1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: |
|
2
|
2
|
| мцⷭ҇ъ се́й ва́мъ нача́ло мцⷭ҇ей, пе́рвый бꙋ́детъ ва́мъ въ мцⷭ҇ѣхъ лѣ́та: | місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. |
|
3
|
3
|
| рцы̀ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: въ десѧ́тый мцⷭ҇а сегѡ̀ да во́зметъ кі́йждо ѻ҆вча̀ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ, кі́йждо ѻ҆вча̀ по до́мꙋ: | Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; |
|
4
|
4
|
| а҆́ще же ма́лѡ и҆́хъ є҆́сть въ домꙋ̀, ꙗ҆́кѡ не довѡ́лнымъ бы́ти на ѻ҆вча̀, да во́зметъ съ собо́ю сосѣ́да бли́жнѧго своего̀ по числꙋ̀ дꙋ́шъ: кі́йждо дово́лное себѣ̀ сочте́тъ на ѻ҆вча̀: | коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. |
|
5
|
5
|
| ѻ҆вча̀ соверше́нно, мꙋ́жескъ по́лъ, непоро́чно и҆ є҆динолѣ́тно бꙋ́детъ ва́мъ, ѿ а҆́гнєцъ и҆ ѿ ко́злищъ прїи́мете: | Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, |
|
6
|
6
|
| и҆ бꙋ́детъ ва́мъ соблюде́но да́же до четвертагѡна́десѧть днѐ мцⷭ҇а сегѡ̀: и҆ зако́лютъ то̀ всѐ мно́жество собо́ра сынѡ́въ і҆и҃левыхъ къ ве́черꙋ, | і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері |
|
7
|
7
|
| и҆ прїи́мꙋтъ ѿ кро́ве и҆ пома́жꙋтъ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю и҆ на пра́гахъ въ домѣ́хъ, въ ни́хже снѣдѧ́тъ то́е, | і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; |
|
8
|
8
|
| и҆ снѣдѧ́тъ мѧса̀ въ нощѝ то́й печє́на ѻ҆гне́мъ и҆ ѡ҆прѣсно́ки съ го́рькимъ ѕе́лїемъ снѣдѧ́тъ: | нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; |
|
9
|
9
|
| не снѣ́сте ѿ ни́хъ сꙋ́рово, нижѐ варе́но въ водѣ̀, но пече́ное ѻ҆гне́мъ, главꙋ̀ съ нога́ми и҆ со оу҆тро́бою: | не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; |
|
10
|
10
|
| не ѡ҆ста́вите ѿ негѡ̀ до оу҆́трїѧ и҆ ко́сти не сокрꙋши́те ѿ негѡ̀, ѡ҆ста́нки же ѿ негѡ̀ до оу҆́тра ѻ҆гне́мъ сожже́те: | не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. |
|
11
|
11
|
| си́це же снѣ́сте є҆̀: чресла̀ ва̑ша препоѧ̑сана, и҆ сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ, и҆ жезлы̀ ва́ши въ рꙋка́хъ ва́шихъ, и҆ снѣ́сте є҆̀ со тща́нїемъ: па́сха є҆́сть гдⷭ҇нѧ: | Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. |
|
12
|
12
|
| и҆ пройдꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю сеѧ̀ но́щи, и҆ оу҆бїю̀ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ человѣ́ка до скота̀, и҆ во всѣ́хъ бозѣ́хъ є҆гѵ́петскихъ сотворю̀ ѿмще́нїе: а҆́зъ гдⷭ҇ь: | А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. |
|
13
|
13
|
| и҆ бꙋ́детъ кро́вь ва́мъ въ зна́менїе на домѣ́хъ, въ ни́хже вы̀ бꙋ́дете та́мѡ, и҆ оу҆зрю̀ кро́вь и҆ покры́ю вы̀, и҆ не бꙋ́детъ въ ва́съ ꙗ҆́звы, є҆́же поги́бнꙋти, є҆гда̀ поражꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю: | І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. |
|
14
|
14
|
| и҆ бꙋ́детъ ва́мъ де́нь се́й въ па́мѧть, и҆ пра́зднꙋйте то́й пра́здникъ гдⷭ҇ꙋ во всѧ̑ ро́ды ва́шѧ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ пра́зднꙋйте є҆го̀: | І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. |
|
15
|
15
|
| се́дмь дні́й ѡ҆прѣсно́ки ꙗ҆ди́те, ѿ пе́рвагѡ же днѐ и҆зми́те ква́съ и҆з̾ домѡ́въ ва́шихъ: всѧ́къ, и҆́же снѣ́сть ки́сло, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ і҆и҃лѧ, ѿ днѐ пе́рвагѡ да́же до днѐ седма́гѡ: | Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. |
|
16
|
16
|
| и҆ пе́рвый де́нь нарече́тсѧ ст҃ъ, и҆ седмы́й де́нь наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тна да не сотворитѐ въ ни́хъ, ра́звѣ є҆ли̑ка (снѣ́сти) сотворѧ́тсѧ всѧ́кой дꙋшѝ, сїѧ̑ то́чїю да сотворѧ́тсѧ ва́мъ: | І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ можна робити вам. |
|
17
|
17
|
| и҆ сохрани́те за́повѣдь сїю̀: въ се́й бо де́нь и҆зведꙋ̀ си́лꙋ ва́шꙋ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: и҆ сотвори́те де́нь се́й въ ро́ды ва́шѧ, зако́ннѡ вѣ́чнѡ: | Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. |
|
18
|
18
|
| начина́юще въ четвертыйна́десѧть де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а, съ ве́чера да снѣ́сте ѡ҆прѣсно́ки, до два́десѧть пе́рвагѡ днѐ мцⷭ҇а, до ве́чера: | З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; |
|
19
|
19
|
| се́дмь дні́й ква́съ да не ꙗ҆ви́тсѧ въ домѣ́хъ ва́шихъ: всѧ́къ, и҆́же а҆́ще снѣ́сть ква́сно, погꙋби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ въ прише́лцѣхъ и҆ въ жи́телехъ тоѧ̀ землѝ: | сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. |
|
20
|
20
|
| всѧ́кагѡ ква́снагѡ да не ꙗ҆́сте, во всѣ́хъ же домѣ́хъ ва́шихъ да ꙗ҆́сте ѡ҆прѣсно́ки. | Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб. |
|
21
|
21
|
| Созва́ же мѡѷсе́й всѧ̑ ста́рцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ речѐ и҆̀мъ: ше́дше поими́те себѣ̀ ѻ҆вча̀ по сродствѡ́мъ ва́шымъ и҆ пожри́те па́схꙋ: | І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; |
|
22
|
22
|
| возми́те же ки́сть ѵ҆ссѡ́па, и҆ ѡ҆мочи́вше въ кро́вь, ꙗ҆́же бли́з̾ две́рїй, пома́жите пра́ги, и҆ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю, ѿ кро́ве, ꙗ҆́же є҆́сть бли́з̾ две́рїй: вы́ же да не и҆зы́дете кі́йждо и҆з̾ две́рїй до́мꙋ своегѡ̀ до заꙋ́трїѧ: | і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. |
|
23
|
23
|
| и҆ ми́мѡ про́йдетъ гдⷭ҇ь и҆зби́ти є҆гѵ́птѧны, и҆ оу҆́зритъ кро́вь на пра́зѣ и҆ на ѻ҆бою̀ подвѡ́ю, и҆ мине́тъ гдⷭ҇ь двє́ри, и҆ не попꙋ́ститъ погꙋблѧ́ющемꙋ вни́ти въ до́мы ва́шѧ оу҆бива́ти: | І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. |
|
24
|
24
|
| и҆ сохрани́те сло́во сїѐ зако́нно себѣ̀ и҆ сынѡ́мъ ва́шымъ до вѣ́ка: | Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. |
|
25
|
25
|
| а҆́ще же вни́дете въ зе́млю, ю҆́же да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ, ꙗ҆́коже гл҃а, сохрани́те слꙋже́нїе сїѐ, | Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. |
|
26
|
26
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ возглаго́лютъ ва́мъ сы́нове ва́ши: что́ є҆сть слꙋже́нїе сїѐ; | І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? |
|
27
|
27
|
| и҆ рцы́те и҆̀мъ: же́ртва па́сха сїѧ̀ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же покры̀ до́мы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во є҆гѵ́птѣ, є҆гда̀ побѝ є҆гѵ́птѧны, до́мы же на́шѧ и҆зба́ви. И҆ прекло́ншесѧ лю́дїе поклони́шасѧ. | скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. |
|
28
|
28
|
| И҆ ѿше́дше сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша. | І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. |
|
29
|
29
|
| Бы́сть же въ полꙋ́нощи, и҆ гдⷭ҇ь поразѝ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ пе́рвенца фараѡ́нова сѣдѧ́щагѡ на престо́лѣ, до пе́рвенца плѣ́нницы, ꙗ҆́же въ ро́вѣ, и҆ до пе́рвенца всѧ́кагѡ ско́тска. | Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. |
|
30
|
30
|
| Воста́ же фараѡ́нъ но́щїю, и҆ всѝ рабѝ є҆гѡ̀, и҆ всѝ є҆гѵ́птѧне, и҆ бы́сть во́пль вели́къ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆́бо не бы́сть до́мъ, въ не́мже не бѣ̀ мертвеца̀. | І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. |
|
31
|
31
|
| И҆ призва̀ фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ нощѝ и҆ речѐ и҆̀мъ: воста́ните и҆ ѿиди́те ѿ люді́й мои́хъ, и҆ вы̀, и҆ сы́нове і҆и҃лєвы: и҆ди́те и҆ послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́коже глаго́лете: | І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; |
|
32
|
32
|
| и҆ ѻ҆́вцы и҆ говѧ̑да ва́шѧ пои́мше и҆ди́те, благослови́те же и҆ менѐ. | і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене. |
|
33
|
33
|
| И҆ нꙋжда́хꙋ є҆гѵ́птѧне люді́й со тща́нїемъ и҆зри́нꙋти и҆̀хъ ѿ землѝ: реко́ша бо, ꙗ҆́кѡ всѝ мы̀ и҆́змремъ. | І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо. |
|
34
|
34
|
| Взѧ́ша же лю́дїе мꙋкꙋ̀ свою̀ пре́жде вскисе́нїѧ тѣ́ста своегѡ̀, и҆ ввѧза́вше въ ри̑зы, (возложи́ша) на ра̑мы своѧ̑. | І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. |
|
35
|
35
|
| Сы́нове же і҆и҃лєвы сотвори́ша, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ и҆спроси́ша ѿ є҆гѵ́птѧнъ сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ри̑зы: | І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу. |
|
36
|
36
|
| и҆ дадѐ гдⷭ҇ь блгⷣть лю́демъ свои̑мъ пред̾ є҆гѵ̑птѧны: и҆ да́ша и҆̀мъ, и҆ ѡ҆бра́ша є҆гѵ́птѧнъ. | Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян. |
|
37
|
37
|
| Воздвиго́шасѧ же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ рамессы̀ въ сокхѡ́ѳъ до шестѝ сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ мꙋже́й, кромѣ̀ домоча́дства: | І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; |
|
38
|
38
|
| и҆ прише́лцы мно́зи и҆зыдо́ша съ ни́ми, и҆ ѻ҆́вцы, и҆ волы̀, и҆ ско́ти мно́зи ѕѣлѡ̀. | і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. |
|
39
|
39
|
| И҆ и҆спеко́ша тѣ́сто, є҆́же и҆знесо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, ѡ҆прѣсно́ки не ки̑слы, не вскисо́ша бо: и҆́бо и҆згна́ша и҆̀хъ є҆гѵ́птѧне, и҆ не возмого́ша поме́длити, нижѐ бра̑шна сотвори́ша себѣ̀ на пꙋ́ть. | І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу. |
|
40
|
40
|
| Ѡ҆бита́нїѧ же сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆́же ѡ҆бита́ша въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ въ землѝ ханаа́ни сі́и и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, лѣ́тъ четы́реста три́десѧть. | Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років. |
|
41
|
41
|
| И҆ бы́сть по четы́рехъ стѣ́хъ и҆ три́десѧти лѣ́тѣхъ, и҆зы́де всѧ̀ си́ла гдⷭ҇нѧ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ въ нощѝ. | Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. |
|
42
|
42
|
| Стражба̀ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ, є҆́же и҆звестѝ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: ѻ҆́наѧ но́щь са́маѧ стражба̀ гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ бы́ти въ ро́ды и҆́хъ. | Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні. |
|
43
|
43
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ: се́й зако́нъ па́схи: всѧ́къ и҆ноплеме́нникъ да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀, | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її; |
|
44
|
44
|
| и҆ всѧ́каго раба̀ и҆лѝ кꙋ́пленаго ѡ҆брѣ́жеши є҆го̀, и҆ тогда̀ да ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀: | а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; |
|
45
|
45
|
| пришле́цъ и҆лѝ нае́мникъ да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀: | поселенець і найманець не повинен їсти її. |
|
46
|
46
|
| въ домꙋ̀ є҆ди́нѣмъ да снѣ́стсѧ: не ѡ҆ста́вите ѿ мѧ́съ на оу҆́трїе, и҆ не и҆знеси́те мѧ́съ во́нъ и҆з̾ до́мꙋ, и҆ ко́сти не сокрꙋши́те ѿ негѡ̀: | В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. |
|
47
|
47
|
| ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ сотвори́тъ сїѐ: | Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. |
|
48
|
48
|
| а҆́ще же кто̀ прїи́детъ пришле́цъ къ ва́мъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ню, ѡ҆брѣ́жеши є҆гѡ̀ всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ, и҆ тогда̀ пристꙋ́питъ сотвори́ти ю҆̀, и҆ бꙋ́детъ а҆́ки жи́тель землѝ тоѧ̀: всѧ́къ же неѡбрѣ́заный да не ꙗ҆́стъ ѿ неѧ̀: | Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її; |
|
49
|
49
|
| зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ тоѧ̀ землѝ жи́телю и҆ прише́лцꙋ прише́дшемꙋ въ ва́съ. | один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами. |
|
50
|
50
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша. | І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. |
|
51
|
51
|
| И҆ бы́сть въ де́нь ѡ҆́нъ, и҆зведѐ гдⷭ҇ь сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ съ си́лою и҆́хъ. | У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх. |
