1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Воздвиго́шасѧ же ѿ є҆лі́ма, и҆ прїи́де ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ню сі́нъ, ꙗ҆́же є҆́сть междꙋ̀ є҆лі́момъ и҆ междꙋ̀ сі́ною. Въ пѧ́тый же на́десѧть де́нь втора́гѡ мцⷭ҇а и҆зше́дшымъ и҆̀мъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, | І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. |
|
2
|
2
|
| возропта̀ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, | І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, |
|
3
|
3
|
| и҆ реко́ша къ ни̑мъ сы́нове і҆и҃лєвы: ѽ, дабы̀ бы́хомъ и҆зме́рли мы̀ оу҆ѧ́звени ѿ гдⷭ҇а въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, є҆гда̀ сѣдѧ́хомъ над̾ котлы̑ мѧсны́ми и҆ ꙗ҆до́хомъ хлѣ́бы до сы́тости: ꙗ҆́кѡ и҆зведо́сте ны̀ въ пꙋсты́ню сїю̀ оу҆мори́ти ве́сь со́нмъ се́й гла́домъ. | і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. |
|
4
|
4
|
| Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, а҆́зъ ѡ҆дождю̀ ва́мъ хлѣ́бы съ небесѐ: и҆ и҆зы́дꙋтъ лю́дїе, и҆ соберꙋ́тъ дово́лное дню̀, на (всѧ́къ) де́нь, ꙗ҆́кѡ да и҆скꙋшꙋ̀ и҆̀хъ, а҆́ще по́йдꙋтъ въ зако́нѣ мое́мъ, и҆лѝ нѝ: | І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; |
|
5
|
5
|
| и҆ бꙋ́детъ въ де́нь шесты́й, и҆ оу҆гото́вѧтъ, є҆́же внесꙋ́тъ, и҆ да бꙋ́детъ сꙋгꙋ́бо, є҆́же собира́ша на всѧ́къ де́нь. | а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. |
|
6
|
6
|
| Рече́ же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: въ ве́черъ (се́й) оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь и҆зведе́ вы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, | І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, |
|
7
|
7
|
| и҆ заꙋ́тра оу҆́зрите сла́вꙋ гдⷭ҇ню, внегда̀ оу҆слы́шати гдⷭ҇ꙋ ропта́нїе ва́ше на бг҃а: мы́ же что̀ є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на ны̀; | і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас? |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й: є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ въ ве́черъ мѧса̀ ꙗ҆́сти и҆ хлѣ́бы заꙋ́тра до сы́тости, поне́же оу҆слы́ша гдⷭ҇ь ропта́нїе ва́ше, и҆́мже ро́пщете на ны̀: мы́ же что̀ є҆смы̀; не на на́съ бо ропта́нїе ва́ше, но то́чїю на бг҃а. | І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. |
|
9
|
9
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: глаго́ли ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: прїиди́те пред̾ бг҃а, оу҆слы́ша бо ропта́нїе ва́ше. | І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. |
|
10
|
10
|
| Є҆гда́ же глаго́лаше а҆арѡ́нъ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆брати́шасѧ въ пꙋсты́ню, и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ, | І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі. |
|
11
|
11
|
| и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: |
|
12
|
12
|
| слы́шахъ ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: рцы̀ къ ни̑мъ глаго́лѧ: къ ве́черꙋ да снѣ́сте мѧса̀ и҆ заꙋ́тра насы́титесѧ хлѣ́бѡвъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. | Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш. |
|
13
|
13
|
| Бы́сть же ве́черъ, и҆ прїидо́ша кра̑стели и҆ покры́ша по́лкъ. Заꙋ́тра же бы́сть спа́дшей росѣ̀ ѡ҆́колѡ полка̀, | Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; |
|
14
|
14
|
| и҆ сѐ, на лицы̀ пꙋсты́ни ме́лко ꙗ҆́кѡ корїа́ндръ, бѣло̀ а҆́ки ле́дъ на землѝ. | роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. |
|
15
|
15
|
| Оу҆зрѣ́вше же то̀ сы́нове і҆и҃лєвы, рѣ́ша дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: что́ є҆сть сїѐ; Не вѣ́дѧхꙋ бо, что̀ бѧ́ше. Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: се́й хлѣ́бъ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь ва́мъ ꙗ҆́сти: | І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; |
|
16
|
16
|
| се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: собери́те ѿ негѡ̀ кі́йждо на дома̑шнїѧ, гомо́ръ погла́внѡ по числꙋ̀ дꙋ́шъ ва́шихъ, кі́йждо ва́съ съ дома́шними свои́ми собери́те. | ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. |
|
17
|
17
|
