|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли.
|
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
|
|
2
|
2
|
|
и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь:
|
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
|
|
3
|
3
|
|
слышите. се изиде сэѩи сэятъ.
|
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
|
|
4
|
4
|
|
и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я.
|
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
|
|
5
|
5
|
|
а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ.
|
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
|
|
6
|
6
|
|
слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше.
|
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
|
|
7
|
7
|
|
и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть.
|
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
|
|
8
|
8
|
|
и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто.
|
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
|
|
9
|
9
|
|
и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить.
|
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
|
10
|
10
|
|
ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz.
|
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
|
|
11
|
11
|
|
и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ.
|
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
|
|
12
|
12
|
|
да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси.
|
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
|
|
13
|
13
|
|
и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте;
|
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
|
|
14
|
14
|
|
сэѩи слово сэѥть.
|
Сівач слово сіє.
|
|
15
|
15
|
|
си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ.
|
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
|
|
16
|
16
|
|
и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ.
|
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
|
|
17
|
17
|
|
и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz.
|
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
|
|
18
|
18
|
|
а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово
|
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
|
|
19
|
19
|
|
и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть.
|
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
|
|
20
|
20
|
|
а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто.
|
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
|
|
21
|
21
|
|
И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;.
|
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
|
|
22
|
22
|
|
нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ.
|
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
|
|
23
|
23
|
|
иже имать уши слышати да слышить.
|
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
|
24
|
24
|
|
и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ.
|
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
|
|
25
|
25
|
|
иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго.
|
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
|
|
26
|
26
|
|
И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ.
|
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
|
|
27
|
27
|
|
и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ.
|
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
|
|
28
|
28
|
|
о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ.
|
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
|
|
29
|
29
|
|
ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва.
|
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
|
|
30
|
30
|
|
и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ;
|
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
|
|
31
|
31
|
|
яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ.
|
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
|
|
32
|
32
|
|
и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати.
|
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
|
|
33
|
33
|
|
и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати.
|
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
|
|
34
|
34
|
|
без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься.
|
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
|
|
35
|
35
|
|
И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ.
|
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
|
|
36
|
36
|
|
и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь.
|
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
|
|
37
|
37
|
|
и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше.
|
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
|
|
38
|
38
|
|
и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ;
|
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
|
|
39
|
39
|
|
и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия.
|
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
|
|
40
|
40
|
|
и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры;
|
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
|
|
41
|
41
|
|
и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго;
|
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
