Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ є҃і	Глава 15

1	1
Сѐ, глаго́ли во оу҆́шы лю́демъ мои̑мъ словеса̀ прⷪ҇ро́чества, ꙗ҆̀же да́мъ во оу҆ста̀ твоѧ̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь:	Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь;
2	2
и҆ сотворѝ, да на хартїѝ напи́шꙋтсѧ, ꙗ҆́кѡ вѣ̑рна и҆ и҆́стинна сꙋ́ть:	і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні.
3	3
не бо́йсѧ ѿ помышле́нїй на тѧ̀, нижѐ да смꙋтѧ́тъ тѧ̀ невѣ́рнѡсти глаго́лющихъ,	Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе,
4	4
поне́же всѧ́къ невѣ́рный въ невѣ́рїи свое́мъ оу҆́мретъ.	бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре.
5	5
Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ (речѐ гдⷭ҇ь) на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, ме́чь и҆ гла́дъ, и҆ сме́рть и҆ погꙋбле́нїе,	Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу
6	6
поне́же ѡ҆сквернѝ беззако́нїе всю̀ зе́млю, и҆ напо́лнєна сꙋ́ть дѣла̀ и҆́хъ врє́днаѧ.	за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися.
7	7
Сегѡ̀ ра́ди речѐ гдⷭ҇ь:	Тому говорить Господь:
8	8
оу҆жѐ не оу҆молчꙋ̀ ѡ҆ нече́стїихъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же беззако́ннѡ содѣ́ловаютъ, ни потерплю̀ и҆̀мъ, ꙗ҆̀же ѕлѣ̀ творѧ́тъ: сѐ, кро́вь непови́ннаѧ и҆ пра́веднаѧ вопїе́тъ ко мнѣ̀, и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ вопїю́тъ безпреста́ннѡ:	Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно.
9	9
ѿмща́ѧ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ воспрїимꙋ̀ всѧ́кꙋ кро́вь непови́ннꙋю ѿ тѣ́хъ ко мнѣ̀.	Помщуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну.
10	10
Сѐ, лю́дїе моѝ ꙗ҆́кѡ стада̀ къ заколе́нїю ведꙋ́тсѧ, оу҆жѐ не потерплю̀ тогѡ̀, є҆́же ѡ҆бита́ти и҆̀мъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй,	Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті,
11	11
но и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ поражꙋ̀ (є҆гѵ́петъ) ка́знїю ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ растлю̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀:	але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його.
12	12
воспла́четсѧ є҆гѵ́петъ, и҆ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀ ка́знїю и҆збїє́на бꙋ́дꙋтъ и҆ наказа́нїемъ, ꙗ҆̀же наведе́тъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ:	Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог.
13	13
воспла́чꙋтъ дѣ́лателє дѣ́лающїи зе́млю, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ́ютъ сѣ́мена и҆́хъ ѿ ржѝ и҆ гра́да и҆ ѿ ѕвѣзды̀ стра́шныѧ.	Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки.
14	14
Го́ре вѣ́кꙋ, и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ:	Горе віку і тим, які живуть у ньому,
15	15
поне́же прибли́жисѧ ме́чь и҆ сокрꙋше́нїе и҆́хъ, и҆ воста́нетъ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ къ бра́ни, и҆ ме́чь въ рꙋка́хъ и҆́хъ.	бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх.
16	16
Бꙋ́детъ бо непостоѧ́нїе человѣ́кѡмъ, и҆ и҆ні́и и҆ны́хъ ѡ҆долѣва́ющїи вознерадѧ́тъ ѡ҆ царѝ свое́мъ, и҆ нача̑лницы пꙋті́й ѡ҆ дѣ́лѣхъ свои́хъ въ могꙋ́тствѣ свое́мъ.	Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади.
17	17
Восхо́щетъ бо человѣ́къ во гра́дъ и҆тѝ и҆ не возмо́жетъ:	Побажає людина йти у місто, і не зможе,
18	18
горды́ни бо и҆́хъ ра́ди гра́ди смѧтꙋ́тсѧ, до́мы сокрꙋша́тсѧ, человѣ́цы оу҆боѧ́тсѧ.	бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх.
19	19
Не оу҆милосе́рдитсѧ человѣ́къ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, на разоре́нїе домѡ́въ и҆́хъ во ѻ҆рꙋ́жїе, на расхище́нїе и҆мѣ́нїй и҆́хъ, гла́да ра́ди хлѣ́бнагѡ и҆ ѡ҆скобле́нїѧ мно́га.	Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід.
20	20
Сѐ, а҆́зъ созыва́ю, речѐ гдⷭ҇ь, всѧ̑ цари̑ зє́мскїѧ, є҆́же менє̀ боѧ́тисѧ, и҆̀же сꙋ́ть ѿ восто́ка и҆ ю҆́га, ѿ сѣ́вера и҆ лїва́на, ко ѡ҆браще́нїю къ себѣ̀, и҆ возда́ти, ꙗ҆̀же возда́ша тѣ̑мъ:	Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим.
21	21
ꙗ҆́коже творѧ́тъ да́же до дне́сь и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, та́кѡ сотворю̀ и҆ возда́мъ въ нѣ̑дра и҆́хъ. Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ:	Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог.
22	22
не пощади́тъ десни́ца моѧ̀ грѣ́шникѡвъ, и҆ не преста́нетъ ме́чь на пролива́ющихъ кро́вь непови́ннꙋю на землѝ:	Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров.
23	23
и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ пожрѐ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, и҆ грѣ́шники ꙗ҆́кѡ хвра́стїе зажже́но.	Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому.
24	24
Го́ре си̑мъ, и҆̀же согрѣша́ютъ и҆ не содержа́тъ за́повѣдїй мои́хъ, речѐ гдⷭ҇ь,	Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь.
25	25
не прошꙋ̀ и҆̀мъ: ѿиди́те, сы́нове, ѿ вла́сти, не ѡ҆сквернѧ́йте ст҃ы́ни моеѧ̀.	Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї.
26	26
Ꙗ҆́кѡ вѣ́сть гдⷭ҇ь всѣ́хъ, и҆̀же согрѣша́ютъ є҆мꙋ̀, сегѡ̀ ра́ди предадѐ и҆̀хъ въ сме́рть и҆ въ заколе́нїе.	Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття.
27	27
Оу҆же́ бо прїидо́ша на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, и҆ пребꙋ́дете въ ни́хъ, не и҆зба́витъ бо ва́съ бг҃ъ, поне́же согрѣши́сте пред̾ ни́мъ.	На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього.
28	28
Сѐ, видѣ́нїе гро́зное, и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ѿ восто́ка:	Ось, видіння грізне, і лице його від сходу.
29	29
и҆ и҆зы́дꙋтъ рождє́нїѧ ѕмїє́въ а҆ра́вскихъ на колесни́цахъ мно́гихъ: ꙗ҆́коже дыха́нїе (вѣ́трѡвъ) число̀ и҆́хъ понесе́тсѧ по землѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ оу҆боѧ́тсѧ и҆ вострепе́щꙋтъ всѝ, и҆̀же и҆́хъ оу҆слы́шатъ:	Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них.
30	30
кармѡ́нѧне неи́стовствꙋющїи во гнѣ́вѣ и҆зы́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ вє́при ѿ дꙋбра́вы и҆ прїи́дꙋтъ въ си́лѣ вели́цѣй, и҆ ста́нꙋтъ на бра́нь съ ни́ми и҆ ѡ҆пꙋстоша́тъ ча́сть землѝ а҆ссѷрі́йскїѧ:	Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської.
31	31
и҆ по си́хъ превозмо́гꙋтъ ѕмі́еве по́мнѧщїи рожде́нїе своѐ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ согласꙋ́юще въ си́лѣ вели́цѣй на постиза́нїе и҆́хъ:	Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих.
32	32
сі́и смꙋтѧ́тсѧ, и҆ оу҆молча́тъ въ си́лѣ и҆́хъ, и҆ ѡ҆братѧ́тъ но́зѣ своѝ на бѣжа́нїе:	Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу.
33	33
и҆ ѿ ѡ҆́бласти а҆ссѷрі́йскїѧ ѡ҆бстоѧ́тель ѡ҆бста́нетъ и҆̀хъ и҆ сконча́етъ є҆ди́наго ѿ ни́хъ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ въ полцѣ̀ и҆́хъ, и҆ рве́нїе на цари̑ и҆́хъ.	Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх.
34	34
Сѐ, ѡ҆́блацы ѿ восто́ка и҆ сѣ́вера да́же до полꙋ́дне, и҆ лицѐ и҆́хъ гро́зно ѕѣлѡ̀, и҆спо́лнено гнѣ́ва и҆ бꙋ́ри:	Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі.
35	35
и҆ сразѧ́тсѧ междꙋ̀ собо́ю и҆ сразѧ́тъ ѕвѣздꙋ̀ мно́гꙋ на землѝ и҆ ѕвѣздꙋ̀ и҆́хъ: и҆ бꙋ́детъ кро́вь ѿ меча̀ да́же до оу҆тро́бы,	Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева,
36	36
и҆ гно́й человѣ́ческїй да́же до сѣдла̀ велблю́ждѧ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ мно́гъ на землѝ,	і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі.
37	37
и҆ оу҆страша́тсѧ, и҆̀же оу҆́зрѧтъ гнѣ́въ се́й, и҆ тре́петъ прїи́метъ и҆̀хъ:	Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять.
38	38
и҆ по се́мъ воздви́гнꙋтсѧ бꙋ̑ри мнѡ́ги ѿ полꙋ́дне и҆ сѣ́вера, и҆ ча́сть и҆́на ѿ за́пада,	Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу,
39	39
и҆ премо́гꙋтъ вѣ́три ѿ восто́ка, и҆ ѡ҆творѧ́тъ є҆го̀, и҆ ѡ҆́блакъ, є҆го́же воздви́же во гнѣ́вѣ, и҆ ѕвѣзда̀ на сотворе́нїе стра́ха ѿ восто́чна вѣ́тра и҆ за́падна повреди́тсѧ:	і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться.
40	40
и҆ воздви́гнꙋтсѧ ѡ҆́блацы ве́лїи и҆ ѕѣ́лнїи, по́лни гнѣ́ва, и҆ ѕвѣзда̀, да оу҆страша́тъ всю̀ зе́млю и҆ ѡ҆бита́ющихъ на не́й, и҆ возлїю́тъ на всѧ́ко мѣ́сто высо́ко и҆ вознесе́ное ѕвѣздꙋ̀ стра́шнꙋю,	І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку,
41	41
ѻ҆́гнь и҆ гра́дъ, и҆ мечы̀ лета́ющыѧ и҆ во́ды мнѡ́ги, ꙗ҆́кѡ да напо́лнѧтсѧ всѧ̑ полѧ̀ и҆ всѝ и҆сто́чницы и҆сполне́нїемъ во́дъ мно́гихъ:	вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод.
42	42
и҆ сокрꙋша́тъ гра́ды и҆ стѣ́ны, и҆ го́ры и҆ хо́лмы, (и҆ оу҆дѡ́лїѧ) и҆ древа̀ дꙋбра̑внаѧ, и҆ сѣ̑на лꙋ̑жнаѧ и҆ жи̑та и҆́хъ,	І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх;
43	43
и҆ про́йдꙋтъ непоколе́блеми до вавѷлѡ́на и҆ сокрꙋша́тъ є҆го̀:	і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його;
44	44
соберꙋ́тсѧ къ немꙋ̀, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ є҆го̀, и҆ и҆злїю́тъ ѕвѣздꙋ̀ и҆ всю̀ ꙗ҆́рость на́нь: и҆ взы́детъ пра́хъ и҆ ды́мъ да́же до небесѐ, и҆ всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ, возрыда́ютъ ѡ҆ не́мъ,	зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його,
45	45
и҆ и҆̀же под̾ ни́мъ ѡ҆ста́нꙋтъ, послꙋ́жатъ тѣ̑мъ, и҆̀же оу҆страши́ша и҆̀хъ.	а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх.
46	46
И҆ ты̀, а҆сі́е, согла́сна во оу҆пова́нїе вавѷлѡ́на, и҆ сла́ва лица̀ є҆гѡ̀:	І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його:
47	47
го́ре тебѣ̀ бѣ́днѣй! поне́же оу҆подо́биласѧ є҆сѝ є҆мꙋ̀ и҆ оу҆краси́ла є҆сѝ дщє́ри твоѧ̑ въ любодѣѧ́нїи, ко оу҆гожде́нїю и҆ прославле́нїю въ любо́вныхъ твои́хъ, и҆̀же съ тобо́ю похотѣ́ша всегда̀ блꙋди́ти:	горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою.
48	48
ненави́дѣнномꙋ подража́ла є҆сѝ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ є҆гѡ̀ и҆ въ начина́нїихъ є҆гѡ̀.	Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його.
49	49
Сегѡ̀ ра́ди, речѐ гдⷭ҇ь, послю̀ на тѧ̀ ѕла̑ѧ, вдовство̀, оу҆бо́жество и҆ гла́дъ, и҆ ме́чь и҆ гꙋби́телство на разоре́нїе домѡ́въ твои́хъ ѿ наси́лїѧ и҆ сме́рти,	За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю.
50	50
и҆ сла́ва си́лы твоеѧ̀ ꙗ҆́коже цвѣ́тъ и҆́зсхнетъ, є҆гда̀ воста́нетъ зно́й, и҆́же по́сланъ є҆́сть на тѧ̀:	І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе.
51	51
и҆знемо́жеши ꙗ҆́коже оу҆бо́жайшаѧ ꙗ҆́звена и҆ нака́зана ѿ же́нъ, ꙗ҆́кѡ не возмо́гꙋтъ тебѐ прїѧ́ти си́льнїи и҆ любѡ́вницы.	Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе.
52	52
Є҆да̀ а҆́зъ та́кѡ возревнꙋ́ю тебѣ̀, речѐ гдⷭ҇ь,	Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, —
53	53
а҆́ще бы не закла́ла є҆сѝ и҆збра́нныхъ мои́хъ во всѧ́ко вре́мѧ, возвыша́ющи на пораже́нїе рꙋ́цѣ и҆ глаго́лющи на сме́рть и҆́хъ, є҆гда̀ оу҆пива́ласѧ є҆сѝ;	якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні?
54	54
оу҆красѝ лѣ́потꙋ лица̀ твоегѡ̀:	Прикрашай твоє лице.
55	55
мзда̀ блꙋже́нїѧ твоегѡ̀ въ нѣ́дрѣхъ твои́хъ, сегѡ̀ ра́ди воздаѧ́нїе прїи́меши.	Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду.
56	56
Ꙗ҆́коже сотвори́ши и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, речѐ гдⷭ҇ь, та́кѡ сотвори́тъ тебѣ̀ бг҃ъ и҆ преда́стъ тѧ̀ во ѕла̑ѧ:	Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам.
57	57
и҆ ча̑да твоѧ̑ гла́домъ поги́бнꙋтъ, ты́ же мече́мъ паде́ши, и҆ гра́ди твоѝ сокрꙋша́тсѧ, и҆ всѝ твоѝ въ по́ли ѻ҆рꙋ́жїемъ падꙋ́тъ:	Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча.
58	58
и҆ и҆̀же сꙋ́ть въ гора́хъ, гла́домъ поги́бнꙋтъ и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ мѧса̀ своѧ̑ ѿ гла́да хлѣ́ба и҆ кро́вь пи́ти ѿ жа́жды воды̀:	А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води.
59	59
неблагополꙋ́чна чрез̾ морѧ̀ прїи́деши и҆ па́ки прїи́меши ѕла̑ѧ,	У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди.
60	60
и҆ въ прехожде́нїи поразѧ́тъ гра́дъ и҆збїе́нный, и҆ и҆скоренѧ́тъ нѣ́кꙋю ча́сть землѝ твоеѧ̀, и҆ ча́сть сла́вы твоеѧ̀ и҆стребѧ́тъ, па́ки возвраща́ющесѧ къ вавѷлѡ́нꙋ превраще́нномꙋ:	Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать.
61	61
и҆ разоре́на бꙋ́деши и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ хвра́стїе, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ а҆́ки ѻ҆́гнь,	Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем;
62	62
и҆ пожрꙋ́тъ тѧ̀ и҆ гра́ды твоѧ̑, зе́млю твою̀ и҆ го́ры твоѧ̑, и҆ всѧ̑ дꙋбра̑вы твоѧ̑ и҆ древеса̀ плодонѡ́снаѧ ѻ҆гне́мъ пожгꙋ́тъ,	і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем.
63	63
сы́ны твоѧ̑ въ плѣне́нїе поведꙋ́тъ, и҆ да̑ни твоѧ̑ въ коры́сть во́змꙋтъ, и҆ сла́вꙋ лица̀ твоегѡ̀ и҆стребѧ́тъ.	Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать.

← Глава́ д҃і

Глава́ ѕ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт