|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́хъ глаго́лати словеса̀ сїѧ̑, по́сланъ є҆́сть ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ, и҆́же по́сланъ бѣ̀ ко мнѣ̀ въ прє́жнїѧ но́щы,
|
Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,
|
|
2
|
2
|
|
и҆ речѐ ко мнѣ̀: воста́ни, є҆́здро, и҆ слы́ши словеса̀, ꙗ҆̀же прїидо́хъ глаго́лати къ тебѣ̀.
|
і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.
|
|
3
|
3
|
|
И҆ реко́хъ: глаго́ли, го́споди мо́й. И҆ речѐ ко мнѣ̀: мо́ре поста́влено є҆́сть въ простра́ннѣ мѣ́стѣ, дабы̀ бы́ло глꙋбо́ко и҆ безмѣ́рно,
|
Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;
|
|
4
|
4
|
|
бꙋ́детъ же є҆мꙋ̀ вхо́дъ въ тѣ́снѣ мѣ́стѣ поста́вленъ, дабы̀ подо́бно рѣка́мъ бы́ло:
|
але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.
|
|
5
|
5
|
|
кто́ бо хотѧ́й восхо́щетъ вни́ти въ мо́ре и҆ ви́дѣти є҆̀, и҆лѝ госпо́дствовати и҆́мъ, а҆́ще не про́йдетъ тѣсноты̀, въ широтꙋ̀ ка́кѡ прїитѝ мо́жетъ;
|
Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?
|
|
6
|
6
|
|
и҆ па́ки и҆́но: гра́дъ со́зданъ є҆́сть и҆ поста́вленъ на мѣ́стѣ полево́мъ, є҆́сть же и҆спо́лненъ всѣ́ми благи́ми:
|
Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;
|
|
7
|
7
|
|
вхо́дъ є҆гѡ̀ тѣ́сенъ и҆ въ стремни́нѣ поста́вленъ, дабы̀ ѡ҆деснꙋ́ю ѻ҆́гнь бы́лъ, ѡ҆шꙋ́юю же вода̀ глꙋбока̀:
|
але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
|
|
8
|
8
|
|
стезѧ́ же є҆́сть є҆ди́на то́кмѡ междꙋ̀ и҆́ма проложена̀, си́рѣчь междꙋ̀ ѻ҆гне́мъ и҆ водо́ю, є҆ди́нꙋ то́кмѡ стꙋпе́нь человѣ́чꙋ могꙋ́щаѧ вмѣсти́ти:
|
Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.
|
|
9
|
9
|
|
є҆гда̀ оу҆́бѡ да́стсѧ гра́дъ се́й человѣ́кꙋ въ достоѧ́нїе, а҆́ще не про́йдетъ когда̀ предположе́ннагѡ бѣ́дства, ка́кѡ прїи́метъ достоѧ́нїе своѐ;
|
Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?
|
|
10
|
10
|
|
И҆ реко́хъ: та́кѡ, гдⷭ҇и. И҆ речѐ ко мнѣ̀: та́кѡ є҆́сть и҆ і҆и҃лева ча́сть:
|
Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.
|
|
11
|
11
|
|
и҆́хъ бо ра́ди сотвори́хъ вѣ́къ, и҆ є҆гда̀ престꙋпи́лъ є҆́сть а҆да́мъ законоположє́нїѧ моѧ̑, сꙋжде́но бы́сть є҆́же сотворе́но є҆́сть:
|
Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.
|
|
12
|
12
|
|
и҆ сотвори́шасѧ вхо́ди сегѡ̀ вѣ́ка тѣ́сни и҆ болѣ́зненни и҆ трꙋ́дни, ма́ли же и҆ лꙋка́ви, и҆ бѣ́дствъ по́лни и҆ трꙋдо́мъ вели́кимъ оу҆твержде́нни,
|
І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.
|
|
13
|
13
|
|
и҆́бо бо́лшагѡ вѣ́ка вхо́ди простра́нни и҆ без̾ѡпа́сни и҆ творѧ́щїи безсме́ртный пло́дъ:
|
А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.
