Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
Го́ре тебѣ̀, вавѷлѡ́не и҆ а҆сі́а! го́ре тебѣ̀, є҆гѵ́пте и҆ сѷрі́а!	Горе тобі, Вавилоне й Асіє, горе тобі, Єгипте і Сиріє!
2	2
Препоѧ́шитесѧ вре́тищемъ и҆ власѧни́цами и҆ пла́чите сынѡ́въ ва́шихъ и҆ болѣ́знꙋйте, ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ сокрꙋше́нїе ва́ше:	Підпережіться веретищем і волосяницями, оплакуйте синів ваших, і уболівайте, бо наблизилася ваша погибель.
3	3
по́сланъ є҆́сть на ва́съ ме́чь, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же ѿврати́тъ є҆го̀;	Посланий на вас меч, — і хто відхилить його?
4	4
по́сланъ є҆́сть на ва́съ ѻ҆́гнь, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же оу҆гаси́тъ є҆го̀;	Посланий на вас вогонь, — і хто погасить його?
5	5
пѡ́слана сꙋ́ть на ва́съ ѕла̑ѧ, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же ѿме́тнетъ ѧ҆̀;	Послані на вас біди, — і хто відверне їх?
6	6
є҆да̀ ѿжене́тъ кто̀ льва̀ а҆́лчꙋща въ лѣ́съ; и҆лѝ оу҆гаси́тъ ѻ҆́гнь во хвра́стїи ско́рѡ, є҆гда̀ начне́тъ возгара́ти;	Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися?
7	7
є҆да̀ ѿрази́тъ кто̀ стрѣлꙋ̀ ѿ стрѣлца̀ крѣ́пкагѡ и҆спꙋще́ннꙋю;	Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним?
8	8
гдⷭ҇ь крѣ́пкїй посыла́етъ ѕла̑ѧ, и҆ кто̀ є҆́сть, и҆́же ѿжене́тъ ѧ҆̀;	Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх?
9	9
и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же оу҆гаси́тъ є҆го̀;	Зійшов вогонь від гніву Його, — і хто погасить його?
10	10
блесне́тъ мо́лнїею, и҆ кто̀ не оу҆бои́тсѧ; возгреми́тъ, и҆ кто̀ не оу҆жа́снетсѧ;	Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, — і хто не жахнеться?
11	11
гдⷭ҇ь воспрети́тъ, и҆ кто̀ до ѡ҆снова́нїѧ не сокрꙋши́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀;	Господь спогляне грізно, — і хто не знищиться до основи від лиця Його?
12	12
Землѧ̀ сотрѧсе́сѧ и҆ ѡ҆снова̑нїѧ є҆ѧ̀, мо́ре волнꙋ́етсѧ и҆з̾ глꙋбины̀, и҆ вѡ́лны є҆гѡ̀ возмꙋтѧ́тсѧ и҆ ры̑бы є҆гѡ̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ ѿ сла́вы си́лы є҆гѡ̀.	Здригнулася земля і основи її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його.
13	13
Поне́же крѣпка̀ десни́ца є҆гѡ̀, ꙗ҆́же лꙋ́къ напрѧжѐ: стрѣ́лы є҆гѡ̀ ѻ҆стры̑, ꙗ҆̀же ѿ негѡ̀ посыла́ютсѧ, не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ, є҆гда̀ начнꙋ́тъ посыла́тисѧ въ концы̑ землѝ.	Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі.
14	14
Сѐ, посыла́ютсѧ ѕла̑ѧ и҆ не возвратѧ́тсѧ, до́ндеже прїи́дꙋтъ на зе́млю.	Ось, посилаються біди, і не повернуться, доки не прийдуть на землю.
15	15
Ѻ҆́гнь возгара́етсѧ и҆ не оу҆га́снетъ, до́ндеже сконча́етъ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ.	Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі.
16	16
И҆́мже ѡ҆́бразомъ не возвраща́етсѧ стрѣла̀ по́слана ѿ си́льнагѡ стрѣлца̀, та́кѡ не возвратѧ́тсѧ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же пѡ́слана бꙋ́дꙋтъ на зе́млю.	Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю.
17	17
Го́ре мнѣ̀, го́ре мнѣ̀! кто́ мѧ и҆зба́витъ во дни̑ ты̑ѧ;	Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні?
18	18
Нача́ло болѣ́зней, и҆ мнѡ́га стена̑нїѧ: нача́ло гла́да, и҆ мнѡ́ги поги́бєли: нача́ло бра́ней, и҆ оу҆боѧ́тсѧ вла̑сти: нача́ло ѕѡ́лъ, и҆ вострепе́щꙋтъ всѝ.	Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, — і багато хто буде гинути; почнуться війни, — і начальниками оволодіє страх; почнуться біди, — і всі затремтять.
19	19
Во вре́мѧ же то̀ что̀ сотворю̀, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ ѕла̑ѧ;	Що мені робити тоді, коли прийдуть біди?
20	20
Сѐ, гла́дъ и҆ ка́знь, и҆ ско́рбь и҆ тѣснота̀, по́слани сꙋ́ть бичи̑ во и҆справле́нїе:	Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправлення:
21	21
и҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ беззако́нїй свои́хъ, ни бїє́нїѧ па́мѧтствовати бꙋ́дꙋтъ всегда̀.	але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати.
22	22
Сѐ, бꙋ́детъ ѻ҆би́лїе ни во что́же на землѝ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ возмнѧ́тъ себѣ̀ бы́ти оу҆пра́вленъ ми́ръ, и҆ тогда̀ возрастꙋ́тъ ѕла̑ѧ на землѝ, ме́чь, гла́дъ и҆ вели́ко смѧте́нїе.	Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди — меч, голод і велике сум’яття.
23	23
Ѿ гла́да бо мно́зи, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, поги́бнꙋтъ, и҆ ме́чь и҆згꙋби́тъ про́чихъ, и҆̀же ѡ҆ста́нꙋтъ ѿ гла́да.	Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча.
24	24
И҆ ме́ртвїи ꙗ҆́кѡ моты̑ла и҆зве́ржени бꙋ́дꙋтъ, и҆ не бꙋ́детъ, и҆́же оу҆тѣ́шитъ и҆̀хъ: ѡ҆пꙋстѣ́етъ бо землѧ̀, и҆ гра́ди є҆ѧ̀ разоре́ни бꙋ́дꙋтъ.	І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані.
25	25
Не ѡ҆ста́нетсѧ, и҆́же воздѣ́лаетъ зе́млю и҆ и҆́же посѣ́етъ на не́й.	Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній.
26	26
Древеса̀ дадꙋ́тъ плоды̀, и҆ кто̀ ѡ҆б̾и́метъ ѧ҆̀;	Дерева дадуть плоди, і хто буде збирати їх?
27	27
гро́здїе созрѣ́етъ, и҆ кто̀ пото́пчетъ є҆̀; бꙋ́детъ бо мѣ́стъ вели́кое ѡ҆пꙋстѣ́нїе.	Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди буде велике запустіння.
28	28
Восхо́щетъ бо человѣ́къ человѣ́ка ви́дѣти, и҆лѝ гла́съ є҆гѡ̀ слы́шати,	Важко буде людині побачити людину, або почути голос її,
29	29
занѐ ѡ҆ста́нꙋтъ ѿ гра́да де́сѧть, и҆ два̀ ѿ ни́вы, и҆̀же сокры́ютсѧ въ гꙋсты́хъ дꙋбра́вахъ и҆ въ разсѣ́линахъ ка́менныхъ.	бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель.
30	30
И҆́мже ѡ҆́бразомъ ѡ҆ставлѧ́ютсѧ въ ма́сличїихъ и҆ на всѧ́цѣмъ дре́вѣ трѝ и҆лѝ четы́ри ма̑слины,	Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини,
31	31
и҆лѝ ꙗ҆́коже въ вїногра́дѣ ѡ҆бра́нѣмъ гро́здїе ѡ҆ставлѧ́ютсѧ ѿ тѣ́хъ, и҆̀же прилѣ́жнѡ вїногра́дъ ѡ҆бира́ютъ:	або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград:
32	32
та́кѡ ѡ҆ста́вѧтсѧ во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ трѝ и҆лѝ четы́ри ѿ и҆зслѣ́дꙋющихъ до́мы и҆́хъ мече́мъ.	так у ті дні залишаться троє або четверо під час обшуку домів їхніх з мечем.
33	33
И҆ ѡ҆ста́влена бꙋ́детъ землѧ̀ пꙋста̀, и҆ ни̑вы є҆ѧ̀ состарѣ́ютсѧ, и҆ пꙋтїѐ є҆ѧ̀ и҆ всѧ̑ стєзѝ є҆ѧ̀ те́рнїемъ зарастꙋ́тъ, занѐ не про́йдꙋтъ человѣ́цы по ни̑мъ.	Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них.
