|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Лѣ́та тридесѧ́тагѡ ѿ разоре́нїѧ гра́да, бѣ́хъ въ вавѷлѡ́нѣ и҆ смѧто́хсѧ на ѻ҆дрѣ̀ мое́мъ лежа́щь, и҆ помышлє́нїѧ моѧ̑ восхожда́хꙋ на се́рдце моѐ,
|
У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,
|
|
2
|
2
|
|
поне́же ви́дѣхъ ѡ҆пꙋстѣ́нїе сїѡ́на и҆ и҆з̾ѻби́лїе ве́лїе живꙋ́щихъ въ вавѷлѡ́нѣ.
|
бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.
|
|
3
|
3
|
|
(Тогѡ̀ ра́ди) смꙋти́сѧ дꙋ́хъ мо́й ѕѣлѡ̀, и҆ нача́хъ оу҆миле́нными словесы̀ глаго́лати къ вы́шнемꙋ
|
І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,
|
|
4
|
4
|
|
и҆ реко́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и! ты̀ (са́мъ) ре́клъ є҆сѝ ѿ нача́ла, є҆гда̀ созда́лъ є҆сѝ зе́млю, и҆ сїѐ є҆ди́нъ, и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ лю́демъ,
|
і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,
|
|
5
|
5
|
|
и҆ да́лъ є҆сѝ а҆да́мꙋ пло́ть ме́ртвенꙋ, но и҆ сїѧ̀ бѧ́ше дѣ́ло рꙋ́къ твои́хъ, и҆ вдохнꙋ́лъ є҆сѝ въ него̀ дꙋ́хъ жи́зни, и҆ бы́сть жи́въ пред̾ тобо́ю:
|
і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою,
|
|
6
|
6
|
|
и҆ вве́лъ є҆сѝ є҆го̀ въ ра́й, є҆го́же насадѝ десни́ца твоѧ̀, пре́жде не́же прозѧбѐ землѧ̀:
|
і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;
|
|
7
|
7
|
|
и҆ завѣща́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ сохрани́ти за́повѣдь твою̀, и҆ престꙋпѝ ю҆̀, и҆ а҆́бїе пре́далъ є҆сѝ є҆го̀ сме́рти и҆ ро́дъ є҆гѡ̀, и҆ роди́шасѧ ꙗ҆зы́цы и҆ племена̀, и҆ лю́дїе и҆ наро́ди, и҆̀мже нѣ́сть числа̀:
|
Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа.
|
|
8
|
8
|
|
и҆ хожда́ше кі́йждо наро́дъ по по́хотемъ свои̑мъ, и҆ ди̑внаѧ дѣ́лаша пред̾ тобо́ю, и҆ презира́ша за́пѡвѣди твоѧ̑:
|
Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.
|
|
9
|
9
|
|
па́ки же во вре́мѧ наве́лъ є҆сѝ на ни́хъ пото́пъ и҆ потреби́лъ є҆сѝ живꙋ́щихъ на землѝ,
|
З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх,
|
|
10
|
10
|
|
и҆ бы́сть коемꙋ́ждо и҆́хъ, ꙗ҆́коже а҆да́мꙋ оу҆мре́ти, та́кѡ си̑мъ пото́пъ:
|
і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп.
|
|
11
|
11
|
|
ѡ҆ста́вилъ же є҆сѝ є҆ди́наго ѿ ни́хъ нѡ́ѧ съ до́момъ є҆гѡ̀, и҆з̾ негѡ́же (роди́шасѧ) всѝ пра́веднїи:
|
Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.
|
|
12
|
12
|
|
и҆ бы́сть, є҆гда̀ нача́ша мно́житисѧ живꙋ́щїи на землѝ, и҆ оу҆мно́жиша сы́ны и҆ лю́ди и҆ ꙗ҆зы́ки мнѡ́ги, и҆ нача́ша па́ки нече́стїе твори́ти мно́жае пре́жнихъ:
|
Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні,
|
|
13
|
13
|
|
и҆ бы́сть, є҆гда̀ беззако́нїе творѧ́хꙋ пред̾ тобо́ю, и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ мꙋ́жа ѿ си́хъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ бѣ̀ а҆враа́мъ,
|
коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,
|
|
14
|
14
|
|
и҆ возлюби́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ показа́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ є҆ди́номꙋ хотѣ́нїе твоѐ,
|
і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,
|
|
15
|
15
|
|
и҆ положи́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ вѣ́чный, и҆ ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ никогда̀ ѡ҆ста́виши сѣ́мене є҆гѡ̀, и҆ да́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ і҆саа́ка, і҆саа́кꙋ же да́лъ є҆сѝ і҆а́кѡва и҆ и҆са́ѵа:
|
і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;
|
|
16
|
16
|
|
и҆ и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ і҆а́кѡва, и҆са́ѵа же ѿри́нꙋлъ є҆сѝ, и҆ размно́жисѧ і҆а́кѡвъ во мно́жество ве́лїе:
|
Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.
|
|
17
|
17
|
|
и҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ є҆гѵ́пта сѣ́мѧ є҆гѡ̀, приве́лъ є҆сѝ къ горѣ̀ сина́йстѣй,
|
Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської,
|
|
18
|
18
|
|
и҆ преклони́лъ є҆сѝ нб҃са̀, и҆ оу҆ста́вилъ є҆сѝ зе́млю, и҆ поколеба́лъ є҆сѝ вселе́ннꙋю, и҆ трепета́ти сотвори́лъ є҆сѝ бє́здны, и҆ возмꙋти́лъ є҆сѝ мі́ръ,
|
тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.
