Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѿ нача́ла крꙋ́га земна́гѡ и҆ пре́жде ѡ҆снова́нїѧ и҆схо́дѡвъ вѣ́ка, и҆ пре́жде не́же бы́ша ды́шꙋще собра̑нїѧ вѣ́трѡвъ	І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;
2	2
и҆ пре́жде не́же возшꙋмѣ́ша гла́си гро́мнїи, и҆ пре́жде не́же возсїѧ́ша свѣ́тлѡсти блиста́нїй и҆ пре́жде не́же оу҆тверди́шасѧ ѡ҆снова̑нїѧ ра̑йскаѧ,	раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;
3	3
и҆ пре́жде не́же ви́дѣни бы́ша кра́снїи цвѣ́ти и҆ пре́жде не́же оу҆крѣпи́шасѧ си̑лы подви́жєныѧ, и҆ пре́жде не́же собра́шасѧ безчи́слєннаѧ вѡ́инства а҆́гг҃лскаѧ	раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;
4	4
и҆ пре́жде не́же вознесо́шасѧ высѡты̀ воздꙋ̑шныѧ, и҆ пре́жде не́жели наименова́хꙋсѧ мѣ̑ры тве́рдей и҆ пре́жде не́жели возгорѣ́шасѧ пє́щи въ сїѡ́нѣ,	раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;
5	5
и҆ пре́жде не́же и҆зслѣ̑дована бы́ша настоѧ̑щаѧ лѣ̑та и҆ пре́жде не́же ѿчꙋжди́шасѧ си́хъ, и҆̀же нн҃ѣ согрѣша́ютъ, начина̑нїѧ, и҆ пре́жде не́же назна́менани бы́ша ті́и, и҆̀же вѣ́рꙋ сокро́виществоваша:	раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:
6	6
тогда̀ а҆́зъ помы́слихъ, и҆ сотворє́на сꙋ́ть чрез̾ менѐ є҆ди́наго, а҆ не чрез̾ и҆но́го, и҆ коне́цъ бꙋ́детъ мно́ю, а҆ не и҆ны́мъ.	тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.
7	7
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: ко́е бꙋ́детъ раздѣле́нїе време́нъ; и҆лѝ когда̀ пе́рвомꙋ коне́цъ, а҆ дрꙋго́мꙋ нача́ло;	Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
8	8
И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѿ а҆враа́ма да́же до і҆саа́ка, є҆гда̀ рожде́ни сꙋ́ть ѿ негѡ̀ і҆а́кѡвъ и҆ и҆са́ѵъ, рꙋка̀ і҆а́кѡвлѧ держа́ше ѿ нача́ла пѧ́тꙋ и҆са́ѵовꙋ:	Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.
9	9
коне́цъ бо вѣ́ка сегѡ̀ и҆са́ѵъ, а҆ дрꙋга́гѡ нача́ло і҆а́кѡвъ:	Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків.
10	10
человѣ́ка рꙋка̀ междꙋ̀ пѧто́ю и҆ рꙋко́ю, и҆но́гѡ не и҆щѝ, є҆́здро.	Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
11	11
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма,	Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми,
12	12
молю́ тѧ, да пока́жеши рабꙋ̀ твоемꙋ̀ коне́цъ зна́менїй твои́хъ, и҆́хже ча́сть показа́лъ є҆сѝ мнѣ̀ но́щи преше́дшїѧ.	молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.
13	13
И҆ ѿвѣща̀ и҆ рече́ ми: воста́ни на но́ги твоѧ̑ и҆ оу҆слы́ши гла́съ и҆спо́лненъ шꙋ́ма:	Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
14	14
и҆ бꙋ́детъ а҆́ки колеба́нїе, а҆ не поколе́блетсѧ мѣ́сто, на не́мже стои́ши:	і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
15	15
сегѡ̀ ра́ди, є҆гда̀ гл҃етъ, ты̀ не оу҆жаса́йсѧ, и҆́бо ѡ҆ концы̀ сло́во и҆ ѡ҆снова́нїе землѝ разꙋмѣ́етсѧ:	Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі.
16	16
поне́же ѡ҆ си́хъ ве́щехъ сло́во, трѧсе́тсѧ и҆ коле́блетсѧ: вѣ́сть бо, ꙗ҆́кѡ коне́цъ и҆́хъ и҆́мать и҆змѣни́тисѧ.	А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.
17	17
И҆ бы́сть є҆гда̀ слы́шахъ, воста́хъ на но́зѣ моѝ и҆ слы́шахъ: и҆ сѐ, гла́съ глаго́лющь, и҆ шꙋ́мъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ шꙋ́мъ во́дъ мно́гихъ.	І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,
18	18
И҆ речѐ: сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ бꙋ́детъ, внегда̀ приближа́тисѧ начнꙋ̀, да посѣщꙋ̀ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ,	і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
19	19
и҆ є҆гда̀ и҆ска́ти начнꙋ̀ ѿ си́хъ, и҆̀же непра́веднѡ повреди́ша непра́вдою свое́ю, и҆ є҆гда̀ и҆спо́лнитсѧ смире́нїе сїѡ́не,	коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.
20	20
и҆ є҆гда̀ назна́менаетсѧ вѣ́къ, и҆́же начина́етъ преходи́ти, сїѧ̑ зна́мєнїѧ сотворю̀: кни̑ги разгнꙋ́тсѧ пред̾ лице́мъ тве́рди, и҆ всѝ оу҆́зрѧтъ вкꙋ́пѣ,	А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;
21	21
и҆ є҆динолѣ́тнїи младе́нцы возглаго́лютъ гла̑сы свои́ми, и҆ чрева̑тыѧ недозрѣ́лыхъ родѧ́тъ младе́нцевъ, трїе́хъ и҆ четы́рехъ мцⷭ҇ей, и҆ поживꙋ́тъ и҆ воздви́жꙋтсѧ:	і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
22	22
и҆ а҆́бїе ꙗ҆вѧ́тсѧ мѣста̀ насѣ̑ѧннаѧ ненасѣ̑ѧна, и҆ пѡ́лнаѧ храни̑лища внеза́пꙋ ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ пра̑здна:	засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;
23	23
и҆ трꙋба̀ вострꙋ́битъ съ шꙋ́момъ, ю҆́же є҆гда̀ всѝ оу҆слы́шатъ, а҆́бїе оу҆жа́снꙋтсѧ:	потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.
24	24
и҆ бꙋ́детъ въ то̀ вре́ м, воѡрꙋжа́тсѧ прїѧ́телє на прїѧ́телей а҆́ки вразѝ, и҆ оу҆жа́снетсѧ землѧ̀ съ ни́ми, и҆ жи̑лы и҆сто́чникѡвъ ста́нꙋтъ и҆ не стекꙋ́тъ въ часѣ́хъ трїе́хъ:	І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.
25	25
и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ, и҆́же ѡ҆ста́вленъ бꙋ́детъ ѿ всѣ́хъ си́хъ, и҆́миже предреко́хъ тебѣ̀, то́й спасе́тсѧ и҆ оу҆́зритъ спⷭ҇нїе моѐ и҆ коне́цъ вѣ́ка ва́шегѡ:	Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.
26	26
и҆ оу҆́зрѧтъ, и҆̀же прїѧ́ти сꙋ́ть лю́дїе, и҆̀же сме́рти не вкꙋси́ша ѿ рожде́нїѧ своегѡ̀, и҆ премѣни́тсѧ се́рдце ѡ҆бита́ющихъ и҆ ѡ҆брати́тсѧ въ чꙋ́вство и҆но́е:	І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.
27	27
загла́дитбосѧ лꙋка́вое, и҆ погаси́тсѧ ле́сть,	Бо зло знищиться, і зникне лукавство;
28	28
процвѣте́тъ же вѣ́ра, и҆ побѣди́тсѧ растлѣ́нїе, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ и҆́стина, ꙗ҆́же без̾ плода̀ бѧ́ше дни̑ толи̑ки.	процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.
29	29
И҆ бы́сть, є҆гда̀ мѝ гл҃а, и҆ сѐ, ти́хѡ смотрѣ́хъ на́нь, пред̾ ни́мже стоѧ́хъ,	Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
30	30
и҆ речѐ ко мнѣ̀ сїѧ̑: прїидо́хъ къ тебѣ̀ показа́ти вре́мѧ бꙋ́дꙋщїѧ но́щи:	І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.