| И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́ша ѻ҆́въ мно́гѡ, ѻ҆́въ же ма́лѡ: | І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; |
|
18
|
18
|
| и҆ и҆змѣ́ривше гомо́ромъ, не преизбы́точествова и҆́же мно́гѡ, и҆ и҆́же ма́лѡ, не мнѣ́е прїѧ́тъ: кі́йждо на дома́шнихъ свои́хъ собра́ша. | і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти. |
|
19
|
19
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й къ ни̑мъ: никто́же да ѡ҆ста́витъ на оу҆́трїе ѿ негѡ̀. | І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. |
|
20
|
20
|
| И҆ не послꙋ́шаша мѡѷсе́а, но ѡ҆ста́виша нѣ́цыи ѿ негѡ̀ на оу҆́трїе, и҆ воскипѣ̀ червьмѝ и҆ возсмердѣ́сѧ. И҆ ѡ҆скорби́сѧ на ни́хъ мѡѷсе́й. | Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. |
|
21
|
21
|
| И҆ собира́ша ѻ҆́ное ра́нѡ ра́нѡ, кі́йждо надлежа́щее себѣ̀: є҆гда́ же ѡ҆грѣва́ше со́лнце, растаѧва́ше. | І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сонце, воно тануло. |
|
22
|
22
|
| Бы́сть же въ де́нь шесты́й, собра́ша потре́бное сꙋгꙋ́бѡ, два̀ гомѡ́ра комꙋ́ждо. Прїидо́ша же всѝ кнѧ̑зи со́нма и҆ повѣ́даша мѡѷсе́ю. | У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві. |
|
23
|
23
|
| Рече́ же мѡѷсе́й къ ни̑мъ: сїѐ сло́во є҆́сть, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь: сꙋббѡ́та поко́й ст҃ъ гдⷭ҇ꙋ заꙋ́тра: є҆ли̑ка а҆́ще печетѐ, пецы́те, и҆ є҆ли̑ка а҆́ще варитѐ, вари́те, все́ же и҆збы́точное ѡ҆ста́вите въ скро́вѣ на оу҆́трїе. | І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. |
|
24
|
24
|
| И҆ ѡ҆ста́виша ѿ тогѡ̀ до оу҆́трїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: и҆ не возсмердѣ́сѧ, нижѐ че́рвь бы́сть въ не́мъ. | І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. |
|
25
|
25
|
| Рече́ же мѡѷсе́й: ꙗ҆ди́те дне́сь, є҆́сть бо сꙋббѡ́та поко́й гдⷭ҇ꙋ: дне́сь не ѡ҆брѧ́щете на по́ли: | І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; |
|
26
|
26
|
| ше́сть дні́й собира́йте, въ седмы́й же де́нь сꙋббѡ́та: ꙗ҆́кѡ не бꙋ́детъ въ не́мъ. | шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день. |
|
27
|
27
|
| Бы́сть же въ седмы́й де́нь, и҆зыдо́ша нѣ́цыи ѿ люді́й собира́ти, и҆ не ѡ҆брѣто́ша. | Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ови: доко́лѣ не хо́щете послꙋ́шати за́повѣдїй мои́хъ и҆ зако́на моегѡ̀; | І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? |
|
29
|
29
|
| зри́те: гдⷭ҇ь бо дадѐ ва́мъ сꙋббѡ́тꙋ де́нь се́й: сегѡ̀ ра́ди то́й дадѐ ва́мъ въ де́нь шесты́й хлѣ́ба на два̀ дни̑: сѣди́те кі́йждо ва́съ въ домꙋ̀ свое́мъ оу҆ себє̀, никто́же да и҆схо́дитъ ѿ мѣ́ста своегѡ̀ въ де́нь седмы́й. | дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день. |
|
30
|
30
|
| И҆ сꙋббѡ́тствоваша лю́дїе въ де́нь седмы́й. | І спочивав народ у сьомий день. |
|
31
|
31
|
| И҆ прозва́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆́мѧ томꙋ̀ ма́нна: бѧ́ше же ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ корїа́ндрово бѣло̀, вкꙋ́съ же є҆гѡ̀ а҆́ки мꙋка̀ съ ме́домъ. | І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. |
|
32
|
32
|
| Рече́ же и҆̀мъ мѡѷсе́й: се́й гл҃го́лъ, є҆го́же завѣща̀ гдⷭ҇ь: напо́лните гомо́ръ ѿ ма́нны въ скро́въ въ ро́ды ва́шѧ: да ви́дѧтъ хлѣ́бъ, є҆го́же ꙗ҆до́сте вы̀ въ пꙋсты́ни, є҆гда̀ и҆зведѐ ва́съ гдⷭ҇ь ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. | І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської. |
|
33
|
33
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ ста́мнꙋ златꙋ́ю є҆ди́нꙋ и҆ вложѝ въ ню̀ гомо́ръ по́лный ѿ ма́нны, и҆ положи́ши тꙋ́ю пред̾ бг҃омъ въ соблюде́нїе въ ро́ды ва́шѧ. | І сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. |
|
34
|
34
|
| Ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, положѝ ю҆̀ а҆арѡ́нъ пред̾ свидѣ́нїемъ въ соблюде́нїе. | І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
35
|
35
|
| Сы́нове же і҆и҃лєвы ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ лѣ́тъ четы́редесѧть, до́ндеже прїидо́ша въ зе́млю ѡ҆бита́емꙋю, и҆ ꙗ҆до́ша ма́ннꙋ, до́ндеже прїидо́ша во странꙋ̀ фїнїкі́йскꙋю: | Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської. |
|
36
|
36
|
| гомо́ръ же десѧ́таѧ ча́сть тре́хъ мѣ́ръ [Є҆вр.: є҆́фы] бѧ́ше. | А гомор є десята частина ефи. |