34	34
Воспла́чꙋтъ дѣ̑вы не и҆мꙋ́щыѧ ѡ҆брꙋ́чникѡвъ, воспла́чꙋтъ жє́ны не и҆мѣ́ющыѧ мꙋже́й, воспла́чꙋтъ дщє́ри и҆́хъ не и҆мѣ́ющыѧ по́мощи:	Плакати будуть дівчата, не маючи наречених; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть дочки їхні, не маючи допомоги.
35	35
ѡ҆брꙋ̑чницы и҆́хъ въ бра́ни сконча́ютсѧ, и҆ мꙋ́жїе и҆́хъ во гла́дѣ и҆стребѧ́тсѧ.	Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду.
36	36
Слы́шите сїѧ̑ и҆ позна́йте ѧ҆̀, рабѝ гдⷭ҇ни.	Слухайте це, і напоумляйтесь, раби Господні!
37	37
Сѐ, сло́во гдⷭ҇не, прїими́те є҆̀: не вѣ́рꙋйте богѡ́мъ, ѡ҆ ни́хже речѐ гдⷭ҇ь:	Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь.
38	38
сѐ, приближа́ютсѧ ѕла̑ѧ и҆ не оу҆ме́длѧтъ.	Ось, наближаються біди, і не забаряться.
39	39
И҆́мже ѡ҆́бразомъ бремена́таѧ є҆гда̀ роди́тъ въ девѧ́тый мцⷭ҇ъ сы́на своего̀, приближа́ющꙋсѧ часꙋ̀ рожде́нїѧ є҆ѧ̀, пре́жде часѡ́въ двꙋ́хъ и҆лѝ трїе́хъ бѡлѣ́зни ѡ҆бдержа́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ и҆сходѧ́щꙋ младе́нцꙋ ѿ чре́ва, не закоснѧ́тъ ни на є҆ди́нꙋ чертꙋ̀:	Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину:
40	40
та́кѡ не оу҆коснѧ́тъ ѕла̑ѧ произы́ти на зе́млю, и҆ вѣ́къ возстене́тъ, и҆ бѡлѣ́зни ѡ҆бы́мꙋтъ и҆̀.	так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх.
41	41
Слы́шите сло́во, лю́дїе моѝ, оу҆гото́вайтесѧ на бра́нь, и҆ во ѕлы́хъ та́кѡ бꙋ́дите, ꙗ҆́коже прише́лцы землѝ:	Слухай слово, народе мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі.
42	42
продаѧ́й а҆́ки бѣ́гаѧй, а҆ кꙋпꙋ́ѧй а҆́ки погꙋблѧ́ѧй,	Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує — як той, що готується на загибель;
43	43
торгꙋ́ѧй а҆́ки плода̀ не прїе́млѧй, и҆ созида́ѧй а҆́ки то́й, и҆́же ѡ҆бита́ти не и҆́мать:	хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім — як той, що не сподівається жити у ньому.
44	44
сѣ́ѧй, ꙗ҆́кѡ и҆́же не по́жнетъ: та́кѡ и҆́же вїногра́дъ рѣ́жетъ, ꙗ҆́кѡ не и҆мы́й ѡ҆бира́ти є҆го̀:	Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду;
45	45
и҆̀же посѧга́ютъ, та́кѡ а҆́ки ча̑дъ не сотворѧ́тъ: и҆ и҆̀же не посѧга́ютъ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ вдѡви́цы.	ті, що вступають у шлюб, — що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці.
46	46
Тогѡ̀ ра́ди, и҆̀же трꙋдѧ́тсѧ, вотщѐ трꙋдѧ́тсѧ:	Тому всі трудящі без користи трудяться,
47	47
плоды́ бо и҆́хъ и҆ноплемє́нницы по́жнꙋтъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆́хъ расхи́тѧтъ, и҆ до́мы превратѧ́тъ и҆ сынѡ́въ и҆́хъ плѣнѧ́тъ, и҆́бо во плѣне́нїи и҆ гла́дѣ родѧ́тъ ча̑да своѧ̑.	бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх.
48	48
И҆ и҆̀же кꙋ́плю дѣ́ютъ хїще́нїемъ, ко́ль до́лгѡ оу҆краша́ютъ гра́ды и҆ до́мы своѧ̑, и҆ ѡ҆держа̑нїѧ и҆ ли́ца своѧ̑,	Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої,
49	49
толи́кѡ па́че возненави́ждꙋ и҆̀хъ за грѣхѝ и҆́хъ, речѐ гдⷭ҇ь.	тим більше зненавиджу за гріхи їхні, — говорить Господь.
