1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: вни́ди къ фараѡ́нꙋ и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мнѣ̀:
|
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
|
|
2
|
2
|
|
а҆́ще оу҆́бѡ не восхо́щеши ѿпꙋсти́ти люді́й мои́хъ, но и҆ є҆щѐ и҆̀хъ оу҆держи́ши:
|
бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його,
|
|
3
|
3
|
|
сѐ, рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бꙋ́детъ на скоты̀ твоѧ̑ въ полѧ́хъ и҆ на ко́ни, и҆ на ѻ҆слы̀ и҆ на велблю́ды, и҆ на говѧ̑да и҆ на ѻ҆́вцы, сме́рть вели́ка ѕѣлѡ̀:
|
то ось, рука Господня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моровиця дуже тяжка;
|
|
4
|
4
|
|
и҆ ди̑вна сотворю̀ а҆́зъ во вре́мѧ ѻ҆́но междꙋ̀ скоты̑ є҆гѵ́петскими и҆ междꙋ̀ скоты̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ не оу҆́мретъ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ни є҆ди́но.
|
і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого.
|
|
5
|
5
|
|
И҆ дадѐ бг҃ъ предѣ́лъ гл҃ѧ: во оу҆́трїе сотвори́тъ гдⷭ҇ь гл҃го́лъ се́й на землѝ.
|
І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у землі цій.
|
|
6
|
6
|
|
И҆ сотворѝ гдⷭ҇ь гл҃го́лъ се́й на оу҆́трїи, и҆ и҆́змре ве́сь ско́тъ є҆гѵ́петскїй: ѿ скота́ же сынѡ́въ і҆и҃левыхъ не оу҆́мре ни є҆ди́но.
|
І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого.
|
|
7
|
7
|
|
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ не оу҆́мре ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ни є҆ди́но, ѡ҆тѧгчи́сѧ се́рдце фараѡ́нꙋ, и҆ не ѿпꙋстѝ люді́й.
|
Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.
|
|
8
|
8
|
|
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: возми́те вы̀ пѡ́лны рꙋ́цѣ пе́пела пе́щнагѡ, и҆ да разсы́плетъ мѡѷсе́й къ небесѝ пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀:
|
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його];
|
|
9
|
9
|
|
и҆ да бꙋ́детъ пра́хъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ бꙋ́дꙋтъ на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ гно́йнїи стрꙋ́пи, горѧ́щїи на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
|
і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.
|
|
10
|
10
|
|
И҆ взѧ̀ пе́пелъ пе́щный пред̾ фараѡ́номъ, и҆ разсы́па є҆го̀ мѡѷсе́й къ небесѝ: и҆ бы́ша гно́йнїи стрꙋ́пи, горѧ́щїи на человѣ́цѣхъ и҆ на скотѣ́хъ,
|
Вони взяли попіл з печі і постали перед лицем фараона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі.
|
|
11
|
11
|
|
и҆ не можа́хꙋ волсвѝ стоѧ́ти пред̾ мѡѷсе́омъ стрꙋ́пѡвъ ра́ди: бы́ша бо стрꙋ́пи на волсвѣ́хъ и҆ на все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
|
І не могли волхви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгиптянах.
|
|
12
|
12
|
|
Ѡ҆жесточи́ же гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послꙋ́ша и҆́хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
|
Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
|
|
13
|
13
|
|
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: воста́ни заꙋ́тра и҆ ста́ни пред̾ фараѡ́номъ, и҆ рцы̀ къ немꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мнѣ̀:
|
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
|
|
14
|
14
|
|
въ се́й бо ча́съ а҆́зъ и҆спꙋщꙋ̀ всѧ̑ ка̑зни моѧ̑ въ се́рдце твоѐ и҆ рабѡ́въ твои́хъ и҆ люді́й твои́хъ: да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆́нъ, ꙗ҆́коже а҆́зъ, во все́й землѝ:
|
бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі;
|
|
15
|
15
|
|
нн҃ѣ бо пꙋсти́въ рꙋ́кꙋ мою̀, поражꙋ́ тѧ и҆ лю́ди твоѧ̑ оу҆мерщвлю̀, и҆ потреби́шисѧ ѿ землѝ:
|
якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі:
|
|
16
|
16
|
|
и҆ сегѡ̀ ра́ди пощадѣ́нъ є҆сѝ досе́лѣ, да покажꙋ̀ на тебѣ̀ крѣ́пость мою̀, и҆ ꙗ҆́кѡ да проповѣ́стсѧ и҆́мѧ моѐ по все́й землѝ:
|
але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі;
|
|
17
|
17
|
|
є҆ще́ ли оу҆̀бо ты̀ востае́ши на люді́й мои́хъ, є҆́же не ѿпꙋсти́ти и҆́хъ;
|
ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, —
|
|
18
|
18
|
|
сѐ, а҆́зъ ѡ҆дождю̀ въ се́й же ча́съ заꙋ́тра гра́дъ мно́гъ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆ко́въ не бѧ́ше во є҆гѵ́птѣ, ѿ негѡ́же днѐ созда́сѧ, да́же до днѐ сегѡ̀:
|
ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині;
|
|
19
|
19
|
|
нн҃ѣ оу҆̀бо потщи́сѧ собра́ти ско́тъ тво́й, и҆ є҆ли̑ка тѝ сꙋ́ть на по́ли: вси́ бо человѣ́цы и҆ ско́ти, є҆ли́цы а҆́ще ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ на полѧ́хъ и҆ не вни́дꙋтъ въ до́мъ, паде́тъ же на нѧ̀ гра́дъ, и҆́змрꙋтъ.
