|
Кафизма 2
|
Кафизма 2
|
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
| 1В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.2Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.3Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.4Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.5Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду.6Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.7Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.8І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой;9і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.10І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.11І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.12По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;13я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.14Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;15я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.16Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.17Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.18Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.19Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.20Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.21Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.22Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?23Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.24Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.25Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.26Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.27Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;28Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.29Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.30Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.31Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.32Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́.33Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.34Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.35Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник.36Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.37Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.38Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.39Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | 1Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.2Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.3Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.4Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.5Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.6Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.7У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.8Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.9Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.10І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.11І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.12Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.13Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.14Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;15щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.16Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.17Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.18Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.19Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.20Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.21Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.22Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?23В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.24Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.25В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.26Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.27Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».28Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.29Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.30Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.31Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.32Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».33Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].34Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?35Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.36Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.37Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.38Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,39щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
|
Псалом 10
|
Псалом 10
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10.1На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця?2Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем.3Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́?4Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія.5Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу.6Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх.7Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. | Начальнику хору. Псалом Давида.1На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?2Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.3Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..4Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.5Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.6Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.7Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. |
|
Псалом 11
|
Псалом 11
|
| 1В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11.2Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських.3Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я.4Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий,5ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть?6Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем.7Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею.8Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік.9О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. | 1Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.2Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.3Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.4Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,5тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»6«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»7Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.8Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.9Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. |
|
Псалом 12
|
Псалом 12
|
| 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12.2Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?3Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я?4При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть;5да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́.6Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся.7Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | 1Начальнику хору. Псалом Давида.2Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?3Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?4Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.5Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.6Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. |
|
Псалом 13
|
Псалом 13
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13.1Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню.2Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га.3Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго.4Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.5Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних.6Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть.7Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево?8Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.Сла́ва: | Начальнику хору. Псалом Давида.1Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.2Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?3Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.4Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?5Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:6ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.7«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.Слава… |
|
Псалом 14
|
Псалом 14
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14.1Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́?2Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м;3і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́;4унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся;5сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. | Псалом Давида.1Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?2Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.3Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.4Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.5Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. |
|
Псалом 15
|
Псалом 15
|
| Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.1Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х.2Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши.3Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них.4Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма.5Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні.6У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні.7Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́.8Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся.9Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії.10Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія.11Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́* в десни́ці Твоє́й в коне́ць. | Пісня Давида.1Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.2Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».3Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.4Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.5Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.6Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.7Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.8Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.9Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,10що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.11Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. |
|
Псалом 16
|
Псалом 16
|
| Моли́тва Дави́ду, 16.1Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих.2От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́.3Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда.4Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі.5Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́.6Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́.7Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й;8сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я9от лиця́ нечести́вих остра́стших* м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша10тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню.11Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.12Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних.13Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́14от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м.15Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й.Сла́ва: | Молитва Давида.1Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.2Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.3Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.4В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.5Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.6Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.7Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.8Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,9укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.10Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.11Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.12Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.13Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;14від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.15А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.Слава… |
|
Після 2-ї кафизми Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 2:
|
Після 2-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 2:
|
|
Аз сий дре́во непло́дноє, Го́споди, умиле́нія плода́ не ношу́ отню́д, і посіче́нія страшу́ся і огня́ о́наго бою́ся негаси́маго. Ті́мже Тя молю́: пре́жде о́ния ну́жди обрати́ і спаси́ м'я. Я́ко во́лни морські́я на м'я возста́ша беззако́нія моя́, я́ко корабле́ць в пучи́ні аз єди́н обурева́юся от прегріше́ній мно́гих; но в ти́хоє приста́нище наста́ви м'я, Го́споди, покая́нієм і спаси́ м'я. Сла́ва: "Поми́луй м'я" — рече́ Дави́д, і аз Тебі́ зову́: согріши́х, Спа́се, гріхи́ моя́ очи́стив покая́нієм, поми́луй м'я. І ни́ні: Предста́тельство те́плоє христия́н, Си́на Твоєго́ моли́, Богоро́дице, вся́каго злоді́йства і лю́тости ізба́вити нас ра́тника, і да́ти проще́ніє нам, о ни́хже согріши́хом, милосе́рдія ра́ди щедро́т, Твої́ми моли́твами, Ма́ти Ді́во. |
Я, Господи, як те дерево неплідне, покаянного плоду не приніс Тобі ніколи. Боюся бути зрубаним і страшуся вогню невгасимого. Тому благаю Тебе: раніше, ніж це станеться, наверни і спаси мене. Наче хвилі морські, напали на мене беззаконня мої, як човник, кидають мене по пучині гріховній, але до тихого пристановища Твого приведи мене, Господи, покаянням і спаси мене. Слава… «Помилуй мене», — благав Давид, і я до Тебе взиваю: згрішив я, Спасе. Гріхи мої очисти покаянням і спаси мене. І нині… Заступнице тепла християн! Моли Сина Твого, Богородице, щоб визволив нас від злодійства й лютости диявола та дав нам прощення гріхів з милості Своєї і Твоїми молитвами. |
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
|
Влади́ко Вседержи́телю, О́тче Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, даждь мі ті́ло нескве́рноє, се́рдце чи́стоє, ум бодр, ра́зум незаблу́дний, Ду́ха Свята́го наше́ствіє, к стяжа́нію і дово́льству і́стини во Христі́ Твоє́м; с Ни́мже Тебі́ сла́ва подоба́єть, честь і поклоне́ніє, со Святи́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. |
Владико Вседержителю! Отче Господа нашого Ісуса Христа, Єдинородного Твого Сина! Дай мені тіло нескверне, чисте серце, бадьорий розум, розсудливість непомильну. Дай натхнення Духа Святого, щоб я здобув правдиве розуміння у Христі Твоїм, що з Ним Тобі слава належить, честь і поклоніння, зі Святим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. |