50	50
Ꙗ҆́коже ненави́дитъ блꙋдни́ца женꙋ̀ мꙋ́дрꙋ и҆ добрꙋ̀ ѕѣлѡ̀,	Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну,
51	51
та́кѡ возненави́дитъ пра́вда непра́вдꙋ, є҆гда̀ оу҆краша́етсѧ, и҆ клеве́щетъ на ню̀ въ лицѐ, є҆гда̀ прїи́детъ и҆́же защища́етъ и҆зыскꙋ́ющаго всѧ́къ грѣ́хъ на землѝ:	так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі.
52	52
сегѡ̀ ра́ди не оу҆подоблѧ́йтесѧ є҆́й, ни дѣлѡ́мъ є҆ѧ̀.	Тому не наслідуйте неправду і діла її,
53	53
Ꙗ҆́кѡ є҆щѐ ма́лѡ, и҆ во́зметсѧ беззако́нїе ѿ землѝ, а҆ пра́вда воцари́тсѧ над̾ ва́ми.	бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами.
54	54
Да не глаго́летъ грѣ́шникъ, ꙗ҆́кѡ не согрѣшѝ, поне́же оу҆́глїе ѻ҆́гненное возгори́тсѧ на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆́же глаго́летъ: не согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ и҆ сла́вою є҆гѡ̀.	Нехай не говорить грішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його.
55	55
Сѐ, гдⷭ҇ь вѣ́сть всѧ̑ дѣла̀ человѣ́чєскаѧ и҆ начина̑нїѧ и҆́хъ, и҆ помышлє́нїѧ и҆́хъ и҆ сердца̀ и҆́хъ.	Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні.
56	56
Рече́ бо: да бꙋ́детъ землѧ̀, и҆ бы́сть: да бꙋ́детъ не́бо, и҆ бы́сть.	Він сказав: «нехай буде земля», — і земля з’явилася; «нехай буде небо», — і було.
57	57
И҆ сло́вомъ є҆гѡ̀ ѕвѣ́зды сотворє́ны сꙋ́ть, и҆ зна́етъ число̀ ѕвѣ́здъ:	Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок.
58	58
и҆́же и҆спытꙋ́етъ бє́здны и҆ сокрѡ́вища и҆́хъ, и҆́же и҆змѣ́рилъ є҆́сть мо́ре и҆ зача́тїе є҆гѡ̀,	Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому.
59	59
и҆́же заключѝ мо́ре посредѣ̀ во́дъ и҆ повѣ́си зе́млю на вода́хъ сло́вомъ свои́мъ,	Словом Своїм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах.
60	60
и҆́же прострѐ не́бо ꙗ҆́кѡ кама́рꙋ, на вода́хъ ѡ҆снова̀ є҆̀,	Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його.
61	61
и҆́же положѝ въ пꙋсты́ни и҆сто́чники вѡдны́ѧ и҆ на верхꙋ̀ го́ръ є҆зе́ра, во и҆спꙋще́нїе рѣ́къ и҆з̾ высо́кагѡ ка́мене, да напаѧ́ютъ зе́млю,	Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю.
62	62
и҆́же сотворѝ человѣ́ка и҆ положѝ се́рдце є҆гѡ̀ посредѣ̀ тѣ́ла, и҆ вложѝ є҆мꙋ̀ дꙋ́хъ и҆ живо́тъ и҆ ра́зꙋмъ	Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, життя і розум
63	63
и҆ дыха́нїе бг҃а вседержи́телѧ, и҆́же сотворѝ всѧ̑ и҆ и҆спытꙋ́етъ всѧ̑ сокровє́ннаѧ въ сокрове́нныхъ землѝ:	і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі.
64	64
то́й зна́етъ начина́нїе ва́ше, и҆ ꙗ҆̀же мы́слите въ сердца́хъ ва́шихъ согрѣша́юще и҆ хотѧ́ще оу҆таи́ти грѣхѝ ва́шѧ.	Він знає намір ваш і що думаєте ви у серцях ваших, коли грішите і хочете сховати гріхи ваші.
65	65
Сегѡ̀ ра́ди гдⷭ҇ь и҆спытꙋ́ѧй и҆спыта̀ всѧ̑ дѣла̀ ва̑ша и҆ ѡ҆бличи́тъ ва́съ всѣ́хъ,	Тому Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас;
66	66
и҆ вы̀ посра́млени бꙋ́дете, є҆гда̀ произы́дꙋтъ грѣсѝ ва́ши пред̾ челѡвѣ́ки, и҆ беззакѡ́нїѧ предста́нꙋтъ, ꙗ҆̀же ѡ҆бвинѧ́ти бꙋ́дꙋтъ въ де́нь то́й.	і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день.
67	67
Что̀ сотворитѐ, и҆лѝ ка́кѡ сокры́ете грѣхѝ ва́шѧ пред̾ бг҃омъ и҆ а҆́гг҃лы є҆гѡ̀;	Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його?
68	68
Сѐ, сꙋдїѧ̀ бг҃ъ, бо́йтесѧ є҆гѡ̀, ѡ҆ста́нитесѧ ѿ грѣ̑хъ ва́шихъ и҆ забꙋ́дите беззакѡ́нїѧ ва̑ша оу҆жѐ твори́ти и҆̀хъ во вѣ́къ, и҆ бг҃ъ и҆зведе́тъ ва́съ и҆ и҆зба́витъ ѿ всѧ́кїѧ ско́рби.	Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи.
69	69
Се́ бо, возгара́етсѧ ѻ҆́гнь на ва́съ, ꙗ҆зы́цы мно́зи, и҆ восхи́тѧтъ нѣ́кїихъ ѿ ва́съ и҆ зако́лютъ на же́ртвꙋ і҆́дѡлѡмъ:	Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам.
70	70
и҆ и҆̀же соизво́лѧтъ и҆̀мъ, бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ въ посмѣ́хъ и҆ въ поноше́нїе и҆ въ попра́нїе.	Хто буде єдинодумним з ними, тих піддадуть вони посміянню, ганьбі і потоптанню.
71	71
Бꙋ́детъ бо мѣстѡ́мъ мѣ́сто, и҆ ѿ сосѣ́днихъ градѡ́въ воста́нꙋтъ мно́зи на боѧ́щихсѧ гдⷭ҇а.	Бо по всіх місцях і у сусідніх містах багато хто повстане проти тих, які бояться Господа.
72	72
Бꙋ́дꙋтъ а҆́ки неи́стови, ни кого́же щадѧ́ще на расхище́нїе и҆ запꙋстѣ́нїе є҆щѐ боѧ́щымсѧ гдⷭ҇а:	Будуть, як несамовиті, без пощади розкрадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа.
73	73
и҆́бо ѡ҆пꙋстоша́тъ и҆ расхи́тѧтъ стѧжа̑нїѧ и҆́хъ и҆ и҆з̾ домѡ́въ и҆́хъ и҆зженꙋ́тъ ѧ҆̀.	Спустошать і розкрадуть майно їх, і з домів їхніх виженуть їх.
74	74
Тогда̀ ꙗ҆ви́тсѧ и҆скꙋше́нїе и҆збра́нныхъ мои́хъ, ꙗ҆́коже зла́то, є҆́же и҆скꙋша́етсѧ ѿ ѻ҆гнѧ̀.	Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем.
75	75
Слы́шите, возлю́бленнїи моѝ, речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, пред̾ ва́ми сꙋ́ть дні́е ско́рби, и҆ ѿ си́хъ и҆зба́влю ва́съ.	Слухайте, улюблені Мої, — говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас.
76	76
Не бо́йтесѧ, ни сꙋмнѣва́йтесѧ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ предводи́тель ва́шъ є҆́сть.	Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш — Бог.
77	77
И҆ и҆́же храни́тъ за́пѡвѣди и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ, да не преѡтѧгча́тъ ва́съ грѣсѝ ва́ши, нижѐ превзы́дꙋтъ беззакѡ́нїѧ ва̑ша.	Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої, — говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас.
78	78
Го́ре и҆̀же стиснѧ́ютсѧ ѿ грѣ̑хъ свои́хъ и҆ покрыва́ютсѧ беззакѡ́нїи свои́ми:	Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення.
79
и҆́мже ѡ҆́бразомъ ни́ва стиснѧ́етсѧ ѿ дꙋбра́вы, и҆ те́рнїемъ покрыва́етсѧ стезѧ̀ є҆ѧ̀, є҆́юже не прохо́дитъ человѣ́къ, и҆ и҆сторга́етсѧ, и҆ посыла́етсѧ на сожже́нїе ѻ҆гню̀.

← Глава́ є҃і

Неемі́и →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт