Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 10

Brenton–Byzantine English Bible > Hebrews :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Chapter 10	Глава 10

1	1
For the law having a shadow of the good things to come, not the very image of the things, they can never with the same sacrifices year by year, which they offer continually, make perfect them that draw nigh.	Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2	2
Else would they not have ceased to be offered? because the worshipers, having been once cleansed, would have had no more consciousness of sins.	Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів.
3	3
But in those sacrifices there is a remembrance made of sins year by year.	Але жертвами щороку нагадується про гріхи,
4	4
For it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.	бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5	5
Wherefore when he cometh into the world, he saith, Sacrifice and offering thou wouldest not, But a body didst thou prepare for me;	Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.
6	6
In whole burnt offerings and sacrifices for sin thou hadst no pleasure:	Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.
7	7
Then said I, Lo, I am come (In the roll of the book it is written of me) To do thy will, O God.	Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже».
8	8
Saying above, Sacrifice and offering and whole burnt offerings and sacrifices for sin thou wouldest not, neither hadst pleasure therein (which are offered according to the law),	Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив,
9	9
then hath he said, Lo, I am come to do thy will, O God. He taketh away the first, that he may establish the second.	потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге.
10	10
By which will we have been sanctified, we, I say, who have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.	За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11	11
And every priest indeed standeth day by day ministering and offering oftentimes the same sacrifices, which can never take away sins:	І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.
12	12
but he, when he had offered one sacrifice for sins forever, sat down on the right hand of God;	Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13	13
henceforth expecting till his enemies be made the footstool of his feet.	чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його.
14	14
For by one offering he hath perfected forever them that are sanctified.	Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
15	15
And the Holy Spirit also beareth witness to us; for after that he hath said before,	Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:
16	16
This is the covenant that I will make with them After those days, saith the Lord: I will put my laws on their heart, And upon their minds also will I write them;	«Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,
17	17
then saith he, And their sins and their iniquities will I remember no more.	і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше».
18	18
Now where remission of these is, there is no more offering for sin.	А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи.
19	19
Having therefore, brethren, boldness to enter into the holy place by the blood of Jesus,	Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою,
20	20
by the way which he dedicated for us, a new and living way, through the veil, that is to say, his flesh;	яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,
21	21
and having a great priest over the house of God;	і маючи великого Священика над домом Божим,
22	22
let us draw near with a true heart in fullness of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience, and our body washed with pure water:	приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою,
23	23
let us hold fast the confession of our hope that it waver not; for he is faithful that promised:	будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;
24	24
and let us consider one another to provoke unto love and good works;	будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл,
25	25
not forsaking our own assembling together, as the custom of some is, but exhorting one another; and so much the more, as ye see the day drawing nigh.	не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26	26
For if we sin willfully after that we have received the knowledge of the truth, there remaineth no more a sacrifice for sins,	Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи,
27	27
but a certain fearful expectation of judgment, and a fierceness of fire which shall devour the adversaries.	але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників.
28	28
A man that hath set at nought Moses’ law dieth without compassion on the word of two or three witnesses:	Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29	29
of how much sorer punishment, think ye, shall he be judged worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant wherewith he was sanctified an unholy thing, and hath done despite unto the Spirit of grace?	то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
30	30
For we know him that said, Vengeance belongeth unto me, I will recompense, saith the Lord. And again, The Lord shall judge his people.	Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій».
31	31
It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.	Страшно впасти в руки Бога Живого!
32	32
But call to remembrance the former days, in which, after ye were enlightened, ye endured a great conflict of sufferings;	Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
33	33
partly, being made a gazingstock both by reproaches and afflictions; and partly, becoming partakers with them that were so used.	то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi;
34	34
For ye both had compassion on me in my bonds, and took joyfully the plundering of your possessions, knowing that ye have for yourselves a better possession in heaven and an abiding one.	бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.
35	35
Cast not away therefore your boldness, which hath great recompense of reward.	Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
36	36
For ye have need of patience, that, having done the will of God, ye may receive the promise.	Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.
37	37
For yet a very little while, He that cometh shall come, and shall not tarry.	Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться».
38	38
But he that is righteous shall live by faith: And if he shrink back, my soul hath no pleasure in him.	«Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя».
39	39
But we are not of them that shrink back unto perdition; but of them that have faith unto the saving of the soul.	Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.