|
|
14
|
14
|
|
а҆́ще оу҆́бѡ входѧ́щїи не вни́дꙋтъ, и҆̀же живꙋ́тъ, въ тѣ̑снаѧ и҆ сꙋ́єтнаѧ сїѧ̑, не возмо́гꙋтъ прїѧ́ти, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆готѡ́вана:
|
Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.
|
|
15
|
15
|
|
нн҃ѣ оу҆́бѡ вскꙋ́ю ты̀ смꙋща́ешисѧ, є҆гда̀ є҆сѝ тлѣ́ненъ, и҆ что̀ мѧте́шисѧ ты̀, є҆гда̀ є҆сѝ сме́ртенъ;
|
Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?
|
|
16
|
16
|
|
и҆ вскꙋ́ю не прїѧ́лъ є҆сѝ въ се́рдцы твое́мъ, є҆́же є҆́сть бꙋ́дꙋщее, но є҆́же настоѧ́щее;
|
Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?
|
|
17
|
17
|
|
Ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ: влⷣко гдⷭ҇и! сѐ, оу҆стро́илъ є҆сѝ зако́номъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ пра́веднїи наслѣ́дѧтъ сїѧ̑, нечести́вїи же поги́бнꙋтъ:
|
Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.
|
|
18
|
18
|
|
пра́веднїи же понесꙋ́тъ тѣснотꙋ̀ надѣ́ющесѧ простра́нныхъ: и҆̀же бо нечести́вѡ сотвори́ша, и҆ тѣснотꙋ̀ пострада́вше простра́нныхъ не оу҆́зрѧтъ.
|
Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.
|
|
19
|
19
|
|
И҆ речѐ ко мнѣ̀: нѣ́сть сꙋдїѧ̀ па́че бг҃а, ни разꙋмѣва́ѧй па́че вы́шнѧгѡ:
|
І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.
|
|
20
|
20
|
|
погиба́ютъ бо мно́зи настоѧ́щїи, поне́же не радѧ́тъ ѡ҆ предположе́ннѣмъ бж҃їи зако́нѣ:
|
Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.
|
|
21
|
21
|
|
повелѣва́ѧ бо повелѣ̀ бг҃ъ приходѧ́щымъ, є҆гда̀ прїидо́ша, что̀ творѧ́ще жи́ви бꙋ́дꙋтъ, и҆ что̀ хранѧ́ще казни́ми не бꙋ́дꙋтъ:
|
Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.
|
|
22
|
22
|
|
ті́и бо не сꙋ́ть оу҆вѣща́ни, и҆ проти́вишасѧ є҆мꙋ̀, и҆ положи́ша себѣ̀ помышле́нїе сꙋ́етное,
|
А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.
|
|
23
|
23
|
|
и҆ предста́виша себѣ̀ ѡ҆бхожде́нїе грѣхѡ́въ, и҆ глаго́лаша вы́шнемꙋ не бы́ти, и҆ пꙋті́й є҆гѡ̀ не позна́ша,
|
Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,
|
|
24
|
24
|
|
и҆ зако́нъ є҆гѡ̀ оу҆ничижи́ша, и҆ ѡ҆бѣтѡва́нїѧ є҆гѡ̀ ѿверго́ша, и҆ въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀ вѣ́ры не и҆мѣ́ша, и҆ дѣ́лъ є҆гѡ̀ не соверши́ша:
|
знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.
|
|
25
|
25
|
|
тогѡ̀ ра́ди, є҆́здро, тшє́тнаѧ тщє́тнымъ и҆ пѡ́лнаѧ пѡ́лнымъ:
|
І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.
|
|
26
|
26
|
|
сѐ, вре́мѧ прїи́детъ, и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же предреко́хъ тебѣ̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ невѣ́ста, и҆ ꙗ҆влѧ́ющисѧ пока́жетсѧ, ꙗ҆́же нн҃ѣ кры́етсѧ ѿ землѝ,
|
Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.
|
|
27
|
27
|
|
и҆ всѧ́къ, и҆́же и҆зба́вленъ є҆́сть ѿ предрѣче́нныхъ ѕлы́хъ, то́й оу҆́зритъ ди̑внаѧ моѧ̑:
|
І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.
