|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И придошz на онъ полъ моря въ странѫ гадариньскѫ. | І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. |
|
2
|
2
|
| и излэзъшѫ ѥму из корабля абиѥ сърэте и отъ гробъ чловэкъ нечистъмь духъмь. | І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; |
|
3
|
3
|
| иже жилище имэаше въ гробэхъ и ни желэзьнъмь ѫжьмь ѥго ни къто же не можааше съвzзати. | він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, |
|
4
|
4
|
| занѥ мъногы краты пѫты и ѫжи желэзьны съвzзану сѫщу прэтрьзаахѫ сz отъ нѥго ѫжа желэзьна и пѫта съкрушаахѫ сz. и ни къто же не можааше ѥго умѫчити. | бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. |
|
5
|
5
|
| и вынѫ дьнь и нощь въ гробэхъ и въ горахъ бэ въпиѩ и тлъкы сz камениѥмь. | Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. |
|
6
|
6
|
| узрэвъ же исуса из далече тече и поклони сz ѥму. | Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. |
|
7
|
7
|
| и възопивъ гласъмь велиѥмь глагола: чьто мънэ и тебэ исусе сыне бога вышьняаго; заклинаѭ тz богъмь не мѫчи мене. | І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! |
|
8
|
8
|
| глаголааша бо ѥму: изиди душе нечистыи отъ чловэка. | Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. |
|
9
|
9
|
| и въпрашааше и: како ти ѥсть имz; и глагола легеонъ мнэ ѥсть имz яко мънози ѥсмъ. | І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. |
|
10
|
10
|
| и моляаше и мъного да не посълеть ихъ кромэ страны. | І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. |
|
11
|
11
|
| бэ же ту стадо свино пасомо велиѥ при горэ. | Паслось же там біля гори велике стадо свиней. |
|
12
|
12
|
| и молишz и вьси бэси глаголѭще: посъли ны въ свиниѩ да въ нѩ вънидемъ. | І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. |
|
13
|
13
|
| и абиѥ повелэ имъ исусъ. и ишьдъше дуси нечистии вънидошz въ свиниѩ. и устрьми сz стадо по брэгу въ море. бэ же ихъ яко дъвэ тысzщи. и утапаахѫ въ мори. | Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. |
|
14
|
14
|
| и пасѫщеи свиниѩ бэжашz и възвэстишz въ градэ и на селэхъ. и придошz видэтъ чьто ѥсть бывъшеѥ. | Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. |
|
15
|
15
|
| и придошz къ исусови и видэшz бэсьновавъшааго сz сэдzща облъчена и съмыслzща имэвъшааго легеонъ. и убоzшz сz. | Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. |
|
16
|
16
|
| и повэдэша имъ видэвъшеи како бысть бэсьнуу му и о свинияхъ. | Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. |
|
17
|
17
|
| и начаша молити и отити отъ прэдэлъ ихъ. | І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. |
|
18
|
18
|
| и въъодzщу ѥму въ ладиицѫ моляаше и бэсьновавыи сz да бы съ нимь былъ. | І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. |
|
19
|
19
|
| исусъ же не дасть ѥму. нъ глагола ѥму: иди въ домъ твои къ твоимъ и възвэсти имъ ѥлико ти господь сътвори и помилова тz. | Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. |
|
20
|
20
|
| и иде и начzтъ проповэдати въ декаполи ѥлико сътвори ѥму исусъ. и вьси дивляахѫ сz. | І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. |
|
21
|
21
|
| И прээхавъшу исусови въ корабли пакы на онъ полъ събьра сz народъ мъногъ о нѥмь и бэ при мори. | Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. |
|
22
|
22
|
| и се приде ѥдинъ отъ архисµнагогъ именемь иаиръ. и видэвъ и паде на ногу ѥго. | І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його |
|
23
|
23
|
| и моляаше и мъного глаголѩ яко дъщи моя на коньчинэ ѥсть. да пришьдъ възложиши на нѭ рѫцэ да съпасена бѫдеть и оживеть. | і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. |
|
24
|
24
|
| и иде съ нимь. идzше по I©э народъ мъногъ. и UгнэтахUть и. | Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. |
|
25
|
25
|
| и жена етера. въ точении. кръве. лэтъ. в7i. | Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, |
|
26
|
26
|
| и много пострадавъши. t многъ врачевъ. иждивъши все своѥ имэниѥ. и ни ѥдиноя же пользы обрэтъши. | багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — |
|
27
|
27
|
| слышавъши о I©э. пришьдъши съзади прикоснUсz ризэ ѥго. | почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, |
|
28
|
28
|
| гlаше бо аще бо прикоснUсz понэ ризэ ѥго. сп©ена бUдU. | бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. |
|
29
|
29
|
| и абие и коснUсz. исъточьникъ къ кръве ѥя. и разUмэ тэломь. яко ицэли отъ раны. | І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. |
|
30
|
30
|
| и абие I©. очюти въ себе силU ишьдъшю t нѥго. и обращьсz въ народэ гл7аше. Къто прикоснUсz ризахъ моихъ. | І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? |
|
31
|
31
|
| и гlаша ѥмU Uченици ѥго. видz народъ Uгнэтающь тz. и гlаше кто прикоснUсz мнэ. | Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? |
|
32
|
32
|
| и озираше видэти сътворьшюю се. | Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. |
|
33
|
33
|
| жена же Uбоявъшисz. и трепещещи. вэдUщи ѥже быc ѥи. приде и припаде къ нѥмU. и рече ѥмU всю истинU. | Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. |
|
34
|
34
|
| I© же рече. ѥи. дьрзаи дъщи. вэра твоя сп7се тz. иди съ миръмь. и бѫди цэла отъ раны твоѥѩ. | Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. |
|
35
|
35
|
| и ѥще глаголѭщу ѥму придоша отъ архисинагога глаголѭще яко дъщи твоя умьрэть. чьто движеши учителz; | Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? |
|
36
|
36
|
| исусъ же абиѥ слышавъ слово глаголѥмоѥ глагола архисинагогови: не боисz тъкъмо вэруи. | Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. |
|
37
|
37
|
| и не остави ити по себэ ни ѥдиного же тъкъмо петра и иакова и иоана брата иаковля. | І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. |
|
38
|
38
|
| и приде въ домъ архисинагоговъ и видэ млъвѫ и плачѫщz сz и кричzщz мъного. | І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. |
|
39
|
39
|
| и въшьдъ глагола имъ: чьто млъвите и плачете сz; отроковица нэсть умрьла нъ съпить. | І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. |
|
40
|
40
|
| и рѫгаахѫ сz ѥму. онъ же изгънавъ вьсz поѩтъ отьца отроковицz и матерь и иже бэша съ нимь. и въниде идеже бэ отрочz лежz. | І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. |
|
41
|
41
|
| и ѥмъ за рѫкѫ отроковицѫ глагола ѥи: талита куми ѥже ѥсть сказаѥмо дэвице тебэ глаголѭ въстани. | І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. |
|
42
|
42
|
| и абиѥ въста дэвица и хождааше. бэ бо лэтома двэма на десzте. и ужаснѫшz сz ужасъмь велиѥмь. | В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. |
|
43
|
43
|
| и запрэти имъ мъного да ни къто же не увэсть сего. и рече дади ѥи эсти. | І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. |