|
|
19
|
19
|
|
и҆ про́йде сла́ва твоѧ̀ враты̀ четы́рьми, ѻ҆гне́мъ и҆ земны́мъ трѧсе́нїемъ, и҆ вѣ́тромъ и҆ мра́зомъ, да да́си зако́нъ сѣ́мени і҆а́кѡвлю и҆ ро́дꙋ і҆и҃левꙋ прилѣжа́нїе:
|
І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,
|
|
20
|
20
|
|
и҆ не ѿѧ́лъ є҆сѝ ѿ ни́хъ се́рдца лꙋка́вагѡ, да зако́нъ тво́й сотвори́тъ въ ни́хъ пло́дъ:
|
але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.
|
|
21
|
21
|
|
се́рдце бо лꙋка́во носѧ̀ пе́рвый а҆да́мъ, престꙋпѝ и҆ побѣжде́нъ бы́сть, и҆ та́кѡ всѝ, и҆̀же ѿ негѡ̀ роди́шасѧ:
|
Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.
|
|
22
|
22
|
|
и҆ пребыва́ше не́мощь и҆ зако́нъ съ се́рдцемъ человѣ́ческимъ, съ лꙋка́встомъ ко́рене, и҆ преста̀ благо́е, и҆ наста̀ ѕло́е:
|
Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе.
|
|
23
|
23
|
|
и҆ преидо́ша времена̀, и҆ сконча́шасѧ лѣ̑та, и҆ воздви́глъ є҆сѝ себѣ̀ раба̀ и҆́менемъ даві́да,
|
Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;
|
|
24
|
24
|
|
и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ созда́ти гра́дъ и҆́мени твоемꙋ̀ и҆ приноси́ти въ не́мъ тебѣ̀ ѳѷмїа́мъ и҆ жє́ртвы:
|
повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.
|
|
25
|
25
|
|
и҆ бы́сть сїѐ чрез̾ мнѡ́га лѣ̑та, и҆ согрѣши́ша живꙋ́щїи въ то́мъ гра́дѣ,
|
Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,
|
|
26
|
26
|
|
во всѣ́хъ творѧ́ще, ꙗ҆́коже сотворѝ а҆да́мъ и҆ всѝ ро́дове є҆гѡ̀, поне́же и҆ са́ми бы́ша се́рдцемъ лꙋка́ви,
|
в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.
|
|
27
|
27
|
|
и҆ тогѡ̀ ра́ди гра́дъ тво́й пре́далъ є҆сѝ въ рꙋ́ки врагѡ́въ твои́хъ:
|
І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.
|
|
28
|
28
|
|
є҆да̀ лꙋ̑чшаѧ творѧ́тъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ вавѷлѡ́нѣ, и҆ тогѡ̀ ра́ди владѣ́ютъ сїѡ́номъ;
|
Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?
|
|
29
|
29
|
|
и҆ бы́сть є҆гда̀ прїидо́хъ сѣ́мѡ и҆ ви́дѣхъ нечє́стїѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀, и҆ мно́гихъ согрѣша́ющихъ ви́дѣ дꙋша̀ моѧ̀ въ сїѐ тридесѧ́тое лѣ́то, и҆ оу҆жасе́сѧ се́рдце моѐ,
|
Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє,
|
|
30
|
30
|
|
поне́же ви́дѣхъ, ка́кѡ терпи́ши согрѣша́ющымъ и҆ пощади́лъ є҆сѝ нече́ствꙋющихъ и҆ погꙋби́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑, сохрани́лъ же є҆сѝ врагѝ твоѧ̑ и҆ не возвѣсти́лъ є҆сѝ (ни комꙋ́же):
|
бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.
|
|
31
|
31
|
|
вои́стиннꙋ не вѣ́мъ, ка́кѡ сїѧ̑ оу҆разꙋмѣ́ти и҆́мамъ; є҆да̀ сꙋ́ть дѣла̀ лꙋ̑чшаѧ вавѷлѡ̑нскаѧ, не́жели сїѡ̑нскаѧ;
|
Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?
|
|
32
|
32
|
|
є҆да̀ позна́ша тебѐ и҆́нїи ꙗ҆зы́цы кромѣ̀ і҆и҃лѧ; и҆лѝ ка̑ѧ племена̀ вѣ́роваша свидѣ́нїємъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже і҆а́кѡвъ;
|
Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?
|
|
33
|
33
|
|
и҆́хже мзда̀ не ꙗ҆ви́сѧ, нижѐ трꙋ́дъ и҆́хъ твори́тъ плода̀, поне́же прохожда́ѧ проидо́хъ посредѣ̀ ꙗ҆зы̑къ и҆ ви́дѣхъ ѧ҆̀ процвѣта́ющѧ и҆ не по́мнѧщыѧ повелѣ́нїй твои́хъ:
|
Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.
|
|
34
|
34
|
|
нн҃ѣ оу҆́бѡ и҆змѣ́ри на мѣ́рилѣхъ непра̑вды на́шѧ и҆ живꙋ́щихъ на землѝ, и҆ нигдѣ̀ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆́мѧ твоѐ, то́кмѡ во і҆и҃ли:
|
Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.
|
|
35
|
35
|
|
и҆ когда̀ не согрѣши́ша пред̾ тобо́ю живꙋ́щїи на землѝ; и҆лѝ кі́й ꙗ҆зы́къ та́кѡ сохрани́лъ за́пѡвѣди твоѧ̑;
|
Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?
|
|
36
|
36
|
|
си́хъ оу҆́бѡ по и҆менѡ́мъ ѡ҆брѧ́щеши сохрани́вшихъ повєлѣ́нїѧ твоѧ̑, ꙗ҆зы́кѡвъ же не ѡ҆брѧ́щеши.
|
Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.