Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ з҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́хъ глаго́лати словеса̀ сїѧ̑, по́сланъ є҆́сть ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ, и҆́же по́сланъ бѣ̀ ко мнѣ̀ въ прє́жнїѧ но́щы,	Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,
2	2
и҆ речѐ ко мнѣ̀: воста́ни, є҆́здро, и҆ слы́ши словеса̀, ꙗ҆̀же прїидо́хъ глаго́лати къ тебѣ̀.	і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.
3	3
И҆ реко́хъ: глаго́ли, го́споди мо́й. И҆ речѐ ко мнѣ̀: мо́ре поста́влено є҆́сть въ простра́ннѣ мѣ́стѣ, дабы̀ бы́ло глꙋбо́ко и҆ безмѣ́рно,	Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;
4	4
бꙋ́детъ же є҆мꙋ̀ вхо́дъ въ тѣ́снѣ мѣ́стѣ поста́вленъ, дабы̀ подо́бно рѣка́мъ бы́ло:	але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.
5	5
кто́ бо хотѧ́й восхо́щетъ вни́ти въ мо́ре и҆ ви́дѣти є҆̀, и҆лѝ госпо́дствовати и҆́мъ, а҆́ще не про́йдетъ тѣсноты̀, въ широтꙋ̀ ка́кѡ прїитѝ мо́жетъ;	Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?
6	6
и҆ па́ки и҆́но: гра́дъ со́зданъ є҆́сть и҆ поста́вленъ на мѣ́стѣ полево́мъ, є҆́сть же и҆спо́лненъ всѣ́ми благи́ми:	Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;
7	7
вхо́дъ є҆гѡ̀ тѣ́сенъ и҆ въ стремни́нѣ поста́вленъ, дабы̀ ѡ҆деснꙋ́ю ѻ҆́гнь бы́лъ, ѡ҆шꙋ́юю же вода̀ глꙋбока̀:	але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
8	8
стезѧ́ же є҆́сть є҆ди́на то́кмѡ междꙋ̀ и҆́ма проложена̀, си́рѣчь междꙋ̀ ѻ҆гне́мъ и҆ водо́ю, є҆ди́нꙋ то́кмѡ стꙋпе́нь человѣ́чꙋ могꙋ́щаѧ вмѣсти́ти:	Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.
9	9
є҆гда̀ оу҆́бѡ да́стсѧ гра́дъ се́й человѣ́кꙋ въ достоѧ́нїе, а҆́ще не про́йдетъ когда̀ предположе́ннагѡ бѣ́дства, ка́кѡ прїи́метъ достоѧ́нїе своѐ;	Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?
10	10
И҆ реко́хъ: та́кѡ, гдⷭ҇и. И҆ речѐ ко мнѣ̀: та́кѡ є҆́сть и҆ і҆и҃лева ча́сть:	Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.
11	11
и҆́хъ бо ра́ди сотвори́хъ вѣ́къ, и҆ є҆гда̀ престꙋпи́лъ є҆́сть а҆да́мъ законоположє́нїѧ моѧ̑, сꙋжде́но бы́сть є҆́же сотворе́но є҆́сть:	Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.
12	12
и҆ сотвори́шасѧ вхо́ди сегѡ̀ вѣ́ка тѣ́сни и҆ болѣ́зненни и҆ трꙋ́дни, ма́ли же и҆ лꙋка́ви, и҆ бѣ́дствъ по́лни и҆ трꙋдо́мъ вели́кимъ оу҆твержде́нни,	І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.
13	13
и҆́бо бо́лшагѡ вѣ́ка вхо́ди простра́нни и҆ без̾ѡпа́сни и҆ творѧ́щїи безсме́ртный пло́дъ:	А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.
14	14
а҆́ще оу҆́бѡ входѧ́щїи не вни́дꙋтъ, и҆̀же живꙋ́тъ, въ тѣ̑снаѧ и҆ сꙋ́єтнаѧ сїѧ̑, не возмо́гꙋтъ прїѧ́ти, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆готѡ́вана:	Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.
15	15
нн҃ѣ оу҆́бѡ вскꙋ́ю ты̀ смꙋща́ешисѧ, є҆гда̀ є҆сѝ тлѣ́ненъ, и҆ что̀ мѧте́шисѧ ты̀, є҆гда̀ є҆сѝ сме́ртенъ;	Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?
16	16
и҆ вскꙋ́ю не прїѧ́лъ є҆сѝ въ се́рдцы твое́мъ, є҆́же є҆́сть бꙋ́дꙋщее, но є҆́же настоѧ́щее;	Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?
17	17
Ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ: влⷣко гдⷭ҇и! сѐ, оу҆стро́илъ є҆сѝ зако́номъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ пра́веднїи наслѣ́дѧтъ сїѧ̑, нечести́вїи же поги́бнꙋтъ:	Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.
18	18
пра́веднїи же понесꙋ́тъ тѣснотꙋ̀ надѣ́ющесѧ простра́нныхъ: и҆̀же бо нечести́вѡ сотвори́ша, и҆ тѣснотꙋ̀ пострада́вше простра́нныхъ не оу҆́зрѧтъ.	Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.
19	19
И҆ речѐ ко мнѣ̀: нѣ́сть сꙋдїѧ̀ па́че бг҃а, ни разꙋмѣва́ѧй па́че вы́шнѧгѡ:	І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.
20	20
погиба́ютъ бо мно́зи настоѧ́щїи, поне́же не радѧ́тъ ѡ҆ предположе́ннѣмъ бж҃їи зако́нѣ:	Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.
21	21
повелѣва́ѧ бо повелѣ̀ бг҃ъ приходѧ́щымъ, є҆гда̀ прїидо́ша, что̀ творѧ́ще жи́ви бꙋ́дꙋтъ, и҆ что̀ хранѧ́ще казни́ми не бꙋ́дꙋтъ:	Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.
22	22
ті́и бо не сꙋ́ть оу҆вѣща́ни, и҆ проти́вишасѧ є҆мꙋ̀, и҆ положи́ша себѣ̀ помышле́нїе сꙋ́етное,	А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.
23	23
и҆ предста́виша себѣ̀ ѡ҆бхожде́нїе грѣхѡ́въ, и҆ глаго́лаша вы́шнемꙋ не бы́ти, и҆ пꙋті́й є҆гѡ̀ не позна́ша,	Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,
24	24
и҆ зако́нъ є҆гѡ̀ оу҆ничижи́ша, и҆ ѡ҆бѣтѡва́нїѧ є҆гѡ̀ ѿверго́ша, и҆ въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀ вѣ́ры не и҆мѣ́ша, и҆ дѣ́лъ є҆гѡ̀ не соверши́ша:	знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.
25	25
тогѡ̀ ра́ди, є҆́здро, тшє́тнаѧ тщє́тнымъ и҆ пѡ́лнаѧ пѡ́лнымъ:	І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.
26	26
сѐ, вре́мѧ прїи́детъ, и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же предреко́хъ тебѣ̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ невѣ́ста, и҆ ꙗ҆влѧ́ющисѧ пока́жетсѧ, ꙗ҆́же нн҃ѣ кры́етсѧ ѿ землѝ,	Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.
27	27
и҆ всѧ́къ, и҆́же и҆зба́вленъ є҆́сть ѿ предрѣче́нныхъ ѕлы́хъ, то́й оу҆́зритъ ди̑внаѧ моѧ̑:	І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.
28	28
ѿкры́етбосѧ сн҃ъ мо́й і҆и҃съ съ тѣ́ми, и҆̀же съ ни́мъ сꙋ́ть, и҆ насладѧ́тсѧ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть, въ лѣ́тѣхъ четы́рехъ стѣ́хъ:	Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.
29	29
и҆ бꙋ́детъ по лѣ́тѣхъ си́хъ, и҆ оу҆́мретъ сн҃ъ мо́й хрⷭ҇то́съ, и҆ всѝ и҆̀же дыха́нїе и҆́мꙋтъ человѣ́цы,	А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.
30	30
и҆ ѡ҆брати́тсѧ вѣ́къ въ дре́внее молча́нїе дні́й се́дмь, ꙗ҆́коже въ пре́жнихъ сꙋдѣ́хъ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ да никто̀ ѡ҆ста́нетсѧ:	І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
31	31
и҆ бꙋ́детъ по дне́хъ седмѝ, и҆ возбꙋ́дитсѧ, и҆́же не оу҆̀ бди́тъ, вѣ́къ и҆ оу҆́мретъ растлѣ́нный,	Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.
32	32
и҆ землѧ̀ и҆зда́стъ тѣ́хъ, и҆̀же въ не́й спѧ́тъ, и҆ пра́хъ, и҆̀же въ не́мъ молча́нїемъ ѡ҆бита́ютъ, и҆ храни̑лища и҆здадꙋ́тъ вда̑нныѧ и҆̀мъ дꙋ́шы:	І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.
33	33
и҆ ѿкры́етсѧ вы́шнїй на прⷭ҇то́лѣ сꙋда̀, и҆ про́йдꙋтъ бѣды̑, и҆ долготерпѣ́нїе собере́тсѧ:	Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.
