Від мирського неспокою відійшовший відкинувши ж світ, по-євангельськи за Христом пішов ти і, рівноангельське життя проживши, тихого пристановища святої гори Афонської досягнув ти, звідти ж з благословення отців на гори київські прийшов і там трудолюбно життя завершив; вітчизну свою просвітив ти і множеству чернечу стежку, що веде до Небесного Царства, показав — до Христа їх привів ти: Його ж моли, Антонію преподобний, щоб спас душі наші.

Присвятивши себе Богу, більше за всіх улюбленому, преподобний, від юности за Ним від усієї душі з любов’ю ти пішов; тлінне ж світу цього на ніщо перетворивши, в землі печеру ти викопав, і в ній добре проти невидимого ворога і спокус змагався; як світлосяйне сонце, в усіх кінцях землі засяяв ти, звідти ж, радіючи, перейшов ти в небесні оселі. І нині, стоячи з ангелами перед небесним престолом, поминай нас, що шануємо пам’ять твою і взиваємо до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.