|
отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
|
|
20
|
20
|
|
И҆́же оу҆боѧ́сѧ сло́ва гдⷭ҇нѧ ѿ рабѡ́въ фараѡ́новыхъ, собра̀ скоты̀ своѧ̑ въ до́мы:
|
Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми;
|
|
21
|
21
|
|
а҆ и҆́же не внѧ̀ мы́слїю сло́вꙋ гдⷭ҇ню, ѡ҆ста́ви скоты̀ на полѧ́хъ.
|
а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі.
|
|
22
|
22
|
|
Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на не́бо, и҆ бꙋ́детъ гра́дъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй, на человѣ́ки и҆ на скоты̀ и҆ на всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю.
|
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській.
|
|
23
|
23
|
|
Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ на не́бо, и҆ гдⷭ҇ь дадѐ гро́мы и҆ гра́дъ, и҆ теча́ше ѻ҆́гнь по землѝ, и҆ ѡ҆дождѝ гдⷭ҇ь гра́дъ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй:
|
І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську;
|
|
24
|
24
|
|
бѧ́ше же гра́дъ и҆ ѻ҆́гнь горѧ́щь со гра́домъ, гра́дъ же мно́гъ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆ко́въ не бы́сть во є҆гѵ́птѣ, ѿне́лѣже бы́ша лю́ди въ не́мъ.
|
і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її.
|
|
25
|
25
|
|
Порази́ же гра́дъ во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй ѿ человѣ́ка до скота̀, и҆ всѧ́кꙋ травꙋ̀ ꙗ҆́же на по́ли поразѝ гра́дъ, и҆ всѧ̑ древа̀ ꙗ҆̀же на полѧ́хъ сотрѐ гра́дъ:
|
І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град];
|
|
26
|
26
|
|
то́кмѡ въ землѝ гесе́мстѣй, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы, не бы́сть гра́дъ.
|
тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду.
|
|
27
|
27
|
|
Посла́въ же фараѡ́нъ, призва̀ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ речѐ и҆̀мъ: согрѣши́хъ нн҃ѣ: гдⷭ҇ь првⷣнъ, а҆́зъ же и҆ лю́дїе моѝ нечести́ви:
|
І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні;
|
|
28
|
28
|
|
помоли́тесѧ оу҆̀бо ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ да преста́нꙋтъ бы́ти гро́ми бж҃їи и҆ гра́дъ и҆ ѻ҆́гнь на землѝ, и҆ ѿпꙋщꙋ̀ вы̀, и҆ ктомꙋ̀ не приложитѐ ме́длити.
|
помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.
|
|
29
|
29
|
|
Рече́ же є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆гда̀ и҆зы́дꙋ и҆з̾ гра́да, прострꙋ̀ рꙋ́цѣ моѝ на не́бо ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ гро́ми преста́нꙋтъ, и҆ гра́дъ и҆ до́ждь не бꙋ́детъ ктомꙋ̀, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇нѧ є҆́сть землѧ̀:
|
Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля;
|
|
30
|
30
|
|
ты́ же и҆ рабѝ твоѝ, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ не оу҆боѧ́стесѧ гдⷭ҇а.
|
але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога.
|
|
31
|
31
|
|
Ле́нъ же и҆ ꙗ҆чме́нь поби́тъ є҆́сть, ꙗ҆чме́нь бо и҆спꙋща́ше кла́сы, а҆ ле́нъ сѣ́мѧ:
|
Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився;
|
|
32
|
32
|
|
пшени́ца же и҆ жи́то не поби̑ты, пѡ́здны бо бѧ́хꙋ.
|
а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні.
|
|
33
|
33
|
|
И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆з̾ гра́да и҆ прострѐ рꙋ́цѣ своѝ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ гро́мове преста́ша, и҆ гра́дъ и҆ до́ждь не оу҆ка́нꙋ на зе́млю ктомꙋ̀.
|
І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.
|
|
34
|
34
|
|
Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ преста̀ до́ждь и҆ гра́дъ и҆ гро́ми, приложѝ согрѣша́ти є҆щѐ, и҆ ѡ҆тѧгчѝ се́рдце своѐ и҆ рабѡ́въ свои́хъ:
|
І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і раби його.
|
|
35
|
35
|
|
и҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ не ѿпꙋстѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю.
|
І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