31	31
а҆́ще оу҆́бѡ па́ки помо́лишисѧ и҆ па́ки попости́шисѧ се́дмь дні́й, па́ки тебѣ̀ возвѣщꙋ̀ ѿ си́хъ бо́лшыѧ ве́щы, въ де́нь въ ѻ҆́ньже слы́шахъ:	Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.
32	32
слы́шанъ бо є҆́сть гла́съ тво́й пред̾ вы́шнимъ: ви́дѣ бо крѣ́пкїй и҆справле́нїе твоѐ и҆ прови́дѣ чистотꙋ̀, ю҆́же ѿ ю҆́ности твоеѧ̀ и҆мѣ́лъ є҆сѝ,	Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.
33	33
и҆ сегѡ̀ ра́ди посла́ мѧ показа́ти тебѣ̀ всѧ̑ ве́щы сїѧ̑ и҆ рещѝ тебѣ̀: дерза́й и҆ не бо́йсѧ,	Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;
34	34
и҆ не тщи́сѧ съ пе́рвыми времены̀ мы́слити сꙋ́єтнаѧ, да не поспѣши́ши ѿ послѣ́днихъ време́нъ.	не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
35	35
И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ пла́кахсѧ па́ки и҆ та́кожде постѧ́хсѧ се́дмь дні́й, да и҆спо́лню трѝ седми̑цы, ꙗ҆̀же речє́ны сꙋ́ть мнѣ̀.	Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.
36	36
И҆ бы́сть во ѻ҆смꙋ́ю но́щь, и҆ се́рдце моѐ смꙋща́шесѧ па́ки во мнѣ̀, и҆ нача́хъ глаго́лати пред̾ вы́шнимъ:	У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
37	37
распала́шесѧ бо дꙋ́хъ мо́й ѕѣлѡ̀, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ оу҆ныва́ше.	бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.
38	38
И҆ реко́хъ: ѽ, гдⷭ҇и! гл҃ѧ гл҃алъ є҆сѝ ѿ нача́ла сотворе́нїѧ въ пе́рвый де́нь (гл҃ющь): да бꙋ́детъ не́бо и҆ землѧ̀, и҆ твоѐ сло́во дѣ́ло соверше́нно:	І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом.
39	39
и҆ бы́сть тогда̀ дх҃ъ, и҆ тма̀ ѡ҆́крестъ ноша́шесѧ и҆ молча́нїе: шꙋ́мъ гла́са человѣ́ча є҆щѐ не бѣ̀ (сотворе́нъ) ѿ тебє̀:	Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.
40	40
тогда̀ гл҃алъ є҆сѝ, да ѿ сокро́вищъ твои́хъ произнесе́тсѧ свѣ́тъ свѣ́тлый, и҆́мже бы ꙗ҆ви́лосѧ дѣ́ло твоѐ.	Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.
41	41
И҆ въ де́нь вторы́й созда́лъ є҆сѝ дꙋ́хъ тве́рди и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ є҆́й, да раздѣли́тъ и҆ раздѣле́нїе сотвори́тъ междꙋ̀ вода́ми, да ча́сть нѣ́каѧ вы́ше оу҆стꙋ́питъ и҆ ча́сть втора́ѧ ни́зꙋ пребыва́етъ.	У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.
42	42
И҆ въ тре́тїй де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ вода́мъ собра́тисѧ въ седмꙋ́ю ча́сть землѝ, ше́сть же часте́й ѡ҆сꙋши́лъ и҆ сохрани́лъ є҆сѝ, є҆́же бы пред̾ тобо́ю слꙋжи́ли насѣ̑ѧны ѿ бг҃а и҆ оу҆стро́єны:	У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення.
43	43
сло́во бо твоѐ и҆зы́де, и҆ дѣ́ло а҆́бїе творѧ́шесѧ:	Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;
44	44
и҆зы́де бо а҆́бїе пло́дъ мно́жества безмѣ́рнагѡ, и҆ жела̑нїѧ вкꙋше́нїѧ разли̑чнаѧ, и҆ цвѣ́ти ви́домъ непремѣ́ннымъ, и҆ благово́нїе ѡ҆бонѧ́нїѧ неизслѣ́дованнагѡ, и҆ въ де́нь тре́тїй сїѧ̑ сотворє́на сꙋ́ть.	раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день.
45	45
Въ четве́ртый же де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ со́лнечнѣй бы́ти свѣ́тлости, лꙋ́нномꙋ свѣ́тꙋ и҆ ѕвѣ́здъ расположе́нїю:	У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,
46	46
и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, да слꙋ́жатъ и҆мꙋ́щемꙋ бы́ти созда́нномꙋ человѣ́кꙋ.	і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.
47	47
Въ пѧ́тый же де́нь ре́клъ є҆сѝ седмѣ́й ча́сти, и҆дѣ́же бѧ́ше вода̀ собрана̀, да произведе́тъ живѡ́тнаѧ и҆ лета̑ющаѧ и҆ ры̑бы, и҆ та́кѡ творѧ́шесѧ:	У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.
48	48
вода̀ нѣма̀ и҆ бездꙋ́шна, ꙗ҆̀же бж҃їимъ манове́нїемъ повелѣва́хꙋсѧ, живѡ́тнаѧ творѧ́ше, да ѿ сегѡ̀ ди̑внаѧ твоѧ̑ ро́дове возвѣща́ютъ:	Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.
49	49
и҆ тогда̀ сохрани́лъ є҆сѝ двѣ̀ дꙋши̑: и҆́мѧ є҆ди́нѣй назва́лъ є҆сѝ є҆нѡ́хъ, и҆ и҆́мѧ вторѣ́й назва́лъ є҆сѝ леѵїаѳа́мъ,	Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.
50	50
и҆ разлꙋчи́лъ є҆сѝ ѧ҆̀ є҆ди́но ѿ дрꙋга́гѡ: не бо̀ можа́ше седма́ѧ ча́сть, и҆дѣ́же бѧ́ше вода̀ собрана̀, вмѣсти́ти и҆̀хъ:	І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.
51	51
и҆ да́лъ є҆сѝ є҆нѡ́хꙋ є҆ди́нꙋ ча́сть, ꙗ҆́же ѡ҆сꙋшена̀ є҆́сть въ тре́тїй де́нь, да ѡ҆бита́етъ на не́й, и҆дѣ́же сꙋ́ть го́ръ ты́сѧща:	Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.
52	52
леѵїаѳа́мꙋ же да́лъ є҆сѝ седмꙋ́ю ча́сть мо́крꙋю и҆ сохрани́лъ є҆сѝ ю҆̀, да бꙋ́детъ въ снѣ́дь, и҆̀мже хо́щеши и҆ когда̀ хо́щеши.	Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.
53	53
Въ шесты́й же де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ землѝ, да сотвори́тъ пред̾ тобо́ю скоты̀ и҆ ѕвѣ̑ри и҆ га́ды,	У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
54	54
и҆ свы́ше си́хъ (сотвори́лъ є҆сѝ) а҆да́ма, є҆го́же поста́вилъ є҆сѝ вожда̀ и҆ кнѧ́зѧ над̾ всѣ́ми сотворе́нными, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ ѿ негѡ̀ роди́мсѧ мы̀ всѝ, и҆̀хже и҆збра́лъ є҆сѝ лю́ди.	а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.
55	55
Сїѧ̑ же всѧ̑ реко́хъ пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ра́ди на́съ созда́лъ є҆сѝ вѣ́къ:	Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей.
56	56
про́чыѧ же ꙗ҆зы́ки ѿ а҆да́ма рождє́ны, ре́клъ є҆сѝ ѡ҆́ныѧ ничто́же бы́ти: ꙗ҆́кѡ сли́нѣ оу҆подо́блени сꙋ́ть, и҆ ꙗ҆́кѡ ка́пленїе ѿ сосꙋ́да оу҆подо́билъ є҆сѝ мно́жество и҆́хъ:	Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.
57	57
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, сѐ, ті́и ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ни во что́же вмѣне́ни сꙋ́ть, нача́ша владѣ́ти на́ми и҆ пожира́ти на́съ:	І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.
58	58
мы́ же лю́дїе твоѝ, и҆̀хже наре́клъ є҆сѝ пе́рвенцемъ є҆диноро́днымъ возлю́бленнымъ твои́мъ, пре́дани є҆смы̀ въ рꙋ́ки и҆́хъ:	Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.
59	59
и҆ а҆́ще ра́ди на́съ сотворе́нъ бы́сть вѣ́къ, вскꙋ́ю достоѧ́нїѧ не ѡ҆держи́мъ съ вѣ́комъ; доко́лѣ сїѧ̑ (бꙋ́дꙋтъ);	Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?

← Глава́ є҃

Глава́ з҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт