|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ. | Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. |
|
2
|
2
|
| и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и. | Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? |
|
3
|
3
|
| онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси; | Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? |
|
4
|
4
|
| они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити. | Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. |
|
5
|
5
|
| и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ. | Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. |
|
6
|
6
|
| а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ. | На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. |
|
7
|
7
|
| сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь | Ось чому залишить чоловік батька свого і матір |
|
8
|
8
|
| и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина. | і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. |
|
9
|
9
|
| ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть. | Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
10
|
10
|
| и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и. | У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. |
|
11
|
11
|
| и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ. | Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. |
|
12
|
12
|
| и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить. | І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. |
|
13
|
13
|
| И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ. | Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. |
|
14
|
14
|
| видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ. | Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. |
|
15
|
15
|
| аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ. | Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. |
|
16
|
16
|
| и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ. | І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. |
|
17
|
17
|
| И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ; | Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? |
|
18
|
18
|
| исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ. | Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. |
|
19
|
19
|
| заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь. | Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. |
|
20
|
20
|
| онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ. | Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. |
|
21
|
21
|
| исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ. | Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. |
|
22
|
22
|
| онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога. | Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. |
|
23
|
23
|
| и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть. | І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. |
|
24
|
24
|
| ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити. | Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! |
|
25
|
25
|
| удобэѥ ѥсть вельбѫду сквозэ игълинэ уши проити неже богату въ царьствиѥ божиѥ вънити. | Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. |
|
26
|
26
|
| они же излиха дивляахѫ сz глаголѭще къ себэ: то къто можеть съпасенъ быти; | Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? |
|
27
|
27
|
| и възьрэвъ на нѩ исусъ глагола: отъ чловэкъ не възможьно нъ не отъ бога. вься бо възможьна отъ бога сѫть. | Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. |
|
28
|
28
|
| начzтъ же петръ глаголати ѥму: се мы оставихомъ вься и въ слэдъ тебе идохомъ. | І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. |
|
29
|
29
|
| отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия. | Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія |
|
30
|
30
|
| аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи. | і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. |
|
31
|
31
|
| мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
|
32
|
32
|
| Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU. | Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. |
|
33
|
33
|
| яко се въсходимъ въ иер©лмъ. и сн7ъ члв7чь. преданъ бUдеть архиереомъ. и книжьникомъ. и осUдzть его на. съмьрть. и предадzть ѥго языкомъ. | Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; |
|
34
|
34
|
| и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть. | і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. |
|
35
|
35
|
| и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама. | Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. |
|
36
|
36
|
| iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама. | Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
37
|
37
|
| она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи. | Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz. | Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? |
|
39
|
39
|
| она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz. | Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; |
|
40
|
40
|
| а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано. | але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. |
|
41
|
41
|
| и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ. | І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. |
|
42
|
42
|
| iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими. | Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. |
|
43
|
43
|
| не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга. | Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. |
|
44
|
44
|
| и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ. | І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. |
|
45
|
45
|
| сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы. | Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. |
|
46
|
46
|
| И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ. | Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. |
|
47
|
47
|
| и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz. | Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. |
|
48
|
48
|
| и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz. | І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! |
|
49
|
49
|
| и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz. | Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. |
|
50
|
50
|
| онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови. | Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. |
|
51
|
51
|
| и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму: | Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. |
|
52
|
52
|
| раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть. | Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. |
Зміст ▼
