|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Бэ же пасха и опрэснъци по дъвою дьнью. и искаахѫ архиереи и кънижьници како и льстиѭ ѥмъше убиѭть. | Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. |
|
2
|
2
|
| глаголаахѫ же: нъ не въ праздьникъ еда како млъва бѫдеть людемъ. | Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. |
|
3
|
3
|
| и сѫщу ѥму въ виfании въ дому симона прокаженааго възлежzщу ѥму приде жена имѫщи алавастръ мµра наръдопистикии драгы и съкрушьши алавастръ възлия ѥму на главѫ. | І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. |
|
4
|
4
|
| бэахѫ же нэции негодуѭще въ себэ и глаголѭще: въ чьсомь гыбэль си мµрьная бысть; | Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? |
|
5
|
5
|
| можааше бо се мµро продано быти вzще трии сътъ цzтъ и дати сz нищиимъ и прэщаахѫ ѥи. | Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. |
|
6
|
6
|
| исусъ же рече: останите сz ѥѩ. чьто ѥи труды дэѥте; добро бо дэло съдэя о мънэ. | Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. |
|
7
|
7
|
| вьсегда бо нищzѩ съ собоѭ имате и ѥгда хощете можете добро сътворити имъ. а мене не вьсегда имаате. | Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. |
|
8
|
8
|
| ѥже имэ си сътвори. варила ѥсть помазати тэло моѥ на погребениѥ. | Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. |
|
9
|
9
|
| аминь глаголѭ вамъ: идеже колижьдо проповэдано бѫдеть евангелиѥ се въ вьсемь мирэ и ѥже сътвори си глаголано бѫдеть въ памzть ѥѩ. | Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. |
|
10
|
10
|
| Иуда же искариотьскыи ѥдинъ отъ обою на десzте иде къ архиереомъ да и прэдасть имъ. | І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. |
|
11
|
11
|
| они же слышавъше въздрадоваша сz и обэщашz ѥму съребрьникы дати. и искааше како въ подобьно врэмz прэдасть. | Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. |
|
12
|
12
|
| и въ прьвыи дьнь опрэ- снъкъ ѥгда пасхѫ жьрэахѫ глаголашz ѥму ученици свои: къде хощеши шьдъше уготовимъ да эси пасхѫ; | У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. |
|
13
|
13
|
| и посъла дъва отъ ученикъ своихъ и глагола има: идэта въ градъ и срzщеть вы чловэкъ въ скѫдьльници водѫ носz. по нѥмь идэта. | І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, |
|
14
|
14
|
| и идеже аще вънидеть рьцэта господину дому яко учитель глаголѥть: къде ѥсть обитель идеже пасхѫ съ ученикы своими сънэмъ; | і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? |
|
15
|
15
|
| и тъ вама покажеть горьницѫ велиѭ постьланѫ готовѫ. ту уготоваита намъ. | І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. |
|
16
|
16
|
| и изидосте ученика ѥго и придосте въ градъ и обрэтосте якоже рече има и уготовасте пасхѫ. | І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. |
|
17
|
17
|
| и вечеру бывъшу приде съ обэма на десzте. | Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. |
|
18
|
18
|
| и възлежzщемъ имъ и эдѫщемъ рече исусъ: аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz эдыи съ мъноѭ. | І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. |
|
19
|
19
|
| они же начzшz скръбэти и глаголати ѥму ѥдинъ по ѥдиному: еда азъ; и другыи: еда азъ; | Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? |
|
20
|
20
|
| онъ же отъвэщавъ рече имъ: ѥдинъ отъ обою на десzте омочии съ мноѭ въ солило. | Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. |
|
21
|
21
|
| сынъ же убо чловэчьскыи идеть якоже ѥсть писано о нѥмь. горе же чловэку тому имьже сынъ чловэчьскыи прэдаѥть сz. добро бы ѥму было аще не бы родилъ сz чловэкъ тъ. | Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. |
|
22
|
22
|
| и эдѫщемъ имъ приимъ исусъ хлэбъ благословль прэломи и дасть имъ и рече: приимэте эдите се ѥсть тэло моѥ. | І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. |
|
23
|
23
|
| и приимъ чашѫ хвалѫ въздавъ дасть имъ. и пишz отъ неѩ вьси. | І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. |
|
24
|
24
|
| и рече имъ: се ѥсть кръвь моя новааго завэта проливаемая за мъногы. | І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. |
|
25
|
25
|
| аминь глаголѭ вамъ яко уже не имамъ пити отъ плода лозьнааго до того дьне ѥгда пиѭ и новъ въ царьствии божии. | Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. |
|
26
|
26
|
| и въспэвъше изидошz въ горѫ елеоньскѫ. | І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. |
|
27
|
27
|
| и глагола имъ исусъ яко вьси съблазните сz въ сиѭ нощь. писано бо ѥсть поражѫ пастыря и овьцz разбэгнуть сz. | І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. |
|
28
|
28
|
| нъ по томь ѥгда въскрьснѫ варѭ вы въ галилеи. | По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. |
|
29
|
29
|
| петръ же рече ѥму: и аще вьси съблазнѩть сz нъ не азъ. | Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. |
|
30
|
30
|
| и глагола ѥму исусъ: аминь глаголѭ ти яко ты дьньсь въ сиѭ нощь прэжде даже въторицеѭ куръ не възгласитъ три краты отъврьжеши сz мене. | І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. |
|
31
|
31
|
| онъ же из лиха глаголааше паче: аще ми сz ключить умьрэти не отъврьгѫ сz тебе. такожде и вьси глаголаахѫ. | Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. |
|
32
|
32
|
| и придошz въ вьсь ѥиже имz гефсимания. и глагола ученикомъ своимъ: сzдэте сьде доньдеже шьдъ помолѭ сz. | Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. |
|
33
|
33
|
| и поѩтъ петра и иякова и иоана съ собоѭ. и начzъ ужасати сz и тѫжити. | І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. |
|
34
|
34
|
| и глагола имъ: прискръбна ѥсть душа моя до съмрьти. пожидэте сьде и бъдите. | І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. |
|
35
|
35
|
| и прэшьдъ мало паде на земли и моляаше сz да аще възможьно ѥсть мимо идеть отъ нѥго часъ. | І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. |
|
36
|
36
|
| и глаголааше: авва отьць вься възможьна тебэ сѫть. мимо неси чашѫ сиѭ от мене. нъ не яко азъ хощѫ нъ ѥже ты. | І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. |
|
37
|
37
|
| и приде и обрэте ѩ съпzщz. и глагола петрови: симоне съпиши ли; не възможе ѥдиного часа побъдэти; | Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? |
|
38
|
38
|
| бъдите и молитесz да не вънидете въ напасть. духъ бо ѥсть бъдръ а плъть немощьна. | Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. |
|
39
|
39
|
| и пакы шьдъ помоли сz тожде слово рекъ. | І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. |
|
40
|
40
|
| и възвращь сz обрэте ѩ пакы съпzщz. бэсте бо имъ очи тzготьнэ. и не умэяхѫ чьто бышz отъвэщали ѥму. | І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. |
|
41
|
41
|
| и приде третиици и глагола имъ: съпите прочеѥ и почиваите. приспэ коньчина. приде часъ. се прэдаѥть сz сынъ чловэчьскыи въ рѫцэ грэшьникомъ. | І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. |
|
42
|
42
|
| въстанэте идэмъ. се прэдаѩи мz приближи сz. | Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. |
|
43
|
43
|
| и абиѥ ѥще ѥму глаголѭщу приде иуда ѥдинъ отъ обою на десzте и съ нимь народъ многъ съ орѫжии и дрькольми отъ архиереи и кънижьникъ и старьць. | І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. |
|
44
|
44
|
| дасть же прэдаѩи ѥго знамениѥ имъ глаголѩ: ѥгоже аще лъбъжѫ имэте и. тъ ѥсть. и ведэте съхраньно. | Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. |
|
45
|
45
|
| и пришьдъ абиѥ пристѫпль къ нѥму глагола: равви равви и облобыза и. | І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. |
|
46
|
46
|
| они же възложишz рѫцэ на нь и ѩшz и. | А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. |
|
47
|
47
|
| ѥдинъ же отъ стоѩщиихъ извълъкъ ножь удари раба архиереова и урэза ѥму ухо. | Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. |
|
48
|
48
|
| и отъвэщавъ исусъ рече имъ: яко на разбоиника ли изидосте съ орѫжиѥмь и дрькольми ѩти мz; | Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. |
|
49
|
49
|
| по вьсz дьни бэахъ въ васъ учz въ црькъви и не ѩсте мене. нъ да събѫдѫть сz кънигы. | Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. |
|
50
|
50
|
| и оставльше и вьси бэжашz. | Тоді, залишивши Його, всі повтікали. |
|
51
|
51
|
| и ѥдинъ юноша ѥтеръ по нѥмь иде одэнъ въ плащаницѫ нагъ. и ѩшz и юношz. | Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. |
|
52
|
52
|
| онъ же оставль плащаницѫ нагъ бэжа отъ нихъ. | Але він, покинувши покривало, голим утік від них. |
|
53
|
53
|
| и ведошz исуса къ архиереови. и сънидошz сz къ нѥму вьси архиереи и старьци и кънижьници. | І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. |
|
54
|
54
|
| и петръ издалече въ слэдъ ѥго иде до вънѫтрь въ дворъ архиереовъ. и бэ сэдz съ слугами и грэѩ сz при свэщи. | Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. |
|
55
|
55
|
| архиереи же и вьсь съньмъ искаахѫ на исуса съвэдэтельства да и убиѭть и не обрэтаахѫ. | Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. |
|
56
|
56
|
| мънози бо лъже съвэдэтельствоваахѫ на нь и равьна съвэдэтельства не бэахѫ. | Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. |
|
57
|
57
|
| и ѥдини въставъше лъжѫ съвэдэтельствоваахѫ на нь глаголѭще | І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: |
|
58
|
58
|
| яко мы слышахомъ и глаголѭщь яко азъ разорѭ црьквь сиѭ рѫкотворенѫѭ и трьми дьньмн инѫ нерѫкотворенѫ възиждѫ. | ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. |
|
59
|
59
|
| то и тако не бэ равьно съвэдэтельство ихъ. | Але й таке свідчення їхнє не сходилось. |
|
60
|
60
|
| и въставъ архиереи по срэдэ въпроси исуса глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чесо же чьто сии на тz съвэдэтельствуѭть; | Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? |
|
61
|
61
|
| онъ же млъчааше и ни чесо же не отъвэщавааше. пакы архиереи и въпроси и глагола ѥму: ты ли ѥси христосъ сынъ благословѥнааго; | Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? |
|
62
|
62
|
| исусъ же рече: азъ ѥсмь. и узьрите сына чловэчьскааго о деснѫѭ сэдzща силы и грzдѫща съ облакы небесьныими. | Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. |
|
63
|
63
|
| архиереи же растрьзавъ ризы своѩ глагола: чьто ѥще трэбуѥмъ съвэдэтель; | Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? |
|
64
|
64
|
| слышасте власвимиѭ ѥго. чьто вамъ сz являѥть; они же вьси осѫдишz и быти повиньну съмрьти. | Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. |
|
65
|
65
|
| и начzшz ѥдини пльвати на нь и прикрывати лице ѥго и мѫчити и и глаголати ѥму: прорьци намъ христе къто ѥсть ударии тz. и слугы биѭще за ланитѫ прэѩшz и. | І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. |
|
66
|
66
|
| и сѫщу петру низу на дворэ приде ѥдииа отъ рабынь архиереовъ. | Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика |
|
67
|
67
|
| и видэвъши петра грэѭща сz възьрэвъши на нь глагола: и ты съ назарянинъмь исусъмь бэ. | і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. |
|
68
|
68
|
| онъ же отъврьже сz глаголѩ: не умэѭ ни съвэмь чьто ты глаголѥши. и изиде вънъ на прэдъдвориѥ. и куръ възгласи. | Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. |
|
69
|
69
|
| и рабыни видэвъши и пакы начzтъ глаголати къ стоѩщиимъ яко сь отъ нихъ ѥсть. | Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. |
|
70
|
70
|
| онъ же пакы отъмэтааше сz. и не по мъногу пакы стоѩщеи глаголаахѫ петрови: въ истинѫ отъ нихъ ѥси. ибо галилеи ѥси. и бесэда твоя подобить тz. | Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. |
|
71
|
71
|
| онъ же начzтъ ротити сz и клzти яко не вэмь чловэка сего ѥгоже вы глаголѥте. | Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. |
|
72
|
72
|
| и вътороѥ куръ възгласи. и помzнѫ петръ глаголъ иже рече ѥму исусъ яко прэжде даже куръ не възгласить дъва краты отъврьжеши сz мене три краты и начzтъ плакати сz. | Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. |
Зміст ▼
