1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: |
|
2
|
2
|
| ѡ҆ст҃ѝ мѝ всѧ́каго пе́рвенца перворожде́ннаго, разверза́ющаго всѧ̑каѧ ложесна̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ ѿ человѣ́ка до скота̀, ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ є҆́сть. | освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. |
|
3
|
3
|
| Рече́ же мѡѷсе́й къ лю́демъ: по́мните де́нь се́й, въ ѻ҆́ньже и҆зыдо́сте ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты: рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведѐ ва́съ гдⷭ҇ь ѿсю́дꙋ: и҆ не ꙗ҆ди́те ква́сна, | І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: |
|
4
|
4
|
| поне́же въ дне́шнїй де́нь и҆схо́дите въ мцⷭ҇ѣ плодѡ́въ но́выхъ: | сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. |
|
5
|
5
|
| и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю ханане́йскꙋ и҆ хетте́йскꙋ, и҆ а҆морре́йскꙋ и҆ є҆ѵе́йскꙋ, и҆ і҆евꙋсе́йскꙋ и҆ гергесе́йскꙋ и҆ ферезе́йскꙋ, є҆́юже клѧ́тсѧ ко ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, да́ти тебѣ̀ зе́млю точа́щꙋю млеко̀ и҆ ме́дъ, и҆ сотвори́ши слꙋ́жбꙋ сїю̀ сегѡ̀ мцⷭ҇а: | І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; |
|
6
|
6
|
| ше́сть дні́й ꙗ҆ди́те ѡ҆прѣсно́ки, въ седмы́й же де́нь пра́здникъ гдⷭ҇ꙋ, | сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу; |
|
7
|
7
|
| ѡ҆прѣсно́ки ꙗ҆ди́те се́дмь дні́й: да не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀ ква́сное, нижѐ бꙋ́детъ тебѣ̀ ква́съ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ, | прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. |
|
8
|
8
|
| и҆ возвѣсти́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀ въ де́нь ѡ҆́нъ, глаго́лѧ: сегѡ̀ ра́ди сотвори́лъ гдⷭ҇ь бг҃ъ мнѣ̀, є҆гда̀ и҆схожда́хъ и҆з̾ є҆гѵ́пта: | І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. |
|
9
|
9
|
| и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ зна́менїе на рꙋцѣ̀ твое́й, и҆ воспомина́нїе пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ зако́нъ гдⷭ҇нь во оу҆стѣ́хъ твои́хъ, рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆з̾ є҆гѵ́пта: | І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. |
|
10
|
10
|
| и҆ сохрани́те зако́нъ се́й по временѡ́мъ оу҆ста́влєнымъ, ѿ дні́й до дні́й, | Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. |
|
11
|
11
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю ханане́йскꙋ, ꙗ҆́коже клѧ́сѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ да́стъ ю҆̀ тебѣ̀: | І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, — |
|
12
|
12
|
| и҆ ѿлꙋчи́ши всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, мꙋ́жескъ по́лъ гдⷭ҇ꙋ: всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀ ѿ ста́дъ и҆лѝ ѿ скѡ́тъ твои́хъ, є҆ли̑ка бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀, мꙋ́жескъ по́лъ ѡ҆свѧти́ши гдⷭ҇ꙋ: | відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, |
|
13
|
13
|
| всѧ́кое разверза́ющее оу҆тро́бꙋ ѻ҆́слю премѣни́ши ѻ҆вце́ю: а҆́ще же не премѣни́ши, и҆скꙋ́пиши є҆̀: и҆ всѧ́каго пе́рвенца человѣ́ча сынѡ́въ твои́хъ да и҆скꙋ́пиши: | а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. |
|
14
|
14
|
| а҆́ще же вопро́ситъ тѧ̀ сы́нъ тво́й по си́хъ, глаго́лѧ: что̀ сїѐ; и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: ꙗ҆́кѡ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆зведѐ на́съ гдⷭ҇ь и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты, | І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства; |
|
15
|
15
|
| є҆гда́ бо ѡ҆жесточи́сѧ фараѡ́нъ ѿпꙋсти́ти на́съ, и҆збѝ гдⷭ҇ь всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѿ пе́рвенца человѣ́ча до пе́рвенца ско́тїѧ: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ въ же́ртвꙋ приношꙋ̀ всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, мꙋ́жескъ по́лъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ всѧ́каго пе́рвенца сынѡ́въ мои́хъ и҆скꙋплю̀, | бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; |
|
16
|
16
|
| и҆ бꙋ́детъ въ зна́менїе на рꙋцѣ̀ твое́й, и҆ непоколеби́мо пред̾ ѻ҆чесы̀ твои́ми: рꙋко́ю бо крѣ́пкою и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь и҆з̾ є҆гѵ́пта. | і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту. |
|
17
|
17
|
| Є҆гда́ же ѿпꙋстѝ фараѡ́нъ лю́ди, не поведѐ и҆́хъ бг҃ъ пꙋте́мъ землѝ фѷлїсті́мскїѧ, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ бѧ́ше, и҆́бо речѐ бг҃ъ: да не когда̀ раска́ютсѧ лю́дїе, ви́дѣвше ра́ть, и҆ возвратѧ́тсѧ во є҆гѵ́петъ. | Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѡ҆бведѐ бг҃ъ лю́ди пꙋте́мъ, и҆́же въ пꙋсты́ню къ чермно́мꙋ мо́рю. Пѧ́тагѡ же ро́да и҆зыдо́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. | І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. |
|
19
|
19
|
| И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й кѡ́сти і҆ѡ́сифѡвы съ собо́ю: клѧ́твою бо заклѧ̀ і҆ѡ́сифъ сы́ны і҆и҃лєвы, глаго́лѧ: присѣще́нїемъ присѣти́тъ ва́съ гдⷭ҇ь, и҆ и҆знесе́те ѿсю́дꙋ кѡ́сти моѧ̑ съ собо́ю. | І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. |
|
20
|
20
|
| Воздви́гшесѧ же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ сокхѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ во ѻ҆ѳѡ́мѣ при пꙋсты́ни. | І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. |
|
21
|
21
|
| Бг҃ъ же вожда́ше и҆̀хъ, въ де́нь оу҆́бѡ столпо́мъ ѡ҆́блачнымъ, показа́ти и҆̀мъ пꙋ́ть, но́щїю же столпо́мъ ѻ҆́гненнымъ, свѣти́ти и҆̀мъ: | Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. |
|
22
|
22
|
| и҆ не ѡ҆скꙋдѣ̀ сто́лпъ ѡ҆́блачный во днѝ и҆ сто́лпъ ѻ҆́гненный но́щїю пред̾ всѣ́ми людьмѝ. | Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу. |