|
|
28
|
28
|
|
ѿкры́етбосѧ сн҃ъ мо́й і҆и҃съ съ тѣ́ми, и҆̀же съ ни́мъ сꙋ́ть, и҆ насладѧ́тсѧ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть, въ лѣ́тѣхъ четы́рехъ стѣ́хъ:
|
Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.
|
|
29
|
29
|
|
и҆ бꙋ́детъ по лѣ́тѣхъ си́хъ, и҆ оу҆́мретъ сн҃ъ мо́й хрⷭ҇то́съ, и҆ всѝ и҆̀же дыха́нїе и҆́мꙋтъ человѣ́цы,
|
А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.
|
|
30
|
30
|
|
и҆ ѡ҆брати́тсѧ вѣ́къ въ дре́внее молча́нїе дні́й се́дмь, ꙗ҆́коже въ пре́жнихъ сꙋдѣ́хъ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ да никто̀ ѡ҆ста́нетсѧ:
|
І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
|
|
31
|
31
|
|
и҆ бꙋ́детъ по дне́хъ седмѝ, и҆ возбꙋ́дитсѧ, и҆́же не оу҆̀ бди́тъ, вѣ́къ и҆ оу҆́мретъ растлѣ́нный,
|
Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.
|
|
32
|
32
|
|
и҆ землѧ̀ и҆зда́стъ тѣ́хъ, и҆̀же въ не́й спѧ́тъ, и҆ пра́хъ, и҆̀же въ не́мъ молча́нїемъ ѡ҆бита́ютъ, и҆ храни̑лища и҆здадꙋ́тъ вда̑нныѧ и҆̀мъ дꙋ́шы:
|
І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.
|
|
33
|
33
|
|
и҆ ѿкры́етсѧ вы́шнїй на прⷭ҇то́лѣ сꙋда̀, и҆ про́йдꙋтъ бѣды̑, и҆ долготерпѣ́нїе собере́тсѧ:
|
Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.
|
|
34
|
34
|
|
сꙋ́дъ же є҆ди́нъ пребꙋ́детъ, и҆́стина ста́нетъ, и҆ вѣ́ра возмо́жетъ,
|
Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.
|
|
35
|
35
|
|
и҆ дѣ́ло послѣ́довати бꙋ́детъ, и҆ мзда̀ пока́жетсѧ, и҆ пра̑вды воспрѧ́нꙋтъ, и҆ непра̑вды не воз̾ѡблада́ютъ.
|
Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
|
|
36
|
36
|
|
И҆ реко́хъ: пе́рвый а҆враа́мъ ѡ҆ содо́млѧнѣхъ моли́лсѧ, и҆ мѡѷсе́й за ѻ҆тцы̀ согрѣ́шшыѧ въ пꙋсты́ни,
|
Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;
|
|
37
|
37
|
|
и҆ и҆̀же по не́мъ за і҆и҃лѧ во дни̑ а҆ха́за и҆ самꙋи́ла,
|
Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
|
|
38
|
38
|
|
даві́дъ ѡ҆ сокрꙋше́нїи, и҆ соломѡ́нъ за си́хъ, и҆̀же прїидо́ша во ѡ҆свѧще́нїе,
|
Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;
|
|
39
|
39
|
|
и҆ и҆лїа̀ за тѣ́хъ, и҆̀же до́ждь прїѧ́ша, и҆ за ме́ртва, да ѡ҆живе́тъ,
|
Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;
|
|
40
|
40
|
|
и҆ є҆зекі́а за лю́ди во дни̑ сеннахирі́ма, и҆ мно́зи за мно́гихъ:
|
Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.
|
|
41
|
41
|
|
а҆́ще оу҆̀бо нн҃ѣ, є҆гда̀ тлѣ́нное возрастѐ, и҆ непра́вда оу҆мно́жена є҆́сть, и҆ моли́шасѧ пра́веднїи за нечести́выхъ, вскꙋ́ю и҆ нн҃ѣ та́кѡ не бꙋ́детъ;
|
Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?
|
|
42
|
42
|
|
И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: настоѧ́щїй вѣ́къ не є҆́сть коне́цъ, сла́ва въ не́мъ ча́стаѧ пребыва́етъ: тогѡ̀ ра́ди моли́шасѧ за немощны́хъ:
|
Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.
|
|
43
|
43
|
|
де́нь бо сꙋ́дный бꙋ́детъ коне́цъ вре́мене сегѡ̀ и҆ нача́ло вре́мене бꙋ́дꙋщагѡ безсме́ртїѧ, въ не́мже мимои́де тлѣ́нїе,
|
День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,
|
|
44
|
44
|
|
разрꙋши́сѧ невозде́ржность, ѿсѣ́чено є҆́сть невѣ́рїе, возрасте́ же пра́вда, возсїѧ̀ и҆́стина:
|
припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.
|
|
45
|
45
|
|
тогда̀ бо никто́же мо́жетъ спастѝ того̀, и҆́же поги́бе, ни потопи́ти того̀, и҆́же побѣдѝ.
|
Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.
|
|
46
|
46
|
|
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: сїѐ є҆́сть сло́во моѐ пе́рвое и҆ послѣ́днее, ꙗ҆́кѡ лꙋ́чше бѣ̀ не да́ти землѝ а҆да́мꙋ, и҆лѝ є҆гда̀ оу҆жѐ дана̀ бы́сть, оу҆держа́ти є҆го̀, да не согрѣши́тъ:
|
Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.
|
|
47
|
47
|
|
что́ бо по́льзꙋетъ человѣ́кѡмъ въ настоѧ́щемъ вѣ́цѣ жи́ти въ ско́рби, и҆ мє́ртвымъ ча́ѧти ка́зни;
|
Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?
|
|
48
|
48
|
|
ѽ, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ, а҆да́ме; а҆́ще бо ты̀ согрѣши́лъ є҆сѝ, не є҆ди́нагѡ тебє̀ сотвори́сѧ паде́нїе, но и҆ на́ше, и҆̀же ѿ тебє̀ произыдо́хомъ:
|
О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.
|
|
49
|
49
|
|
что́ бо по́льзꙋетъ на́мъ, а҆́ще ѡ҆бѣща́но є҆́сть на́мъ безсме́ртное вре́мѧ, мы́ же смє́ртнаѧ дѣла̀ содѣ́лахомъ;
|
Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?
|
|
50
|
50
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ предрѣче́нно є҆́сть на́мъ вѣ́чное оу҆пова́нїе, мы́ же стропти́вїи сꙋ́етни сотвори́хомсѧ;
|
Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.
|
|
51
|
51
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ ѿложє́на сꙋ́ть на́мъ жили̑ща здра́вїѧ и҆ поко́ѧ, мы́ же лꙋка́вѡ жи́ли є҆смы̀;
|
Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;
|
|
52
|
52
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ пред̾ꙋгото́вана є҆́сть сла́ва вы́шнѧгѡ защити́ти тѣ́хъ, и҆̀же по́здѣ пожи́ша, мы́ же по стро́пѡтнымъ пꙋтє́мъ ходи́хомъ;
|
уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.
|
|
53
|
53
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ пока́занъ бꙋ́детъ ра́й, є҆гѡ́же пло́дъ нерастлѣ́нъ пребыва́етъ, въ не́мже є҆́сть поко́й и҆ врачба̀,
|
Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;
|
|
54
|
54
|
|
мы́ же не вни́демъ, въ неблагода́рныхъ бо мѣ́стѣхъ пожи́хомъ;
|
але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.
|
|
55
|
55
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ па́че ѕвѣ́здъ возблиста́ютъ ли́ца тѣ́хъ, и҆̀же воздержа́нїе и҆мѣ́ѧхꙋ, на̑ша же ли́ца па́че тмы̀ чє́рна;
|
Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.
|
|
56
|
56
|
|
и҆́бо не помышлѧ́хомъ живꙋ́ще, є҆гда̀ беззако́нїе твори́хомъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы по сме́рти терпѣ́ти.
|
Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.
