋ́дꙋтъ на не́й ца́рїе двана́десѧть, є҆ди́нъ по є҆ди́номꙋ,	У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів.
15	15
и҆́бо вторы́й начне́тъ ца́рствовати, и҆ то́й ѡ҆де́ржитъ вѧ́щшее вре́мѧ па́че двана́десѧти:	Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять.
16	16
сїѐ є҆́сть толкова́нїе двана́десѧти кри́лъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ.	Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою.
17	17
И҆ є҆гѡ́же слы́шалъ є҆сѝ гла́съ, и҆́же глаго́лаше, не ѿ гла́въ є҆гѡ̀ и҆сходѧ́щь, но ѿ среди́ны тѣ́ла є҆гѡ̀,	А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його,
18	18
сїѐ є҆́сть толкова́нїе: ꙗ҆́кѡ по́слѣ вре́мене ца́рства тогѡ̀ родѧ́тсѧ рвє́нїѧ не ма̑ла, и҆ бѣ́дствовати и҆́мать, ꙗ҆́кѡ да паде́тъ, и҆ не паде́тъ тогда̀, но па́ки возста́витсѧ въ своѐ нача́ло:	це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму.
19	19
а҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ подкри́лєцъ ѻ҆́смь прилѣплѧ́ющихсѧ кри́ламъ є҆гѡ̀,	А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає,
20	20
сїѐ є҆́сть толкова́нїе: воста́нꙋтъ въ то́мъ ѻ҆́смь царе́й, и҆́хже бꙋ́дꙋтъ времена̀ лє́гка и҆ лѣ̑та скѡ́раѧ, и҆ два̀ оу҆́бѡ ѿ ни́хъ поги́бнꙋтъ:	що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть.
21	21
приближа́ющꙋсѧ же вре́мени сре́днемꙋ, четы́ри сохранѧ́тсѧ во вре́мѧ, є҆гда̀ начне́тъ приближа́тисѧ вре́мѧ є҆гѡ̀ да сконча́етсѧ, дво́е же на коне́цъ сохранѧ́тсѧ.	Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця.
22	22
А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ трѝ главы̑ поко́ѧщыѧсѧ,	А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає,
23	23
сїѐ є҆́сть толкова́нїе: въ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀ воздви́гнетъ вы́шнїй трѝ ца̑рства и҆ призове́тъ въ нѧ̀ мно́гихъ, и҆ поѡблада́ютъ земле́ю:	що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її
24	24
и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на не́й, съ трꙋдо́мъ мно́гимъ на всѣ́хъ, и҆̀же бы́ша пре́жде си́хъ, сегѡ̀ ра́ди ті́и назва́ни сꙋ́ть главы̑ ѡ҆́рли:	з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла,
25	25
сі́и бо бꙋ́дꙋтъ, и҆̀же воз̾ѡглавѧ́тъ нечє́стїѧ є҆гѡ̀ и҆ и҆̀же соверша́тъ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀.	бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому.
26	26
А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ главꙋ̀ болшꙋ́ю неѧвлѧ́ющꙋюсѧ, сїѐ є҆́сть толкова́нїе є҆ѧ̀: ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ оу҆́мретъ, но ѻ҆ба́че съ мꙋче́нїемъ,	А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками,
27	27
и҆́бо два̀, и҆̀же пребꙋ́дꙋтъ, ме́чь и҆̀хъ поѧ́стъ:	а двох інших пожере меч;
28	28
є҆ди́нагѡ бо ме́чь поѧ́стъ сꙋ́щихъ съ ни́мъ, но ѻ҆ба́че и҆ се́й мече́мъ на послѣ́докъ паде́тъ.	меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча.
29	29
А҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ два̀ подкри̑лїѧ восхѡдѧ́щаѧ на главꙋ̀, ꙗ҆́же є҆́сть ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀,	А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку,
30	30
сїѐ є҆́сть толкова́нїе: сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже соблюдѐ вы́шнїй въ коне́цъ сво́й, то̀ є҆́сть ца́рство скꙋ́дное и҆ скорбе́й по́лно.	це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь.
31	31
Ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ льва̀, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ ѿ лѣ́са возбꙋди́вшасѧ, рыка́юща и҆ глаго́люща ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆блича́юща є҆го̀ и҆ непра̑вды є҆гѡ̀ всѣ́ми словесы̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже слы́шалъ є҆сѝ:	Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув,
32	32
се́й є҆́сть вѣ́тръ, є҆го́же сохрани́лъ вы́шнїй на коне́цъ на ни́хъ и҆ на нечє́стїѧ и҆́хъ, и҆ ѡ҆бличи́тъ тѣ́хъ и҆ ѡ҆б̾ѧви́тъ пред̾ тѣ́ми пре́лєсти и҆́хъ,	це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх.
33	33
поста́витъ бо и҆̀хъ на сꙋдѣ̀ живы́хъ: и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ ѡ҆бличи́тъ и҆̀хъ, тогда̀ нака́жетъ и҆̀хъ:	Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх.
34	34
и҆́бо ѡ҆ста́нокъ люді́й мои́хъ и҆зба́витъ съ бѣ́дностїю, и҆̀же сохране́ни сꙋ́ть на конца́хъ мои́хъ, и҆ оу҆блажи́тъ и҆̀хъ, до́ндеже прїи́детъ коне́цъ де́нь сꙋда̀, ѡ҆ не́мже гл҃ахъ тебѣ̀ ѿ нача́ла.	Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку.
35	35
Се́й со́нъ, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть толкова̑нїѧ.	Такий сон, бачений тобою, і таке значення його.
36	36
Ты̀ оу҆̀бо є҆ди́нъ досто́инъ бы́лъ є҆сѝ зна́ти та́йнꙋ сїю̀ вы́шнѧгѡ:	Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього.
37	37
напишѝ оу҆́бѡ всѧ̑ сїѧ̑ въ кни́гꙋ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ положѝ ѧ҆̀ въ мѣ́стѣ сохра́ннѣ,	Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці;
38	38
и҆ наꙋчи́ши си̑мъ мꙋ̑дрыѧ ѿ люді́й твои́хъ, и҆́хже сердца̀ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ мо́гꙋтъ прїѧ́ти и҆ храни́ти та̑йны сїѧ̑:	і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці.
39	39
ты́ же є҆щѐ потерпѝ здѣ̀ и҆ны́хъ дні́й се́дмь, да тебѣ̀ пока́зано бꙋ́детъ всѐ, є҆́же и҆зво́литсѧ вы́шнемꙋ показа́ти тебѣ̀. И҆ ѿи́де ѿ менє̀.	А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене.
40	40
И҆ бы́сть, є҆гда̀ оу҆слы́ша ве́сь наро́дъ, ꙗ҆́кѡ проидо́ша се́дмь дні́й, и҆ а҆́зъ не возврати́хсѧ во гра́дъ, и҆ собра́шасѧ всѝ ѿ ме́ншагѡ да́же до бо́лшагѡ, и҆ прїидо́ша ко мнѣ̀ и҆ реко́ша мѝ, глаго́люще:	Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені:
41	41
что̀ согрѣши́ли є҆смы̀ тебѣ̀ и҆ что̀ непра́во содѣ́ѧхомъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ѧй на́съ сѣ́лъ є҆сѝ на мѣ́стѣ то́мъ;	чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці?
42	42
ты́ бо на́мъ ѡ҆ста́лсѧ є҆сѝ є҆ди́нъ ѿ всѣ́хъ люді́й, ꙗ҆́коже гро́здъ ѿ вїногра́да и҆ ꙗ҆́кѡ свѣти́лникъ въ мѣ́стѣ мра́чнѣ и҆ ꙗ҆́кѡ приста́нище и҆ кора́бль спасе́ный ѿ бꙋ́ри:	Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі.
43	43
и҆лѝ недовѡ́лна на́мъ сꙋ́ть ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же приключа́ютсѧ;	Невже мало бід, що сталися з нами?
44	44
а҆́ще оу҆̀бо ты̀ на́съ ѡ҆ста́виши, ко́ль лꙋ́чше бы на́мъ бы́ло, а҆́ще бы́хомъ сожже́ни бы́ли и҆ мы̀ съ сожже́нїемъ сїѡ́на;	Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион.
45	45
нижѐ бо мы̀ є҆смы̀ лꙋ́чши тѣ́хъ, и҆̀же та́мѡ оу҆мро́ша. И҆ пла́каша гла́сомъ вели́кимъ. И҆ ѡ҆вѣща́хъ къ ни̑мъ и҆ реко́хъ:	Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав:
46	46
оу҆пова́й, і҆и҃лю, и҆ не скорбѝ ты̀, до́ме і҆а́кѡвль:	надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова;
47	47
є҆́сть бо па́мѧть ѡ҆ ва́съ пред̾ вы́шнимъ, и҆ крѣ́пкїй не забы̀ ва́съ въ напа́сти:	бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті.
48	48
а҆́зъ бо не ѡ҆ста́вихъ ва́съ, ни ѿидо́хъ ѿ ва́съ, но прїидо́хъ на сїѐ мѣ́сто, да помолю́сѧ ѡ҆ разоре́нїи сїѡ́на, да взыщꙋ̀ млⷭ҇рдїе за смире́нїе ст҃ы́ни ва́шеѧ:	І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій.
49	49
и҆ нн҃ѣ и҆ди́те є҆ди́нъ кі́йждо въ до́мъ сво́й, и҆ а҆́зъ прїидꙋ̀ къ ва́мъ по дне́хъ си́хъ.	Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів.
50	50
И҆ ѿи́де наро́дъ, ꙗ҆́коже реко́хъ є҆мꙋ̀, во гра́дъ:	І пішов народ, як я сказав йому, у місто,
51	51
а҆́зъ же сѣдо́хъ на по́ли се́дмь дні́й, ꙗ҆́коже мѝ повелѣ̀, и҆ ꙗ҆до́хъ то́кмѡ ѿ цвѣтѡ́въ се́лныхъ, и҆ ѿ тра́въ сотворена̀ бы́сть мнѣ̀ пи́ща во дне́хъ тѣ́хъ.	а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею.

← Глава́ а҃і

Глава́ г҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт