|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ: | У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: |
|
2
|
2
|
| милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти. | жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. |
|
3
|
3
|
| и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли. | Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. |
|
4
|
4
|
| и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни; | Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? |
|
5
|
5
|
| и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь. | І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. |
|
6
|
6
|
| и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ. | Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. |
|
7
|
7
|
| и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты. | Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. |
|
8
|
8
|
| эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць. | І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. |
|
9
|
9
|
| бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ. | А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. |
|
10
|
10
|
| и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы. | І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. |
|
11
|
11
|
| и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и. | Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. |
|
12
|
12
|
| и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ. | І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. |
|
13
|
13
|
| и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ. | І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. |
|
14
|
14
|
| и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли. | При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. |
|
15
|
15
|
| и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова. | А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. |
|
16
|
16
|
| и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ | І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. |
|
17
|
17
|
| и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше; | Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? |
|
18
|
18
|
| очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните | Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? |
|
19
|
19
|
| ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте. | Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. |
|
20
|
20
|
| и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь. | А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. |
|
21
|
21
|
| и глаголааше имъ: како не разумэѥте; | І сказав їм: як же не розумієте? |
|
22
|
22
|
| И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть. | Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. |
|
23
|
23
|
| и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить. | Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. |
|
24
|
24
|
| и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz. | Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. |
|
25
|
25
|
| по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло. | Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. |
|
26
|
26
|
| и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси. | І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. |
|
27
|
27
|
| изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти. | І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? |
|
28
|
28
|
| они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ. | Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. |
|
29
|
29
|
| и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ. | Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. |
|
30
|
30
|
| и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь. | І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. |
|
31
|
31
|
| и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти. | І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. |
|
32
|
32
|
| и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму. | І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. |
|
33
|
33
|
| онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ. | Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. |
|
34
|
34
|
| иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ. | І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. |
|
35
|
35
|
| иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю. | Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. |
|
36
|
36
|
| кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить. | Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? |
|
37
|
37
|
| ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи. | Або що дасть людина взамін за душу свою? |
|
38
|
38
|
| иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими. | Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. |