34	34
сꙋ́дъ же є҆ди́нъ пребꙋ́детъ, и҆́стина ста́нетъ, и҆ вѣ́ра возмо́жетъ,	Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.
35	35
и҆ дѣ́ло послѣ́довати бꙋ́детъ, и҆ мзда̀ пока́жетсѧ, и҆ пра̑вды воспрѧ́нꙋтъ, и҆ непра̑вды не воз̾ѡблада́ютъ.	Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
36	36
И҆ реко́хъ: пе́рвый а҆враа́мъ ѡ҆ содо́млѧнѣхъ моли́лсѧ, и҆ мѡѷсе́й за ѻ҆тцы̀ согрѣ́шшыѧ въ пꙋсты́ни,	Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;
37	37
и҆ и҆̀же по не́мъ за і҆и҃лѧ во дни̑ а҆ха́за и҆ самꙋи́ла,	Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
38	38
даві́дъ ѡ҆ сокрꙋше́нїи, и҆ соломѡ́нъ за си́хъ, и҆̀же прїидо́ша во ѡ҆свѧще́нїе,	Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;
39	39
и҆ и҆лїа̀ за тѣ́хъ, и҆̀же до́ждь прїѧ́ша, и҆ за ме́ртва, да ѡ҆живе́тъ,	Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;
40	40
и҆ є҆зекі́а за лю́ди во дни̑ сеннахирі́ма, и҆ мно́зи за мно́гихъ:	Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.
41	41
а҆́ще оу҆̀бо нн҃ѣ, є҆гда̀ тлѣ́нное возрастѐ, и҆ непра́вда оу҆мно́жена є҆́сть, и҆ моли́шасѧ пра́веднїи за нечести́выхъ, вскꙋ́ю и҆ нн҃ѣ та́кѡ не бꙋ́детъ;	Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?
42	42
И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: настоѧ́щїй вѣ́къ не є҆́сть коне́цъ, сла́ва въ не́мъ ча́стаѧ пребыва́етъ: тогѡ̀ ра́ди моли́шасѧ за немощны́хъ:	Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.
43	43
де́нь бо сꙋ́дный бꙋ́детъ коне́цъ вре́мене сегѡ̀ и҆ нача́ло вре́мене бꙋ́дꙋщагѡ безсме́ртїѧ, въ не́мже мимои́де тлѣ́нїе,	День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,
44	44
разрꙋши́сѧ невозде́ржность, ѿсѣ́чено є҆́сть невѣ́рїе, возрасте́ же пра́вда, возсїѧ̀ и҆́стина:	припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.
45	45
тогда̀ бо никто́же мо́жетъ спастѝ того̀, и҆́же поги́бе, ни потопи́ти того̀, и҆́же побѣдѝ.	Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.
46	46
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: сїѐ є҆́сть сло́во моѐ пе́рвое и҆ послѣ́днее, ꙗ҆́кѡ лꙋ́чше бѣ̀ не да́ти землѝ а҆да́мꙋ, и҆лѝ є҆гда̀ оу҆жѐ дана̀ бы́сть, оу҆держа́ти є҆го̀, да не согрѣши́тъ:	Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.
47	47
что́ бо по́льзꙋетъ человѣ́кѡмъ въ настоѧ́щемъ вѣ́цѣ жи́ти въ ско́рби, и҆ мє́ртвымъ ча́ѧти ка́зни;	Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?
48	48
ѽ, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ, а҆да́ме; а҆́ще бо ты̀ согрѣши́лъ є҆сѝ, не є҆ди́нагѡ тебє̀ сотвори́сѧ паде́нїе, но и҆ на́ше, и҆̀же ѿ тебє̀ произыдо́хомъ:	О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.
49	49
что́ бо по́льзꙋетъ на́мъ, а҆́ще ѡ҆бѣща́но є҆́сть на́мъ безсме́ртное вре́мѧ, мы́ же смє́ртнаѧ дѣла̀ содѣ́лахомъ;	Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?
50	50
и҆ ꙗ҆́кѡ предрѣче́нно є҆́сть на́мъ вѣ́чное оу҆пова́нїе, мы́ же стропти́вїи сꙋ́етни сотвори́хомсѧ;	Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.
51	51
и҆ ꙗ҆́кѡ ѿложє́на сꙋ́ть на́мъ жили̑ща здра́вїѧ и҆ поко́ѧ, мы́ же лꙋка́вѡ жи́ли є҆смы̀;	Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;
52	52
и҆ ꙗ҆́кѡ пред̾ꙋгото́вана є҆́сть сла́ва вы́шнѧгѡ защити́ти тѣ́хъ, и҆̀же по́здѣ пожи́ша, мы́ же по стро́пѡтнымъ пꙋтє́мъ ходи́хомъ;	уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.
53	53
и҆ ꙗ҆́кѡ пока́занъ бꙋ́детъ ра́й, є҆гѡ́же пло́дъ нерастлѣ́нъ пребыва́етъ, въ не́мже є҆́сть поко́й и҆ врачба̀,	Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;
54	54
мы́ же не вни́демъ, въ неблагода́рныхъ бо мѣ́стѣхъ пожи́хомъ;	але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.
55	55
и҆ ꙗ҆́кѡ па́че ѕвѣ́здъ возблиста́ютъ ли́ца тѣ́хъ, и҆̀же воздержа́нїе и҆мѣ́ѧхꙋ, на̑ша же ли́ца па́че тмы̀ чє́рна;	Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.
56	56
и҆́бо не помышлѧ́хомъ живꙋ́ще, є҆гда̀ беззако́нїе твори́хомъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы по сме́рти терпѣ́ти.	Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.
57	57
И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ: сїѐ є҆́сть помышле́нїе по́двига, и҆́мже подвиза́тисѧ бꙋ́детъ на землѝ рожде́нный человѣ́къ,	Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,
58	58
да а҆́ще побѣжде́нъ бꙋ́детъ, претерпи́тъ є҆́же ре́клъ є҆сѝ, а҆́ще же побѣди́тъ, воспрїи́метъ є҆́же гл҃ю:	щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.
59	59
поне́же се́й є҆́сть живо́тъ, ѡ҆ не́мже мѡѷсе́й речѐ, є҆гда̀ живѧ́ше, къ лю́демъ, глаго́лѧ: и҆зберѝ себѣ̀ живо́тъ, да живе́ши:	Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».
60	60
не вѣ́роваша же є҆мꙋ̀, но ни по́слѣ є҆гѡ̀ прⷪ҇ро́кѡмъ, нижѐ мнѣ̀, и҆́же гл҃алъ є҆́смь и҆̀мъ,	Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,
61	61
ꙗ҆́кѡ не была́ бы ско́рбь въ погꙋбле́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́коже бꙋ́детъ ра́дость тѣ̑мъ, и҆̀мже оу҆совѣ́товано є҆́сть спⷭ҇нїе.	що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.
62	62
И҆ ѿвѣша́хъ и҆ реко́хъ: вѣ́мъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ назва́нъ є҆́сть вы́шнїй млⷭ҇рдъ, поне́же поми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же не оу҆̀ въ вѣ́къ прїидо́ша,	Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,
63	63
и҆ ꙗ҆́кѡ ми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же житїѐ творѧ́тъ по зако́нꙋ є҆гѡ̀,	і милує тих, які проводять життя у законі Його.
64	64
и҆ долготерпѣли́въ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ долготерпи́тъ си̑мъ, и҆̀же согрѣши́ша, ꙗ҆́кѡ своемꙋ̀ творе́нїю,	Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.
65	65
и҆ ще́дръ є҆́сть да́тель, ꙗ҆́кѡ даѧ́ти хо́щетъ по тре́бованїємъ,	Він щедрий, бо готовий давати за потребою,
66	66
и҆ многомлⷭ҇рдъ, поне́же оу҆множа́етъ млⷭ҇рдїе тѣ̑мъ, и҆̀же и҆ настоѧ́щїи сꙋ́ть, и҆ и҆̀же минꙋ́ша, и҆ и҆̀же бꙋ́дꙋтъ:	і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.
67	67
а҆́ще бо не оу҆мно́житъ млⷭ҇рдїѧ своегѡ̀, не ѡ҆живе́тъ вѣ́къ съ тѣ́ми, и҆̀же наслѣ́дѧтъ въ не́мъ, и҆ да́рствꙋетъ:	Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.
68	68
поне́же а҆́ще бы не да́рствовалъ ѿ бл҃гости своеѧ̀, да ѡ҆блегча́тсѧ сі́и, и҆̀же беззако́нїе сотвори́ша ѿ свои́хъ беззако́нїй, то не возмогла́ бы десѧтоты́сѧщнаѧ ча́сть жива̀ бы́ти человѣ́кѡвъ:	Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.
69	69
и҆ сꙋдїѧ̀, а҆́ще бы не прости́лъ ѡ҆́нымъ, и҆̀же и҆зцѣле́ни сꙋ́ть сло́вомъ є҆гѡ̀, и҆ потреби́лъ бы мно́жество ра́спрей,	Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,
70	70
не бы̀ ѡ҆ста́лисѧ бы́ша въ безчи́сленнѣмъ мно́жествѣ, ра́звѣ ма́ли ѕѣлѡ̀.	можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.

← Глава́ ѕ҃

Глава́ и҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт