|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде.
|
(Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
|
|
2
|
2
|
|
и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда.
|
І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
|
|
3
|
3
|
|
они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь.
|
они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
|
|
4
|
4
|
|
и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна.
|
І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
|
|
5
|
5
|
|
и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще.
|
І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
|
|
6
|
6
|
|
ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго.
|
Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
|
|
7
|
7
|
|
они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ.
|
О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
|
|
8
|
8
|
|
и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда.
|
І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
|
|
9
|
9
|
|
чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ.
|
Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
|
|
10
|
10
|
|
ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу.
|
Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
|
|
11
|
11
|
|
отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею;
|
от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
|
|
12
|
12
|
|
и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz.
|
І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
|
|
13
|
13
|
|
и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь.
|
(Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кия от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
|
|
14
|
14
|
|
они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ;
|
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
|
|
15
|
15
|
|
онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ.
|
Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ ім: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
|
|
16
|
16
|
|
они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ.
|
Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
|
|
17
|
17
|
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь.
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
|
|
18
|
18
|
|
И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще:
|
(Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
|
|
19
|
19
|
|
учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
|
Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
|
|
20
|
20
|
|
бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене.
|
Се́дьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
|
|
21
|
21
|
|
и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде.
|
і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій тако́жде;
|
|
22
|
22
|
|
и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена.
|
і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
|
|
23
|
23
|
|
въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ.
|
В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
|
|
24
|
24
|
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ;
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
|
|
25
|
25
|
|
ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ.
|
Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
|
|
26
|
26
|
|
а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль;
|
о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
|
|
27
|
27
|
|
нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите.
|
Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
|
|
28
|
28
|
|
И пристѫпль ѥдинъ отъ книжьникъ слышавъ ѩ сътzзаѭщz сz видэвъ яко добрэ отъвэща имъ въпроси и: кая ѥсть заповэдь пьрва вьсэхъ;
|
(Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
|
|
29
|
29
|
|
исусъ же глагола ѥму яко пьрвэиши заповэдь ѥсть вьсэхъ слыши израилю господь богъ нашь господь ѥдинъ ѥсть.
|
Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
|
|
30
|
30
|
|
и възлюбиши господа бога твоѥго вьсэмь срьдьцьмь твоимь и вьсеѭ душеѭ своеѭ и вьсеѭ мыслиѭ своѥѭ и вьсеѭ крэпостиѭ своѥѭ. си пьрва заповэдь.
|
і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
|
|
31
|
31
|
|
и въторая подобьна ѥи възлюбиши искрьняаго своѥго яко самъ себе. большz сею иноѩ заповэди нэсть.
|
І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
|
|
32
|
32
|
|
и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго.
|
І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
|
|
33
|
33
|
|
и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ.
|
і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
|
|
34
|
34
|
|
исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити.
|
Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
|
|
35
|
35
|
|
И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть;
|
І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
|
|
36
|
36
|
|
тъ бо рече давыдъ духомь свzтъмь: рече господь господеви моѥму сэди о деснѫѭ мене доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножиѥ ногама твоима.
|
Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
|
|
37
|
37
|
|
самъ убо давыдъ нарицаѥть и господа и како ѥму ѥсть сынъ; и мънози народи послушаахѫ ѥго въ сласть.
|
Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
|
|
38
|
38
|
|
и глаголааше имъ въ учении своѥмь: блюдэте сz отъ кънижьникъ хотzщиихъ въ одэяниихъ ходити и цэлования на тръжищихъ
|
(Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
|
|
39
|
39
|
|
и прэждесэдания на съньмищихъ и прьвовъзлежания на вечеряхъ.
|
і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
|
|
40
|
40
|
|
поядаѭщихъ домы въдовиць. и непъщеваниѥмь далече молzще сz си приимѫть лише осѫждениѥ.
|
пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
|
|
41
|
41
|
|
и сэдъ исусъ прямо газофилакии видэаше како народъ мететь мэдь въ газофилакиѭ и мънози богатии въмэтаахѫ мъного.
|
І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
|
|
42
|
42
|
|
и пришьдъши ѥдина въдовица убога въврьже дъвэ лепътэ ѥже ѥсть кодрантъ.
|
І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
|
|
43
|
43
|
|
и призъвавъ ученикы своѩ рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко въдовица си убогая мъножаѥ вьсэхъ въврьже въмэтаѭщиихъ въ газофилакиѭ.
|
І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
|
|
44
|
44
|
|
вьси бо отъ избытъка своего въврьгошz. а си отъ лишения своѥго вьсе ѥлико имэаше въврьже вьсе житие своѥ.
|
всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
