|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. | И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ. |
|
2
|
2
|
| Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? | и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и. |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? | онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси; |
|
4
|
4
|
| Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. | они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити. |
|
5
|
5
|
| Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. | и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ. |
|
6
|
6
|
| На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. | а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ. |
|
7
|
7
|
| Ось чому залишить чоловік батька свого і матір | сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь |
|
8
|
8
|
| і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. | и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина. |
|
9
|
9
|
| Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть. |
|
10
|
10
|
| У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. | и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и. |
|
11
|
11
|
| Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. | и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ. |
|
12
|
12
|
| І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. | и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить. |
|
13
|
13
|
| Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. | И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ. |
|
14
|
14
|
| Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. | видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ. |
|
15
|
15
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. | аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ. |
|
16
|
16
|
| І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. | и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ. |
|
17
|
17
|
| Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? | И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ; |
|
18
|
18
|
| Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ. |
|
19
|
19
|
| Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. | заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь. |
|
20
|
20
|
| Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. | онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ. |
|
21
|
21
|
| Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. | исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ. |
|
22
|
22
|
| Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. | онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога. |
|
23
|
23
|
| І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. | и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть. |
|
24
|
24
|
| Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! | ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити. |
|
25
|
25
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. | удобэѥ ѥсть вельбѫду сквозэ игълинэ уши проити неже богату въ царьствиѥ божиѥ вънити. |
|
26
|
26
|
| Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? | они же излиха дивляахѫ сz глаголѭще къ себэ: то къто можеть съпасенъ быти; |
|
27
|
27
|
| Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. | и възьрэвъ на нѩ исусъ глагола: отъ чловэкъ не възможьно нъ не отъ бога. вься бо възможьна отъ бога сѫть. |
|
28
|
28
|
| І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. | начzтъ же петръ глаголати ѥму: се мы оставихомъ вься и въ слэдъ тебе идохомъ. |
|
29
|
29
|
| Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія | отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия. |
|
30
|
30
|
| і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. | аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи. |
|
31
|
31
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви. |
|
32
|
32
|
| Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. | Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU. |
|
33
|
33
|
| Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; | яко се въсходимъ въ иер©лмъ. и сн7ъ члв7чь. преданъ бUдеть архиереомъ. и книжьникомъ. и осUдzть его на. съмьрть. и предадzть ѥго языкомъ. |
|
34
|
34
|
| і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. | и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть. |
|
35
|
35
|
| Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. | и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама. |
|
36
|
36
|
| Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? | iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама. |
|
37
|
37
|
| Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. | она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи. |
|
38
|
38
|
| Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? | iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz. |
|
39
|
39
|
| Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; | она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz. |
|
40
|
40
|
| але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. | а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано. |
|
41
|
41
|
| І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. | и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ. |
|
42
|
42
|
| Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. | iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими. |
|
43
|
43
|
| Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. | не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга. |
|
44
|
44
|
| І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. | и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ. |
|
45
|
45
|
| Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. | сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы. |
|
46
|
46
|
| Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. | И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ. |
|
47
|
47
|
| Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. | и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz. |
|
48
|
48
|
| І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz. |
|
49
|
49
|
| Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. | и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz. |
|
50
|
50
|
| Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. | онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови. |
|
51
|
51
|
| Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. | и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму: |
|
52
|
52
|
| Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. | раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть. |