|
|
57
|
57
|
|
И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ: сїѐ є҆́сть помышле́нїе по́двига, и҆́мже подвиза́тисѧ бꙋ́детъ на землѝ рожде́нный человѣ́къ,
|
Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,
|
|
58
|
58
|
|
да а҆́ще побѣжде́нъ бꙋ́детъ, претерпи́тъ є҆́же ре́клъ є҆сѝ, а҆́ще же побѣди́тъ, воспрїи́метъ є҆́же гл҃ю:
|
щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.
|
|
59
|
59
|
|
поне́же се́й є҆́сть живо́тъ, ѡ҆ не́мже мѡѷсе́й речѐ, є҆гда̀ живѧ́ше, къ лю́демъ, глаго́лѧ: и҆зберѝ себѣ̀ живо́тъ, да живе́ши:
|
Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».
|
|
60
|
60
|
|
не вѣ́роваша же є҆мꙋ̀, но ни по́слѣ є҆гѡ̀ прⷪ҇ро́кѡмъ, нижѐ мнѣ̀, и҆́же гл҃алъ є҆́смь и҆̀мъ,
|
Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,
|
|
61
|
61
|
|
ꙗ҆́кѡ не была́ бы ско́рбь въ погꙋбле́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́коже бꙋ́детъ ра́дость тѣ̑мъ, и҆̀мже оу҆совѣ́товано є҆́сть спⷭ҇нїе.
|
що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.
|
|
62
|
62
|
|
И҆ ѿвѣша́хъ и҆ реко́хъ: вѣ́мъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ назва́нъ є҆́сть вы́шнїй млⷭ҇рдъ, поне́же поми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же не оу҆̀ въ вѣ́къ прїидо́ша,
|
Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,
|
|
63
|
63
|
|
и҆ ꙗ҆́кѡ ми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же житїѐ творѧ́тъ по зако́нꙋ є҆гѡ̀,
|
і милує тих, які проводять життя у законі Його.
|
|
64
|
64
|
|
и҆ долготерпѣли́въ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ долготерпи́тъ си̑мъ, и҆̀же согрѣши́ша, ꙗ҆́кѡ своемꙋ̀ творе́нїю,
|
Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.
|
|
65
|
65
|
|
и҆ ще́дръ є҆́сть да́тель, ꙗ҆́кѡ даѧ́ти хо́щетъ по тре́бованїємъ,
|
Він щедрий, бо готовий давати за потребою,
|
|
66
|
66
|
|
и҆ многомлⷭ҇рдъ, поне́же оу҆множа́етъ млⷭ҇рдїе тѣ̑мъ, и҆̀же и҆ настоѧ́щїи сꙋ́ть, и҆ и҆̀же минꙋ́ша, и҆ и҆̀же бꙋ́дꙋтъ:
|
і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.
|
|
67
|
67
|
|
а҆́ще бо не оу҆мно́житъ млⷭ҇рдїѧ своегѡ̀, не ѡ҆живе́тъ вѣ́къ съ тѣ́ми, и҆̀же наслѣ́дѧтъ въ не́мъ, и҆ да́рствꙋетъ:
|
Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.
|
|
68
|
68
|
|
поне́же а҆́ще бы не да́рствовалъ ѿ бл҃гости своеѧ̀, да ѡ҆блегча́тсѧ сі́и, и҆̀же беззако́нїе сотвори́ша ѿ свои́хъ беззако́нїй, то не возмогла́ бы десѧтоты́сѧщнаѧ ча́сть жива̀ бы́ти человѣ́кѡвъ:
|
Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.
|
|
69
|
69
|
|
и҆ сꙋдїѧ̀, а҆́ще бы не прости́лъ ѡ҆́нымъ, и҆̀же и҆зцѣле́ни сꙋ́ть сло́вомъ є҆гѡ̀, и҆ потреби́лъ бы мно́жество ра́спрей,
|
Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,
|
|
70
|
70
|
|
не бы̀ ѡ҆ста́лисѧ бы́ша въ безчи́сленнѣмъ мно́жествѣ, ра́звѣ ма́ли ѕѣлѡ̀.
|
можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.