|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли. | І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. |
|
2
|
2
|
| и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь: | І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: |
|
3
|
3
|
| слышите. се изиде сэѩи сэятъ. | слухайте, ось вийшов сівач сіяти; |
|
4
|
4
|
| и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я. | і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. |
|
5
|
5
|
| а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ. | Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. |
|
6
|
6
|
| слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше. | Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. |
|
7
|
7
|
| и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть. | Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. |
|
8
|
8
|
| и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто. | А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. |
|
9
|
9
|
| и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить. | І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
10
|
10
|
| ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz. | Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. |
|
11
|
11
|
| и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ. | І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, |
|
12
|
12
|
| да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси. | так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. |
|
13
|
13
|
| и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте; | І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? |
|
14
|
14
|
| сэѩи слово сэѥть. | Сівач слово сіє. |
|
15
|
15
|
| си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ. | Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. |
|
16
|
16
|
| и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ. | Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, |
|
17
|
17
|
| и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz. | але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. |
|
18
|
18
|
| а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово | Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, |
|
19
|
19
|
| и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть. | але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. |
|
20
|
20
|
| а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто. | А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. |
|
21
|
21
|
| И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;. | І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? |
|
22
|
22
|
| нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ. | Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. |
|
23
|
23
|
| иже имать уши слышати да слышить. | Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
24
|
24
|
| и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ. | І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. |
|
25
|
25
|
| иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго. | Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. |
|
26
|
26
|
| И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ. | І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; |
|
27
|
27
|
| и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ. | і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. |
|
28
|
28
|
| о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ. | Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. |
|
29
|
29
|
| ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва. | Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. |
|
30
|
30
|
| и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ; | І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? |
|
31
|
31
|
| яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ. | Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. |
|
32
|
32
|
| и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати. | А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. |
|
33
|
33
|
| и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати. | І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. |
|
34
|
34
|
| без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься. | Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. |
|
35
|
35
|
| И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ. | І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. |
|
36
|
36
|
| и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь. | І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. |
|
37
|
37
|
| и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше. | І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. |
|
38
|
38
|
| и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ; | А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? |
|
39
|
39
|
| и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия. | І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. |
|
40
|
40
|
| и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры; | І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? |
|
41
|
41
|
| и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго; | І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? |
Зміст ▼
